ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2016.06.26 00:47
Зарились в мох історії мости,
провалені і часом непрохідні...
У камінь спотикаючись — брести,
ковзаючи, в туманному сновидді

і мотузяний поручень в руці
стискати гулом пальців побілілих;
на спині -- віддих втомлених бійців,

Володимир Бойко
2016.06.26 00:13
Идет-бредет какая-то бабуля,
А вы ее насмешкой злой кольнули.
Зачем напрасно старость обижать, –
Ведь никому ее не миновать.

Ей, может, жить уже совсем немного,
Она давно о смерти молит бога,
И каждый день плетется наугад,

Іван Потьомкін
2016.06.25 21:40
«Отакої ти співаєш?..
А хотів жениться...
Та тобі згодиться, бачу,
Будь-яка спідниця.
Не така моя сестра,
Аби стать за втіху,
Бо для тебе і кохання –
Щось близьке до сміху.

Нінель Новікова
2016.06.25 16:54
На даче у сына)

Здесь Самара** с Днепром
повстречались когда-то,
Раздвигая зеленых лугов берега.
Приднепровье, что рыбой издавна богато,
Не ступала сюда террориста нога!

Ігор Герасименко
2016.06.25 05:56
Неначе сонце шлях стелило,
яким думки гіркі повзли.
І клен з долонями в щілинах,
і ми були на небо злі.

Пересихали Псел і Ворскла,
було зело ледь-ледь живим.
А клен ховав долоні в зморшках

Лариса Пугачук
2016.06.24 23:31
… Кохання хочу літепла,
Від пристрастей тонкого болю.
Щоб ми сплелись, мов ковила,
В глухому степі, в голім полі.

… Щоб вітер вив, імла повзла,
А ми - стояли нерушимо,
І душі наші до вершини

Лариса Пугачук
2016.06.24 23:23
Я в белесом дыму задыхался и падал устало...
И не ждал ничего - и не думал, что вновь оживу.
Но симфония жизни в усталых висках зазвучала -
Как же вовремя Вы рассекли снов моих глубину.

Вы летели... молчали... и только дрожащие губы
Еле слышно

Адель Станіславська
2016.06.24 14:12
Не стане тебе.
Не буде.
Життя не верне навспак.
І жити продовжать люди
і сонце сміятись буде...
Час - вірний, то ж буде так.
Час прийде...

Кристіан Грей
2016.06.24 09:12
Нічними вулицями Сан-Франциско мчав чорний байк - Білл спішив на party, яке організовувала Елізабет. Коли він увійшов в будинок, вечірка була в розпалі. Білл пошукав поглядом Елізабет, але поміж безліччю гостей зразу йому це не вдалось. Тоді він підійшов

Оксана Дністран
2016.06.23 23:08
На зварений джем прилетіла голодна оса,
Усілась на крайчик великого мідного тазу,
Так смачно пахтіла едемського саду роса,
Що влізти у солод рішила небога одразу.

З усього розгону пірнула у центр насолод,
Залипла без права звільнитися навіть уявно,

Володимир Маслов
2016.06.23 22:55
Когда тебе осточертеет
быть пешкой не в своей игре,
считать нелепые потери
на одиноком пустыре,
взгляни на свой Донбасс убитый,
крестом стоящий на кону,
что стал плацдармом и "корытом",
тюрьмой заложникам в плену.

Іван Потьомкін
2016.06.23 21:03
Забувши будь-яку пересторогу, навсібіч тікала звірина, спантеличена пронизливим ревом віслюка. Тішився лев своїм помічником. Ще б пак: всі жертви, мовби на долоні. Кого завгодно вибирай собі на сніданок чи обід. Птаство, хоч і не боялося лева, але теж

Петро Скоропис
2016.06.23 12:01
Під розлогим в’язом, шепочучим “че-ша-ща”,
завсідник отієї кав’ярні, що привіча
місцем – позаяк є дерево, хай то в’яз
або вільха – адже зелень переживає вас,

я, себто – аніхто, уселюдин, один
із, підсохлий мазок д’нієї з живих картин,
розписани

Марія Дем'янюк
2016.06.23 08:52
Мої друзі стали по кругу,
Мене обступили і скубали крила.
А не друг мій, а перехожий
Має серце - дарунок Божий,
Зняв для мене свою накидку
І промовив їм тихо:" Це - гидко..."

Ігор Герасименко
2016.06.23 05:29
Очерет - один у полі воїн,
а гроза накинеться за мить
на редути, де їх тільки двоє:
він і річка, що під ним тремтить.

Їм три дні протриматись, три ночі...
Хоч і кличе: "Списи, уперед!"
Злякано травичкою тріпоче

Адель Станіславська
2016.06.22 15:20
Як добре не мати гальма.
Як добре бути безумцем.
А фрази - лише загальні.
Й невинності презумпція...

Бо з хворого що? Аналізи.
І ті хтось зробить "по блату",
зашоривши совісті жалюзі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина М
2016.06.22

Катерина Маліщук
2016.06.16

Софія Магноліївна
2016.06.15

Пелагея Секлет
2016.06.15

Богдан Вершинін
2016.06.07

Без Імені
2016.05.31

Ірина Привид
2016.05.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 1120
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній