ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2016.02.12 15:42
Коли у небі літають білі крокодили,
а бурштин до сосен приклеює гном,
Коли гриби у лісі вистрибують із корзини,
а метелики сідають на квітковий аеродром,
Коли тюльпани одягають жупани,
а дюймовочки спускаються до землі,
Коли птахи співають під форт

Вікторія Торон
2016.02.12 13:30
Не знайдеш в світі жодної поеми,
Яка могла б із деревом зрівнятись,

Що до грудей квітучої землі,
Голодними устами припадає,

Що цілий день вдивляється у Бога,
В молитві тягне руки листяні,

Світлана Майя Залізняк
2016.02.12 11:19
Сонми проектів.
Тьма способів рішень.
Кровопускання дедалі жвавіше.
Древ не садили - а гори зелені.
Син віддаляється, жевріє неня.

Жезли обпалені, вертели... писки...
Стрижнів намелено. Свині в колисках.

Володимир Маслов
2016.02.12 10:59
Була безмісячною тиша,
сюрчала темрява в'язка,
солодкий запах стиглих вишень
по саду сонному блукав.

Десь там, над куполом дзвіниці,
окреслився Північний Хрест,
а понад зорями в криниці

Вікторія Торон
2016.02.12 09:05
Смерть від формальностей звільня,
І коли сліз мені не стало,
У час гіркий шепнула я:
«Як добре, що тебе я знала».

Лягають промені навскіс
Перед вечірньою зорею—
Угору із долини сліз

Іван Потьомкін
2016.02.12 05:10
Свої літа забуваю,
А чужі – лічу.
І дивуюсь, бо не знаю,
Як я не відчув,
Що сини ввійшли у зрілість,
Ровесники постаріли
І все частіш чуть,
Що декому обірвалась

Володимир Бойко
2016.02.11 21:43
Чого ми прагнемо в житті?
Від чого радощі й страждання ?
То найдавніше з почуттів
Нам шле свої випробування.

Хто вічну вигадав любов,
Коли саме життя не вічне?
Це тема для пустих розмов,

Ярина Чаплинська
2016.02.11 21:16
Це коли небо відшліфоване морозом північного циклону
до ультрамаринового кришталевого блиску і дзвону.
А Дніпро через товстостінне скло крижаної льорнети
видивляється сузір’я навігаційного курсу — аж до Атлантики.

Птахи щохвилинно борються за життя

Ігор Шоха
2016.02.11 17:53
Коли ясніше сонечко сіяло
і інші щебетали солов’ї,
як іноді нам весело бувало
у колі нерозлучної сім’ї.
Але минає непомітне щастя,
коли подія кожна – диво з див,
як на коняку вороної масті
мене уперше тато посадив.

Михайло Десна
2016.02.11 15:52
Цибулина у розмові:
правда й осуд – магістраль.
Проблематика любові
в номінації «Мораль».

Обговорюють повію,
ще лиш тільки почали.
Якщо є зі слів помиї,

Світлана Майя Залізняк
2016.02.11 13:37
Парцели спільні. Власна борозна.
Світ конкуренцій, цін, жаских двобоїв...
Кайфую зранку: цар орлів признав.
А змій обмови язика роздвоїв...

Трюхикає осміяний осел.
Папуга розправляє ірокеза.
Місцевий херес налива Хосе.

Олександр Олехо
2016.02.11 13:03
Впрягає вік твою нужду у мари часу.
Біжи, людино, від біди у біомасу.
Хтось обертає плід бажань у сім'я страху
і на засадах топ-брехні будує плаху.
І не спитає, як ти жив і що накоїв.
Відразу голову з плечей – у рать ізгоїв.
А безголовому життя –

Ігор Шоха
2016.02.10 22:33
Доживу чи ні до самоти –
що на небі писане, не стерти.
Наші долі ділені на чверті.
Йде остання, Господи, прости.

У чаду щоденної борні
за насущне, віще і минуще
наша проща у останні дні

Віктор Ох
2016.02.10 19:34
Переклад

«Це неможливо!» – мовила Причина.
«І нерозсудно!» – стверджувало Вміння.
«До того ж марно» – Гордість заявила.
«Та все ж ти спробуй!» – шепотіла Мрія.

Сиквел

Світлана Майя Залізняк
2016.02.10 11:54
Ритвини.
Вулиця.
Чорт якийсь: "...няв..."...
Я лиш спіткнулася.
Любчик упав.

Глибші ковтьоби
Шукав на зорі.

Михайло Десна
2016.02.10 11:24
Економ не економ. Янеку – «хатинка».
Як текла, тече Дніпром депутатська слинка.
Оп…
Оп…
Оп, або формальність.
Попри знак суворий «Stop!» -
оп-недоторканність!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марина Орбан
2016.02.01

Олександр Ходунов
2016.01.24

Мальва Світанкова
2016.01.19

Олександра Калашнюк Олександра
2016.01.16

Оксана Дністран
2016.01.16

Варвара Рубан
2016.01.15

Віра Володіна
2016.01.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 1074
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній