ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.19
22:47
Високі небеса, далекі виднокраї,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
Галяви і луги виблискують в росі,
Прадавнішні дуби дива оповідають
І молоді гаї чудуються красі.
Там неба голубінь і жовте сяйво поля,
Зо світом гомонить одвічна давнина,
Але ота краса не вернеться ніколи,
2024.04.19
18:27
Якби товариш Сі
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
пройшовся по Русі,
тільки Московію
лишив ісконно руським,
на повні груди
дихнуві би світ тоді,
сказавши розбещеній орді
належне їй: "Дзуськи!"
2024.04.19
12:49
За чередою череда…
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
Роки біжать, мов коні
А з неба сочиться вода,
Але не на долоні…
Ступає кожен по землі
Куди — кому, є розклад
Старі похилені й малі
Спішать чомусь на розпад
2024.04.19
08:13
А я стояла на глухім розпутті.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
Гойдались зорі у ставочку.
Шляхи ожина застеляла пруттям,
Немов вдягала оторочку.
І та любов, як квітка на лататті,
Закрилась у вечірню сутінь.
На диво, щезло із душі сум'яття.
2024.04.19
08:00
Залишся у мені теплом осіннім,
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
І заходом не гасни у думках.
Бо то давно не мрія, то легка
Рожева тінь пелюстки, то - тремтіння
З чола спадаючого завитка.
То - тріпотіння крил, що не збулися,
Згубились на ходу, незвісно де.
2024.04.19
07:14
Пам'ять тобі, друже Варяже,
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
із Богом покойся, братику.
Слово лихе хіба хто скаже?
Один я пройду Хрещатиком.
Тільки спогад колючим дротом,
де ми до війни приковані.
Повзе крізь дим їдкий піхота,
через міста йде зруйновані.
2024.04.19
06:07
Посадили квіти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
Біля школи діти
І весняна клумба аж вогнем зайшлась, –
Іскорки шафрану,
В полум’ї тюльпанів,
Запашіли жаром з рястом водночас.
Квітів аромати
Стали наповняти
2024.04.18
21:10
Я не сумую, просто – білий вальс,
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
А думка в пелюстках стоїть безвітрям.
І впала б вже, та звичка, Ісабель!..
А ти чи так дивилась і на нас,
Як на бездення прорваного неба,
Коли ми світ розрізали навпіл?
2024.04.18
19:59
Ать-два! Ать-два!
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
В генерала голова.
Сам придумав, сам зробив.
Мабуть, орден заробив
Ще й підвищення звання.
А все інше – то дурня.
Легко було при Союзі.
Перед старшими – на пузі,
2024.04.18
19:35
Отримав нагороду мовчанням –
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
Найвищу нагороду нинішніх рапсодів,
Що шиють собі сорочки-мантії
Для буття-блукання в царстві марень,
Братів кіфари, сестер ірландської арфи,
Нагороди сумної білої тиші
Пелюстками анемон посипаної –
Нагороди мовчання
2024.04.18
19:12
Уранці 17 квітня російські варвари завдали ракетного удару по Чернігову.
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
Є загиблі. Багато поранених. Серед них четверо дітей…
Старенький Чернігів - в крові без сил…
Кремлінський палець униз: вбий його!
Святі мовчки виходять з могил.
Сльози в оча
2024.04.18
19:05
Ти виходиш з будинку, що носить прізвище якогось поета чи композитора,
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
А вона вже чекає тебе на балконі у свиті з каріатидами
І погляд її, як у звичайного, пристойного інквизитора,
Який знає, що буде далі, а тому милується міськими видами;
А тоді огля
2024.04.18
15:16
Терпіти несила, мовчати не можу,
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
бо замість весільного – траурне ложе.
Загинув хлопчина – йому дев’ятнадцять.
В матусі життя обірвалось неначе.
Її зрозуміють лиш ті, що втрачали.
Бо після такого – дорога печалі.
Дорога постійного смутку та болю.
2024.04.18
10:34
Політики, філософи, експерти…
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
Усіх несила і порахувать!.
Куми, свати, недоумки і смерди –
ота наразі «королівська рать»
аналізує, пророкує, пише,
висвітлює, доводить, викрива,
розбурхує і каламуте тишу…
Ярять і шаленіють нувориші –
2024.04.18
09:44
Люблю какао в молоці…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
Моє їм привітання --
То друзі справжні, молодці
А особливо зрання…
Тако сьорбнеш ковточок їх
І завібрірує щодення…
І не згадати буде гріх
Любязність їх, і ймення…
2024.04.18
08:39
Якщо серця співають, то вона, мов пісня.
Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Солодка чи гірка, але в житті не прісна.
І пишуться вірші, сонети й навіть оди.
І з розуму бентежно чарівниця зводить.
А очі набувають сонячного блиску,
І ось вона велична зовсім близько-близько.
Пірнають в г
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ганна Осадко (1978) /
Проза
Сахарок
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сахарок
Цікаво, чому кажуть «березневий кіт»? Брехня як шапка. Бо до мого Кота-Кота березень несподівано прийшов наприкінці серпня, і не було тому жодної ради… Цілісінький тиждень уся наша родина не могла по-людськи спати – верески Кота (чоловік запихав його на ніч до ванної, щоби бодай якось приглушити нелюдські завивання) видавалися «фанерою» до снів жахів… А коли я вранці випускала страждальця, то потайки від чоловіка ретельно стирала сліди котячих лап десь аж з-під стелі… двічі Кіт-Кіт відкручував серед ночі кран і влаштовував спроби забацати добрим господарям потоп – благо, я чутливо сплю… На день третій я пішла до ветмагазину і купила якісь дрібонькі пігулки. На шостий день я втратила надію, що пігулки таки допоможуть, і після чергової обіцянки чоловіка «вигнати до дідька ту суку» ( - А от і не правда! Він самець!)пішла знову до ветаптеки. Продавщиця, вислухавши мої плачі на ріках Вавилонських, дістала із якогось закамарка шматочок чогось білого і квадратного.
- От, сахарок. Має допомогти…
Кіт відмовився їсти їхній «сахарок», тоді я накрапала трохи валер»янки..
- Їж, Серденько, їж, воно солоденьке…
Без результату. Врешті подробила, розчинила у ложці води, і влила у здичавілу пику Кота.
Фіг там… Увесь вечір кричав як скажений, а при спробі взяти його на руці дивився нетутешнім кровожерним поглядом….
Врешті чоловік придумав занести його на ніч на дах: «А що? Всі пристойні березневі коти гуляють по дахах»…Залізний аргумент…
…цілу ніч я наслухала розчинені у нічному серпневому мороці сумні котячі серенади…
І думала собі – от як воно буває… коли серце прагне любити – а восьмий поверх… і ота, якій би розповів про світ кольоровий і про вогні великого міста – далеко…
А потім, вранці, у село їхали, і тримала його – замученого за отой вар»ятський тиждень - на руках і казала: «Ну, ще трохи, потерпи, ще трохи…От приїдемо, а там буде вона» (місцева триколірна хвойда, мила така кітка, він її ще минулого разу запримітив).
…але доки ми приїхали, «сахарок» нарешті подіяв…
Кіт-Кіт зайшов у хату, заліз на горище, і заснув собі солодким сном…
…і десь під вікном гуляла триколірна, а він дивися на неї байдужо через шибку…
…мовчки дивився…
А ще радіо співало голосом Талькова, здається:
Летний дождь, летний дождь
Шепчет мне легко и просто,
Что придешь, ты придешь,
Ты придешь, но будет поздно,
Несвоевременность - вечная драма,
Где есть ОН и ОНА.
…і Кіт підняв свою голову, і глянув на мене, і зітхнув глибоко: «Сволота ти, Осадко, зі своїм сахарком…»
- От, сахарок. Має допомогти…
Кіт відмовився їсти їхній «сахарок», тоді я накрапала трохи валер»янки..
- Їж, Серденько, їж, воно солоденьке…
Без результату. Врешті подробила, розчинила у ложці води, і влила у здичавілу пику Кота.
Фіг там… Увесь вечір кричав як скажений, а при спробі взяти його на руці дивився нетутешнім кровожерним поглядом….
Врешті чоловік придумав занести його на ніч на дах: «А що? Всі пристойні березневі коти гуляють по дахах»…Залізний аргумент…
…цілу ніч я наслухала розчинені у нічному серпневому мороці сумні котячі серенади…
І думала собі – от як воно буває… коли серце прагне любити – а восьмий поверх… і ота, якій би розповів про світ кольоровий і про вогні великого міста – далеко…
А потім, вранці, у село їхали, і тримала його – замученого за отой вар»ятський тиждень - на руках і казала: «Ну, ще трохи, потерпи, ще трохи…От приїдемо, а там буде вона» (місцева триколірна хвойда, мила така кітка, він її ще минулого разу запримітив).
…але доки ми приїхали, «сахарок» нарешті подіяв…
Кіт-Кіт зайшов у хату, заліз на горище, і заснув собі солодким сном…
…і десь під вікном гуляла триколірна, а він дивися на неї байдужо через шибку…
…мовчки дивився…
А ще радіо співало голосом Талькова, здається:
Летний дождь, летний дождь
Шепчет мне легко и просто,
Что придешь, ты придешь,
Ты придешь, но будет поздно,
Несвоевременность - вечная драма,
Где есть ОН и ОНА.
…і Кіт підняв свою голову, і глянув на мене, і зітхнув глибоко: «Сволота ти, Осадко, зі своїм сахарком…»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"зайченятко налякане_горобчик зіщулений_подорожник зірваний"
• Перейти на сторінку •
"Острів святої Єлени"
• Перейти на сторінку •
"Острів святої Єлени"
Про публікацію