ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2018.12.16 00:44
Мовчання довшає, мов ночі,
І гадки множаться щораз, –
Чом вогник сяяв неохоче,
А потім злякано пригас?
Адже стоять не дощовиті,
А лиш туманні трохи дні, –
Та він холоне і не світить,
І смутно бачиться мені.

Ігор Деркач
2018.12.15 21:20
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?

Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда

Роксолана Вірлан
2018.12.15 19:10
Жити - смалити будні...
Висмалити до останку
Кармища обоюдні
В попіл - при божім ганку.

Вибути подих ночі,
Кола сансарного жарти...
Де ти, мій оболоче? -

Віктор Кучерук
2018.12.15 16:25
Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча
І намагаюсь притулитись
Плечем до рідного плеча.
Можливо, вітряно сьогодні
І десь розвіялось тепло,
Адже плече оце холодним
Таким ніколи не було.

Мирон Шагало
2018.12.15 15:48
Сипонуло ж, ох!,
і село сховалося,
наче й не було.

Де ж та стежка, де,
що веде до вечора
крізь короткий день?

Олександр Бобошко Заколотний
2018.12.15 15:31
Це лише у Айтматова
день понад вік тривав,
а у нашій місцевості в грудні –
авжеж, по-іншому…
Вже скляних дідморозів
на лапи ялин повіш

Ігор Шоха
2018.12.15 13:06
                І
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.

                ІІ
Напиши мені, брате, листа

Олександр Олехо
2018.12.15 11:03
Усе своє? Свого не маю,
бо це – ілюзія, обман,
що є своє, синонім паю,
і ти йому господар, пан…
Життя довіку хижооке,
і загребуще, і цупке.
Вага «свого» на дно глибоке
людину вабить, кличе, зве…

Світлана Майя Залізняк
2018.12.15 08:02
Ex opere artifex agnosticur Майстра видно по роботі Ex ungue leonem Буквально: за кігтем лева пізнають Fiat lux! Хай буде світло! Був такий випадок. Влітку мене приватно просив редагувати книгу пан, якому за 65. Я саме збиралася в Одесу. Але пог

Сонце Місяць
2018.12.15 03:06
у вітрилах безсоння
щемить невідомість
мовби сморід в обіймах
із дешевим парфумом

мовби спогад розірваний
сутінку присмак
перецвілі тони

Домінік Арфіст
2018.12.14 22:21
мій дім – моя фортеця…
мій дім – моя в’язниця…
ввижається-живеться…
живеться – доки сниться…
о сни мої-кассандри
о мислі-одіссеї…
октаедри… меандри…
єсеї… фарисеї…

Нінель Новікова
2018.12.14 19:47
УМІННЯ ДОМОВЛЯТИСЬ (Новела-усмішка) Захаращена усілякими бебехами одеська квартира. На кухні, пропахлій уже з’їденим форшмаком*, чаювали давні приятелі Ізя та Сеня. Запашний чай, хрусткий батон, абрикосове варення та приємні спогади про минулі

Іван Потьомкін
2018.12.14 18:53
А разом з нами і земля страждала.
Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
Вона ж... куди, скажіть, податись мала?
Її на рабство невігласи прирекли:
Де риба жирувала донедавна,-
Там торжествує нині жабуриння.
Де тінивсь край дібровами прадавніми,-
Там су

Віта Парфенович
2018.12.14 14:06
Києве, древній, легендарний, дивлюся на тебе з огляду на майже два десятка років, відданих тобі, і згадую, як ти змінився з часу, коли я прибула сюди, будучи абітурієнткою, зеленою, провінційною дівчиною. Не хитрою, наївною, але розважливою, з широко розп

Юрій Лазірко
2018.12.14 04:47
чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я себе не впізнаю
мов слова молитву
бо так тихо як в раю
наче горлом бритва

Ярослав Чорногуз
2018.12.13 21:23
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталія Ом (1987) / Публіцистика

 ЖИТИ, ЩОБ ЛЮБИТИ
Гліб Лончина Розмова з греко-католицьким владикою про сучасні релігійні та суспільні проблеми.

Часто, життя людини схоже на невідомий нікому простір. Здійснюючи певні дії, особа рідко замислюється над їхніми наслідками. Суспільний хаос, безупинні політичні та релігійні конфлікти знищують богоподібне в людині. Єдине, що залишається в таких непростих обставинах - навчитись жити так, щоб не знищити у серці любов. Цією вічною та актуальною проблемою займається усе своє життя владика Гліб Лончина. Будучи Прокуратором Верховного Архієпископа в Римі та Візитатором для українців греко-католиків Італії та Ірландії, єпископ пропагує "місію добра". Проповідує не лише на теренах України, а в багатьох країнах Європи, США, Азії....

-Отче, Ви народилися у м.Стюбенвілл, Огайо, США, в українській родині. Ваші батьки були емігрантами?

Батьки виїхали зі Львова 1944 року у період фронтових наступів, у період, коли емігрувало багато українців через важкі матеріальні умови. Саме тому батьки емігрували в Америку. Згодом переїхали у Краків, а ще пізніше - до Мюнхена. Батько працював в місцевому коледжі, викладав романські мови. Моєю першою батьківщиною стала Америка.

-Коли вперше відвідали Україну?

Перші візити на україну відбулись у 80-ті роки. Приїхав, як турист. Хотілося побачити землю своїх батьків, відвідати родину, що залишилася у Львові. Проте не вірив, що щиро полюблю цю країну, буду тут проповідувати і працювати.

-Відомо що священиче рукопокладання отримали від Йосипа Сліпого...

Так. Для мене це була велика подія. Ще з дитинства мріяв з ним зустрітись. Пам"ятаю, як 1963 року Він приїхав несподівано у Рим, а 74-го і я туди прибув, студіюючи філософію. Йосип Сліпий милостиво прийняв мене до колегії. Тоді ж з благословення отримав і Його посвячення.

-Відвідавши Україну до незалежності і після, що здивувало найбільше?

По-перше - це відсутність усміхнених облич. Суспільство було пригноблене, що й справляло сумне враження. Вже з 90-х років почала розвиватись церква. Люди відчули себе вільними, а найголовніше, що кожен міг спокійно сповідувати власну віру.

-На Вашу думку, ми незалежні сьогодні?

Слово незалежність є зовсім новим для нашого народу. Люди лише вчаться бути незалежними і відчувати себе господарями власної землі. Проте не зникають ні зовнішні, ні внутрішні труднощі, зокрема на церковному рівні. Коли церква знаходилась в підпіллі, то серед духовенства відчувався дух єдності, а коли вийшла, то спільне життя, на жаль, стає лише необхідністю.

-Звучить як послання до православ"я...

Так, бо розподіл церкви - дуже сумне явище. В християнстві не існує поняття "ворожнечі". Це - релігія любові. Ми часто говоримо, що Бог - це любов, але чомусь між людьми вона відсутня. Хіба це не парадокс? Такі обставини можна перемогти лише єдністю...

-Чи правильним, на Вашу думку, є втручання церкви в політику?

Ні, через таке "втручання" церковні проблеми не вирішуються. Якщо духовенство стає політичним співучасником, то автоматично втрачає внутрішню церковну концепцію Бога, що найголовніше для мудрого благочестивого життя.

-Що насправді потрібно українцям і людству, щоб відчути себе щасливими?

У кожного своє щастя. Але потрібно пам"ятати, що без Бога не існувало б людини, без людини не існувало б світу, а справжнє щастя перестало б існувати без любові....





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-12-26 14:35:56
Переглядів сторінки твору 1553
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.902 / 5.5  (4.449 / 5.19)
* Рейтинг "Майстерень" 4.844 / 5.5  (4.355 / 5.14)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.777
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2011.06.12 19:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-12-26 15:14:04 ]
Хто з мудрими ходить, той мудрим стає,
а хто товаришує з безумним,
той лиха набуде.
Кн. притч Соломонових 13:20


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2009-12-26 15:14:55 ]
Цю статтю, Наталю, потрібно в "Публіцистику" перенести.