ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.03
10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в
2024.05.03
08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.
Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі
2024.05.03
06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!
Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!
2024.05.03
05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Вже не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.
2024.05.03
01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алевтина Тюльпанна (1992) /
Проза
ХА! Хайтек Агресії (як ти став генієм)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ХА! Хайтек Агресії (як ти став генієм)
Мотузка розрізає навпіл. Тепер ти знаєш, яку білизну вдягає сусідка щоранку, яку білизну стягує з неї сусід щовечора, а може, вона добровільно і сама… Ці шкарпетки… Вони, як клавіші роялю, що в квартирі, поверхом нижчої, не дає заснути твоїм шкідливим думкам. Голуби ланцюжком на мотузці. Отой, що зліва, ось-ось нагадить на чужі труси. І ти задоволено зачиниш балкон. Лайно перекреслює звичний порядок речей. От лайно!
- Їсти будеш?
Слина робить кругообіг твоєю ротовою порожниною, ще пару кругів, - і досить! Краще б вона працювала, краще б твоя довбанута подружка не варила полову, досипаючи сіль в каструлю і в розгорнуті рани, краще б вона мовчала, а не кидала тобі, співчуваючи, «їсти будеш?»… Штовхаєш? Так. Штовхаєш. Знову таки вода по щоках, як полова. Поки твої жилясті руки хапаються за ручку, шкрябають невдалі наробки невдалої наукової роботи без науки, жіночка у синій сорочці посеред кімнати тужить давньоруським речитативом. Думи-не-думи. На квітчастому килимі триває будівництво: різані шматки хліба – один на другий. Борщем вона заливає зведену вавілонську вежу. Від вогняної рідини згорають молекули, під супровід тужливої пісні падають нанівець. Можна розрізнити, як слізним проміжком в атмосферу вливається: «ти – невдаха, невдаха, птаха, без даху, не, не, невдаха». «Невдаха» зачіплюється за люстру і дратівливо гойдається над твоєю головою.
- Досить! – не витримуєш.
Жили на шиї пружно натягуються, вони лопнуть – виллється ситро, буде солодко і приємно.
Бруд виливається із твоєї телефонної слухавки, щось на кшталт: «Невдало». Це все політика! Це все влада! Це все в лайні! Постійний тиск, напруження, ніякого контролю над собою, ніякої рівноваги! Рівновага, суча дочка, помирає на кожній білизняній мотузці. Такі небіжчики зумовлюють занепад у твоєму клятому житті… І думи. Заплачки починаються монотонно. Жінка в перервах допиває твій одеколон, не змінюючи позу на підлозі.
А далі? Сливи, сливи, сливи перестигли. Падають на твою подружку з твоїх же злісних долонь. Розсипаються крижаним тілом. Розбиваються. Кісточки час від часу шкрябаються.
Така запашна і сливова, твоя, твоє кислюче варення, на виході. «Невдаха! Ха-ха-ха…» - прощання.
Твоя тріснута голова, нестача дешевого ситра, дефіцит розумних думок. Фіранка розвивається на скаженому вітрі, вривається нахабно з балкону, як давно знайома шльондра. А ти так просто – на брудному килимі.
- Їсти-и-и! Ї…
Замість неї, розумієш, замість неї люди у білих халатах. Твій новий одяг зручний – не тисне краватка. Навіщо довжелезні рукава? Біле. Наскільки біле, що може нагадати про останній хліб – недобудовану нею вавілонську вежу. Вежу без меж.
червень 2010
- Їсти будеш?
Слина робить кругообіг твоєю ротовою порожниною, ще пару кругів, - і досить! Краще б вона працювала, краще б твоя довбанута подружка не варила полову, досипаючи сіль в каструлю і в розгорнуті рани, краще б вона мовчала, а не кидала тобі, співчуваючи, «їсти будеш?»… Штовхаєш? Так. Штовхаєш. Знову таки вода по щоках, як полова. Поки твої жилясті руки хапаються за ручку, шкрябають невдалі наробки невдалої наукової роботи без науки, жіночка у синій сорочці посеред кімнати тужить давньоруським речитативом. Думи-не-думи. На квітчастому килимі триває будівництво: різані шматки хліба – один на другий. Борщем вона заливає зведену вавілонську вежу. Від вогняної рідини згорають молекули, під супровід тужливої пісні падають нанівець. Можна розрізнити, як слізним проміжком в атмосферу вливається: «ти – невдаха, невдаха, птаха, без даху, не, не, невдаха». «Невдаха» зачіплюється за люстру і дратівливо гойдається над твоєю головою.
- Досить! – не витримуєш.
Жили на шиї пружно натягуються, вони лопнуть – виллється ситро, буде солодко і приємно.
Бруд виливається із твоєї телефонної слухавки, щось на кшталт: «Невдало». Це все політика! Це все влада! Це все в лайні! Постійний тиск, напруження, ніякого контролю над собою, ніякої рівноваги! Рівновага, суча дочка, помирає на кожній білизняній мотузці. Такі небіжчики зумовлюють занепад у твоєму клятому житті… І думи. Заплачки починаються монотонно. Жінка в перервах допиває твій одеколон, не змінюючи позу на підлозі.
А далі? Сливи, сливи, сливи перестигли. Падають на твою подружку з твоїх же злісних долонь. Розсипаються крижаним тілом. Розбиваються. Кісточки час від часу шкрябаються.
Така запашна і сливова, твоя, твоє кислюче варення, на виході. «Невдаха! Ха-ха-ха…» - прощання.
Твоя тріснута голова, нестача дешевого ситра, дефіцит розумних думок. Фіранка розвивається на скаженому вітрі, вривається нахабно з балкону, як давно знайома шльондра. А ти так просто – на брудному килимі.
- Їсти-и-и! Ї…
Замість неї, розумієш, замість неї люди у білих халатах. Твій новий одяг зручний – не тисне краватка. Навіщо довжелезні рукава? Біле. Наскільки біле, що може нагадати про останній хліб – недобудовану нею вавілонську вежу. Вежу без меж.
червень 2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію