
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.12
22:29
Чи можна зробити
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
фотографію для вічності?
Фотографію, яка не пожовкне,
яку не зітре час.
Чи багатьом із фотографій
удалося подолати
навалу віків?
Від них збереглися
2025.10.12
19:37
А ось і стіл… дубовий стіл
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
У тиші міжпланетній
Не вистачає тільки бджіл…
І коментів від Петі…
До чого бджоли тут , скажіть,
Хіба, що меду хочте?
Скажіть, Миколо… краще — Віть…
2025.10.12
19:20
Усміхнися, осене сльотава,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
Може, досить плакати дощем?!
Хай краса - сумна і величава -
Оксамитом усміхнеться ще.
Оповиє сонечком пестливо,
Хмари, як фіранки, відгорне.
І на мить хоч стану я щасливим,
2025.10.12
14:52
Були часи, як за Прутом гармати гриміли,
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
Козаки ледь не щороку в Молдову ходили.
Турок звідти виганяли, які там засіли,
Хижим оком на Європу звідтіля гляділи.
А Європа, що не в змозі із турком справлятись,
До козаків українських мусила звертатись.
2025.10.12
12:11
…ти, власне, хто? Ти хто такий
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
І звідкіля ти об’явився?
Не поспішай… обом налий.
О вибач, я погарячився.
Не встиг підставити плеча…
Забув… загострені вимоги…
І як та спалена свіча…
А ще ті слухавки… тривоги.
2025.10.11
22:57
Серед сльоз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
Де суцільне жахіття триває,
Відчуваю душі своїй рухи,
Бо її розтинає і крає.
Та молюсь не за тих, хто при владі.
Збагатіти, можливості, раді.
Не за тих, хто вдають, що хрещені
Та в поранених цуплять з кишені.
2025.10.11
22:10
Так не хочеться,
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
щоб закінчувалася ніч.
Так не хочеться,
щоб починалася спека.
Здавалося б, що може
бути ліпшим від світла?
Але сонце спопеляє,
воно пропікає
2025.10.11
20:45
Дешево Матвій Тебе купив
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
Тим, що кинув гроші на дорогу:
Грошей тих бо він не заробив,
А стягнув податком із народу!
Так чому ж не кинути було
Те, що зовсім не йому належить?..
Кажуть, що добро долає зло...
2025.10.11
17:55
Першу людину створив Бог,
і цією людиною була жінка,
яка природно, можливо від Бога,
народила сина ( ребро Адама тут ні до чого).
Згодом поміж батьком і сином
виникла суперечка.
Син став анти Богом,
тобто Сатаною.
Між ними і досі іде війна.
2025.10.11
15:50
дивні дні найшли нас
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
дивні дні йдуть по слідах
змагаючись занапастити
блаженніші миті
на цій саме сцені
і в інші міста
вічей дім дивацький
2025.10.11
14:55
Кажуть, як прийде Месія,
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
Судний день перетвориться на свято.
Отож, зодягнені в усе біле,
з накинутими поверх талітами
натщесерце простують юдеї в синагоги.
Навіть ті, хто не молиться в будень
І порушує приписи шабату.
По всі негаразди так хочеться
2025.10.11
14:36
На омріяній перерві
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
В колі спільних сподівань
І живі і напівмертві.
І ніяких запитань…
Жодних натяків на заздрість…
Жодно спротиву на те,
Що чекає нашу старість
Безупречне і святе…
2025.10.11
12:36
Не кожна жінка має вміння
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
В комусь запалювати дух, -
Не всім дано у час осінній
Зцілять коханням од недуг.
Тобі одній подяка й шана,
Що до цих пір не ізнеміг, -
Що в тілі сили ще не тануть
І я продовжую свій біг.
2025.10.11
00:09
Я стою під дощем, і мене обпікають потоки.
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
Ніби голки небес, пропікають до самого дна.
Увійду в тихоплинну печаль, в непорочність затоки,
І поглине мене невтолима п'янка глибина.
Ніби голос небес, прозвучать ці потоки стозвучні
І дістануть з д
2025.10.10
21:23
Отже, 9 жовтня Шведська академія оголосила ім‘я лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Володарем цієї найпрестижнішої нагороди «за переконливу та пророчу творчість, що серед апокаліптичного терору підтверджує силу мистецтва", став 71-річний
2025.10.10
19:21
Плаксивий Жовтень… що тут вдієш?
У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У нього стрес, йому видніше…
А ти не жнеш, ще тільки сієш.
Сказав би ЩО, як би не вірші…
І спокій твій давно не спокій.
Ти як шахед, і зліт щоночі
В уяві, в снах… їх безліч поки
І голос: — О, (між ними) Отче…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мара Щира (1984) /
Проза
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
- Ні, а таки добре, що я вчасно встиг втекти з театру. А то б ось так само винесли б мене ногами вперед з новорічної вистави... - зітхає приблизно сорокап'ятирічний з натяком на імпозантність (принаймні у поведінці) тепер вже мій колега.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію