ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – до краю наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непрошеним гостем
сонних дерев, що у воду ввійшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творив

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тамара Шкіндер
2019.11.17 09:28
Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарія словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.

Сергій Губерначук
2019.11.16 16:28
Бог боронив од напасті зграю.
Біля латаття збирав.
Люди ніколи не бачили раю.
Хмиз догорав.
Вони розбігались за здобиччю знову
й тягнули в загальний котел
кішку, собаку, вівцю, корову.
На скелі сидів орел.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Огляди критики та аналітики):

Галина Щерба
2016.02.13

Василь Дерій
2016.01.31

Танюша Гаращенко
2015.02.22

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Кушнір Микола Ікстлан
2013.03.22

Микола Істин
2013.02.17

Світлана Майя Залізняк
2009.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Пашук (1982) / Огляди критики та аналітики

 Що робити? Плагіат.
Люди добрі, що ж то робиться? Крадуть не те, щоб образи, а дослівно цілі строфи. Нещодавно до моїх рук потрапила збірка трьох авторок „Тройзілля”, видана 2009-го року у Кіровограді. І яке ж було моє здивування, коли в однієї із „поетес” Надійки Гармазій із 25-ти представлених віршів у кількох поезіях я натрапила на відвертий плагіат. Щоб не бути пустослівною наведу для взірця свої поезії і Надійки Гармазій.

Олена Пашук

А весна переношена за середину березня
А весна іще досі страждає нічним енурезом.
Я шукаю з поміж відлиги свою краплю берега.
Я метелик, що хоче злетіти з тичинки леза.


Вірю, кожній рослині в цей день подарують по жінці,
Які наче б то пахнуть зітханням й ногами босими
Ми тримаємо світ, він наповнений нами по вінця
І на бас обертатись щодня певно досить вже.

Нам до ліжка приносять цей день
з легким присмаком кави,
І коти ненастроєні скрипки тягнуть із вирію.
Нам не треба в музей, нас потрібно чіпати руками,
Дайте хоч навесні відчути себе неповією.

збірка „...і німі оплески” 2004р.

Надія Гармазій

Треба, щоб кожній троянді
подарували жінку
Бажано, разом з ліжком,
До якого щоранку приносять каву
І день із закоханим присмаком....


Треба відкрити музеї,
Де збережуть її запах,
Де збережуть її вільність...

2009р. С.77
----------------------------------------------

Олена Пашук

в астронома
завжди одне око заплющене
а тому я для нього
лише пів жінки


цікаво з правою чи лівою півкулею

йому все одно
а я не знаю
яке око підфарбувати
аби втримати на віях
трьох китів

йому все одно
а я не знаю
чи є у мене серце
з усіма його камерами схову
та крематорієм

йому все одно
а я вже звикла
що пів мене вдома
а пів – на роботі

між нами
три квартали
між нами
тінь
між нами
сокира виросла

антологія „13*13”, 2007

***
Надія Гармазій

У своєму ковпаку
Ти так схожий
На того, хто рахує зірки.
Але ж ти – перехожий,
Але ж я – лиш пів суті.
Я – пів жінки, пів всесвіту,
Бо в астронома завжди
Одне око примружене.

І тобі – лише твоє небо.
А я не знаю, яке око нафарбувати
І так – роки...світові.
Бо пів мене – твоя суть.
Бо пів мене – ти бачиш одним оком.
Але ж, пів мене – це тільки одна друга жінки.

2009 С.79

-----------------------------------------------
Олена Пашук

черниця
монастир на мишей залишивши
у сукні весільній подалася в небо
аби звідти шукати ті пальці
на які обручка налізе
бо по пальцях
як по зрубу дерева
можна сказати
скільки тобі років

і скільки тебе під шкірою
пальці піаніста
можуть із пляшки дістати змія
або висушити на собі
зо два десятки горобців

пальці хірурга
можуть перетасувати
смужки на тілі бджоли


а тобі чернице
потрібні пальці
з-під нігтів яких
можна золото добувати

антологія „13*13”, 2007

***
Надія Гармазій


По твоїх пальцях,
Як по зрубу дерева,
Видно,
Скільки тобі років,
Але, чи треба це,
Коли твої пальці
Наосліп тасують смужки
Бджолиного тіла,
Ніколи не помиляючись
У їх безглуздій послідовності


2009 С.84
----------------------------------------------
Олена Пашук

ця черепаха везла час
у будинок для престарілих
де вікон немає
де вікна є
але кого виглядати

окрім світанків із мокрого шовку

сліпі птахи
у небо не втрапивши
на склі
свою смерть вишивають
білим хрестиком

черепаха
що світ на собі
не втримала
спізнилася на один крок
та пів удару серця

посеред будинку
братики зацвіли

2005

***
Надія Гармазій

Є вікна,
У які нічого не можна побачити,
Крім будинку навпроти.
Усі, хто дивляться крізь скло – приречені,
Бо ждуть НІКОГО...
У них забагато часу,
Щоб ждати,
І замало, аби діждатися.
А черепаха завжди привозить його, час,
Тільки невчасно,
Запізно.

Прострочений,
Не придатний до вжитку тими,
Хто дивиться
У вікна
З кімнати
Будинку
Для престарілих
...

2009 С.78

Особливо насмішила стаття „Іще не всі слова були чиїмись…» Галини Богомаз на сайті факультету філології та журналістики КДПУ. Цитую :„Не залишила байдужими слухачів й інтимна лірика. «Треба щоб кожній троянді подарували жінку» - пише Надія Гармазій, староста «Обрію». Хто з великих поетів зміг би так точно передати за допомогою одного образу всі тонкощі жіночої душі? А хто до цього часу чув фразу: «І знову ніч підсипала снодійне»? Ніхто. Виходить, що не «всі слова були уже чиїмись»! Не всі образи були покладені в основу віршів. Отже, обрійчани ще можуть зробити свій внесок у літературу. Значить, у «Обрію» є майбутнє!
Не вважаю себе великим поетом, але стосовно Надійки Гармазій виходить, що усі слова були уже чиїмись.





Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Наталка Кисіль 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-08-02 14:31:29
Переглядів сторінки твору 19732
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.149 / 5.5  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.795
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-25 15:35:24 ]
А ви знаєте, у мене відчуття, що нині, окрім деяких горе-письменників, і ледь не вся наша журналістика на плагіаті тримається.
Пишуть-переписують один у одного, без указівки на справжнє авторство ідей, рішень, фрагментів і навіть цілих текстів.
Можливо рефлексують, що потрібно буде ділитися гонорарами?
Та потрібно ділитися, що у цьому такого незвичного. Бо як справжній автор житиме, як не від результатів своєї праці?

Але серйозні першоджерела, частіше за все, і не вимагатимуть отої копійчини, але ж хоча би натяк їм почути на вшанування витраченого ними таланту і часу, не кажучи вже про копірайт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-25 15:44:04 ]
А до чого тут журналістика? До речі, журналістські гонорари набагато менші за творчі, так що з них точно ніхто ні наживеться. Натомість існують законодавчі вирішення проблеми (навіть у нас). Інша справа, що у нас ще не звикли до цивілізованого реагування на таке.
А що означає фраза "справжній автор житиме, як не від результатів своєї праці?"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-26 10:52:05 ]
Шановна Любо, ваші запитання говорять про ті, ще неохоплені вашим талантом, сфери, які вам необхідно творчо розвивати. Переконаний, що вам це вдасться, потрібно лише на це звернути увагу. І думайте про "добро", про "доброту" і "добротність" - і увиразниться все.
А сутність проблеми "плагіату" - як на мене, саме в цьому, у не розумінні "добра" і "добротності".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-26 11:50:45 ]
Шановний Володю! Дякую щиро за побажання розвитку. Я всь час цим займаюсь. Але водночас хочу попросити, щоб Ви були точніші у формулюванні своїх думок. Бо, по-перше, про журналістику я знаю не з чиїхось слів. А, по-друге, стосовно залежності "справжності" автора від того, "на що він житиме" - це дуже хитка конструкція. Ви, певно, мали на увазі автора, який професійно займаєтсья цією діяльноістю, тобто "живе" з літературної праці. Думаю, таких одиниці взагалі. Усі інші, так би мовити, за сумісництвом. Щодо "справжності" автора, вона взагалі не залежить від гонорарів. Хіба не так? Подумайте - Ви зможете, я впевнена.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-26 12:14:38 ]
Любо, якби ви "добротно" торкалися тексту мого коментаря, то напевно побачили, що кажу я і про письменницький світ (основна тема статті) і додаю до цього світу ще й світ четвертої влади - журналістики.
Мої слова торкаються одночасно різних сфер, але ж ви дивитеся тільки аби щось зле знайти, трактуєте однобоко, пропоную вам - шукайте добра і пов'язаного з ним розуміння. Саме цього вам, на мою скромну думку, наразі не вистачає у вашій творчості.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-26 12:35:19 ]
Володю, якби в мене була така ж можливість, які у Вас - правити коментарі, я би, звісно, виправила свою першу фразу. Тому що в першому варіанті Вашого коментаря не йшлося про письменницький світ.
Не будемо сперечатися про "добротність" і "однобокість" - на даний період ми з Вами по-різному це трактуємо, тобто розуміємо.
Це стосується і моєї "творчості", панотче.
Просто якось подумайте: а раптом те, що Вам здається "не добром", не є таким?
І ще подумайте: а раптом моя нинішня поведінка - просто реакція, викликана чимось іншим? Можливо, якраз різницею між чиїмось словами про "добро" і діями? Тоді все виглядатимо в іншому світлі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-11-26 13:37:45 ]
Негарно так говорити, Любо, це було від початку. А звинувачувати мене у свідомих перекручуваннях - це зразок прояву зла з вашого боку. Не прикрашає вас таке образотворче мислення.

Погляньте, Любо, на тему статті і спілкуйтеся відповідно. Ми вже достатньо відійшли в сторону.

Отже "плагіат" є зло, бо присвоюється праця і результати праці іншого автора. Поки справжній автор іще серед нас, можна вважати, що окрім усього іншого, крадуться і засоби для існування, а, значить, засоби для подальшої плідної праці.
Якщо автор уже покинув наш світ, тим більше потрібно називати Імена і не привласнювати аж так безцеремонно чужі ідеї чи здобутки.

А ось цікаво, чи можна назвати "безіменне" наслідування "плагіатом", наприклад, близьке наслідування Олександром Сергійовичем Пушкіним Горація у "Я пам'ятник собі...", та й Державін Горація любив...

А Котляревський в його "Енеїді" як вчиняв? Напевно гумористично розтлумачував першоджерела?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-26 14:02:03 ]
Не треба,Володю, ми обидва (і не ми одні) чудово знаємо, що там було спочатку :) Так само, як і в другому Вашому коменті. Я Вас не звинувачую у свідомих перекрученнях - просто уточнила позиції, скориговані після виправлення коментів. Не вбачайте зла там, де його немає :)
Щодо "плгіату" як явища - згодна повністю. Тільки все одно думаю, що варто відокремлювати деякі речі.Від факту плагіату справжній автор не перестане творити і далі. Можливо, навіть плідно.
Щодо безіменних "наслідувань". є деякі цікаві думки тут
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%B0%D1%82
"Во всяком случае, совпадение отдельных идей не является плагиатом, поскольку любые новые произведения в чём-то основаны на идеях, не принадлежащих автору."
Конкретно про Пушкіна і Горація затруднююсь сказати, оскільки не знайома настільки добре з творчістю останнього. Якби Ви надали конкретний приклад, де саме О.С.П."безіменно наслідував" Горація, розмова була б більш предметною.
А "енеїда" зовсім, нмд, не має відношення до наслідування, цесамостійний твір, заснований на авторському розумінні першоджерел.


1   2   3   4   Переглянути все