ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Долик
2014.07.23 16:09
дощі такі
що врешті чую тишу
яка мені нашіптує про смуток
яка невпинно пише сиві вірші
що проминальне все
і не забуте
що все тече
міняється

Дмитро Куренівець
2014.07.23 15:39
Він лежить, і над ним не безхмарна синь –
душна темінь поверх повік.
Він лежить – від коріння відтятий син,
чийсь батько і чийсь чоловік.

Своїй Україні віддав він уклін,
здав справи, сплатив борги…
А десь довкола його святинь

Варвара Черезова
2014.07.23 11:05
Не болей и не жди. Не встречай затонувшие корабли.
Убаюкивай стыд. Пальцы не скрещивай на беду.
Ведь гудки в телефонных сплетеньях созвучны с "Внимание... Пли!"
Говори, моя детка. Платье в горошек. Пятое место в седьмом ряду.

Мы с тобою настолько

Тетяна Левицька
2014.07.23 11:01
Грузло сонце у болоті хмар,
Клен шугав сухі гелікоптери.
Гайворонів невгамовне «кар»
Дратівливо діяло на нерви.

Прасувала спека-духота
Залізниці довжелезні вуса,
Місто мліло в неба на руках,

Віктор Кучерук
2014.07.23 10:46
В зеленому вихорі літа,
Не сниться й не спиться мені, –
Неначе у вікна розкриті,
Вдивляюся в ночі та дні.
Вслухаюся в гомони світу,
В мовчазній задумі щомить
І чую, як хмарами вкрита,
Примовкнула сумно блакить.

Ірина Саковець
2014.07.23 10:41
Ніхто й не говорив, що буде легко,
ніхто не завіряв, не обіцяв,
а я в обіймах нищівної спеки
шукаю риси рідного лиця.
Ім’я твоє шепоче небо стигле.
Прошу, блакитне, лиш не забирай!..
Війна копає все нові могили,
зросивши горем ідилічний край.

Петро Скоропис
2014.07.23 10:24
Цілком типовий пейзаж, як водиться, в розпал повені.
Видніють шпилі та бані, у кронах вся оболонь.
Буцім і мав, що казать, відсапувався, схвильований,
та зі многая слів уціліло одне «було».
Так одіб’ється в дзеркалі під старість брова і лисина,
та н

Михайло Карасьов
2014.07.23 10:03
Чи може кілька абзаців тексту стати високохудожнім твором і предметом для зацікавленої розмови? Ось приклад такого твору. Наведу його повністю. Микола Славинський. Троє. (сільський образок). Баба пережовує щойно куплений свіженький хліб, кладе

Наталя Мазур
2014.07.22 21:55
Здрастуй, козаче! Збирається небом пітьма.
Вечір заходить спочити до рідної хати.
Виживи там, у горнилі воєннім, солдате,
Маму згадай, що лишилася вдома одна.

Місяць ліхтарик направив у сонний садок,
Де наливаються яблука пнистим соком.
Ти не впад

Інна Ковальчук
2014.07.22 21:44
Життя пірнає у вогненний плав...
Кривавлять небо пазури заграв...

Сокира щербить прикорень калині,
і гіркне мед у стільнику бджолинім.

Забута воля чи напівзабута?
Мовчить Батурин, Трахтемирів, Крути…

Іван Потьомкін
2014.07.22 17:58
Якогось ранку, вийшовши на подвір’я офісу, де працював, я завважив викинуте на смітник деревце з пожовклим листям. Зауважив, щоправда, й кілька зелених. Не здивувався такому нехлюйству, бо доля декоративних деревцят часто–густо схожа на долю собак

Анна Куртєва
2014.07.22 11:33
Траур для всех континентов…
Мир к мониторам прилип:
«подвиг» московских агентов
крутит LifeNews словно клип.

Хочет диктатор покрасить
цивилизованный свет
в плохо отмытый от грязи

Олена Кіс
2014.07.22 11:19
Якийсь такий пекучий біль
Якась така безмірна втома
У позавимір голосінь
Не рветься крик – у горлі комом.

Нещівне полум’я нудьги
За недосправджене майбутнє,
Чи винні ми, чи винні ми,

Софія Кримовська
2014.07.22 08:33
Уміє читати – фейки,
писати – паскудні коменти,
пишатись уміє – деким,
ненавидіти – гоміків.
Сучасний – шаблони путінські,
відважний – горила з міною.
Розкосий – кричить: «ми рускіє!»
і знову набої змінює.

Наталя Мазур
2014.07.22 00:02
Ніч розсипає зірки за відкритим вікном.
Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
Мить зупинися, прошу, за півкроку до смерті ,
Щоби вона не косила солдатів серпом.

Репет розтяжок і міни ячать звідусіль,
Літо вистуджує

Світлана Майя Залізняк
2014.07.21 21:39
А що траві? Вона приймає все.
Змішалися тіла, обгортки з "Тоффі"...
Тепер Макар теляток не пасе.
Снують-ґелґочуть журналісти, профі...

Хтось бачив, хтось розкаже.
Бог мовчить.
Розкремсані дахи...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Вікторія Бобик
2014.07.21

Андрій Дужак
2014.07.18

Михайло Шабас
2014.07.11

Марко Винник
2014.07.11

Вікторія Марія ЛІ
2014.07.11

Міла Гайдаш
2014.07.11

Микола Довбня
2014.07.08






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 844
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній