ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.10.22
16:09
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі
листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки
що не побував на морі.
І нехай тепер надворі
листопад. Проте не падали,
а махали плавниками
й опускались на пісок
із гілок берізки, липки
2021.10.22
13:18
Ой, летіть-летіть до неї,
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.
Листочки кленові,
І жовтенькі й червоненькі,
Жовто-пурпурові,
Щоб ялинка увібралась
В золоті прикраси,
Що засяють, мов гирлянди,
На сонці одразу.
2021.10.22
10:53
Щиро Бога прославляєм,
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.
З чортом на колінах,
Чи не варті й крихти раю?
В пеклі — Україна.
Схід не визнає провини,
Захід у Європі.
Наша славна Батьківщина
Вже давно в цейтноті.
2021.10.22
05:44
Небеса розпустили нюні
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.
І замовк приголомшено світ, –
Лише вітер торкає струни
Крапельками зволожених віт.
Лише грають стальною блестю
Метушливі, як діти, струмки,
Оминаючи перехрестя
Чи долаючи їх навпрошки.
2021.10.21
20:36
Частина перша
7.
Марія почула, як ценькнула дверна клямка. Хтось нерішуче переступав з ноги на ногу в сінях, забувши зачинити за собою вхідні двері, але одразу зачинив, коли загавкав
2021.10.21
19:44
По смерти же святаго мало лтъ миноу, прiиде рать велика роусскаа изъ Новаграда князь Бравлинъ силенъ зло, плни отъ Корсоуня и до Корча, съ многою силою прiиде к Соурожу, за 10 дьнiй бишася зл межоу себе.
Життіє Стефана Сурожського
І ми б
Життіє Стефана Сурожського
І ми б
2021.10.21
11:30
Поруч йдемо серед тихих хрущовок за руки,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.
Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,
і прохолода вечірня пронизує нас.
Сонце визбирують у далині чорні круки,
серце наструнчуєш на незабутній романс.
Листя сухе шарудить наче миша полівка,
ще не чіпляється пакісно до підошов.
Щемна розмова,
2021.10.21
11:19
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2021.10.21
11:11
Прикордонна купини вода напува,
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.
Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій
і трава прикордонна печеться.
І тамує солдат святотатні слова,
і потали поет стережеться.
Над водою в тумані заціп чатовий,
і душа не волає уголос.
Лише осені – в поміч немозі німій
2021.10.21
07:28
Опів на п’яту плачуть ліхтарі,
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси
шматує вітер неопале листя…
Спокутати б сьогодні до зорі
свої гріхи набуті перед містом.
Мабуть, і все. Хай жовтень догорить.
Не буде листопадові спокуси,
а грудень усвідомлюючи мить
розбурхає зимові сніготруси
2021.10.21
05:35
Стихле водосховище безкрає
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.
Стало засинати від нудьги, –
В барвах листопада потопають
Вишгородські кручі й береги.
Поруділе, жовте, багрянисте,
Як пожежі іскри звіддалі, –
Опадає шурхотливе листя
І володарює на землі.
2021.10.20
20:44
Частина перша
4.
Батька і вуйка Семена Кася знайшла у льосі під клунею, куди їх, зв'язаних, укинули грабіжники. Якби не стогнали, довго, напевно, шукала б, а так усе з'ясувала хутко: і т
2021.10.20
17:54
Журба. Мовчать в осмуті янь і цінь.
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.
А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,
У темряві - альков, садок, вітальня ..
Остання мить стікає по щоці
Сльозою кришталевою кохання.
А ось і Лети чорні береги
Дійшов до неї, врешті, перебендя.
Ця смерть - не покарання за гріхи,
2021.10.20
10:21
А смачний із медом коржик
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,
Так і проситься у кошик,
Бо Тетянка йде до бабці
Копирсатися на грядці,
Полуницю поливати
І з бабусею чаювати.
Гарні слухати поради,
Їм онука дуже рада,
2021.10.20
07:56
Випадкова зустріч на вокзалі.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.
Німота між “Здрастуй!..” і “Бувай...”,
Бо слова всілякі пропадали
У душі вдоволеній украй.
Хоя я не запитував нічого,
І про себе мало що казав, –
Погляди єднались, мов дороги
Ті, що залишилися позад.
2021.10.19
22:33
Мертвечуки, монатіки і ківи –
настали шмарклів нелегкі часи.
А те з Оману знову на Мальдіви!
Тож в Україні – Господи єси…
У той же час хапутік спить і мріє,
кого б іще наразі «захистить»,
а трут війни який уже рік тліє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...настали шмарклів нелегкі часи.
А те з Оману знову на Мальдіви!
Тож в Україні – Господи єси…
У той же час хапутік спить і мріє,
кого б іще наразі «захистить»,
а трут війни який уже рік тліє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2021.07.13
2020.03.12
2019.11.28
2019.07.07
2019.06.11
2018.02.17
2017.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Томас Венцлова (1937) /
Іншомовна поезія
PRIE EŽERYNO
(Над смугою озер)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
PRIE EŽERYNO
(Над смугою озер)
Vos pravėrus duris, viskas sugrįžta į vietą –
garlaiviukas ties prieplauka, eglės ir tujos.
Senutei, maitinančiai antis, ko gero, tiek metų, kiek Leni
Riefenstahl. Ne visai išsprogę kaštonai kalvos papėdėj
jaunesni, bet amžium tikriausiai prilygsta jos filmams.
Drėgna, šviesu. Pernykščiuose lapuose rausias ežys
ar nežina kieno siela. Mirties ir gyvybės vanduo
pripildo lygumą. Celsijus bei Fahrenheitas
žada pavasario dieną, šešėlis pridengia
praeitį (lygiai kaip dabartį), pirmosios giedros savaitės nusvidina tiltus
taikingoj Europos kertėj tarp Wannsee ir Potsdamo – ten,
kur daug kas įvyko, bet nieko daugiau turbūt neįvyks.
Kelintą dieną matom nušiurusią varną – sode,
o kartais ant stogo. Senieji manytų, kad jos
atkaklumas yra pranašystė. Išnirus iš medžių
tankmės, ji pašoka nuo vieno antenos skersinio
ant kito, blizgėdama šonu nei skystas metalas
termometro stikle. Nepajėgiam suprasti,
ką žymi tos padalos. Gal agonijos pradžią?
Praeitis neapšviečia, bet vis dėlto bando
kažką pasakyti. Gal varna nutuokia daugiau apie mus
ir istorijos purvą, nekaip mes patys nutuokiam.
Ką ji nori priminti? Juodas nuotraukas, juodas radistų
ausines, juodus parašus ant dokumentų,
beginklio sustingusį vyzdį, belaisvio batą ir bėglio
lagaminą? Kažin. Tai prisimenam patys,
ir tai nesuteiks išminties. Paukštis ženklina tik atsparumą
ir kantrybę. Prašyk, ir jie tau bus dovanoti.
garlaiviukas ties prieplauka, eglės ir tujos.
Senutei, maitinančiai antis, ko gero, tiek metų, kiek Leni
Riefenstahl. Ne visai išsprogę kaštonai kalvos papėdėj
jaunesni, bet amžium tikriausiai prilygsta jos filmams.
Drėgna, šviesu. Pernykščiuose lapuose rausias ežys
ar nežina kieno siela. Mirties ir gyvybės vanduo
pripildo lygumą. Celsijus bei Fahrenheitas
žada pavasario dieną, šešėlis pridengia
praeitį (lygiai kaip dabartį), pirmosios giedros savaitės nusvidina tiltus
taikingoj Europos kertėj tarp Wannsee ir Potsdamo – ten,
kur daug kas įvyko, bet nieko daugiau turbūt neįvyks.
Kelintą dieną matom nušiurusią varną – sode,
o kartais ant stogo. Senieji manytų, kad jos
atkaklumas yra pranašystė. Išnirus iš medžių
tankmės, ji pašoka nuo vieno antenos skersinio
ant kito, blizgėdama šonu nei skystas metalas
termometro stikle. Nepajėgiam suprasti,
ką žymi tos padalos. Gal agonijos pradžią?
Praeitis neapšviečia, bet vis dėlto bando
kažką pasakyti. Gal varna nutuokia daugiau apie mus
ir istorijos purvą, nekaip mes patys nutuokiam.
Ką ji nori priminti? Juodas nuotraukas, juodas radistų
ausines, juodus parašus ant dokumentų,
beginklio sustingusį vyzdį, belaisvio batą ir bėglio
lagaminą? Kažin. Tai prisimenam patys,
ir tai nesuteiks išminties. Paukštis ženklina tik atsparumą
ir kantrybę. Prašyk, ir jie tau bus dovanoti.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1223 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1223 seconds