ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.04.15
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Зозуля (1947) /
Критика | Аналітика
на Ваше світло (од третьої особи)
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
на Ваше світло (од третьої особи)
дочікування Сонця:
...їла очі не роса,-
бо вона лише цілюща,
усім вмістом багатюща;
а хуткая, мов краса...
Добрий вечір, вельмишановна пані Аналітико!
А турбує Вас одна з лун Життя, Його Поезійність; прошу бути по-простому, і вважати мене звичайною реалією! Як опинилася отут незнайомка? Одкрила Вашу сторінку, і чемно залишаю на ній слід; і трохи розповім про себе, адже...
матерія є покривадло,
яким підтикуємо Сутність:
дбайливий розум не вміщає
навіть того, що в собі має.
бо Справжній Світ – за пеленою,
а вся химера – з цього боку:
і лише кілька днів за року
щось відбуває із душою.
розчахується нижнє Небо,
святішають з водою люди:
з повітрям Справжність входе в груди…
оця-то мить така, як треба!!!
Кому, як не Поезійності, відомі усі надможливості тіл, їх культура і культ,– вони чудові! А душа жива й творить на єдиній уродженій можливості. І, знати, тонших матерій: голоднісінька, душевно пригощає усім, що має; роботящая, терпляча, скромная. Охоче, щасливо вкрилюється самою висотою... Приводи й прояви піднесень вибира поміж поезій слів (направду, образностей: змігши призвати, й скількись утримати їх підхожими словами), любих інших (звуків, тиш, прагнень; ба, й кожна духовна потреба поезійна: так піднесена, рівно на стільки й собою підійма!)
Не знаю, чи помітне таке у вас, а не вирізані на букети поезії квітують: при сонці, зорях; у рідні й удома; це вони і засвітлюють душий світ. Їх, поезій, найчуттєві дотики суті*, неймовірнії її відбитки: вбогі, пласкі, але сяйні своїм торком. Суть явить: зрідка, у баченні; то вічності вхожі щомиті, а тут сама суть. Та й сутні сліди бліднуть-мов-щезнуть темрявою с(у)тулених сторінок, чому причиною брак контактної яскравості: немає захоплених читань, декламацій мимоволі; найбільше ждані бачення (бо їх не прозрівають...)
А ще таке про себе! - Найвидніще виглядати і досвітлювати світлечка, коли простір життя сяга котрого абсолюту: зачаття, вираження, звучання, сприйняття. Тоді творяться дива зо словами, ясними рухами пензлів, думок; йде "просте" чуття Божого... Чи простого геніального, тобто спільного.
й стане стан.
на слух й зір..
й вір...
не знаю, здадуться цікавими й дійсними наступні мої якості?
поезія
ще й засіб
просвітління:
якогось захисту
від розкладу
та тління:
Бо’дай,
дрова для
нашого горіння:
бо що то воно є,
звичайне
розуміння?..
В таїні од таких "розумінь" перебуває не затребувана при-сутняя Звичайність: гаряче-світлий сплав Сущого й Заповідних знань-цінностей-умінь... Одкривається тому, хто живе, а не підживає по-земному похапцем, втемну, на замінниках усього. Бо, змалечку, приступилися життя (джерельно-свіжої книги, дбайливо вготованої натхненню!) – то хто її відкривав, кому вкортіло хоч підгледіти? Там усі рядочки на виріст і дорослість до тієї Звичайності...
Аж ось про найзвичайнісінькі звичайності, як "джентльменський набір"!
всьому є місце на землі,
й частині – прямо просто неба.
заквітчані Ви навесні,–
здаруйте квіти: це так треба.
як вже на плід, зберіть-но рід;
й сусідів, друзів, ворогів.
...серед буденностей доріг,
я й Вам звичайностей вберіг:
ось спільний беріг усіх їх...
Зізнаюся, занадто мале те у моєму переказі, але є. Прямо у його березі стріну Вас, радо вітаючи; заходьте!
З повагою та найкращими побажаннями, щиро,- Поезійність Життя (і Вашого!)
залишено 2010-го року, незадовго Різдва
*) – усі знають, що то є суть! Але крадуся з іншого відомого боку: "не суть" означа "не є" (нема: не-ма-є!) Як не круть,- "Є" лиш Суть: Те, що Є.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію