ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Адель Станіславська (1976) /
Проза
Сни...
Як Ви ставитеся до снів? Чи вірите Ви, що вони можуть бути віщими?
Багато років тому мені наснилося, ніби заходжу я в якусь землянку, і бачу, на ліжку або лежанці якійсь, лежить Ісус Христос. Спить. Волосся у Нього жовте (світло-русяве) до плечей. Оголений до пояса, прикритий чимось, чи то простирадлом, чи то чимось ще ... А біля нього на столі лежить велика книга, я знаю, що це Біблія. Розгорнута. А на ній ще одна, маленька, теж розкрита. Я підійшла тихенько, щоб Його не розбудити, а сама радість таку відчуваю, що побачила на власні очі Христа, закортіло подивитися, що в книзі написано. Та раптом, якось вийшло, що книга впала, чи то я її необережно зіштовхнула, а може ще з якоїсь причини, адже сон, і Ісус прокинувся... Не бачила Його погляду, але знаю, що дивився на мене. А я вся зіщулилася, злякалася своєї необережності. Він встав, і якісь жінки підійшли до Нього, заметушилися, кажуть - кров з ран у Нього пішла, перев'язати треба. І я це все бачу. Ці рани на тілі, на руках, тільки обличчя не бачу - чи подивитися не смію, чи то щось заважає?.. Жінки ці метушаться біля Нього...
Потім картинка змінилася. Я вже бачу, як іде Він, а за Ним багато-багато народу. А я залишилася позаду. Хочу з усіма йти, але щось мене утримує. Сумнів чи страх, або ще щось... не знаю. Бачу, як Він обертається, і тут ... Я чітко бачу, що це зовсім не Христос. Цей, що йде, а за ним натовпи народу, чорнявий і коротко стрижений. Люди йдуть, а він призупинився, посміхнувся недоброю усмішкою, і начебто говорить: «Що здогадалась, що я не той?...»
Чому« начебто »? Тому, що я не бачила поруху губ, а читала цей його недобрий погляд, читала думки... І він пішов. А за ним сила-силенна народу. А я залишилася ... Було відчуття, що загубилася, збилася зі шляху... Адже там, у хижі або землянці, я впевнена, то був Ісус. А потім щось сталося, і я в одну мить опинилася біля самозванця ...
Сон продовжився, а картинка знову змінилася.
Я в церкві з мамою. Дуже людно. Я не знаю цього місця. Мама кудись йде, і я залишаюся наодинці. Іду від ікони до ікони. Молюся, і раптом бачу велику-велику ікону Божої Матері. Але Вона на іконі не сама. Біля Неї ще дві жінки. Вона в центрі, вони по обидва боки. Я молюся на колінах. Ікона ожила. І я бачу, як ці дві жінки щось говорять про мене Божій Матері. Щось дуже невтішне, неприємне, в чомусь мене звинувачуючи. Я молюся і плачу, дивлячись Їй в очі. А Вона, неземної краси, Її риси м'які та ніжні, очі такі добрі та сповнені любові, дивляться на мене невідривно і, одним поглядом, таким проникливим ніби говорять: «Я з тобою, не бійся».
Це сни однієї ночі. Вранці прокинулася в подиві і якомусь здивованому захваті. А було це приблизно за два чи три роки до великих і вагомих змін у моєму житті...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сни...
Хто пізнає сенс знаків, що виникають перед нами у сні, зрозуміє, що вони роблять важливий вплив на всі події.
Гіпократ, давньогрецький лікар
Як Ви ставитеся до снів? Чи вірите Ви, що вони можуть бути віщими?
Багато років тому мені наснилося, ніби заходжу я в якусь землянку, і бачу, на ліжку або лежанці якійсь, лежить Ісус Христос. Спить. Волосся у Нього жовте (світло-русяве) до плечей. Оголений до пояса, прикритий чимось, чи то простирадлом, чи то чимось ще ... А біля нього на столі лежить велика книга, я знаю, що це Біблія. Розгорнута. А на ній ще одна, маленька, теж розкрита. Я підійшла тихенько, щоб Його не розбудити, а сама радість таку відчуваю, що побачила на власні очі Христа, закортіло подивитися, що в книзі написано. Та раптом, якось вийшло, що книга впала, чи то я її необережно зіштовхнула, а може ще з якоїсь причини, адже сон, і Ісус прокинувся... Не бачила Його погляду, але знаю, що дивився на мене. А я вся зіщулилася, злякалася своєї необережності. Він встав, і якісь жінки підійшли до Нього, заметушилися, кажуть - кров з ран у Нього пішла, перев'язати треба. І я це все бачу. Ці рани на тілі, на руках, тільки обличчя не бачу - чи подивитися не смію, чи то щось заважає?.. Жінки ці метушаться біля Нього...
Потім картинка змінилася. Я вже бачу, як іде Він, а за Ним багато-багато народу. А я залишилася позаду. Хочу з усіма йти, але щось мене утримує. Сумнів чи страх, або ще щось... не знаю. Бачу, як Він обертається, і тут ... Я чітко бачу, що це зовсім не Христос. Цей, що йде, а за ним натовпи народу, чорнявий і коротко стрижений. Люди йдуть, а він призупинився, посміхнувся недоброю усмішкою, і начебто говорить: «Що здогадалась, що я не той?...»
Чому« начебто »? Тому, що я не бачила поруху губ, а читала цей його недобрий погляд, читала думки... І він пішов. А за ним сила-силенна народу. А я залишилася ... Було відчуття, що загубилася, збилася зі шляху... Адже там, у хижі або землянці, я впевнена, то був Ісус. А потім щось сталося, і я в одну мить опинилася біля самозванця ...
Сон продовжився, а картинка знову змінилася.
Я в церкві з мамою. Дуже людно. Я не знаю цього місця. Мама кудись йде, і я залишаюся наодинці. Іду від ікони до ікони. Молюся, і раптом бачу велику-велику ікону Божої Матері. Але Вона на іконі не сама. Біля Неї ще дві жінки. Вона в центрі, вони по обидва боки. Я молюся на колінах. Ікона ожила. І я бачу, як ці дві жінки щось говорять про мене Божій Матері. Щось дуже невтішне, неприємне, в чомусь мене звинувачуючи. Я молюся і плачу, дивлячись Їй в очі. А Вона, неземної краси, Її риси м'які та ніжні, очі такі добрі та сповнені любові, дивляться на мене невідривно і, одним поглядом, таким проникливим ніби говорять: «Я з тобою, не бійся».
Це сни однієї ночі. Вранці прокинулася в подиві і якомусь здивованому захваті. А було це приблизно за два чи три роки до великих і вагомих змін у моєму житті...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію