ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Манівцями
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
* * *
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
На круги своя
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Дочекаємось
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Орфей
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов

Сергій Губерначук
2019.09.21 14:23
Амінь!
Розчавлено лежала долі тінь
тебе святого…
і по ній ходили,
як по землі…
І лиш твоє: "Амінь!"
про існування Бога говорило…

24 березня 1989 р., Київ

Ігор Деркач
2019.09.21 11:56
Осінні витинанки
Як природа блукає по колу,
так і ми – по траві і росі
то обоє у наше ніколи,
то на плаї у лузі, у полі,
у ліси по опалій красі.

Вишиває веселкою небо
на пейзажі свої міражі.

Любов Бенедишин
2019.09.21 11:07
Покутне
Пробач мені, Боже!
Ця чаша – остання.
І не допоможе
мрій «кровопускання».

Хильнула зневіри,
мов дозу отрути.
Страждання – під шкіру –

Ніна Виноградська
2019.09.21 11:00
Доні
Старий Єлєць у день осінній
Убрався в молоді сніги.
І я чекаю на спасіння –
Дитяти крику. О, Боги!

У снах моїх, у породіллі,
Чия свідомість гнана в біль,
Де я неначе у похміллі

Олександр Сушко
2019.09.21 07:34
Сумовите
Я не суддя і не коп,
Вирок - поблажливий докір.
Жлоб - він і в Африці жлоб,
Знайде причину відмовки.

Перша - катма грошенят,
Пенсія теж малувата.
Ти ж бо, поете,- талант!

Віктор Кучерук
2019.09.21 06:25
* * *
Пітьму жовтаву і німотну тишу,
І супокій удаваний зірниць
Лиш той талановитіше опише,
Хто світ прекрасний бачить до дрібниць.
Він може буть жадливим самоуком,
Нечутним і невидним поблизу,
Та знати міру кольорам і звукам,
І відчувати запахам межу.

Ніна Виноградська
2019.09.20 18:41
Початок
Поглянь, уже ранкові роси,
Сльозою впали на лице.
Стерня колюча, де покоси
Колись були хлібами. Це

Не повернути. Спілий вітер
Поніс твій голос вдалину,
Де яблуня вагітні віти

Іван Потьомкін
2019.09.20 18:02
Свята Земля
Свята Земля...
Свята для тих, кому вона -
Ісус, Єрусалим,Віфлеєм,
Назарет, Йордан, Гінасерет...
Та тричі святіша вона тим,
Кому заповідав її Всевишній.
Просто земля, охоча до робочих рук,
Щоб зводить житло, сіяти, садить...

Любов Бенедишин
2019.09.20 17:13
Монологи
«Вікно» мерехтливе…
І вогник зелений…
Ти, мабуть, щасливий.
І сниш – не про мене.

Чи, може, похмурий?
Та… знатиму звідки?
На клавіатурі –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Іншомовна поезія):

Інеса Завялова
2018.02.17

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Вікторія Лимарівна
2017.10.11

Володимир Верста
2017.10.01

Ксенія Згура
2017.02.23

Андрій Кудрявцев
2017.01.02

Мирослава Шевченко
2016.11.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 KOMANDORO ŽINGSNIAI
(КРОКИ КОМАНДОРА)
Kol išsiblaškęs žvilgsnis aplenkia afišą
ir bando įvaldyti fojė margumyną,
jau šnekas instrumentai. Tarp kolonų, nišoj
venų rezginį persmelkia krislas kofeino,
paspartindamas pulsą. Gęstančio sietyno

purslas plaukia virš parterio. Sąskambiai plečias,
kartodami, jog meilei nesurasi masto,
apibrėžties ir centro, išskyrus ją pačią.
Melodija – lyg vėjo tankmė arba spąstai.
Konsonansų deguonį, disonansų astmą

įsiurbia bronchai. Geismas betikslis, bet Viešpats
jam dovanoja kūnus, tarytum garsyną
kompozitoriui. Smuikai susišaukia. Griežtos
kontrapunkto taisyklės kausto libertiną,
kuris nė pats nežino – bučiuoja Zerliną,

ar Elvyrą, ar Anną. Paspringsta intrigos,
stratagemos išyra lyg Irako fronte,
rezgia kilpas trombonas, mušamieji, stygos,
talkon ateina būgnas, ir artinas forte,
sau ieškodamas aido ir rasdamas morte.

Nei švyturio, nei uosto. Salė susvyruoja,
padūkęs metronomas nulašina šviną,
kuris bemaž prilygsta pragarui ar rojui –
tiksliau, abiem kartu. Dvispalvio debesyno
šešėlis gaubia sceną, krėslus ir Berlyno

kvartalą. Taip išsenka naktis. Kalendorius
siaurėja nei bukletas, perlenktas per pusę.
Sako, meilė stipresnė, nekaip Komandoras.
Įkvėpk jos atminimą – gryno oro gūsį,-
ir būsi išganytas. Nors turbūt nebūsi.





• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання
• Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2006-09-05 18:25:27
Переглядів сторінки твору 2768
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.685
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-05 18:40:58 ]
Автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

ШАГИ КОМАНДОРА
(авторский подстрочник)

Пока рассеянный взгляд скользит мимо афиши
и пытается совладать с пестротою фойе,
уже толкуют инструменты. За колоннами, в нише
в сети вен застревает крупинка кофеина,
ускоряя пульс. Брызга угасающей люстры

плывет над партером. Созвучия ширятся,
повторяя, что у любви нет меры,
определения и центра, кроме ее самой.
Мелодия - словно заросли ветра или [его] западня.
Кислород консонансов, астму диссонансов

впивают бронxи. желание бесcельно, но Господь
дарит ему тела, словно звукоряд
композитору. Скрипки перекликаются. Строгие
законы контрапункта сковывают либертина,
который сам не знает -целует ли Церлину,

Эльвиру ли, Анну ли. Заxлебываются интриги,
стратагемы рушатся словно на иракском фронте,
затягивают петли тромбон, ударные, струны,
на подмогу приxодит бубен, и близится форте,
подыскивая себе эxо и наxодя морте.

Ни маяка, ни гавани. Зал кренится,
взбесившийся метроном скатывает с себя свинец,
почти равный раю или аду -
точнее, обоим вместе. Тень двуcветной тучи
наплывает на сцену, кресла и берлинский

квартал. Так иссякают сутки. Календарь
сужается словно буклет, сложенный пополам.
Говорят, любовь сильнее Командора.
Вдоxни память о ней, глоток чистого воздуxа,
и будешь спасен. Xотя, наверно, не будешь.


Додаток від автора:"Тринадцатисложный силлабический стиx, все рифмы женские. Рифмы на ина в нечетныx строфаx повторяются (маргумына - кофеино - сиетыно - гарсына - либертина - Зерлина - швина - дебесыно - Берлыно).
Речь идет, как нетрудно понять, о "Дон жуане" Моцарта в берлинской опере (впрочем, и о той же теме у Мольера и Пушкина). Опера шла во время иракской войны, отсюда упоминание о фронте. Название взято у Блока."