Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
Її вбачаю всюди знову, –
Горять тюльпани, а бузок
Яріє світлом світанковим.
Стає гучніше спів птахів
І сонце дужче припікає, –
Мов несподівано забрів
Услід за юною до раю.
Вечірній промінь тьмяно-бурштиновий.
Скрізь тихо. Ані звука, ані слова...
Я десь далеко чую дивний спів.
Одне життя, а в ньому - сто життів...
Незрозуміла, потойбічна мова...
Мене так зустрічає ніч зимова...
Як у поцілунку ніжному злились.
Заясніле, чисте нам відкрилось небо
Підняло на крилах у блакитну вись.
Далечінь вечірня пломеніла в тиші,
Як рожеві щічки, сяяли вогні.
В світлому багатті ми — найщасливіші --
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
О.Медведєв. Щодо переслідування Марії Матіос
Дуже добре, що Янукович зустрівся з Марією Матіос. Нарешті, ГПУ та МВС залишать письменницю у спокої. Можливо, бо учасники податкового Майдану мали слово В. Ф., що їх не чіпатимуть, але як справжній хазяїн свого слова, сам дав, сам і забрав.
Дуже добре, що на зустрічі була присутня пані Герман, бо, власне кажучи, з попередньої зустрічі з Януковичем, Герман та Скорик і почалися неприємності Матіос – неприємності, які, треба сказати, виявилися доволі позитивними.
8 березня минулого року на вручення Шевченківської премії не змогла приїхати Оксана Пахльовська, завідувачка кафедри україністики факультету літератури і філософії Римського університету "Ла Сап'єнца". А зачитати свій виступ вона попросила Марію Матіос, на той час заступницю Голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Саме на той час, бо через виголошену нею чужу промову пані Матіос позбавилися роботи. Ні, спочатку, кажуть, на неї лише трохи посичали дві високопосадові фанатички Януковича, а згодом вони подбали про те, щоб у новому складі комітету прізвища людини, яка читала неприємні для Самого слова, не було.
Марія вийшла переможницею з цієї історії – нині з нею знову радяться, як краще відзначити Шевченківські дні. Тим більше що до Канева тепер можна полетіти і на вертольоті.
А ось витяги із тієї самої промови Пахльовської-Матіос
Нагорода, що має ім'я Шевченка, – це не так премія, як моральний імператив, вага відповідальності перед вічністю – і сучасністю – цього Поета.
Україна – вкотре! – знаходиться в облозі. В облозі риторики. Імітації. Обману. Насилля над її історією.
В облозі фальшивої любові до України і реальної до неї зненависті.
Основна цьому причина: як і в XVII столітті, XIX чи ХХ-му, Україна перебуває в епіцентрі протистояння Росії та Європи.
Тому в день народження великого поета України ми насамперед маємо почути його Слово, – те Слово, яке Поет, як старозавітний пророк, поставив "на сторожі" нації. До цього нас змушує інтелектуальна чесність.
Поет, якого російська держава боялася так, що заборонила не лише писати, а й малювати, із засланських своїх степів бачив не лише нову Україну, а й майбутню Європу. В тодішній Європі – поряд з Міцкевичам і Байроном, Гайне і Леопарді – Шевченко був одним з найрадикальніших поборників свободи – свободи кожної окремої людини, свободи кожного народу - від Фінляндії до Кавказу, від азійських країн до Молдови, Чехії, Польщі. А свобода – це базова цінність європейської цивілізації.
Шевченко ніколи не пішов на компроміс із владою, сказавши словами царя Давида:
Блаженний муж на лукаву Не вступає раду...
Тому його Голос розхитав фундамент Імпе¬рії. Тому його Голос розколював мури в'язниці під назвою СРСР. Ці дві антилюдські системи впали. Поет сьогодні з нами. Але нещадне його бачення сьогоднішнього суспільства:
...Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують.
Презирливий його лазерний погляд на український політикум:
Раби, підніжки, грязь Москви...
Непримиренний його моральний вирок одєржавленому православ'ю:
...І візантійський Саваоф Одурить! Не одурить Бог, Карать і милувать не буде: Ми не раби його – ми люде!
Тривожне його питання.;
...коли
Ми діждемося Вашингтона З новим, і праведним, законом.?
Ствердна його відповідь:
А діждемось-таки колись.
Вергілій українського Пекла, нам з вами Шевченко залишив заповіт:
... будьте люди, Бо лихо вам буде.
Лише це дасть нам право на надію:
Діла добрих оновляться, Діла злих загинуть.
Вогненна печать Генія на сувої національної Історії:
Борітеся – поборете!
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4d4baacbe9b04/
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)