ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.08.14 22:59
Дощі й дощі. Тріщить загата.
Ллє прямовисно і навскіс.
Береза вкотре, пелехата,
не ладна розчесати кіс.

Кущі розвихрились бузкові,
півонії втрачають стрій.
А хмари знов напоготові

хома дідим
2026.08.14 18:37
погода що міняється настійно
привносить чи скасовує
натхнення
так ніби чим би
не кардіограма
що відбивається у першім-
ліпшім тексті
гадається про серце невгамовне

Юрій Лазірко
2026.08.14 17:29
my holy land
stays on two ancient whales
and
the third one
is a nomad-dolphin
runs on a blackened star
as far
as someone makes a wish

Борис Костиря
2026.08.14 13:29
Крізь сиву хмару світить сонце,
Мов пробивається з-за ґрат,
І зазирає до віконця,
Неначе гноблений Сократ.
Воно важливе щось промовить
Крізь огорожу тлустих хмар,
Крізь тлум, репресії і мори,
Крізь заборони від нездар.

В Горова Леся
2026.08.14 12:49
Я б до тебе пішла, та боюся високих трав.
Я б тобі прокричала – боюся відлуння грому.
Без човна попливла б, та глибокий і чорний став,
І не вийти на березі темному і слизькому.

Я б тобі написала про все, та немає слів.
Полетіла б до тебе, та небо

Володимир Мацуцький
2026.08.14 12:03
Вірю в майбутнє моєї країни,
вірю в народ,
що піднявся з колін,
в зоране поле,
у гілку калини,
в сад біля хати
з червоних калин.

Тетяна Левицька
2026.08.14 11:15
Плетусь зажурена з «Сільпо»
В холодну днину.
Мені б проїхатись в метро —
До моря плину,
Кружляти чайкою над ним
У небосхилі,
З обличчя змити смутку грим
В смарагді хвилі,

Ірина Вовк
2026.08.14 11:05
Битва за Фароський міст: кохання на руїнах світу Генеральний штурм Ганімеда почався на світанку, коли море навколо Фароського маяка покрилося сотнями єгипетських човнів. Новий командувач кинув у бій усе. Битва на вузькому молу перетворилася на кривав

Вячеслав Руденко
2026.08.14 10:52
Що ви, керманичі кпину?
Що, реквізити курні?
Хто з вас ще вірить в людину,
Хто ляже поруч в труні?-

-Ми і смерекові голки,
-Ми і молюски глибин,
Як марципанові вовки

Віктор Кучерук
2026.08.14 07:29
Зникають сни приємні завжди
З досвітнім заспівом півнів,
Бо потім більше негаразди
Повсюди бачаться мені.
Бо далі - швидкості шалені
Та люди радісні й сумні, -
І щире прагнення щоденне
Земного щастя не у сні.

Артур Курдіновський
2026.08.14 04:58
Нещирість професійно тисне руку
Та непомітно крутить карамболь.
У серце заповзає, мов зміюка,
Вичікуючи, вправно грає роль.

Маскується у тиші та у криках,
Постійно грає світло й позитив.
Нещирість - різна та багатолика,

Артур Сіренко
2026.08.13 23:50
Сього дивного і вітряного року-приблуди я вирішив відвідати зачаровані Маркізькі острови (не відпочити, ні, бути, мислити, творити – ця місцина саме для цього, особливо Нуку-Хіва). Я ціную нетутешні Маркізи за прозору атмосферу споглядання, неземний спокі

Ольга Садкова
2026.08.13 22:52
Уже весна, радіти б треба,
і відшукати у собі
колись даровані із неба
вцілілі струни, далебі.

Мажорні, сонячні, на втіху
і життєдайні, як тоді, —
щоб не підігрували лиху,

хома дідим
2026.08.13 18:59
тобі поезія та пафос
мені непевність і нудьга
життя сяк-так
благеньке факт
іще скоринка з пирога
питай чого усе вертатись
до слів у цій коморі
га?

Тетяна Левицька
2026.08.13 18:16
Не даруй лілові
почуття мені,
у квітковім слові
— пагінець брехні.
Не божись в коханні,
аж до скону літ —
серцю притаманно
обривати цвіт.

Євген Федчук
2026.08.13 15:42
Нашу тягу до свободи нічим не зламати,
Бо віками наші предки її гартували,
Кров‘ю славних синів й дочок її поливали,
Аби вільним ми народом змогли, врешті стати.
Як старалися сусіди, щоб нас покорити,
Ми для них ясир і бидло, малороси були.
Але ми с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Іншомовна поезія):

Пекун Олексій
2025.04.24

Гіпсофіл Підсніжнюк Євгеній Кузьменко Павло
2024.11.26

Ігор Прозорий
2024.05.17

Владислав Город
2023.04.01

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Ольга Буруто
2022.01.12

Любов Ю
2021.12.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Томас Венцлова (1937) / Іншомовна поезія

 x x x
Pasaulį paantrina purvina
upokšnio vaga, trumpėja diena,
lėliukėje grumias kolonos,
ir smegenis vėl pristabdo sapnai
(suklaidintas jų ginčo, tu net nežinai,
Svarstyklės ar jau Skorpionas

valdo žemę). Šlapių stogų, aptvarų,
veidrodžių mėnuo. Alsuoja garu
prie šiukšlyno svyruojantis medis.
Kas galėjo išskristi – išskrido. Dagys
dreskia tuštumą. Stotį kamuoja drugys.
Bemaž kaip išnykusiais metais

alum ir keiksmais atsiduoda kertė
prie bufeto. Virš bėgių švytruoja žvaigždė
ir trūnija imperijos oras.
Tokią tėviškę skyrė tau Viešpats. Akla
sekluma, aptrupėjusių blokų tyla,
prekyvietė, castrum doloris,

atspindys po vokais, dešimt žodžių voke,
spraga atminty. Su gyvybe rūke
prasilenkia, kaip andai, gyvybė,
kol beveik išgirsti, kaip krūtinės narve
tyluma įsitempus įveikia save,
tamson įsiterpia dievybė

ar tai, ką mes laikom dievybe. Kantri,
ji kaip ostija vartos tuščiam gomury,
ir skardus trupinys ant liežuvio
atgaivina ir liepia atmerkti akis,
ir žmogus, dar nejusdamas, ką pasakys,
suvokia vien tai, kad nežuvo.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-09-05 19:02:49
Переглядів сторінки твору 5446
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (3.836 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.836 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Литовською мовою
Автор востаннє на сайті 2008.12.22 09:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2006-09-05 19:06:03 ]
Автор не проти здійснення нами спроб перекладу українською (російською) мовою.

* * *
(авторский подстрочник)

Вселенную удваивает грязное
русло ручья, сокращается день,
в зрачке сталкиваются колонны,
и мозг [сознание] снова приостанавливают сны
(сбитый с толку иx спором, ты даже не знаешь,
то ли Весы, то ли уже Скорпион

правят землею). Месяц мокрыx крыш, оград,
зеркал. Пар вдыxает дерево,
колыxающееся у мусорной кучи.
Кто мог улететь - улетел. Чертополоx
царапает пустоту. Вокзал томит лиxорадка.
Почти как в исчезнувшие годы

угол у буфета отдает [паxнет] пивом
и руганью[матом]. Над рельсами блестит звезда
и истлевает имперский воздуx.
Такой отчизной наделил тебя Господь. Слепая
мель, тишина искрошившиxся блочныx стен,
рынок, castrum doloris,

отражение под веками, десять слов в конверте,
пробел в памяти. С жизнью, как некогда,
в тумане разминовывается жизнь,
пока ты почти начинаешь ощущать, как в грудной клетке
молчание напрягшись преодолевает себя,
во тьму проникает божество

или то, что мы считаем божеством. Терпеливое,
оно как причастие [облатка, гостия] катается в пустой гортани,
и звучный катыш [обломок] на языке
живит и велит открыть глаза,
и человек, еще не ведая, что скажет,
осознает только то, что не погиб.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Роман (М.К./М.К.) [ 2008-06-29 20:17:25 ]
Двоїться всесвіт у бруднім
струмка руслі, скорочуються дні,
в зіницях зіткнення колон,
і мозок знов спиняє сни
(не знаєш, збитий з глузду від війни,
чи Терези чи Скорпіон
у владі). Місяць мокрих огорож,
дзеркал, дахів. І вдих ранкових рос
колише терен в тиші смітників.
Хто зміг - той відлетів. Чортополох
дере порожність. І вокзал оглух.
Від втоми і утрачених років
куток буфету пахне пивом тут
і лайкою. Над рейками зійдуть
зірки, стліва імперська вись.
Таку Вітчизну дав Господь. Сліпа
мілинь, і тиша стін кору лупа,
і ринок, castrum doloris,
повіки - тінь, в конверті десять слів,
у пам’яті пробіл. В тумані снів
життя минає ніби блиск,
допоки в грудях відчуваєш ти -
себе мовчання гонить у світи,
де в тьмі зникає божий лик
чи те, що звемо божеством. Воно
в порожнім горлі рве причастям дно,
уламком звук на язиці
оживлює і очі відкрива,
в людини злине думка - не слова:
не згинув я у світі цім.