Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
2026.03.09
19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
2026.03.09
16:25
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
2026.03.09
15:59
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
2026.03.09
12:43
Він не просто поет, не лише малював олівцем,
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
2026.03.09
12:26
І
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.
Як би появитися мені
хоч би невидимкою у гості
до моєї ранньої рідні?
Заглядаючи із високості,
це можливо, певно, по війні
і не за столом, а на погості.
2026.03.09
11:54
Шевченко - НАШ.
І цей НАШ складається з мільйонів МІЙ.
Присутність великого Кобзаря особливо відчутна сьогодні, коли наша багатостраждальна земля здригається під ракетними ударами московитських варварів…
Тарас - поруч.
Він, як і завжди, - на передовій
2026.03.09
10:07
Невже я цього літа не відчую
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.
Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,
Й воно пролине, ніби буревій?
Я хочу зустрічати серце бурі
Та їздити на блискавці кривій.
Невже пролинуть пристрасті та струси
Удалині, як марево степів?
І упадуть, немов сміливі Стуси,
2026.03.09
09:25
Борис Ласкін (1914-1983)
Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!
Із гуркотом, у лавах без прогалин,
Броня міцна, і танки наші бистрі,
і наш народ готовий до борні:
стають у стрій Країни Рад танкісти –
своїй Вітчизні віддані сини!
Із гуркотом, у лавах без прогалин,
2026.03.09
08:36
В небесній черемсі, така чепурна,
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.
Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла
журавка кружляє над звивистим плаєм.
У світлу кватирку проникла весна —
із сонячним зайчиком в піжмурки грає.
Нарешті діждалися, милий, тепла —
у копанці зникли холодні крижини
і пісня чудова на вістрі стебла
2026.03.09
07:04
Серед лугу у копиці
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,
Заховалася лисиця
І дрімала безтурботно
В ній красунечка самотня,
Поки ввечері з-за гаю
Не з'явивсь з візком хазяїн,
І відразу, ненароком
Наполохав лежебоку,
2026.03.08
16:08
Наснись мені, кохана мамо,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
Хоча б словечком обізвись…
Уже лелеки за морями
Полинули в холодну вись.
Погомони зі мною, рідна,
І розкажи, як далі жить,
І що тобі із неба видно,
2026.03.08
15:58
Сидять діди, розмовляють, згадують минуле.
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
Як воно в молоді роки гарно жити було.
Старий Кіндрат про Союз той тільки і торочить,
Чи молодість, чи порядки повернути хоче,
Які були при Союзі. Отож не змовкає:
- А я, хлопці, уже в котрий раз сказати ма
2026.03.08
14:49
Зима пішла, весна надходить,
Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Лайно з-під снігу дружно сходить
І радує неабиЯк
Палких любителів собак.
Радійте, песики і сучки –
На світ явились ваші «кучки».
Собаколюбам не до того…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Хмельницький /
Іншомовна поезія
/
Стихи-победители этапов конкурса Золотой Пегас на сайте Стихи.ру
Дикий пляж-2 (шуточно-эротическое продолжение)
И, растянувшись на песке,
Она Набокова читала –
А солнце тлело вдалеке.
Нагая, как морские скалы,
Так нежно голову склоня,
Она Набокова читала,
Пленяя чувствами меня.
...
А я – ласкал пытливым оком
Изгиб незагорелых плеч.
Не интересен мне Набоков!
Мне интересно рядом лечь.
...
Не только плеч - и дивной спинки,
И дынь нежнейших ягодиц,
И длинных стройных ног тропинки...
Узрев такое - пал я ниц.
Я ниц. А кое-что на деле
Вдруг устремилось к небу ввысь...
Одежду сбрасываю смело
И в море синее - шубысь!
Как долго там нырял, купался,
Пытаясь пыл свой охладить,
Понять легко - пока не сдался
И удалось его склонить.
На берег вышел я небрежно,
Доволен, нрав свой усмирив -
А где же девушка, что нежно
Читала здесь, о всем забыв?..
Но нет ее, ушла, исчезла,
Осталась вмятина в песке...
Ищу глазами, будто брежу,
И вижу - томик вдалеке.
С тех пор я - что ни день на пляже
Хожу, ищу, томлюсь и жду...
Девчонки здесь - друг друга краше,
А я люблю - ее одну.
И каждый вечер, засыпая,
Девчонку вдруг я вспомню ту -
Лолиты томик все листаю,
Лелея трепетно мечту.
...
Она Набокова читала
На диком пляже, в знойный день,
Волна у ног ее плескалась,
А под зонтом чуть тлела тень...
26.01.2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дикий пляж-2 (шуточно-эротическое продолжение)
А я – ласкал пытливым оком
Изгиб незагорелых плеч.
Не интересен мне Набоков!
Мне интересно рядом лечь.
Анатолий Дженюк
Не поднимая взгляд усталый,И, растянувшись на песке,
Она Набокова читала –
А солнце тлело вдалеке.
Нагая, как морские скалы,
Так нежно голову склоня,
Она Набокова читала,
Пленяя чувствами меня.
...
А я – ласкал пытливым оком
Изгиб незагорелых плеч.
Не интересен мне Набоков!
Мне интересно рядом лечь.
...
Не только плеч - и дивной спинки,
И дынь нежнейших ягодиц,
И длинных стройных ног тропинки...
Узрев такое - пал я ниц.
Я ниц. А кое-что на деле
Вдруг устремилось к небу ввысь...
Одежду сбрасываю смело
И в море синее - шубысь!
Как долго там нырял, купался,
Пытаясь пыл свой охладить,
Понять легко - пока не сдался
И удалось его склонить.
На берег вышел я небрежно,
Доволен, нрав свой усмирив -
А где же девушка, что нежно
Читала здесь, о всем забыв?..
Но нет ее, ушла, исчезла,
Осталась вмятина в песке...
Ищу глазами, будто брежу,
И вижу - томик вдалеке.
С тех пор я - что ни день на пляже
Хожу, ищу, томлюсь и жду...
Девчонки здесь - друг друга краше,
А я люблю - ее одну.
И каждый вечер, засыпая,
Девчонку вдруг я вспомню ту -
Лолиты томик все листаю,
Лелея трепетно мечту.
...
Она Набокова читала
На диком пляже, в знойный день,
Волна у ног ее плескалась,
А под зонтом чуть тлела тень...
26.01.2010
* Автор эпиграфа, взятого мной и в третий катрен: Анатолий Дженюк (http://stihi.in.ua/avtor.php?author=1683)
** Стихотворение - победитель этапа конкурса "Золотой Пегас" и будет напечатано в альманахе "Золотой Пегас" (г. Москва) (http://stihi.ru/2011/06/17/5772).
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Четвертая победа в конкурсеДивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
