ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.12.09 02:12
Що ж, сідай, побалакаймо. Пляшка
Хай сьогодні розв'яже язик.
Пити крівцю навчитись не важко -
Складно жити людиною вік.

Тяжко ворога й тещу любити,
Зріти правду без лірики шат.
Я свою заганяю у сіті

Олена Побийголод
2019.12.08 22:53
Володимир Висоцький. «Аліса»

- Люлі-люлі-люлечки, бай-бай...
Що за вередливе маленятко!
Будеш видирати рученятка -
начувайся, підсвинку, стривай!..

- Ну і гучність вереску в нащадка...

Оксана Логоша
2019.12.08 21:01
Серед зими яскравий маляр
Малює світ,який ніхто не бачить.
А я вдягнула чорні окуляри
на удачу.

Сумні вітрини гойдають перами,
Мов голуби.Злітають в далечінь.
А я іду і сиплю перлами

Ігор Деркач
2019.12.08 17:18
ІЯ б сіяв та орав, якби
не жав навіяні сюжети
і на овації юрби
не купувалися поети.
Чи спокушає сатана,
чи інші генії рогаті –
усім однакова ціна,
хто сіє суржики у хаті.

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Майстерень Адміністрація / Публіцистика / Соціум

 Світ робить з нас показовий смітник чи йдеться про розкол України?
Образ твору Про все вже домовлено за нашими спинами.
Україну готують до розколу?
Публікації на тему:
Україну готують до розколу?


Нас зневажають, з нами можна не рахуватися. Ми "не в темі", ми поза і "надтаємничим" світовим порядком великих грошей, і поза ілюзорною демократією для власників малих грошей.

Американців нині цікавить дружба з Росією, аби перекинути на неї частину наперед програшної війни з тероризмом (що насправді є тільки крайньою формою боротьби з американським чи російським імперіалізмом) - в Афганістані, Іраку, Пакистані...
Загнилу Європу давно вже нічого не цікавить, окрім стабільної постачі енергоносіїв і пороків у власній кишені. Саркозі, Меркель, Берлусконі - в одній зв'язці із Кремлем. Із "малих демократій" - Качинський в могилі, інші - в довічній кризі...
Повертаючись до античної мудрості (а що у суспільних відносинах із того часу змінилося?), знаходимо, що сито жити, коли на вас працюють інші, можна лише за наявності достатньої кількості рабів (звісно, після переможних воєн і грабунку) - і хто вони нині і завтра оці раби?

Тож Януковичу і К навіть не потрібні приводи, аби всіх загнати у совкове стійло, а особливо енергійних - під асфальт. Під це готуватимуться і кодекси і різні провокації. На жаль, протистояти цьому одним патріотичним силам важко. Все, що хоч якось могло обстоювати інтереси українців - дискредитовано в очах більшості (здебільшого ця більшість є вкотре обманутою такою дискредитацією), потуги демократичних партій переводяться у фарс (бо вся влада відомо у кого). Чомусь лише партія "Свобода" максимально озвучується на телеекранах у всій своїй "красі", чогось їй сьогодні дозволено кричати про "бий москалів і жидів"... Та чи має "Свобода" найменшу інтелектуальну потугу аби не підставляти і себе, і всіх українців, які незалежно від віросповідання і мовної розмаїтості, прагнуть жити у чесній і цивілізованій українській державі?
Готуємось до найгіршого, і єднаймося довкола всього Українського. Можливо відіб'ємося від лиха?

Редакція "Майстерень"


Споріднені теми:
Наставники і начальники бездоказово винного Івана Дем'янюка виправдані німецькими судами.
Володимир В'ятрович: "Волинська трагедія - частина польсько-української війни"

Ерік Найман. Середнього класу не буде?





1. Експерти про нинішній стан справ в Україні

Експерти не вірять у чесні вибори за влади Віктора ЯНУКОВИЧА і сподіваються на жорстку оцінку міжнародних інституцій.

Про це свідчать передані УНІАН результати експертного опитування, проведеного інтернет-виданням «Політична думка» з приводу реакції суспільства, якщо результати місцевих виборів будуть спотворені, і чи варто опозиційним партіям сподіватися у такому разі на адекватну реакцію міжнародних інституцій.

Зокрема, письменник Юрій АНДРУХОВИЧ вважає, що “якісь локальні виступи, звичайно, будуть (бо ж і вибори все-таки місцеві). Не може ж так бути, щоб повсюдно всі просто взяли і проковтнули нашу "нову виборчу реальність".

Щодо міжнародних інституцій, то, за словами Ю.АНДРУХОВИЧА, він все менше вірить у їхню адекватність, принаймні в "українському питанні". “Ось моя знайома - євродепутат пише, що вони відклали голосування резолюції про Україну, щоб не ставати ні на чий бік - ані ЯНУКОВИЧА, ані ТИМОШЕНКО. Тобто, їм цей хибний нейтралітет видається найправильнішим. І мені доводиться їй, досвідченому політикові, роз`яснювати, що така гра в об`єктивність є насправді грою на користь правлячого в Україні режиму. І що справа не в тому, щоб не підтримувати чи підтримувати ТИМОШЕНКО, а в тому, щоб гостро критикувати ЯНУКОВИЧА, тиснути на нього і його оточення, змушуючи їх на ділі дотримуватися того, що вони декларують на зустрічах із європейськими політиками”, - сказав Ю.АНДРУХОВИЧ.

На його думку, сподіватися на чесні вибори в Україні так чи інакше вже не варто з лютого 2010 року, “коли до влади прийшли фальсифікатори президентських виборів – 2004”. “Досвід 2004-го нам дуже знадобиться під час наступних "великих" виборів (спершу парламентських - як репетиція, а потім і президентських). Але слід уже нині пильнувати справу, що буде набагато важче, ніж у 2004”, - зазначив Ю.АНДРУХОВИЧ.

У свою чергу політичний аналітик Сергій ГРАБОВСЬКИЙ також вважає, що результати виборів уже зараз спотворені, точніше, вони апріорі не відповідатимуть суспільним настроям. “Адже виборча кампанія розгортається таким чином, що в ній задіяні такі "технології", яких не було в Європі, мабуть, після другої половини 1940-х років (хвилі встановлення сателітних просовєтських режимів): арешти потенційних конкурентів на самих виборах та знакових діячів, створення фальшивих партійних осередків, заборони масових зібрань, зрив уже зібраних мітингів, відмова у реєстрації чи зняття вже зареєстрованих конкурентів тощо. Тобто, масовий виборець - той, який до ПР неприхильний – не зможе проголосувати за тих, за кого хоче”, - підкреслив експерт.

Також, на його думку, голоси "правильно" порахують – і це повністю відповідатиме новітньому законодавству. Адже воно дає цілком легальну підставу для формування виборчих комісій по всій Україні під контролем трьох партій урядової коаліції, яка тепер зветься "більшістю", зазначив він.

С.ГРАБОВСЬКИЙ також вважає, що на адекватну реакцію з боку міжнародних інституцій та "старих" демократій сподіватися годі.

“Бо ж єдиною адекватною реакцією мала б стати економічна блокада України, заморожування її членства у всіх можливих організацій, арешти статків лідерів держави і наближених до влади олігархів (власне, і їх самих у разі перетину кордону Євросоюзу) тощо. На це, та ще й у переддень зими (газ зі Сходу й далі транспортується через Україну...) ніхто не піде. Максимум – пожурять. Хіба що найбільш "відв`язані" міжнародні громадські структури скажуть щось серйозне. Але і то навряд... Вітати особливо не будуть з "перемогою демократії", як після президентських виборів, проте і лаяти – також. Влада ЯНУКОВИЧА наразі потрібна Європі, жадана нею. Бо ж це стабільність, прогнозованість (так вони вважають), це можливість якось розраховувати на десятиліття наперед”, - зазначив експерт.

Отож, підсумував він, сподіватися на чесні вибори – справа безнадійна.

Крім того, і політичний аналітик Ігор ЖДАНОВ вважає, що підготовка до місцевих виборів уже дає підстави говорити про серйозні порушення, а отже, про нечесні вибори. Уже зараз немає упевненості, що вибори пройдуть чесно і прозоро, підкресли він.

“Принаймні мене насторожило те, що правлячою командою свідомо закладалися можливості для фальсифікацій. Мова йде про нерівномірність представництва кандидатів у депутати у комісіях, зняття кандидатів з перегонів тощо. Приклад в Криму, де не реєстрували кандидата у депутати через те, що у нього була фотокартка не такого розміру, або інший не вказав, коли він пішов до першого класу, просто ще й вражає абсурдністю. І таких абсурдних ситуацій чимало”, - зазначив він.

Експерт висловив сумнів, що міжнародні інституції реагуватимуть на порушення, які вже є і які, безумовно, будуть. “Я сумніваюся, що вони будуть спроможні помітити усі зловживання. По-перше, вони запізно отримали запрошення спостерігати за кампанією і за виборами загалом, тому не встигнуть належно підготуватися. По-друге, їх буде дуже мало, а отже, висновки робитимуть хіба що з публікацій в українській пресі”, - зазначив І.ЖДАНОВ.

Стосовно реакції українського суспільства на зловживання під час виборів, то експерт також сумнівається, що люди масово кинуться захищати своє волевиявлення. ”Можливо, - припустив він, - будуть якісь локальні протести, але так, як це було у 2004 році, не буде”.

На його думку, єдиний вихід – об’єднатися українським опозиційним партіям і контролювати на всіх рівнях ці вибори. У разі ж, якщо порушення і фальсифікації будуть масові, то це треба розглядати як підготовку до подальших фальсифікацій парламентських і президентських виборів і намагання встановити Партією регіонів режим керованої демократії, сказав І.ЖДАНОВ. “Цього допускати не можна, але, на жаль, не всі громадяни це розуміють”, - додав він.

Професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто Тарас КУЗЬО висловив думку, що у разі фальсифікації виборів українське суспільство має реагувати так, як це було в 2004 році шляхом масових акцій протесту. “Опозиція повинна провести три етапи.
По-перше, відмовитися від участі в недемократично обраних інститутах.
По-друге - вимагати виконання обіцянки Президента Віктора ЯНУКОВИЧА покарати тих, хто здійснює фальсифікації виборів.
По-третє - опозиційні юристи повинні збирати дані, які будуть використовуватися, коли вони повернуться до влади, щоб спровокувати кримінальну справу стосовно Партії регіонів як політичної сили, яка прагне знищити демократію в Україні”
, - зазначив Т.КУЗЬО.

Разом з тим він вважає, що міжнародне співтовариство все більше стає вельми критичним стосовно до адміністрації В.ЯНУКОВИЧ і більше не вважає, що він готовий відстоювати демократичні принципи, вільні вибори чи бажання вступити в ЄС. “Два фактори - змінена в недемократичний спосіб Конституція, адмінресурс влади і тиск на опозицію під час виборчої кампанії до місцевих рад змусили Захід стати на більш критичну позицію”, - зазначив експерт.

На думку Т.КУЗЬО, є велика ймовірність того, що В.ЯНУКОВИЧ буде втрачати міжнародний авторитет після виборів.

Як зазначив зі свого боку доцент Києво-Могилянської академії Ігор ЛОСЄВ, якщо виходити з результатів соціологічних опитувань і тих фактів, про які говорить опозиція, то більшість громадян вважає, що вибори будуть сфальсифіковані і не вірить у те, що вони можуть бути чесними і справедливими апріорі. “Через те виникає запитання, якою має бути реакція громадян, опозиційних партій, міжнародних спостерігачів? В ідеалі реакція має бути бурхливою, але насправді зараз ми переживаємо апатію українського народу. Як свідчить історія, українці довго накопичують енергію, а потім її дають у світ у вигляді виверження вулкану, вибуху. Це було на Майдані у 2004 році. Думаю, що потрібно ще три-чотири роки, аби це невдоволення владою перейшло у таке ж виверження вулкану”, - зазначив експерт.

Але, додав він, це не означає, що треба скласти руки і чекати, доки громадяни знову обуряться по-справжньому.

Також І.ЛОСЄВ вважає, що цього разу міжнародні інституції змушені будуть реагувати, причому жорстко. “На президентських виборах вони проковтнули факти порушень і побігли вітати ЯНУКОВИЧА через погану роль і зраду ЮЩЕНКА. Як може обурюватися світова спільнота, як вони можуть казати, що вибори були нечесними, коли Президент України визнав вибори чесними і справедливою перемогу ЯНУКОВИЧА? І наші «противсіхи», які агітували за те, аби не приходити або голосувати проти всіх. Оце все відіграло трагічну роль для держави. Але тепер треба йти до народу, до міжнародної спільноти і відверто і дуже активно все пояснювати”, - зазначив експерт.

На думку професора політології в Радґерському університеті(США) Олександра МОТИЛЯ, у разі, якщо результати виборів будуть спотворені, то, напевно, будуть поодинокі протестні акції у тому чи іншому регіоні, але навряд чи це перетвориться у якусь велику хвилю протестів на зразок Майдану. Проте, впевнений експерт, навіть такі поодинокі протести важливі, оскільки це свідчитиме про зростаючу недовіру до влади. Монополізація місцевої влади Партією регіонів теж посилить антирежимні настрої серед населення, додав він.

На думку О.МОТИЛЯ, міжнародним інституціям буде важко проігнорувати грубі порушення цього разу хоча б тому, що досі було багато інших порушень - у сфері прав людини, свободи слова тощо. “Але справа не в реакції міжнародних інституцій, головне, щоб Німеччина, США та інші впливові західні держави відповідно зреагували. Америка може зреагувати. Чи зреагують європейці – невідомо”, - зазначив він.

“Чесні вибори залежать від чесності влади. А оскільки ні ЯНУКОВИЧ, ні Партія регіонів не зацікавлені в чесних виборах, їх апріорі не буде”, підсумував експерт.

Журналіст Віталій ПОРТНИКОВ також вважає, що запит на чесні вибори сформується одночасно з розумінням, що діюча влада не здатна поліпшити економічну ситуацію й знайти вихід з кризи. “А зараз не варто чекати на якусь особливу реакцію - хоча б тому, що сама влада зацікавлена у перемозі, а опозиція - у покладенні на неї повної відповідальності за наслідки цієї перемоги й керування країною. Насправді у чесних виборах мала б бути зацікавлена саме влада...”, - підкреслив він.


Або чому США здало Україну "ригіоналам" і кремлю.

НАТО ведет переговоры с Россией о поставках в Афганистан вертолетов, обучении летчиков и перевозках через российскую территорию военных грузов, так как пакистанский коридор все яростнее атакуют талибы. Встанет ли вопрос о возвращении российских войск в Афганистан? - задаются вопросом СМИ. На улицах Кабула русских вспоминают недобрым словом.

Россия согласилась вернуться на войну в Афганистане по просьбе западных государств, которые 21 год назад помогли моджахедам изгнать ее войска, утверждает автор статьи в The Independent Ким Сенгупта. Москва участвует в обучении афганских военных и полицейских из подразделений по борьбе с наркотиками, а также в принципе согласилась поставлять НАТО вертолеты для использования в Афганистане. Ожидается, что о кардинально новом соглашении будет объявлено на саммите НАТО в ноябре.

Взамен на помощь в Афганистане Москва стремится к тому, что она называет расширенным сотрудничеством с НАТО. Так, Обама уже отказался от размещения элементов ПРО в Польше и Чехии, и альянс согласился проконсультироваться с Россией о дислокации элементов по новому плану. "Москва также хотела бы, чтобы НАТО сочло свершившимся фактом ситуацию в Грузии, где после войны российские войска остаются в Южной Осетии и Абхазии", - пишет Сенгупта.

По словам замминистра иностранных дел РФ Александра Грушко, "Москва хочет заключить с НАТО юридически-обязательное соглашение о взаимной сдержанности и договоренность о невключении грузинского кризиса в договоры о вооружениях". При этом Москва дала понять, что, возможно, снимет ограничения на доставку определенных вооружений в Афганистан через свою территорию.

"Маловероятно, что Россия пошлет в Афганистан войска, но все равно поворот событий примечательный", - пишет The Independent в редакционном комментарии. Аналитики издания не исключают, что взамен НАТО умерит поддержку Грузии и откажется от планов расширения в Восточной Европе. "Альянсу будет нелегко проглотить эту пилюлю. Но какие нежности при нашей бедности?!"

Надежды НАТО создать в Афганистане эффективную демократию растаяли. Отныне единственная реалистичная цель Запада - оставить в Кабуле сравнительно стабильный режим и сохранить возможность для контртеррористических операций на случай возвращения "Аль-Каиды". В этом контексте партнерство НАТО с Россией имеет смысл, заключает газета.

Сладкие песни НАТО могут заставить Москву забыть о своем горьком опыте, опасается Энн Пенкет, в недавнем прошлом корреспондент The Independent в России. Сейчас, когда администрация Обамы отчаянно пытается выполнить обещание о начале вывода войск из Афганистана в июле будущего года, американцам необходима помощь, так почему бы не обратиться за ней к русским, 20 лет назад разбитым в Афганистане Усамой бен Ладеном и моджахедами, чьи ряды разрастались благодаря ЦРУ?

"Русские действительно стратегически заинтересованы в мирном Афганистане, не экспортирующем терроризм и наркотики на заднем дворе России", - признает журналистка, но она сомневается, что афганцы могут пересмотреть отношение к бывшему агрессору. "Советский опыт сравним с американским опытом во Вьетнаме, - пишет Энн Пенкет, предостерегая: - Месть - это блюдо, которое лучше есть холодным".

"По словам источников в НАТО, рассматривается несколько инициатив, подготовленных Россией и НАТО совместно. Речь идет о привлечении российских вертолетов и экипажей для обучения афганских авиаторов, возможном участии России в обучении афганских сил национальной безопасности, расширении сотрудничества при борьбе с наркоторговлей и охране границ, а также совершенствовании коридоров транзита и снабжения войск НАТО", - пишет журналист The Guardian Саймон Тисдолл.

"Планы пока не приобрели окончательного характера, и в НАТО говорят, что вопрос о возвращении российских войск в Афганистан не ставится", - сообщает автор материала. Ожидается, что на саммите США и Британия будут активно уговаривать европейских союзников предоставлять больше инструкторов для армии и полиции Афганистана накануне передачи территории под контроль афганских властей в 2014-2015 годах.

"Русские могли бы очень осложнить нам жизнь в Афганистане, но они от этого воздерживаются", - сказал в интервью неназванный западный дипломат, добавив, что Москва все охотнее соглашается помогать Западу. Ожидаются новые договоренности о снабжении и переброске войск через Таджикистан и Киргизию, а также соглашения, которые отразят обеспокоенность России вывозом афганского героина. По словам официальных лиц, вероятно также отдельное соглашение о частичном сотрудничестве России в русле натовских планов по размещению ПРО в Европе, пишет газета.

К статье приложена краткая хроника войны СССР в Афганистане, составленная Люком Гардингом и озаглавленная "Геополитическая катастрофа". "Возвращение России в Афганистан неизбежно пробудит призраки прошлого и воспоминания о войне, которую лучше забыть", - полагает Гардинг.

История разногласий не должна омрачить того факта, что более глубокое участие России в афганской кампании - это хорошая новость как для НАТО, так и для Афганистана, считает The Times. Издание считает определенным риском "перспективу того, что афганские пилоты, возможно прошедшие обучение у русских, будут управлять российскими вертолетами", но подчеркивает, что это все же не русские летчики, "а такое развитие событий поможет в ведении войны, достигшей своего критического момента".

"Талибан", очевидно, попытается воспользоваться участием России, чтобы помешать развитию афганского государства. Но опасность радикализации антизападных настроений в Афганистане перевешивается перспективой признания Россией своей ответственности в Центральной Азии. Россия в свое время способствовала созданию беспорядка в Афганистане, и теперь ей пора начать его убирать", - говорится в редакционной статье.

Идея возвращения России в Афганистан вызывает смешанные чувства на улицах Кабула, свидетельствует корреспондент The Times.

46-летний торговец Низамуддин выразил позитивное отношение к Москве. "Русские хорошо относились к простым людям, но были очень жестоки к своим врагам, - сказал он. - Они были не такими, как эти войска, которые, с одной стороны, поддерживают своих врагов, а с другой - борются с ними. Они знали права граждан. Я помню, когда они патрулировали город, они разговаривали с людьми. Люди по-прежнему пользуются зданием университета и многими другими зданиями, построенными русскими".

Насир Ахмад, 72-летний рабочий на пенсии, высказал более мрачную позицию. "Я проклинаю матерей всех этих иностранцев, включая русских. Все они сукины дети, из-за этих иностранных держав наша страна разрушена".


ПІСЛЯМОВА.

У всіх цих, і не тільки цих (бо є ще, окрім політичної, і криза світової економічної моделі) проявах, помітно, як відбувається загон "худоби" у стійла. Росіян під колючку Кремля, білоруси вже давно за колючкою, ось українцям зараз по-донецьки голодомор улаштовують - бо без кріпаків ніяк, тож ми, східні слов'яни, добровільно, виходить, погоджуємося повертатися до рабства. А ось афганці, іракці, іранці, Кавказ, Грузія - ні. То чи може й ми боротимемося?


Радянська історія - як нас убивали. Ми голодували - а Європа кормила свиней вкраденим у вмираючих українців хлібом


Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2010-10-27 17:29:00
Переглядів сторінки твору 4372
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (0.591 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0.591 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.770
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Соціально-громадська тематика
Культурологічна тематика
Автор востаннє на сайті 2017.03.02 00:05
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 17:32:38 ]
Пропоную ініціативу - колишній Президент-зрадник Ющенко не повинен ні жити, ні бути похованим в Україні...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-27 22:35:44 ]
Не все так просто...Ми стояли на майдані, плескали у долоні, а самі хоч щось зробили?Як давали хабарі так і даємо.За порушення правил на дорозі(а не порушувати складно?), за вступ дітей у навчальні заклади-та ну її ту боротьбу з корупцією, головне що рідна кровинка поступила в універ і так далі...Я не знімаю вину з Ющенка, але він за нас нічого зробити не зміг...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-10-27 22:59:58 ]
Не треба думати над тим, кого засудити. Треба шукати вихід, будувати майбутнє, а не чекати його від Бога, Президента, долі, чи ще звідкись. Самим займати тверду позицію, а не перебігати з партії в партію, бо так треба, бо так вимагає влада, бо щось пообіцяють... Суспільство неможливе без окремих сильних особистостей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-28 08:32:18 ]
Оцінка виборів, мабуть, не буде занадто жорсткою. Світовий політичний цвіт влаштовує дещо в нашій далеко не українській владі. Доцільність - ось що ними керує і вони не поступляться заради демократії (хто б сказав, що це є насправді?) своїми інтересами. Долар застеляє очі і подвійні, потрійні стандарти ми бачимо скрізь. А я не бачу жодної сили в Україні, крім "Свободи", кому я ще готовий дати свій голос. Поки що. Далі побачимо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-28 19:26:37 ]
"Свобода"- нема заперечень, але які типажі представляють цю ідею на місцевих виборах.Вони ж її і дискредитують, розтопчуть своїми тупими діями...Кадри вирішують все!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 14:57:19 ]
Дивилася вчора передачу Прямий доступ, Андрій Іллєнко радив усіи виборцям попереджати членів виборчої комісії про кримінальну відповідальність за фальсифікації... Не хочеш, а згадаєш пана Ківалова (його навіть називали Підрахуєм), йому б ще сидіти у в'язниці хоча б з десять років за ті фальшування, а його Ющенко ще й нагороджував. Андрійко Іллєнко заслуговує повагу за свої переконання і за те, що не відступається від батькового спадку, але, я згодна з паном Олексієм Тичком, стільки бруду і в свободівських рядах. ЖАХ!!! От і чухаєш потилицю за кого б проголосувати, щоб потім не противно було на душі...:-(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-29 15:15:34 ]
Осьо, погляди вже більш тверезі просліджуються. І ноу-хау сезону. "Свобода" намалювалася. Так поясніть мені чим вона відрізняється від ПР і чим нинішня влада відрізняється від попередньої? тільки не треба персоніфікувати, на членів тих чи інших партій по барабану. Насильно наче з часів СДПУ(о) Суркіса в партії не заганяють. А активні члени так скачуть по партіях як бубка в молоді роки з жердиною. І кругом беруть один одного в свої ряди.
Меркель плювать на всіх і вся крім німців, що логічно. А чому Берлусконі має турбуватися про Україну? Щодо Саркозі, так він дивиться вперед на 20 років, не менше. Не буде Саркозі, буде інший, але чинитиме так само. Бажання суспільства розходяться з можливостями. Це не Тимошенко з абсолютною зневагою до свого народу.
А чим же такі перси з грузинами зразково-показові? Аж зашкалює захоплення славними синами гір і нагір'я.
І кого зрадив Ющенко? Димінського перед Ахметовим? Невелика втрата. Що СКМ, що ВОГ і там і там снігурочок пестять.
Прокатив український народ вкотре владу, ось і всі витоки проблеми. Пройде час і нову-стару владу прокатять.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-01 08:19:31 ]
Чому ж ноу-хау, пане Олександре? Останні кілька років тільки за "Свободу" голосую. Зрозуміло, що там теж намули на різних рівнях. Це як у кожній великій родині. Але обираю тому, що політичні наміри "Свободи" у багатьох випадках збігаються з моїми поглядами. І у нас, на Донбасі, мій один голос за "Свободу" важить як десять у західних областях, бо місцеву нашу владу ми тут знаємо зі споду. Коли з колонії тікають рецидивісти, ми бідкаємося і застерігаємо своїх дітей бути пильними, а тут рецидивісти наші - у владі. Нормально? Оті самі, яких ми бачили на вулицях, коли вони наперстки крутили. Звичайно, Донетчанам приємно бачити знайомі обличча у владі, але що від того країні? Гірко писати про це, вибачайте за відвертість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-04 20:32:23 ]
Ну ось, закінчилися вибори, я довго роздумував і вирішив не за персоналії, а за ідею голосувати...Крім "Свободи" нічого ідейного не знайшлося(для мене).Так і проголосував!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-11-27 12:16:29 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2010-12-06 19:40:31 ]

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-01-19 10:56:22 ]
Никаких денег МВФ не дает

09 августа 2010, 15:19

Никаких денег МВФ не дает, и тот, кто думает, что после получения этого кредита к нам самолетами и пароходами начнут везти доллары, очень крупно ошибается, пишет в своей статье "Вареники для умирающего, или Перед смертью не надышишься..." Виталий Скороходов.

Помните нетленку из "Чапаева" - "Брат Митька помирает, ухи просит". Как правило человеку перед смертью действительно зачастую становится легче и он начинает себя чувствовать лучше. Связано это, по всей вероятности, с кислородным голоданием мозга, по-научному это называется гипоксической энцефалопатией. У больного возникает чувство эйфории, снижается критика, потом все это постепенно переходит в кому, когда гипоксия распространяется на жизненно важные центры мозга. У нас давеча один больной с терминальной стадией цирроза печени попросил у сестры принести вареников, наелся и на следующий день помер.

"К чему я все это. Наш брат Витька, уже дождался своей ухи – кредита от МВФ в $15 млрд", - пишет автор: "Сейчас наступила стадия эйфории, когда все видится в радужных цветах и будущее кажется безоблачным и светлым. Не могу винить президента в таких чувствах, так как образование не позволяет ему оценить все последствия выданного кредита. Но у него должна быть команда хоть каких профессионалов, которые должны бы объяснить ему всю пагубность этого кредита и угрозы для державного суверенитета. Однако, похоже все его окружение только тем и занято, что прикидывает, как отщипнуть кусок от этого пирога, а там - хоть потоп".

Начнем с того, что на самом деле никаких денег МВФ не дает, и тот, кто думает, что после получения этого кредита к нам самолетами и пароходами начнут везти доллары, очень крупно ошибается. Дело в том, что МВФ предоставляет свои кредиты в виде SDR - Специальные права заимствования (англ. Special Drawing Rights, SDR) — искусственное резервное и платёжное средство, эмитируемое Международным валютным фондом. Имеет только безналичную форму в виде записей на банковских счетах, банкноты не выпускались. Курс SDR публикуется ежедневно и определяется на основе долларовой стоимости корзины из четырех ведущих валют: доллар США, евро, иена и фунт стерлингов.


Процентная ставка SDR пересматривается еженедельно. Что означает это в переводе с экономического на русский. На самом деле Украина не получит от МВФ ни цента, ей надо договориться с одной из стран участников МВФ, а, скорее всего, со Штатами об обмене SDR на доллары или иную свободно конвертируемую валюту.

Фактически SDR можно использовать исключительно для расчетов по госдолгу - для поддержания платежного баланса, то есть для укрепления курса национальной валюты. Но заем Фонда использовать в полной мере невозможно из-за отсутствия свободного обращения SDR. В связи с развитием мирового экономического кризиса, в марте 2009 года Китай предложил на базе специальных прав заимствования создать мировую резервную валюту, которая могла бы заменить в этом качестве доллар США. Милтон Фридман, американский экономист, лауреат Нобелевской премии по экономике, считает, что политика МВФ стала дестабилизирующим фактором на рынках развивающихся стран. "Не будет преувеличением сказать, - подчеркивает Фридман, - если бы не существовало МВФ, то и не было бы восточноазиатского кризиса".

Россия например, отказалась от кредита МВФ в 2009 году, министр финансов Алексей Кудрин заявил: "Россия может рассчитывать в общей сложности на 8,84 млрд. долларов. Однако мы этот кредит не возьмем".

Владимир Путин в свою очередь предложил не участвовать в финансировании по линии МВФ помощи нуждающимся странам: "Мы этими ресурсами пользоваться не будем, но и выступать в качестве донора тоже не будем".

Но Россия сама выделила около 3-х млрд долларов из стабилизационного фонда в виде кредитов Казахстану и Беларуси. Кто раньше получил финансовую помощь от МВФ, стараются досрочно выплатить долги.

В 2007 финансовом году девять государств-членов: Болгария, Гаити, Индонезия, Малави, Сербия, Уругвай, Филиппины, Центральноафриканская Республика, Эквадор погасили свои текущие обязательства перед МВФ с опережением графика на общую сумму 7,1 млрд СДР.

Так что же на самом деле получила наша страна? Мы получили возможность занять деньги у США, причем большая часть этих денег даже не попадет в Украину, а останется на счетах в банках США.

Как заявили премьер Азаров и вице-премьер Тигипко 80% нового кредита пойдет на укрепление золотовалютного запаса Украины, что на деле означает – 80% СПЗ останутся в виде вложений в иностранных банках и пойдут на укрепление их экономик. Население получило повышение цен на газ на 50% и увеличение пенсионного возраста. Теперь многие не доживут до получения пенсий, но для власти это хорошо: каждая недополученная пенсия это лишние деньги в кошельках олигархов, пенсия к пенсии, глядишь и новое колье любовнице можно справить.

"А что за 6 лет вымерло уже 6 млн украинцев и каждый месяц продолжает вымирать по 20 тыс. человек, так это очень даже хорошо, меньше голодных ртов, а рабочей силы пока хватает", - пишет Скороходов.

Украина получила первый транш нового кредита Международного валютного фонда (МВФ) в размере $1,89 млрд, сообщил вице-премьер Украины Сергей Тигипко. При этом он уточнил, что из этой суммы $1 млрд будет направлен на покрытие дефицита государственного бюджета, а 890 миллионов - в валютные резервы Национального банка. Один миллиард долларов на покрытие дефицита бюджета означает, что эти деньги мы просто проедим, а вот $890 млн на пополнение валютных резервов НБУ означает, что эти деньги даже не зайдут в страну, а сразу осядут на счетах американских банков в виде ценных бумаг, под 2% годовых, но долг за них ляжет на плечи каждого украинца.

Тот, кто наивно полагает, что наши золотовалютные резервы состоят действительно из золота, сильно заблуждается.

В структуре ЗВР Украины доля золота составляла на 1 сентября 2008 года всего 1,35%, когда по общепринятым нормам должна равняться 15—30%. В связи с кризисом, доля золота вероятно еще больше уменьшилась, но достоверных данных об этом нет. Грузить золото бочками нам никто не собирается, наоборот, взятый нами кредит пойдет на финансирование экономики США, а на всех нас навесят новый долг.

Припомните 2008 год и банкротство одного из крупнейших банков США Lehman Brothers, который в то время управлял активами на $691 миллиард и более половины вкладов представляли вложения суверенных фондов других государств. Речь идет о деньгах России, Китая, а также средствах украинского золотовалютного резерва, в сумме около $10 млрд. Именно поэтому правительство США не стало спасать этот банк от банкротства.

Позднее выяснилось, что в Штатах нашли виновных в банкротстве Lehman Brothers - банки JPMorgan Chase и Citigroup Inc способствовали коллапсу Lehman Brothers Holdings, требуя больших объемов залога и изменяя гарантийные соглашения.

А теперь о перспективах Украины. В 2008 году правительство Юлии Тимошенко подписало договор с МВФ. Документом предполагалось:

- ужесточение условий взыскания долгов с населения и предприятий;

- не допущение роста реальных доходов населения до 2011 года;

- обеспечение гибкого обменного курса;

- повышение цен на энергоресурсы до уровня рыночных до июля 2010 года.

В ноябре 2008 г. МВФ одобрил для Украины двухлетнюю программу на общую сумму $16,4 млрд. Тогда фонд выделил Киеву первый транш в $4,5 млрд. Второй транш кредита МВФ в размере $2,625 млрд был получен в мае 2009 г. Средства третьего транша МВФ в размере $3,3 млрд Украина получила в августе 2009 г.

После этого решения уже в 2009 году общий внешний долг Киева возрастет со скоростью в 54,3 процента от валового внутреннего продукта до угрожающих 78,2 процента ВВП. Собственно говоря, третий транш до Украины вообще не дошел, а был тут же отдан за долги.

Несмотря на громкие заявления, тогда еще оппозиции в лице Виктора Януковича и его команды, о недопустимости кредитования у МВФ, как только они пришли к власти, все условия договора были выполнены и Украина взяла новый кредит в сумме $14.9 млрд на 2.5 года.

Основным достижением от полученного нового кредита МВФ станет пролонгация ранее полученных займов и поток спекулятивного капитала, который хлынет в Украину, но эти деньги не будут инвестированы в нашу экономику, а прокрутившись через банки с иностранным капиталом, через короткое время с нарощенными процентами будут выведены заграницу, как это произошло в 2009 году. Единственная причина, по которой нам дали кредит в прошлом году – необходимость спасти свои капиталы в нашей стране. Все эти деньги были либо украдены, либо сразу же вернулись за кордон.

Государственный и гарантированный государством долг Украины на 31 мая 2010 г. составил 323 млрд. 844 млн. 588,14 тыс. грн., или 40 млрд. 863 млн. 154,82 тыс. долл., об этом сообщается на официальном сайте Министерства финансов Украины. На протяжении 9 лет, внешний долг государства возрос почти в три раза.

Если в 2009 году на каждого жителя страны, включая новорожденных, приходилось около 850 долларов внешнего долга, то с учетом нового кредита эта сумма достигает почти 2 тыс. долларов. И это при том, что абсолютно никакой пользы для рядового украинца от данного кредита нет. Вот такие вот вареники для Украины сварили в "забугорье", а наша власть преподнесла их народу, только как бы ими не подавиться.

Несмотря на торжественные обещания Януковича перед выборами, о том, что цена на газ для населения повышаться не будет, Харьковские договоренности с президентом России, по которым была снижена закупочная цена на газ - начиная с 1 августа сего года цена на газ поднялась вдвое. И это при том, что практически весь газ, используемый населением, добывается в Украине и себестоимость его значительно ниже российского. С 15 октября планируется повышение цен на все коммунальные услуги, а с нового года вводится пеня за просроченность этих платежей и государство получает возможность выкидывать на улицу тех, кто не в состоянии оплатить жилищные услуги и газ. Таким образом все расходы по возвращению кредита МВФ и процентов по нему переложены на плечи простых украинцев.

Богатые станут еще богаче, а бедные еще бедней. Беря кредит у МВФ, государство принимает на себя обязательство выполнять те правила, которые диктует фонд, ключевым из которых является недопущение увеличения денежной массы в стране. Таким образом, государство, взявшее кредит, оказывается подсаженным на финансовую иглу МВФ, превращаясь в экономического наркомана. Вместо того чтобы выпускать собственные деньги, оно вынуждено для погашения кредита снова прибегать к внешним заимствованиям. Таким образом, после получения кредита МВФ, нам выдал кредит ЕБРР в размере 610 млн. долларов. Долговая петля все тесней затягивается на шее Украины, обрекая всех жителей на рабский труд за мизерную оплату.

К тому же с 2011 года планируется вступление в силу закона о продаже земли. Те, земли, которые уже фактически принадлежат отечественным олигархам, таким, как Б. Губский, скупивший почти всю Киевскую область, П. Порошенко, имеющий крупные земельные угодья в разных областях Украины, брат бывшего президента П.Ющенко, являющийся одним из зерновых магнатов – станут легализованы.

"Остатки сельскохозяйственной земли через подставных лиц уйдут во владения представителям транснациональных корпораций. Крестьяне продавшие свою землю в надежде разбогатеть, превратятся в маргиналов, заполнивших трущобы, как это произошло в Аргентине. Все плодородные земли будут огорожены колючей проволокой, на них станет выращиваться рапс и другие технические культуры, а украинцы будут умирать с голоду на самых богатых в мире черноземах и покупать сельскохозяйственную продукцию, содержащую ГМО заграницей, как, впрочем, это происходит уже сегодня. Бывшая житница Европы и республика снабжавшая сахаром пол мира сегодня закупает картофель, сахар, масло в Египте, Белоруссии и других странах", - высказывает предположение автор.

По последним данным, больше всего украинцев — 48,6% — имеют средний доход от 840 до 1560 гривен в месяц, 36,3% — до 840 гривен в месяц. Только 8% украинцев в среднем имеют доход от полутора до двух тысяч. А выше двух — лишь 7,1%. Причем за последние пару лет ситуация практически не менялась.

То есть 85% украинцев получают меньше $200 в месяц. Это человеческий уровень жизни? В рейтинге счастливых стран мира Украина заняла 73 из 155 мест. Насколько еще хватит терпения у нашего населения покажет самое ближайшее будущее. У простых украинцев есть три выхода – выехать из этой страны, пополнив ряды гастарбайтеров, тихо ползти на кладбище, или отстаивать свои права на лучшую жизнь.

У президента Украины есть только один вариант – отмежеваться от олигархических кланов и ТНК в лице МВФ, и встать на сторону народа. В противном случае дни его правления будут недолгими, на штыках силовых ведомств долго не усидеть.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-04-22 12:48:23 ]
Стаття Сергія Грабовського в журналі "Тиждень" – "Апологети злочинної держави".

"233 народні обранці, котрі проголосували за проект постанови N7405 з гучною назвою "Про Заяву Верховної Ради України "До 65 річниці Нюрнбергського (так на офіційному сайті Верховної Ради; взагалі-то українською мовою – Нюрнберзького – С.Г.) трибуналу над фашистськими злочинцями".

Ідіотизм цих персонажів беззаперечний, проте не у тому сенсі, в якому вже подумала більшість читачів. Традиційне медико-психологічне визначення поняття "ідіот" – людина, що несповна розуму, божевільний. Але мудрі давні греки вживали слово "ідіот" трохи в іншому сенсі – для позначення персонажу, органічно нездатного на свідоме політичне життя, на управління державою (не має значення, в ролі рядового виборця чи урядовця). Одне слово, ідіот – це номінальний громадянин, неспроможний бути справжнім громадянином. У цьому античному сенсі вживаю зазначене поняття і я щодо 233 депутатів Верховної Ради; скількох із них одночасно стосується й медико-психологічний аспект – то хай вирішують відповідні фахівці.

А от за діагностику громадянсько-політичної сторони справи – відповідаю.

Почнімо із назви. Ніякого "Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями" не було. Натомість був "Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками Німеччини у Міжнародному військовому трибуналі в Нюрнбергу". Бо ж то в Італії керувала фашистська партія, а в Німеччині – нацистська. Ні, звичайно, можна і французьких чи польських комуністів спересердя назвати більшовиками, але це для розмов на кухні, бо ж відомо, що більшовизм – це російське явище. Так само відомо, що в офіційних документах, тим більше призначених для міжнародної спільноти, речі слід називати їхніми точними іменами. Але коли це команда Єфремова-Чечетова звертала увагу на такі дрібниці? Коли це академік-історик (за сумісництвом – голова Верховної Ради) Литвин демонстрував знання історії?

Два початкових абзаци затвердженої постановою заяви Ради не викликають заперечень і запитань, крім одного моменту. Цитую: "Принципи, визнані Статутом Міжнародного військового трибуналу, були підтверджені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 11 грудня 1946 року та від 27 листопада 1947 року і покладені в основу повоєнних міжнародно-правових документів, спрямованих на запобігання розв'язуванню воєн, вчиненню військових злочинів, актів геноциду, тортур, а також на неприпустимість застосування терміну давності до воєнних злочинів та злочинів проти людства". Усе чудово, усе вірно, 11 грудня 1946 року справді була ухвалена резолюція ООН "Про підтвердження принципів міжнародного права, яки визнані Статутом Нюрнберзького трибуналу", але що сталося 27 листопада 1947 року? Того дня мало відбутися голосування за резолюцію N181 про поділ Палестини на дві частини – арабську та єврейську, але голосування було відтерміноване на дві доби зусиллями прихильників створення Ізраїлю (щоб домовитися із низкою делегацій та гарантовано набрати 2/3 голосів членів ООН). От і все. То про конкретно яку резолюцію, що її сліди мені не вдалося знайти на офіційному сайті Об'єднаних Націй, ідеться? Чи депутати навіть не переймалися її назвою і змістом, а просто тупо змавпували (за своєю звичкою) текст торішньої резолюції Держдуми Росії ("Принципы, признанные уставом международного военного трибунала и подтвержденные в резолюциях Генеральной ассамблеи ООН от 11 декабря 1946 года и от 27 ноября 1947 года, легли в основу послевоенных международно-правовых документов, направленных на предотвращение развязывания войн, совершения военных преступлений, актов геноцида, пыток и других жестокостей, а также на неприменимость срока давности к военным преступлениям и к преступлениям против человечества")? Тобто одні ідіоти-кнопкодави продублювали невігластво інших ідіотів-кнопкодавів?

Та все ж запам'ятаймо думсько-радську тезу про принципи і рушаймо далі.

Далі наводжу текст заяви, як він фігурував уже після її ухвалення на сайті Ради, з усіма його граматичними і фактологічними ляпками:

"Верховна Рада України привертає увагу української громадськості та світової спільноти до того, що останнім часом певні політичні сили в Україні та міжнародних парламентських структурах роблять активні спроби, спрямовані на перегляд висновків Нюрнбергзького трибуналу, спотворення і приниження його історичної ролі. Цим, по суті, піддаються ревізії підсумки Другої світової війни. Аморальними є намагання покласти на СРСР рівну з гітлерівською Німеччиною відповідальність за її розв'язання і тим самим виправдати нацистів, їх пособників за вчинені страхітливі злочини проти людства.

Верховна Рада України підтримує ухвалену 16 листопада 2010 Третім комітетом Генеральної Асамблеї ООН Резолюцію "Неприпустимість певних видів практики, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості", в якій містяться прямі посилання на Статут і Вирок Трибуналу.

Верховна Рада України закликає парламенти держав світу підтримати згадану Резолюцію під час голосування на пленарному засіданні 65-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Верховна Рада України висловлює стурбованість і рішуче протестує проти спроб окремих політиків, громадських діячів, політичних організацій і рухів у нашій країні реабілітувати і навіть героїзувати колабораціоністів – пособників гітлерівців, виправдати їх злодіяння. Це є злочином перед пам'яттю мільйонів наших співвітчизників, які віддали своє життя у двобої з фашизмом, за честь, свободу і незалежність Батьківщини, викликом рішенням Нюрнбергзького трибуналу. Цьому не має виправдання".

Щонайперше варто привітати всіх українських громадян: підтримавши згаданий у заяві проект резолюції ООН, Україна встала в один ряд із такими беззаперечними світовими "світочами демократії", як Білорусь, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Киргизстан, КНДР, Еритрея, Ангола, Болівія, Венесуела, Габон, Гвінея, Зімбабве, Ірак, Куба, Нікарагуа, Судан, Уганда тощо, – тобто із державами, які є співавторами резолюції. Нагадаю, що в Еритреї ведеться масштабне переслідування християн, а Зімбабве – це не лише справжнє економічне провалля, а й держава, де беззастережно панує чорний расизм. Ну, а про Судан і говорити нічого – нинішня влада цієї держави знищила близько двох мільйонів співвітчизників-християн і змусила понад шість мільйонів суданців-немусульман втекти за кордон, рятуючи свої життя. Гідне товариство для 233 ідіотів – але навіщо ж Україну так сильно ненавидіти, що "опускати" її до рівня КНДР?

Що ж стосується самого тексту, то слід зауважити, що головним посібником гітлерівців, без допомоги яких ті не змогли б загарбати значну частину континентальної Європи та спробувати блокувати Британські острови, був Совєтський Союз. 28 вересня 1939 року СССР та Німеччина підписали у Москві Договір про дружбу і кордон (а з фашистською Італією Договір про дружбу, ненапад і нейтралітет "головні борці з фашизмом", себто більшовики підписали ще у вересні 1933 року; пізніше Беніто Муссоліні в листі до своєї сестри Едвідже щиросердо визнавав: "Якби обставини спонукали мене вступити не до осі Рим – Берлін, а до осі Рим – Москва, я б нашвидкуруч підніс італійським трудящим, які ставляться до своєї праці бадьоро, але водночас із байдужістю, яку расисти назвали б середземноморською, таку ж дурну [як й антисемітську, спричинену дружбою з нацистами – С.Г. ] вигадку про стаханівську етику та щастя, яке вона буцімто приносить"). Спільними діями з нацистами відзначилися у 1939-41 роках не тільки урядові та економічні структури СССР, а й силові – Червона армія та НКВД й НКҐБ. Отож якщо на 9 травня в Україні будуть вивішені червоні совєтські прапори, то будуть прапори не лише одного із членів антигітлерівської коаліції, а й головного посібника нацистського режиму. Крім того, авторам постанови варто було б заново прослухати шкільний курс логіки: якщо відповідальність за страхітливі злочини покладається не на одного, а на двох бандитів, це не означає, що одного із них виправдовують. І, нарешті, за "честь, свободу і незалежність" якої Батьківщини воювала Червона армія? Якщо хтось за це в Україні й воював, то тільки УПА та УНРА, бо зв'язати з СССР поняття честі та свободі можна тільки в орвелівському сенсі...

Я вже не кажу про те, що спроба встановити науково-історичну істину щодо подій Другої світової війни постановою Верховної Ради – це відверто антиконституційне діяння, це спроба впровадження державної цензури. Але ж хіба вперше 233 персонажі порушують Конституцію? Переконаний, і цього разу всупереч Основному Закону України чимало "піаністів" голосували чужими картками (що, власне, робить постанову недійсною, нікчемною в юридичному плані – як і все новітнє вітчизняне законодавство, до речі).

Та головне все ж таки в іншому. В засудженні ревізії підсумків Другої світової війни. А чом би не засудити відкриття Колумбом Америки, вслід за Уґо Чавесом? Ні, таки в гідній компанії опинилися 233 нардепи – в ній саме і місце тим, хто не бачить, що давно вже немає на карті світу "великого і могутнього" Совєтського Союзу, але натомість присутня об'єднана (а не розділена на зони окупації) Німеччина, сильна й демократична, відтак що совєтські війська не стоять по всій Центрально-Східній Європі, що насаджені там Кремлем комуністичні режими пішли в небуття, що агресивність Москви виявилася аж ніяк не меншою за агресивність Берліна, що злочини комунізму давно вже відомі людству і виявилися в кінцевому підсумку масштабнішими за нацистські... Іншими словами, ревізія підсумків Другої світової війни – тих підсумків, які мали місце безпосередньо після закінчення бойових дій – уже давно проведена (власне, проводиться й далі) самим перебігом історичних процесів, і зупинити ці процеси не можуть ані Путін із ФСБ, ані 233 ідіоти.

А тепер повернімося до сакраментальних принципів, про які йшлося у заяві. Справа в тому, що автор поняття "геноцид", юрист, чиї розробки визначили зміст Нюрнберзького процесу та Конвенції ООН "Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього" Рафаель Лемкін вважав геноцид українців, здійснений російськими більшовиками, "класичним зразком геноциду". За Лемкіним, більшовицька політика масового нищення була цілком свідомо спрямована проти українців як нації, як певної суспільної цілісності з її унікальними культурними й ментальними рисами, а не лише проти селянства. Така політика підпадає під вимоги згаданої Конвенції ООН (пункт "с" статті ІІ "навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її" та пункт "е" тієї ж статті "насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу"). Відтак, якщо справді керуватися принципами Нюрнберзького трибуналу, час готувати міжнародний судовий процес, присвячений злочинам російських комуністів та їхніх посіпак в Україні. Процес, який підіпре правовими аргументами зроблений ще німецьким філософом-антифашистом Карлом Ясперсом висновок про нацистську Німеччину та комуністичний СССР як про дві "злочинні держави". Чи 233 персонажі вже і Ясперса – посмертно! – готові внести до числа "окремих діячів", яким "нема виправдання"?"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстерень Адміністрація (Л.П./М.К.) [ 2011-04-22 12:48:56 ]
Борис Тарасюк. Червоний прапор поряд з державним. Досвід Естонії

Влітку 1940 року згідно з таємними домовленностями Гітлера та Сталіна держави Балтії були окуповані Червоною Армією. Для збереження видимості "демократії" президентів держав змусили призначити нові уряди та виконувати усі забаганки Кремля та особисто Сталіна. Однією з забаганок було вивішення на вулицях поряд з державними прапорами – червоного прапора – символа перемоги окупантів. Про це з захопленням писали місцеві більшовицькі колаборанти, ось уривок з такої статті в одній з тогочасних естонських газет.

"Правительство издало указ, по которому в государственные праздники вывешиваются два флага: флаг республики трудящихся и рядом с ним – трехцветный. (...) Cимпатии трудового народа принадлежат красному флагу ликвидации эксплуатации, общественного освобождения. Красная Армия обещала выступить на нашу защиту против реакционных сил и пусть больше не рассказывают про неё всякую клевету – мы видели этих людей и видели их оружие! Хотя мы и надеемся, что наша крупная плутократская буржазия тоже их видела и сделала свои выводы".

Вже за місяць Естонія (як і Латвія з Литвою) увійшла до складу СССР, почалися масові репресії та депортації. А потім на естонську землю прийшла війна – наслідок сталінсько-гітлерівської змови. Естонці дуже добре вивчили уроки своєї історії, тому за публічно продемонстрований червоний прапор з серпомолотом, як і за червоний прапор зі свастикою, в цій країні можна одержати чималі проблеми із правоохоронцями.

На жаль, в Україні зараз панують невігласи, які не лише не знають своєї історії, але й свідомо її викривляють. Вчорашнє прийняття Верховною Радою України законопроекту за авторством комуністів реєстр. N8157, відповідно до якого 9-го травня поряд з державним прапором повинні вивішуватися червоні прапори, стало не просто викривленням історії, але справжньою ганьбою.

Пояснення, що червоний прапор і "товариш Сталін" – це такі величні символи, які буцімто сиволізують подвиг солдатів, що воювали проти нацизму, є відвертою наругою над пам'яттю мільйонів жертв комуністичного режиму.

За дужками цілком спокійно залишаються сталінсько-гітлерівські урочистості у Львові, Бресті та інших містах, коли червоні прапори гітлеризму та сталінізму мирно майоріли поряд. За цими ж дужками залишаються і долі рядових солдатів-переможців, наприклад – київських воєнних інвалідів, котрих сталінські "червонопрапорні освободітєлі" вивезли в північні табори "щоб не плутались під ногами". Ось уривок зі спогадів киянина Юрія Багрова:

"Было странно, тревожно тихо, даже продавцы говорили полушепотом. Я сначала не понял в чем дело и только потом заметил – на Бессарабке не было ни одного инвалида! Потом, шепотом мне сказали, что ночью органы провели облаву, собрали всех киевских инвалидов и эшелонами отправили их на Соловки. Без вины, без суда и следствия. Чтобы они своим видом не "смущали" граждан. Мне кажется, что инвалиды прежде всего вызывали злость у тех, кто действительно пересидел войну в штабах. Ходили слухи, что акцию эту организовал лично Жуков. Инвалидов вывезли не только из Киева, их вывезли из всех крупных городов СССР. "Зачистили" страну. Рассказывали, что инвалиды пытались сопротивляться, бросались на рельсы. Но их поднимали и везли. "Вывезли" даже "самоваров" – людей без рук и без ног. На Соловках их иногда выносили подышать свежим воздухом и подвешивали на веревках на деревьях. Иногда забывали и они замерзали. Это были в основном 20-летние ребята".

Замість пам'яті про цих людей – нинішня влада створює культ тих, хто спершу потискав руку гітлерівцям, а потім загрібав жар чужими руками, точніше – чужими долями. Це не випадково, адже саме такий підхід до громадян нинішній більшості дуже близький, громадянин для них – лише розмінна монета для забезпечення потрібних результатів на виборах. Тому сталінський прапор цій владі справді личить набагато більше, ніж синьо-жовте знамено вільної України.

Який прапор личить українцям – варто визначитись кожному з нас. Головне – не помилитись: як показує історія, надто великою може бути ціна такої помилки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2012-05-23 15:51:42 ]
Дискредитація українців на міжнародній арені

Багато злих видумок про українців бродить світом, але з часом все стає на свої місця, і саме про факти потрібно говорити - а довіряти радянській чи нинішній російській пропаганді аж ніяк не варто...

"Навесні минулого року в канадському телебаченню був показаний документальний телефільм великобританської телекомпанії Yorkshire Television Limited із міста Leeds (продуцент Julian Hendy) "СС у Британії" (SS in Britain) про нібито злочини українців 14-ої Дивізії СС Галичина при придушенні Варшавського повстання у серпні 1944 р. та Словацького національного повстання восени 1944 року. У фільмі, серед іншого, сказано, що українські солдати в селі Нижня Боца вбивали не лише чоловіків, але й неповнолітніх дітей.

Акад. Микола Мушинка, доктор філолог. наук

"Наше слово"

Оскільки не кожному відома історія цієї української військової частини, зазначу, що Дивізія "Галичина" (пізніша назва Перша дивізія Української Народної Армії) була створена у квітні 1943 р. з молодих людей західних областей України (Генеральної губернії). В складі Німецької армії вона воювала проти Червоної армії нібито за майбутню Українську державу. (Нагадаємо, що у той час на території України в рамках Німецької армії воювали і дві дивізії регулярної армії Словацького штату, вояків якої ніхто ніколи і не думав судити за військові злочини). В битві під Бродами 17-22 червня 1944 р. Дивізію СС "Галичина" було розгромлено, а у вересні-грудні 1944 р. незначні її залишки були перекинені до Словаччини для переформування і поповнення. Про "Галичину" написано кільканадцять книжкових публікацій і сотні статей. В жодній з них немає згадки про те, щоб українці брали участь у репресивних акціях проти цивільного населення під час Варшавського та Словацького національних повстань. Тим я аж ніяк не хочу виправдовувати участь українців у гітлерівській армії, хоч багато з них ішло туди зі світлими ідеалами: здобути військовий вишкіл та зброю і в майбутньому застосувати це у боротьбі за самостійну Україну. Майже всі вони розчарувалися у своїх сподіваннях, бо Гітлер мав щодо України інші плани, згідно з якими, "житниця Європи" мала стати колонією "Великої Німеччини", а українці (як і росіяни, поляки та інші слов'яни) — неповноцінною робочою силою.

Британський фільм вперше наводить начебто "нові факти" про репресії українських вояків проти цивільного населення с. Нижня Боца. І робить це вкрай необ'єктивно, приписуючи українцям злочини, яких вони не могли допуститися, бо в даній "операції" участі не брали.

Після заяви коментатора, що в село Нижня Боца наприкінці жовтня 1944 р. увійшов український відділ Дивізії СС "Галичина", на екрані виступають дві жінки-старожилки села Нижня Боца. Їх розповіді починаються по-словацьки, і продовжуються англійською мовою. Перша з них говорить: Вони (члени каральної експедиції — М.М.) насамперед вгналися до шинку і там пили.

Друга доповнює: Вони робили по домах обшуки і всіх чоловіків загнали у школу. ...П'ятьох, між ними і 15-річного Заградніка, затримали до ранку.

Перша: Засуджених копали та били.

Друга: Після допитів мужчин засудили на смерть. Їх розстріляли. Заграднік був ще дитиною.

Перша: Він плакав за мамою. У школі плакав: "Мамо моя дорогенька, ти вже більше мене не побачиш!".

Друга: Це був плач розпачі. Що ця дитина кому зробила? Він не був навіть вояком. Як ця дитина плакала-ридала! Його вивели із школи на міст, де розстріляли. З моста він упав у воду. (На екрані показано міст і журчання води).

Перша: Пощади вони не мали.

Друга: Це був жах! Це було страшне почуття. Цього забути ніколи не можна.

Після цих зворушливих і щирих слів слідує повторна заява коментатора: Затримані німецькі документи підтверджують що того дня до села Нижня Боца увійшов відділ Віттенмаєра 14-тої СС Дивізії "Галичина". У тому документі сказано, що українські добровольці 14-ї СС Дивізії "Галичина" включилися в битву і воювали з повстанцями надзвичайно жорстоко. Якщо глядач досі міг не знати, хто були ці злочинці, про яких розповідали нижнєбоцькі жінки, після такого коментаря він вже знає — це були українці. Жінка-старожилка до цього коментаря (якого вона не чула і не бачила) додає: Жодних партизанів вони не знайшли і на кінець життям за це заплатили наші мужі.

Далі англійський коментатор заявляє, що на придушення Словацького національного повстання німці послали 40.000 війська з двома СС-дивізіями, а проф. Давід Цезарині авторитативно доповнює: Словацьке повстання було кривавим диким конфліктом. Убито десятки тисяч цивільного населення, де з жодної сторони не було пощади. Якщо українські частини брали участь у придушуванні повстання, то було б не можливим, щоб вони не були включені до цієї брутальної безпощадної протипартизанської боротьби. Отже те, що у попередніх кадрах звучало як реальний факт, емоційно підфарбований розповідями жінок-очевидців, з уст професора-спеціаліста звучить як припущення: в нього немає документів про участь українців у масових репресіях, але якщо такі документи існують у авторів телефільму, то з них логічно випливає, що українці вели себе брутально і безпощадно. В такому плані йде цілий телефільм: автентичні заяви словаків у ньому чергуються з упередженими антиукраїнськими коментарями творців телефільму.

Для підсилення фактографічної сторони фільму, в ньому показано школу, де відбувалися допити, могили розстріляних та пам'ятник з іменами жертв цієї брутальної акції в селі Нижня Боца.

В телефільмі виступає і директор Музею Словацького національного повстання в Банській Бистриці Ян Станіслав, автор численних праць на цю тему. В одній з них — Fasticke represalie na Slovensku (Братислава 1989) він підрахував, що під час Словацького національного повстання у Словаччині було замордовано 3965 осіб, яких поховано у 186 масових могилах. Там він наводить назви десятків каральних команд німецької армії, поліції та словацької Глінкової гарди, які брали участь у цих злочинних репресіях. Українських частин серед них нема. А у згаданому телефільмі він нібито на адресу українських злочинців із Дивізії СС "Галичина" заявляє: Підпали, терор, вбивства та помста — були підставою їхнього ремесла. Такого він, як об'єктивний дослідник, не міг сказати на адресу українців! Його слова стосувалися німецьких каральних команд! Та й прості жінки, що виступали у телефільмі не могли приписати злочини розстрілу невинних людей — українцям!

З британської телекартини виходить, що українці із СС Дивізії "Галичина" були найжорстокішими злочинцями під час придушення СНП.

Щоб перевірити "факти" наведені в британському телефільмі, я поїхав на місця де він знімався. Розмовляв із директором СНП в Банській Бистриці Яном Станіславом, архівісткою музею Марією Чемановою, обидвома жінками, що виступали у телефільмі — пані Павліною Бегмеровою (1921 року народження) та Етелою Бегмеровою (1917 року народження), старостою села Нижня Боца Марцелою Геріховою та іншими. Всі без винятку підтвердили мені, що українці із Дивізії СС "Галичина" у придушенні СНП в с. Нижня Боца участі не брали. Згідно з їх твердженнями, висловленими і перед телекамерою британського телефільму, громадян села Нижня Боца розстріляли не українці, а німецькі есесівці та члени каральних команд словацької Глінкової гарди. Проте автори ці їхні заяви у телефільм не включили. Те, що жінки говорили перед телекамерою, ні в якому разі не стосувалося українців, а німецьких та словацьких фашистів. Їхні правдиві і щирі розповіді творцями телефільму були свідомо зманіпульовані в антиукраїнському напрямі, про що словацьким учасникам телефільму, і не снилося.

В Нижній Боці я сфотографував меморіальну дошку і два пам'ятники жертвам повстання. На них виразно наведено, що громадян села розстрілювали німецькі фашисти і члени карного відділу Глінкової гарди.

В рукописній хроніці села Нижня Боца, писаній безпосередньо після придушення повстання і тоді ж офіційно завіреній сільською управою, розстрілам у селі присвячено кілька сторінок. Там неоднократно підкреслено, що невинних людей в селі стріляли німці і словацькі гардисти. Згадки про українців у хроніці, яку було дано до використання і творцям телефільму, нема жодної.

Обидві жінки, що виступали в телефільмі, категорично заперечили участь українців при придушенні повстання в їхньому селі, хоч творці фільму їх до цього явно спонукали, запитуючи, чи карателі не говорили по-українськи або по-польські, чи не мали на військових формах знак тризуба і т. п. — Ні, ні, ні! Це були німці і словацькі гардисти! — заявляли вони, а ці заяви повторили і мені. Я їх записав на магнітну плівку.

Директор Музею Словацького національного повстання у Банській Бистриці Ян Станіслав у розмові зі мною теж категорично заперечив участь українців у розстрілах повстанців у с. Нижня Боца.

До речі, продуцент Julian Hendy пообіцяв надіслати копію телефільму в Музей СНП та в село Нижня Боца. Своєї обіцянки він не дотримав з причин, про які ми можемо лише догадуватися. Учасники телефільму лише від мене довідалися про його зміст і були явно обурені політичною маніпуляцією їхніх розповідей.

Детальний звіт про свою подорож по слідах великобританського телефільму в Словаччині я опублікував на сторінках журналу Вісті комбатанта (Торонто—Нью-Йорк, 2000, ч. 4, с. 85-94). Переклад звіту англійською мовою було доручено згаданій телекомпанії. Наперекір тому, фільм про Дивізію СС "Галичина" і її злочини телестудія ВВС в Лондоні знов показала в часі Різдвяних свят східного обряду 7 січня ц. р. В той же день британський тенденційний телефільм транслювали й інші телекомпанії Європи. Ця передача стала міжнародним скандалом і викликала обурення не лише серед українців Великобританії, але цілого світу. Багато уваги їй було присвячено в засобах масової інформації, а радіостанція "Свобода" 18 січня ц. р. присвятила їй окрему 40-хвилинну передачу з циклу "Україна і світ" (модератор Маріяна Драч). Варшавська газета "Наше слово" (2001, ч. 3, с. 2) назвала тенденційний фільм Черговим антиукраїнським психозом, а Головна управа Об'єднання українців Польщі надіслала дирекції польського телебачення гострий протест, в якому зазначено: Загально відомо і багато разів підкреслювано, що українських формацій СС — Галичина на території Варшави не було. Про це писав м. ін. і кращий польський знавець цих справ Ришард Тожецький, статтю якого долучаємо. В придушенні повстання брали участь німецькі формації, зложені теж з членів інших націй в їх числі й окремі вояки української національності. 14-та дивізія Галичина була розбита в липні 1944 р. під Бродами... Нас дивує, що незважаючи на публіковані статті і наукові праці, в яких дана проблематика остаточно висвітлена, працівники польського телебачення вдалися до пропагандистських антиукраїнських схем (там же).

Отже, британський телефільм (у виробництві якого брали участь і деякі закордонні словаки), є свідомою фальсифікацією реальних фактів, спрямованою на дискредитацію українців в очах світової громадськості.

Про політичну мету телефільму можемо тільки здогадуватися.

1. Як відомо, у 1947 р. кілька тисяч колишніх воїнів Дивізії СС "Галичина" було переселено із таборів військовополонених у Філляху (Австрія), Белярії та Риміні (Італія) у Великобританію, де вони створили кілька організацій, мета яких — боротьба за звільнення України з російсько-радянських кайданів. Після проголошення самостійної України 1991 р. вони активно включилися до процесу її розбудови, що аж ніяк не подобається прихильникам "Великої Росії", які силоміць намагаються скомпромeтувати "українських націоналістів", не цураючись навіть найбрехливіших засобів.

2. Стратегія сучасної закордонної політики Словаччини спрямована на входження країни у європейські структури (Рада Європи, НАТО тощо). Деякі крайні націоналістичні й шовіністичні словацькі організації (зокрема закордонні), хочуть реабілітувати профашистського президента Словацького штату Тиса (засудженого на смерть і страченого), мовляв, це не він ліквідував Словацьке національне повстання і навіть не німці, а ...українці. Ось вам конкретний доказ — село Нижня Боца!

Зараз ще живуть свідки, які можуть спростувати явні наклепи, але в короткому часі їх не стане. І тоді брехня перетвориться у "правду". А мабуть на це і розраховують творці антиукраїнського телефільму.

Як би там не було, я вважаю, що Україна, як суверенна держава, мала би гостро запротестувати проти демонстрації наклепницьких телефільмів, тому що коли вона буде мовчати, таких провокацій буде дедалі більше і більше. А вони аж ніяк не сприятимуть доброму імені України на міжнародній арені. "
--------------------------------------------------------------
http://www.perehid.org.ua/look/16_04_2001.phtml