Дуже-дуже дякую за коментар, Чорнявочко! Ото ляпус з прізвищем! :) Про "кожнохвинний" - твоя правда, нема такого, принаймні я не зустрічала наче, і я про це знала, але ж словотворення, якщо воно не виходить за межі зрозумілості, наче б то допустиме? І що має робити перекладач, коли автор римує іменник з іменником, а прикметник з прикметником, адже це відбивається на емоційних акцентах і мелодійному звучанні, і тому від цього не завжди можливо відійти? «Очам незримий» - я над цим довго думала, а потім вирішила, що те, що незриме очам, може бути зриме душею, серцем, отже «очам незримий» буде підкреслювати, що мається на увазі якась душевна субстанція, і щоб її відчути, не треба покладатись на очі. Чи це мої особисті заморочки і тут мені не вдалось співпасти з автором? «ВчаровАний» - у цьому місці я збереження авторського наголосу принесла в жертву
збереженню образу. На скільки допустимі такі відхилення від авторського звучання при перекладі? Переклади звичайно викликають у мене неоднозначні відчуття, тому що близькі за значенням слова у різних мовах часто не співпадають своїм емоційним забарвленням, і в результаті на чуттєвому рівні оригінал і переклад сприймаються не однаково. І на цьому рівні тут теж є огріхи. І я не знаю, як їх сприймати.

Таню, я ж не професійний перекладач, тому керуюсь при перекладах всього лише власними відчуттями. Думаю, що переклад як такий має бути максимально наближений до оригіналу і за ідеєю, і за звучанням. І це буває складно і через різну фонетичну будову, і через рими. Наприклад, англомовній поезії притаманні чоловічі рими, але при перекладі чомусь вважається можливим вживати і чоловічі, і жіночі.
Тому - повторюю - твоя перша спроба вдала. Раджу продовжувати :)