ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніка Новікова
2016.05.01 09:14
Шепоче протяг: Господи, прости,
увесь цей сум мені не донести,
не винести із неї.
Он ходить місяць вигином руки,
та сон її — глибокий і важкий —
закидано землею,

з якої проростає ковила.

Олена Балера
2016.05.01 05:20
Омана зору простір випивала,
Стоокий безмір поглинав уяву.
Невтомний погляд – прагнучий блукалець
Ставав тепер заручником обставин.

І невідомо скільки це тривало –
Народжувався в муках світлий травень...
А потім космосом відкрилась далеч,

Шон Маклех
2016.05.01 01:10
Я живу між двома каменями
На плоскгрір’ї Сумних Віршів,
На плато Безнадійних Поем,
В країні Переплетених Звуків.
Якось зустрів схимника
І то не схимника, а монаха
Втікача від світу хворого
У сутінки шепоту та тиші -

Шон Маклех
2016.05.01 01:07
Вони лише посередники.
Провідники через хиткий міст
До нової пригоди, що зветься буттям.
Через хиткий риплячий дерев’яний міст
(А під ногами вир),
Вони лише ліхтарники
У цій нескінченній ночі,
Лише вказують шлях помахом рук

Лариса Пугачук
2016.04.30 19:05
– Дзень!!! Бабамць!! Ня-я-я-яв….. На підлозі побите шкло, черепки з вазона, розсипана земля і поломана товстянка. З-під ліжка блимають величезні очі кота, який до того мирно відпочивав на підвіконні. До моїх ніг повільно котиться м’яч. Зітхаю, беру несп

Шон Маклех
2016.04.30 11:17
Серед тьми я кличу людей:
Відповідає тиха сновида луна -
Тільки вона незрима й сумна
І все. Вітер-варяг Борей
Щось проспіває. Колись. До дна
Випитий келих сутінок зла.
Алеями йде Доріан Грей.
І все. І край. І людей нема.

Шон Маклех
2016.04.30 11:11
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями

Вікторія Торон
2016.04.30 10:20
Вона буває метушлива, з нервовим сміхом недоречним,
книжок роками не читає і не вжива розумних слів,
а чоловік її на людях -- в манерах вишукано-гречний,
із бурштиновими очима з темно-палких жіночих снів.

Вона завжди в життєвій прозі —чи у дворі, ч

Віктор Кучерук
2016.04.30 01:04
Обсипаний, поколотий,
Надій розбитих склом, –
Ходжу донині колом тим
В якому скрізь погром.
Перехрипіли криками
І він, і ти, і я, –
Бо злиднями й каліками
Наповнилась земля.

Мирослав Артимович
2016.04.30 00:19
Ранкова свіжість. П’ятниця. Гудуть
невтомні бджоли в яблунево-цвітті…
…Учора в Гетсиманському саду
Учителя упіймано у сіті…

Милує цвіт. Купається бджола
в обіймах квітки на небеснім лоні…
…А той четвер для зрадника – хула:

Володимир Маслов
2016.04.29 22:24
Вони услід не чують прикрих слів,
не розрізняють вуличного шуму,
не знаються на тому ремеслі,
що нотами озвучує задуму.

У натовпі ідуть – рука в руці,
очима розмовляючи і жестом,
і більше розуміються у цім,

Шон Маклех
2016.04.29 18:25
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Ові

Шон Маклех
2016.04.29 18:15
У цьому місті кожен будинок-опудало
Додаток до комина - високого й чорного,
Що більше нагадує люльку-любку
Старого одноокого капітана-вовка
Затонулої шхуни-вітрильника «Дувр»,
Що напоролась на рифи зубаті
Десь біля пальмово-патлатих Бермудів
Чи сір

Ніна Виноградська
2016.04.29 17:44
Моя державо, мудра споконвіку,
Ти при батьках, а ніби сирота.
І з владою, що бреше скрізь без ліку,
Словами повна, а в ділах пуста.

Чи думала, майданами побита,
Щоби зміїне правило кубло,
І щоб держава стала їм коритом,

Анонім Я Саландяк
2016.04.29 13:30
щоб з місця рушити... здається мало буде й року... та знаю – досить і одного кроку.
29.04.2016 р.

Руслан Лиськов
2016.04.29 11:18
Пропечене безкрайнє дике поле.
Десятипагорб`я. І сива ковила. І маки.
Понурі ідоли - забуті кимось знаки,
Насіння вічності - покинуте і кволе.

Цю чорноту не будять зорепади.
І сон, як морок - переляканий, схололий.
Це тут десь бродить Каїн сивочол
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Кандиба
2016.04.30

Александр Калесник
2016.04.29

Семен Кит
2016.04.28

Юрко Бужанин
2016.04.16

Юрій СЛАЩОВ
2016.04.15

Оксана Гарасимович
2016.04.12

Олько Нетудихата
2016.04.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 1103
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній