ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Гентош
2014.10.24 12:44
Пародія

Я не дрімаю. Не ледачий.
Радію – доленька така,
Що трохи випити на дачі
Не гріх… нектару… з буряка.

І млієм двоє. Я і літо.

Василь Кузан
2014.10.24 12:10
Ця осінь схожа на жебрачку,
То злота просить, то тепла.
Знайшла цукерок мокру пачку,
Розсипала… Перетекла
Сльоза через межу надії.
Ніхто не втішить, тільки ніч
Від понеділка до неділі
У шибку стукає… На піч

Леся Сидорович
2014.10.24 12:01
Бузкова палітурка. Тиша. Ніч.
Там всі слова шліфовані, мов перли.
І я не знаю, в чім тут справді річ:
Синонім «Ліна» до гори Говерли.

Їх триста, як спартанців, що колись
Не побоялись тисяч персів Ксеркса.
Читай і думай. Думай і молись.

Світлана Майя Залізняк
2014.10.24 11:38
Я опишу приваби літніх плес,
Протуберанці вибухів-ексцесів.
Я обійдуся без блідих словес.
Тлів довгий зачин.
Йду в театр експресій…

Змалюю вир ілюзій, тугу, жах,
Черлений кокон болю, плат розпуки.

Опанас Драпан
2014.10.24 11:26
Осінь – не сезонність.
Радше - настрій,
Скраплений з усталених подій.
Сумно і щасливій, і нещасній,
Нудно і старій, і молодій.

Плаче по-осінньому невтішно
Майже неціловане дівча.

Валентина Попелюшка
2014.10.24 10:06
На сценах вулиць, парків, площ
Танцює осінь в ритмі польки,
А люди думають, що дощ,
І відкривають парасольки.

І де той гідний кавалер,
Щоб закружляв її у вальсі?
Нема тепер таких манер,

Галина Михайлик
2014.10.24 09:30
В юнім сонечку квітневім
парк старий голубить цвіт
й диво-гойдалки веселі
вирушають у політ.
Хай там що на білім світі –
серце мліє і щемить,
тільки небо, тільки вітер
і дитинства ще на мить…

Олександр Олехо
2014.10.24 09:20
Йдемо укотре владу вибирати,
йдемо у час осінньої сльоти.
Не дай нам, Боже, опісля казати:
- Хотіли краще, вийшло, як завжди…

Зарано сніг упав на чорні плечі.
Зима торкає землю і людей.
Є форс-мажор і є буденні речі,

Галина Гнатюк
2014.10.23 23:55
Невтомні дятли вчать собі морзянку,
Допоки не обсіли холоди…
Дрімає ліс у сивому серпанку…
Давай-но, стежко, клич мене туди,
Де просто в очі заглядають сосни,
Де навіть тиша – срібно-золота.
Там високо мені – аж високосно! –
Мабуть,

Ілля Радуський
2014.10.23 19:42
А серце вилите до дна,
А в ньому вже немає жару
Й благословенного нектару.
Одна жура у нім. Одна.
Раніш раділося, жилось,
Біди грядуще не звіщало.
Та ось війни смертельне жало
В серця людські встромляє хтось.

Валентина Попелюшка
2014.10.23 16:33
Підійду до тата,
обійму за шию.
Він мене підняти
аж до неба вміє.
В нього сильні руки
і волосся русе.
У часи розлуки
я за ним журюся.

Віктор Кучерук
2014.10.23 12:09
Хоч і ллється золото з осик
На мою вибоїсту дорогу, –
Я того не бачу, бо не звик
Осені дивитися у ноги.
Зовсім не лякаючись розбить
Лоб, спіткнувшись об підступний камінь, –
Жадібно вдивляюся в блакить,
Аж до глянцю вимиту дощами.

Іван Гентош
2014.10.23 11:15
Ми помрем, як усі – але це неважливо,
А важливо одне – як живемо тепер:
Так в театрі життя відіграти наживо,
Щоб нащадки сказали – Він із нами, не вмер…

“Там” будуємо храм “тут” своїми руками,
Вивершаєм думками, що чисті й ясні,
І недоспані ночі в

Ніна Виноградська
2014.10.23 11:01
Є така прикмета у народу -
Як багато маку край доріг,
То забути треба про свободу
І війну чекати на поріг.

Я згадала давню цю прикмету,
Як спинилась на отім шляху,
Де почула постріли з ракети,

Ніна Виноградська
2014.10.23 11:01
Є така прикмета у народу -
Як багато маку край доріг,
То забути треба про свободу
І війну чекати на поріг.

Я згадала давню цю прикмету,
Як спинилась на отім шляху,
Де почула постріли з ракети,

Анна Віталія Палій
2014.10.23 08:33
У горі світ, сп`янілий від вина,
У смерті світ, що без вина сп`янілий.
Сто тисяч літ лише одна вина:
Там гине дух, де душ п`яніє тіло.

25.06.07.

* * *
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Влад Мосор
2014.10.23

Лєрауваренко Роксана Лєрауваренко Роксана
2014.10.20

Ігор Старенький
2014.10.20

Віктор Остапчук
2014.10.20

Сергій Малишев
2014.10.18

Анжела Левченко
2014.10.07

Уляна Демченко
2014.10.04






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 908
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній