ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Любов Долик
2014.10.22 15:05
Ця осінь – як любов,
печальна і прекрасна,
як час для молитов,
як незбагненність щастя.

Молитви золоті
шурхочуть під ногами,
як тисячі життів

Любов Бенедишин
2014.10.22 11:59
На мене, Голіафа – з патерицею!?
Якесь безвусе набожне хлоп’я!?
Я – велетень. Стою горою-крицею.
В нутрі моєму лють і кров – киплять!
Жахайтеся, тремтіть, раби Саулові.
Важкий мій меч, міцна моя рука.
Мені немає рівних. Чи забули ви?
Оце дитя – суп

Віктор Кучерук
2014.10.22 11:12
Сивіють, напоєні мжичкою, трави
І димом пропахли вологі вітри,
І плинуть думками в осяяний травень,
Лисіючи швидко, стрункі явори.
Не радує погляд ні далеч імлиста,
Ні тиша глибока пустельних полів,
Ні ключ журавлів, що, як нитку намиста,
Зібра

Олександр Олехо
2014.10.22 10:13
Евріка! – закричав Архімед, сідаючи у ванну, до вінців наповнену водою. - Віддай, це моє, це я загубила – тут же у дверях з’явилася Архімедиха зі скалкою у руках. - Пироги робить – подумав Архімед. - Краще не сперечатися. - Та на вже, на – тицьнув друж

Мирон Шагало
2014.10.22 08:50
Майже аж на той край міста,
де вже губляться слова,
осінь їхала барвиста
у трамваї номер два.

Цілий день вона гуляла
по стежках, що між озер.
Там недавно засмагало

Маріанна Челецька
2014.10.21 23:45
шістнадцятитижневому)

намалюй веселку
у золотому обручі снів,
так щоб її кінці
доторкалися країв землі
мій сину, намалюй веселку,
свою першу,

Любов Долик
2014.10.21 22:44
Баба Яна теж прокинулася. Сонце стрибнуло на старий гуцульський килим у неї над головою, стрімкі, як смереки, взори затріпотіли в теплих променях, і бабі Яні так само лагідно затріпотіло серце. Останнім часом вона стала сердитися на своє серце. І на рук

Наталя Мазур
2014.10.21 22:09
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
Що перетворився на руїну.

Трупний запах, порох і вогонь,
Смерть приносять гради, міни, танки.
Піт із чорних, випалених скронь…

Любов Долик
2014.10.21 20:20
Я розкажу про Україну в мені. Як вона там народилася. Як я стала українкою. Моє покоління родом із Радянського Союзу. Пам’ятаєте? «Спасіба, родіна, за наше счастлівоє дєтства!» Нас учили: ще тими, зрадянщеними поняттями забивали голову, напихали у неї і

Олександр Букатюк
2014.10.21 20:18
Щось мені важко, пташко,
в світі земнім без крил,
але не кану в пляшку,
хто б що не говорив.

Щось мені сіро, ліро,
і не до снів мені,
хочеться вити звіром,

Іван Потьомкін
2014.10.21 17:35
Поки до суфіксів і флексій,
До міфів Греції і Риму
Я спомин цей із серця вийму,
Щоб пом’януть дядька Олексу.
...Колись в студентську кампанію осінню
Невмілі до селянської роботи руки
Він направляв не матом, а прислів’ями.
Чимало призабулося з тої

Любов Долик
2014.10.21 16:20
Сяють галактики яблунь
у космосі
осені.
Листя пливе ...кометами
золотохвостими.
Срібні ракети-авта
креслять
орбіти.

Марина Лавра
2014.10.21 14:41
у в'язкості медового вечір'я
тумани віадуками пливли,
русалки вербам коси розплели,
а мавки чепурились до весілля...
зійшлись у шлюбі горобина й клен,
багряними вінками оплелися
за руки ніжно молоді взялися,
зодягнуті в брунатний гобелен.

Олександр Олехо
2014.10.21 12:13
Ти знаєш, що таке війна?
Не приведи, не треба, друже.
Це тричі проклята карга.
Її принади – плем’я суче.

Це кров і піт, коли без сил,
коли надія утікає,
а привид смерті між могил

Ніна Виноградська
2014.10.21 11:42
Яке страшне оце спекотне літо
Для всіх родин, в які прийшли гроби.
Та кукситься вгорі псевдоеліта,
То ж - бузина, ведеться - як дуби.

І зраджує усіх у нашій хаті,
І діти їхні десь, не на війні.
Цвіте в них бізнес. А усій громаді -

Ніна Виноградська
2014.10.21 11:13
Духмяний запах аж лоскоче ніздрі -
Гарячий хліб і золота скоринка!
Як палянично він сьогодні визрів.
А чарівниця - мама, світла жінка.

Вона сонця несе до столу з печі,
В хустинці білій, на обличчі - свято.
У неї сяють очі, у малечі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лєрауваренко Роксана Лєрауваренко Роксана
2014.10.20

Ігор Старенький
2014.10.20

Віктор Остапчук
2014.10.20

Сергій Малишев
2014.10.18

Анжела Левченко
2014.10.07

Уляна Демченко
2014.10.04

Испанець Гордий Испанець Гордий
2014.09.27






• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Усі Словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Пенюк (1954) / Вірші

  Матусина вишиванка

Знову з вечора й до ранку
У зимові вечори
Вишивала вишиванку
Люба матінка мені.

Клала хрестики дрібненькі
В різнобарвні кольори,
Вишиваночка чудова
Так сподобалась мені.

Одягну я вишиванку
І на свято в ній піду .
Гарну пісню заспіваю
І матусю звеселю.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-07-07 12:59:45
Переглядів сторінки твору 906
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (3.810 / 5.06)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.556 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.796
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Головний поетичний конкурс «Майстерень»
Автор востаннє на сайті 2011.02.06 18:13
Автор у цю хвилину відсутній