Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.08
12:49
Я снігом табірним впаду тобі до ніг
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
посеред камери на карцеру бетоні,
де у бою несправедливім і невтомнім
ти, своїй совісті не зрадивши, поліг.
Я вітровієм обійматиму твій хрест,
що розіпнув тоді на собі чорну осінь
та не приміряний ніким стоїть і
2026.02.08
11:37
Безконечне протяжне гудіння
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
Від сирен, що пронизує слух.
Проростає тривоги пагіння,
Мов порочний ненависний дух.
І яке ж те потворне насіння
Він народить в шаленості днів,
Досягнувши глибин і коріння
У потузі могутніх мечів!
2026.02.08
09:09
Із Леоніда Сергєєва
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
Коментатор:
Вітаю, друзі! Отже, починаємо;
працює ретранслятор ПТС.
Оскільки ми рахунок ще не знаємо,
інтрига матчу будить інтерес!
2026.02.07
23:49
У напівтемряві п'ємо холодну каву,
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
клянем московію і владу, заодно, -
накрались, аж провалюється дно
здобутої не у борні держави.
І надрив
2026.02.07
21:10
Крапка сонця утоплена в сіре лютневе марево.
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
Перебулий мороз ще уперто тримає скованість,
Та майбутня відлига таки насуває хмарою,
За якою проміння, що прагне зігріти, сховане.
Відганяє циклоном тріскучі морози згубливі
Спорадична зима, що у холод
2026.02.07
20:39
Про що ти хочеш розказати, скрипко?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
Чом смутком пронизуєш до дна?
Чому веселістю прохоплюєшся зрідка?
Чи, може, скрипалева в тім вина?
Чи справжня музика і в радощах сумна?
2026.02.07
20:21
Я спалю на багатті книжки
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
У вечірній туманній журбі –
Хай вогонь поглинає рядки
Тих віршів, що писав не тобі,
Хай у полум’ї згинуть слова –
Відтепер їм не вірю і сам.
Я минуле життя обірвав –
2026.02.07
13:53
У кожного вона своя. А чи прозора?
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
Немов туман над ранньою рікою.
То лагідна, сіяє, як вечірні зорі,
То б'є у груди хвилею стрімкою.
І не напишеш буквами її - лиш ритмом.
Ми чуємо : "Так доля забажала".
Не істина вона, не вирок і не міфи,
А інко
2026.02.07
10:26
Укрили заморозки ніжні квіти,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
Немов тирани чи лиха орда.
Слова звучать беззахисно, як віти,
А гасла застигають, мов слюда.
Укрили заморозки сподівання
На світло, на відлигу, на прогрес.
І опадають квіти розставання,
2026.02.07
09:00
Туманом розлилося небо в море,
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
розмивши своїм паром горизонт,
бентежне, феросплавне, неозоре.
Окріп вальсує з кригою разом
на цім окрайці часу і галактик
за межами людських думок глоти.
А ми, наївні смертні аргонавти
даремні робим спроби осягти
2026.02.07
05:08
Годинник з синім циферблатом,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
Зі штучним і простим камінням
Не коштував грошей багато,
Та був для мене незамінним.
І проводжав моє дитинство
Годинник з синім циферблатом,
І юність зустрічав барвисту,
2026.02.06
21:40
Мій Боже, дякую Тобі, що Ти є,
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
За те, що ведеш Ти мене за руку,
За те, що так сяє ім'я Твоє,
За те, що витримує серце розлуку.
За віру : добро переможе завжди,
За шепіт: тримайся, дитино, зажди,
За дотик вві сні: ти не бійся, я тут,
Малюю любов'ю
2026.02.06
21:07
Наосліп, через кипінь і не в такт,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
в хитке незнане майбуття сире
ми тчем свої маршрути до Ітак
під моторошний переспів сирен.
Наповнені живим теплом осердь,
заховані з народження у глині,
бють пагони собою темну твердь,
2026.02.06
18:04
О ти (чий зір усе одвертий, а мій все пропустив)
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
До болю прагну я спасіння. Дай гумору мені
Що в морі я у цій пшениці
йде гомін, а ні з ким не стрітись
І горе й сміх, правдиво дивні
Та умирають і без ридань
Всі оди, названі інакше, звучать, мабуть
2026.02.06
17:31
Німе повітря. Королівство тиші.
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
Дорога в безпросвітну далечінь.
Любов мені листа сумного пише...
Невже від почуттів лишилась тінь?
Стою на долі сірому узбіччі.
Життя проходить повз. Лише зітхне:
"Дивися, як змінилося обличчя!"
2026.02.06
10:58
Розвал душі і тіла неодмінно
Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Настане, ніби вибух нищівний.
Зненацька прийде, як неждана міна
Чи як лайдак скорботний і сумний.
Розвал - це наслідок усіх ударів,
Всіх потрясінь, депресій і гризот,
Немов стискання судей і удавів,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
а а /
Інша поезія
Made in China
Тогда ещё...Поехали.
* * *
Сверху
Или снизу
Куда мы брали визу
Бежали от shizo
В Ниццу,в Канны
Пекин,Амстердам
Cinema Bizzare
По пятам...
Везде всё уплачено
А там уже схвачены
И обесточены
Сами собой.
По обочине
Кривой
Мостовой
Жизни
Не той
Смерти
Смешной
Обьятий
Слепой
Зимой
Стой...
Ты мой встречный пожар
Распроданный с молотка
Бесплатным аукционом
Капающий с потолка
Эффект кипятка
Свод законов
Уходящий под звоном
Наручных цепей
Высотных балконов
Затихающих стонов
Предрассветных огней.
Всё седей
Мосты
В попытках на бегство
Не как цель
А как средство
Смешное соседство
Стенокардии и нот.
Море несёт
Бинтовать устало
Положит отчёт
[Ты мой переплёт
Моя птичья стая
Мой вечный зачёт]
О том,что не стало
И тихо споёт...
Я тебя аннулирую
В моих сосудах
Двусторонним движением
Встречным падением
Зрением близоруким
Разбитой посудой
Полумёртвый Будда
Забудет,паскуда
Назначит на вдохи
Не сдаст всех карт
С размаху контракт
Небу под дых
И стих...
Когда время плакать
Бежать с эфиров
Рисовать негативы
Но ты уже пуст...
Стать просто чем-то
За 2 полуцента
Слепой барахольщик
Купит зачем-то
Полкило чувств.
И будет долго обесцвечивать
Цветные сны
Вы все так смешны
Себя лишены
Дожить до весны
Не спи...
Непостижимо.
Звезда повесится
Перед окном.
Как маятник настойчиво
Разбито и сбойчиво
Так неустойчиво
Будет шататься
Туда-сюда
От вина.
До утра
С лопнувшей стрелкою
Мелкой тарелкою
Сбитыми нервами меня собирать.
Мне холодно.
Включаешь газ
И в час
По 17 раз
Втираешь о рае
Дожить до мая
Что снег расстает
Оживёт в жилах кровь.
Но я
Собираюсь в стаю
И улетаю
Я-то ведь знаю
Что твоя любовь
Сделана в Китае.
03.01.11.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Made in China
Когда единственный выход-превратиться в признак.
я
Тогда ещё...Поехали.
* * *
Сверху
Или снизу
Куда мы брали визу
Бежали от shizo
В Ниццу,в Канны
Пекин,Амстердам
Cinema Bizzare
По пятам...
Везде всё уплачено
А там уже схвачены
И обесточены
Сами собой.
По обочине
Кривой
Мостовой
Жизни
Не той
Смерти
Смешной
Обьятий
Слепой
Зимой
Стой...
Ты мой встречный пожар
Распроданный с молотка
Бесплатным аукционом
Капающий с потолка
Эффект кипятка
Свод законов
Уходящий под звоном
Наручных цепей
Высотных балконов
Затихающих стонов
Предрассветных огней.
Всё седей
Мосты
В попытках на бегство
Не как цель
А как средство
Смешное соседство
Стенокардии и нот.
Море несёт
Бинтовать устало
Положит отчёт
[Ты мой переплёт
Моя птичья стая
Мой вечный зачёт]
О том,что не стало
И тихо споёт...
Я тебя аннулирую
В моих сосудах
Двусторонним движением
Встречным падением
Зрением близоруким
Разбитой посудой
Полумёртвый Будда
Забудет,паскуда
Назначит на вдохи
Не сдаст всех карт
С размаху контракт
Небу под дых
И стих...
Когда время плакать
Бежать с эфиров
Рисовать негативы
Но ты уже пуст...
Стать просто чем-то
За 2 полуцента
Слепой барахольщик
Купит зачем-то
Полкило чувств.
И будет долго обесцвечивать
Цветные сны
Вы все так смешны
Себя лишены
Дожить до весны
Не спи...
Непостижимо.
Звезда повесится
Перед окном.
Как маятник настойчиво
Разбито и сбойчиво
Так неустойчиво
Будет шататься
Туда-сюда
От вина.
До утра
С лопнувшей стрелкою
Мелкой тарелкою
Сбитыми нервами меня собирать.
Мне холодно.
Включаешь газ
И в час
По 17 раз
Втираешь о рае
Дожить до мая
Что снег расстает
Оживёт в жилах кровь.
Но я
Собираюсь в стаю
И улетаю
Я-то ведь знаю
Что твоя любовь
Сделана в Китае.
03.01.11.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
