
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2021.03.03
20:46
Виходьте зі свого сидячого будення, пані Шело.
Поминувши невгамовних голубів,
Потьопаєм туди, куди Ви мене якось позвали.
Недавно був я там. Бузок ще не зацвів.
Поведу і я Вас на єрусалимську вулицю Лілах,
Де тільки івритська назва бузку причаї
Поминувши невгамовних голубів,
Потьопаєм туди, куди Ви мене якось позвали.
Недавно був я там. Бузок ще не зацвів.
Поведу і я Вас на єрусалимську вулицю Лілах,
Де тільки івритська назва бузку причаї
2021.03.03
18:42
Дивовижа нудьгу не стерпить,
Відшукає вірша, різця.
А тебе – обіймає серпень,
І немає цьому кінця.
Опинюся у морі туги,
Притулюся до втіхи слів,
І з тобою, немовби вдруге,
Відшукає вірша, різця.
А тебе – обіймає серпень,
І немає цьому кінця.
Опинюся у морі туги,
Притулюся до втіхи слів,
І з тобою, немовби вдруге,
2021.03.03
13:37
Між народженням і смертю
Слід життя, –
На всі боки розпростертий
Без пуття.
І посіви, і обжинки
Вік увесь,
І чекання відпочинку
Потім, десь.
Слід життя, –
На всі боки розпростертий
Без пуття.
І посіви, і обжинки
Вік увесь,
І чекання відпочинку
Потім, десь.
2021.03.03
12:54
Поміж зажур - шатро вербове…
Поміж думок - проміння вербне…
Як добре, що живий ще ровер —
Бо я навідаюсь, як смеркне…
І все згадаю по-хвилинно.
Перецілую наші кроки…
І те, загублено безвинно,
Що у собі несу допоки…
Поміж думок - проміння вербне…
Як добре, що живий ще ровер —
Бо я навідаюсь, як смеркне…
І все згадаю по-хвилинно.
Перецілую наші кроки…
І те, загублено безвинно,
Що у собі несу допоки…
2021.03.03
08:01
Ні, я ненавиджу.
Безтямні очі опустились в яму…
Метелики весною більш не народяться
серед хмільного хламу,
бо вже ненавиджу –
така весна.
Тетерею глухим блукаю я,
коли люблю.
Безтямні очі опустились в яму…
Метелики весною більш не народяться
серед хмільного хламу,
бо вже ненавиджу –
така весна.
Тетерею глухим блукаю я,
коли люблю.
2021.03.03
06:17
Зацвітала китайка* щороку
на городі раніше за всіх
і врожаю давала нівроку,
й біля неї гучний лунав сміх.
Убереться до літа плодами
кожна гілочка, як оксамит
і чекає, коли прийде мама
урожаю збір благословить.
на городі раніше за всіх
і врожаю давала нівроку,
й біля неї гучний лунав сміх.
Убереться до літа плодами
кожна гілочка, як оксамит
і чекає, коли прийде мама
урожаю збір благословить.
2021.03.02
14:25
В байдужих водах Рік, узятий течією,
Лишився я один без вірних моряків:
Індійці здобиччю зробили їх своєю,
Припнувши голими до писаних стовпів.
І не жалкую я про втрачену поклажу
Фламандського зерна, англійського ткання.
Одразу як мого не стало
Лишився я один без вірних моряків:
Індійці здобиччю зробили їх своєю,
Припнувши голими до писаних стовпів.
І не жалкую я про втрачену поклажу
Фламандського зерна, англійського ткання.
Одразу як мого не стало
2021.03.02
13:46
притча. оригінальний сюжет***
Понад мороком ночі
Янгол зла пролітав.
Царству темряви в очі
Заглядав... Наглядав...
Він, по заході сонця,
Що червоне, мов кров,
Понад мороком ночі
Янгол зла пролітав.
Царству темряви в очі
Заглядав... Наглядав...
Він, по заході сонця,
Що червоне, мов кров,
2021.03.02
11:24
– Тобі «у сумі самоти»
до мене ще іти й іти
одному... пішки... як до неба.
А що іще поетам треба?
Тобі – дорога суєти
не так до мене як до себе,
мені до іншої мети,
до мене ще іти й іти
одному... пішки... як до неба.
А що іще поетам треба?
Тобі – дорога суєти
не так до мене як до себе,
мені до іншої мети,
2021.03.02
11:18
– Пообіцяй мені ці дні,
коли уже і лютий плаче,
і я чекаю на удачу
і на дарунки весняні.
Як не поділимо остачу,
усе тобі, а не мені –
і наші кольорові дні,
коли уже і лютий плаче,
і я чекаю на удачу
і на дарунки весняні.
Як не поділимо остачу,
усе тобі, а не мені –
і наші кольорові дні,
2021.03.02
11:13
Масна земля уже готова до візиту весни.
Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
В передостанню люту ніч мені мій батько наснивсь:
такий незвично молодий, і все казав, що не палить.
Та ні, не кликав у якусь там неземну паралель.
Пита
Масній землі уже кортить, щоб в неї – плуг чи лопата…
В передостанню люту ніч мені мій батько наснивсь:
такий незвично молодий, і все казав, що не палить.
Та ні, не кликав у якусь там неземну паралель.
Пита
2021.03.02
10:24
Колись у ліс забрів один медвідь.
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
Сподобалась йому зелена хаща
і залишився в тому лісі жить
топтун Мишко, з дитинства роботящий.
Його громада радо прийняла
в розкішні лісові свої пенати,
та заячу посаду лиш змогла
2021.03.02
08:11
Друге березня. Сон.
Ви, мій любий герою,
на кордоні поезій чужих і моїх.
Зсуньмо зримий заслон
з тих думок, що горою
тиснуть в очі до Вас з перечитаних книг.
Хід минулих подій
Ви, мій любий герою,
на кордоні поезій чужих і моїх.
Зсуньмо зримий заслон
з тих думок, що горою
тиснуть в очі до Вас з перечитаних книг.
Хід минулих подій
2021.03.01
21:56
Переродіть, переіначте
Своє, згублене між лих..
Дворище з виглядом… тим паче,
За новиною страх притих.
Перестеліть, переконайте
Частину збуджених причин
І краєвид сюди додайте
Своє, згублене між лих..
Дворище з виглядом… тим паче,
За новиною страх притих.
Перестеліть, переконайте
Частину збуджених причин
І краєвид сюди додайте
2021.03.01
09:45
Хоч на картах таро ворожи,
Дама пікова - горда, свавільна.
Нащо я тобі, правду скажи? -
Не розбещена, тиха, наївна.
У очах глибини таїна,
і минулого глею сум'яття.
Неможливо дістатися дна
Дама пікова - горда, свавільна.
Нащо я тобі, правду скажи? -
Не розбещена, тиха, наївна.
У очах глибини таїна,
і минулого глею сум'яття.
Неможливо дістатися дна
2021.03.01
07:44
Гарних, весняних днів,
ярого сонця у вікна.
Чуєш, лунає спів?
У світі весна розквітла.
Тихо дзюрчать струмки,
так сходить зима злиденна.
І понесло думки
помежи березок і кленів.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ярого сонця у вікна.
Чуєш, лунає спів?
У світі весна розквітла.
Тихо дзюрчать струмки,
так сходить зима злиденна.
І понесло думки
помежи березок і кленів.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.01.05
2020.12.03
2020.10.11
2020.08.13
2020.07.28
2020.07.02
2020.06.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Мара Щира (1984) /
Проза
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Персонажі однієї редакції (Актор лялькового театру)
- Ні, а таки добре, що я вчасно встиг втекти з театру. А то б ось так само винесли б мене ногами вперед з новорічної вистави... - зітхає приблизно сорокап'ятирічний з натяком на імпозантність (принаймні у поведінці) тепер вже мій колега.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
- А, що хіба краще вмерти над клавіатурою? - запитую я з виправдано недовірою до щирості його відчуттів. (Як на мене то смерть на сцені все ж таки краще, трагічніше чи що...)
- Ой, Марго (ну ніколи не розуміла ЧОМУ (?) він мене так називає, мене ж бо звуть зовсім інакше, ну навіть приблизно не Маргарита), що тобі сказати... Краще вже перед монітором чим на сцені в ролі їжачка. Уявляєш ось я відкидаюсь і прямо в зал, а там діти і в крик...
Після такого, більш ніж образного пояснення розумію.
В принципі він правий. Для малюків, що прийшли на виставу до лялькового театру буде досить неприємним споглядання досвідом труп лисуватого сорокалітнього їжачка. Та і батьки стовідсотково не за те гроші заплатили. Тим більше одна справа померти на сцені граючи Гамлета чи Макбета... а інша їжачка. Навіть на скільки б героїчним, за сюжетом той їжачок не був.
Євгеній, то взагалі унікальний та надзвичайно цікавий персонаж. Замолоду був одним з ведучих акторів-лялькарів. Навіть став співавтором одної з повчальних п'єс для підростаючого покоління... Ледь не поступив до "МГИКу" чи "ЩЁТКИ" (періодично назва навчального закладу варіювалась) та знявся в кількох фільмах. Щоправда на широкий екран жоден з тих фільмів так і не вийшов. І плівки з ними можна знайти лише в приватних колекціях особливих поціновувачів кіномистецтва.
Улюбленою його фразою, звичайно крім "Ой, Марго, та що тобі сказати" було: "Коли ми із Смоктуновським знімались в одному фільмі..." і далі по тексту. Нині колишній партнер по стрічці Смоктуновського змінив рід діяльності майже кардинально. Служіння Мельпомені він замінив служінням іншій музі з невідомим ім'ям. Бо коли, стародавні греки вигадувались супутниць Сонцеликого Аполлона то ніхто і гадки не мав про те, що і журналістам потрібна буде отака покровителька . Та і взагалі, про те, що з'явиться на світі отой настирно огидний народ ніхто, навіть сам Аполлон і гадки не мав.
Так от, про Євгенія, або як ми, не зважаючи на різницю у віці десь у років двадцять, називали його просто Женьою. Женя в житті найбільше любив дві речі жінок та алкоголь. Причому, навіть через кілька років роботи з ним пліч о пліч вичислити що з цих двох "найбільше любив" було на першому місці я не змогла. Скоріше за все, це були дві основні рівноцінні та невід'ємні складові його такого нелегкого життя. Тематикою в якій працював колишній актор лялькового театру Женя, була економіка. А ще Женя був дуже не проти видати мене заміж. При чому не просто видати заміж, а саме за одного з його чи то друзів, чи то знайомих. Який ось як раз зараз заходиться у пошуку своєї другої половинки. І не просто пошуку, а з самими які тільки можуть бути серйозними намірами. Чи не головним аргументом на користь "жениха" була наявність у нього власного бізнесу та кількох автомобілів, один з яких "ну дуууууже класний джип". Крім того ці безумовні плюси були набагато вагоміші навіть того факту, що ні я ні “наречений” один одного ні в реальному життя ні на фото не бачили. Проте Женя був впевнений що ми один одному підходимо на сто відсотків. Або ж навіть і на більше.
- Ну ти ж знаєш, я перебірлива, - кокетувала я перед Женьою.
- Ну ти дивись. Але ж фііірма, машииина, - шипів він мені на вухо як, клятий змій спокусник.
І я Жені вірила. Але на умовини не піддавалась.
Звичайно можливість змінити роботу з основного засобу забезпечення собі відносно достойного життя на таке собі хобі аби розважитись, була досить приваблива. Але ж в решті решт, я на жаль не на стільки корислива. А ще, як виявилось не так давно, затята моногамниця. І змінювати об’єкт свого бажання в найближчі часі не планувала.
А ще Женя, сам збирався одружитись. Вже в котре. І в котре одружитись, і в котре збирався. Але поки що не одружився. І вся жіноча частина колективу, яка у нас складає переважну більшість з нетерпінням очікувала на цю подію. Бо жіноча цікавість то смерть. ;) Ми, навіть, потай влаштували тоталізатор де робили ставки: одружиться він в решті решт чи ні. Згідно до останніх даних нашого тоталізатору ставки приймались три до одного, що він таки не одружиться.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію