Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Юрій Луценко. Листи з тюрми
Лист із тюрми №3. Українська Mokita
П'ятниця, 04 березня 2011, 14:01У тюрмі багато часу і мало вибору. Тож, хоч і через силу, але дивився широко анонсовану як епохальну президентську "розмову з країною" та безліч коментарів цього дійства.
Опозиція прогнозовано вимагала поставити за рік президентства "двійку", влада наполягала на "четвірці", люди питали як далі виживати. Коментарі зашкалювали від убивчих фактів, відпрацьованих емоцій та протилежних прогнозів.
Та все ж не прозвучав головний висновок цього року команди Януковича – те, що всі знають, але не наважуються сказати вголос. Жителі Папуа-Нової Гвінеї називають таку річ словом "Mokita". Українська Mokita звучить так: "Вони вкрали в українців державу".
Увесь цей рік всі органи державної влади в режимі небувалої навіть до 2005 року консолідації працювали на купку найбільших власників, які вклали кошти в переможний бізнес-проект "Янукович – президент".
І нехай нікого не вводить в оману царська поведінка Януковича. Це тільки на перший погляд він схожий на Миколу ІІ, який у свій час, заповнюючи анкету, в графі "рід занять" написав "Хазяин земли Русской".
Залишимо ілюзії – у колонії царів не буває, як довго б він не віщав по всіх каналах тубільного телебачення. Все видавала нудьга в очах на обличчях підневільних журналістів. І по стилістиці, і по смислу це був виступ Тодора Живкова або Юмжагийна Цеденбала перед своїми підданими, ні на хвилину не забуваючи про Великого Брата із Кремля. Ця телекартинка – відволікаюча.
Для розуміння української Mokita варто згадати інші телесюжети.
Сюжет №1 "Соціальні реформи":
- голопуючий ріст цін на усе – від пального до капусти, пропажі гречки та борошна;
- постійний ріст тарифів, неспівставних із сімейними бюджетами;
- ліквідація шкіл та лікарень в обгортці чергових "реформ";
- підняття пенсійного віку, проекти драконівських трудового та житлового кодексів.
На фоні цього – енергійне обличчя реформатора Тігіпка: "Нам треба затягнути паски".
За кадром лишаються прості цифри – в уряду, який збільшує пенсійний вік, аби зекономити 0,5 мільярдів гривень до пенсійного фонду, знайшлося не тільки по додатковому мільярду для адміністрації президента та генеральної прокуратури, але і 200 мільярдів на так звані "стратегічні проекти", в тому числі 5,2 мільярдів гривень. на підтримку бізнесу віце-прем’єра по виробництву сонячних батарей!
Сюжет №2 "Економічні реформи":
- Фірташ за допомогою уряду отримав чималу суму за газпромівський газ, став повним господарем українського хімпрому, за крок від приватизації титанової галузі, активно просуває приватизацію української газотранспортної системи;
- Ахметов доповнив свою вугільно-металургійну імперію Маріупольським металургійним комбінатом, отримав контроль в Раді оптового ринку електроенергії з обсягом 50 мільярдів гривень в рік;
- ініціатива уряду ввести ліцензування імпортного пального призвела до росту цін на користь власників українських НПЗ – Коломойського, Вексельберга, Фрідмана;
- активно формується нове олігархічне угрупування "смотрящего" за Україною Юри Єнакієвського. Під його контроль переходять порти, ринки, металургійні відвали, виробництво алкоголю. Він же контролює відкати основних бюджетних потоків на підтримку вугільної галузі та АПК. Без жодних тендерів його підконтрольна фірма зі статутним капіталом у 31 тисячу гривень отримала контракт на 13 мільярдів гривень з МінАПК.
На фоні цього сюжету – обличчя Азарова з геніальною фразою: "Ми – ліберали, а значить – допомагатимемо великому бізнесу".
За кадром лишаються вражаючі цифри: за рік Уряд збільшив зовнішній борг на 35%, наближений до влади великий бізнес вивів з України понад 200 мільярдів гривень (майже сума річної доходної частини бюджету), річна мінімальна зарплата (941 гривень) менша річного доходу Голови Нацбанку в 150 тисяч разів!
Сюжет №3 "Національна політика":
- здача Севастополя під казки про дешевий газ;
- тотальна русифікація держслужби, телебачення та освіти аж до міліцейської зацікавленості українською письменницею Марією Матіос;
- встановлення пам’ятника Сталіну і повернення трактування Голодомору як природного неврожаю на землях СРСР;
- спроби залякування українських ректорів переростають в проект Закону, що веде до ліквідації політично незручних лідерів української освіти.
На фоні цього шабашу поклон Табачника перед патріархом Руского Міра.
За кадром – слова отця-ректора Українського католицького університету Бориса Гудзяка "Гідність наша – це найцінніший скарб на світі. Кошт для її збереження немалий, ми мусимо йти на жертви, інакше не буває".
І ніякі бадьорі відповіді на ретельно зрежисовані питання, ніякі колективні "одобрямси" псевдореформ, ніяке клацання тюремних дверей за політарештантами не здатні заглушити цих сюжетів українських колоніальних реалій.
Все більше українців із міцним слівцем вимикають просторікування про "космические корабли, бороздящие просторы мирового космоса" і усвідомлюють три прості істини:
1. Янукович – лише верхівка айсбергу олігархії, яка після помаранчевого стресу відновила своє всевладдя в Україні. Її мета – дограбувати країну, а зверх прибутки вивезти в офшорні зони для уникнення українських податків.
2. Саме тому український бюджет – порожній і не може забезпечити елементарних потреб населення і держави. Відтак, реформами вони називають цинічне скорочення соціальних стандартів і демонтаж держави.
3. Нав’язане протистояння "москалів" Сходу і "бандерівців" Заходу є схемою прикриття по грабунку і сходу, і заходу України. Також це – обов’язковий номер прогинання перед реальним господарем "хохляцької колонії".
Саме звідси – зафіксоване всіма соціологічними службами подвійне падіння рейтингу президента за рік. Саме звідси ріст самоорганізації головних ворогів монопольної олігархії – вільних підприємців та україномислячих громадських об’єднань.
Лишається тільки один крок до їх об’єднання в потужну альтернативу н ніш ньому безпросвітному маразму Янукучми. Але наші регіональні бурбони так нічому і не навчилися…
© 2000-2010 "Українська правда"
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/columns/2011/03/4/5983777/
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
• Перейти на сторінку •
"Василь Шкляр відмовляється від Шевченківської премії часів «табачника» ..."
