ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2015.03.29 00:00
Питання... Одвічні питання...
Мені не потрібні зізнання...
Сиди, як в шпаківні шпак.

У небо зліта орігамі.
І- сяде. Босими ногами...
Вважаєш, що маєш смак?

Петро Скоропис
2015.03.28 13:34
Щойно тільки надибуєш кам’яну траву,
гладдю мармуру оковирнішу, ніж наяву,
чи дивуєшся фавну, в обіймах і вовтузні
з німфою, й оба бронзові, й щасніші, ніж у сні,
можеш роняти палицю із отерплих рук:
це Імперія, друг.

Огнь, етер, води, фав

Віктор Кучерук
2015.03.28 12:58
Просто задихаюсь я уже від тління
Сирістю покритих посинілих стін, –
Горбиться побілка тужно у затінні
Та й камін чекає добрих перемін.
Ось у цвіт вберуться абрикоси й вишні,
І зазеленіють пишно ясени, –
Крізь розкриті вікна запахи торішні
Відійд

Іван Потьомкін
2015.03.28 12:37
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Світлана Майя Залізняк
2015.03.28 11:46
Жіноча дружба... Горобці поштові,
Розкришені секрети і мости.
Лишилося у нас по сірникові,
Щоб зайнялися "досить" і "прости"...

Хіба ж ми винні, що повсюд амеби,
Плітки, багатослів"я і табу...
Я першою сказала: "Вже не треба".

Анонім Я Саландяк
2015.03.28 10:58
шматок абсурдно-логічного не римованого та не правленого тексту) … уже давно давно… іще Джульєтта - в ім’я любові ножем у власне серце… а нещодавно один відомий пихатий українець - не любите мене! - з вікна та об асфальт… а слідом за ним той мало ко

Серго Сокольник
2015.03.28 03:30
Примечание. Поэма написана в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной.
В ней частично использованы прежние наработки, частично- новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предостав

Ярослав Чорногуз
2015.03.27 20:49
Як у диму, весняний сад
І небо ледь блідаво-синє.
Рожевий відблиск погаса –
Вже день стомився. І посивів.

Лише повітря бадьорить,
Тече, напоєне снагою.
Свинцева змучена блакить

Олена Багрянцева
2015.03.27 17:32
Хочу стати для тебе я річкою. Вільною, щирою.
Витікати із гір і потоком нестись гомінким.
Бути голосом трав, легкокрилою ніжною лірою.
Загортатися в дощ, укриватися сонцем палким.

Ти би пестив мене, розглядаючи кожну заглибину.
Роздягаючи так, як с

Ніна Виноградська
2015.03.27 15:55
„Плине кача...” в Україні
За ліси і гори.
„Плине кача.” Сльози плинуть,
Як вода у море.

Плине, плине, „Плине кача”
Нашим рідним краєм.
Сирота, вдовиця плаче –

Ніна Виноградська
2015.03.27 15:45
А дні завжди вигулькують із ночі,
Коли ранкова устає зоря.
І вітер хмари розриває в клоччя,
А біля мами гріється звіря.

Як повсякчас в усталенім порядку -
Зима, весна... І холод, і тепло.
І тільки люди ігнорують згадки

Ніна Виноградська
2015.03.27 15:42
На вокзалі безхатченки гріються в сонці,
На пожухлій траві розіклали скарби.
Без родини і хати, дверей і віконця,
Є окраєць, вода – і немає журби.

Ще холодна земля і теплом не прогріта,
Березневий від неї іде холодок.
Та поглянеш на цих і згадаєть

Домінік Арфіст
2015.03.27 10:23
дивлюся у місяцем замальоване завіконня
і знову з’явилась ти… з’явилося знов безсоння
перед очима кіно нашого закам’янілого Криму
незриме якесь кіно – німе в якому лиш бачу зиму
завішені вікна – закутані пальми – закуті люди
не буде тут літа – шепо

Михайло Карасьов
2015.03.27 10:06
Сонце весняне крізь хвою
Світлом і тінню мережить
Стовбури сосон.
Лунко цвірінькають птахи малі
В верховітті.

Рух незбагненної вічної сили
Котики виткнув на гілці верби

Серго Сокольник
2015.03.27 00:58
Тучи пО небу мчатся отарой овец...
Воспаленный закат догорит, как костер...
Ну скажи же, подруга, скажи, наконец,
Все, что высказать хочешь, и весь разговор.

Расскажи как бывает порой тяжела
Эта ноша сокрытой любви от других,
И с тебя я сним

Марися Лавра
2015.03.27 00:15
черговий реверанс
учорашній екстаз
мікстує Брамс
гасовою лампою
пастельно під стелею
валить бас

аукаєш ти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Василь Надвірнянський
2015.03.28

Мері Беновські
2015.03.27

Ігор Роїк
2015.03.25

Таміла Леськів
2015.03.22

Іолана Тимочко
2015.03.20

Світлана Моренець
2015.03.17

Тетяна Кльокта
2015.03.14






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 986
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній