
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2022.07.04
23:13
У місті тиша, як в селі,
Та не літають журавлі
І солов'я не чути.
Вишневі зорі вдалині,
Чомусь нагадують мені,
Сюїти незабутні.
Вертає думка повсякчас,
Та не літають журавлі
І солов'я не чути.
Вишневі зорі вдалині,
Чомусь нагадують мені,
Сюїти незабутні.
Вертає думка повсякчас,
2022.07.04
16:20
Зайнялася трава,
Спалахнули дров
І згоріла москва.
Здичавілий шойгу
Дременув у тайгу
І замерз у снігу.
Спалахнули дров
І згоріла москва.
Здичавілий шойгу
Дременув у тайгу
І замерз у снігу.
2022.07.04
14:15
Поранені, нескорені, побиті
І зрадою, й підступністю русні.
Що танками по зеленавім житі
Й смертями в цій неназваній війні.
Отій, де плаче нині кожна мати,
Яка чекає вісточки синів.
Міста розбиті і згорілі хати,
І зрадою, й підступністю русні.
Що танками по зеленавім житі
Й смертями в цій неназваній війні.
Отій, де плаче нині кожна мати,
Яка чекає вісточки синів.
Міста розбиті і згорілі хати,
2022.07.04
13:49
Війна – це не лише коли «Ура!»,
але й коли і рани, й руйнування,
і, втративши душевну рівновагу,
плетешся ночувати до метра.
А там навколо мармур і граніт.
І трохи менше чути,
як гримить.
але й коли і рани, й руйнування,
і, втративши душевну рівновагу,
плетешся ночувати до метра.
А там навколо мармур і граніт.
І трохи менше чути,
як гримить.
2022.07.04
08:06
Нічка огорне, нічка зоріє,
Видива сіє ясні.
Знову прийшла ти, лагідна мріє,
У дивовижному сні.
Приспів:
Хвилі волосся, хвилі волосся,
Ніжні, як море вночі.
Видива сіє ясні.
Знову прийшла ти, лагідна мріє,
У дивовижному сні.
Приспів:
Хвилі волосся, хвилі волосся,
Ніжні, як море вночі.
2022.07.04
06:27
Тихими кроками, стишено
небо сіріє в імлі.
Буря прикрилася тишею.
Чи те здається мені?
Скоро розродиться хвищею,
люттю, борвієм в зелі.
Силами правиться вищими.
Ніч настає на землі.
небо сіріє в імлі.
Буря прикрилася тишею.
Чи те здається мені?
Скоро розродиться хвищею,
люттю, борвієм в зелі.
Силами правиться вищими.
Ніч настає на землі.
2022.07.04
06:10
Хоча борвій нарешті вщух
І зник у смерках, як примара, –
Холодні крапельки дощу
Сочились довго ще крізь хмари.
Неначе плакали світи
За нелюдів страшні провини,
Бо клятий присмак гіркоти
Вчувався в кожній крапелині…
І зник у смерках, як примара, –
Холодні крапельки дощу
Сочились довго ще крізь хмари.
Неначе плакали світи
За нелюдів страшні провини,
Бо клятий присмак гіркоти
Вчувався в кожній крапелині…
2022.07.03
23:20
І
В ауру часу... у чашу надій,
а не у пащу війни... у прибій
падає сонце за обрій...
за течією... у гирлі ріки
мого життя, де тасує роки
вік водолія суворий.
В ауру часу... у чашу надій,
а не у пащу війни... у прибій
падає сонце за обрій...
за течією... у гирлі ріки
мого життя, де тасує роки
вік водолія суворий.
2022.07.03
21:08
В півтемряві заїжджої корчми
Два козака-товариша зустрілись.
На лавці попід стінкою усілись,
Поки іще не занятій людьми.
Замовили по кухлику за стрічу
Та за здоров’я випили обох.
Чим-чим, а цим вже не зобидив Бог.
Та так, напевно, козакам і личить.
Два козака-товариша зустрілись.
На лавці попід стінкою усілись,
Поки іще не занятій людьми.
Замовили по кухлику за стрічу
Та за здоров’я випили обох.
Чим-чим, а цим вже не зобидив Бог.
Та так, напевно, козакам і личить.
2022.07.03
14:43
Шапіто веселий!
Я дивлюсь і сміюсь!
Ловко!
Ха!
Хула-хуп упаде.
Компроміс.
Цирк закривсь.
Змовкло!
Я дивлюсь і сміюсь!
Ловко!
Ха!
Хула-хуп упаде.
Компроміс.
Цирк закривсь.
Змовкло!
2022.07.03
12:06
Ще як не став ненависним Саулові,
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
Давид під пальмою трудився
Над котримсь зі своїх псалмів.
Скліпив повіки, довіривсь струнам гусел...
Мовби зі сну прокинувсь,
Бачить: шершень доїдає павука...
«Яка ж несправедливість, Боже,-
Одвернувсь юнак
2022.07.03
08:03
Спогади затесалися скабкою під нігтем.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Протирала окуляри доля брудним віхтем.
Тому, певно, і не бачу свята.
Закувала зозуленька на Миколи в травні.
На городі сходили бур’яни.
Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.
Ой, летіть, летіть у вирій кляті.
Протирала окуляри доля брудним віхтем.
Тому, певно, і не бачу свята.
Закувала зозуленька на Миколи в травні.
На городі сходили бур’яни.
Відбивала чиюсь вдачу зозулиця справно.
2022.07.03
06:14
Якщо візьму й поставлю ціль,
То я, завжди легкий на спомин, –
До вас іще вернусь звідтіль,
Де повно рідних і знайомих.
Стривожу кожного отим,
Чим зміг йому запам’ятатись,
Коли веселим чи сумним
Міг віршів ряд декламувати.
То я, завжди легкий на спомин, –
До вас іще вернусь звідтіль,
Де повно рідних і знайомих.
Стривожу кожного отим,
Чим зміг йому запам’ятатись,
Коли веселим чи сумним
Міг віршів ряд декламувати.
2022.07.03
00:37
Мерехтять смарагдами берези,
Сонечко пливе за небокрай.
Гомонить із вітром сад поезій,
Цей -- руками виплеканий — рай.
Усмішки трояндові навколо
Садівник розсипав, наче сни --
Поміж верб, нахилених додолу --
Сонечко пливе за небокрай.
Гомонить із вітром сад поезій,
Цей -- руками виплеканий — рай.
Усмішки трояндові навколо
Садівник розсипав, наче сни --
Поміж верб, нахилених додолу --
2022.07.02
22:42
Там гривні дроблять на рублі
і «маєм» обзивають травень,
в чужому місяться котлі
і чужакам співають славень.
Така ось правдонька жасна.
Згадав – аж холодом війнуло;
Вже скільки осеней минуло,
і «маєм» обзивають травень,
в чужому місяться котлі
і чужакам співають славень.
Така ось правдонька жасна.
Згадав – аж холодом війнуло;
Вже скільки осеней минуло,
2022.07.02
19:06
За мотивами жахливих подій, що сталися 27.06.2022
в місті Кременчук Полтавської області, в торгівельному
центрі «Амстор».
Нашіптувала наче доля:
«Нездужаєш? Лишайся вдома.
Біль головна – потрібен спокій,
Не їдь наразі на роботу».
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в місті Кременчук Полтавської області, в торгівельному
центрі «Амстор».
Нашіптувала наче доля:
«Нездужаєш? Лишайся вдома.
Біль головна – потрібен спокій,
Не їдь наразі на роботу».
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Таємниця імператорів
У 2005 році на екрани вийшов документальний фільм французського режисера і сценариста Люка Жаке «Імператорський марш» (La Marche de l’Empereur), відомого у прокаті, як «Птахи 2: Подорож на край світу». Режисеру і всій знімальній групі довелось провести тринадцять місяців у Антарктиці, де температура опускається до –60º С, а швидкість вітру сягає 480 км за годину.
Лейттема фільму “Імператорський марш” – поетично-драматична. Її можна описати (спрощено) монологом самця пінгвіна:
"Подолавши 200 км, я не випадково обрав саме тебе: за запахом, за мелодійним співом, за тоненьким, ледь вигнутим донизу дзьобом, оздобленим оранжевими і рожевими пластинками, та ще за особливим відблиском вушних плям. А як файно ти схиляла голову! Поволі і легко, граційно і журливо завмирала, очікуючи мого доторку до тебе. Я не випустив яєчко на лід і зігрівав його собою, не ївши кільканадцять тижнів. Я чекав тебе, вдивляючись у біле безгоміння. В океані тебе не розірвав на шматки морський лев, і ти повернулася, пройшовши “десять і десять днів, і тисячу і тисячу кроків”. Ми знову зустрілися, тепер уже втрьох, нагодували наше пташеня і вберегли його від хижих поморників. Ми вижили!"
Автори кінокартини наділили імператорських пінгвінів людськими розумом і почуттями. Щось схоже надибуємо в чудовому оповіданні Фазіля Іскандера “Широколобий”, де автор зміг зворушливо змалювати почуття буйвола, що їх розгубили багато хто із нас. Проте закадровий текст, нав’язливий і багатослівний надає світлому гобелену кінострічки ядучих кольорів і відтінків. А головне – цей текст, як на мене, краде, вбиває людську уяву. І тоді починаєш розуміти, що книга має в цьому сенсі величезні переваги.
У той же час, вишукана музика композитора Емілі Сімон панує над глядачем, як погожий вітер, як свобода простору снігів і льоду, як роздолля океану.
Я переконаний, що більшість глядачів, після перегляду фільму “Імператорський марш”, а його, без сумніву, варто подивитися, полюбить цих дивовижних птахів.
Вірю, що невпинний, могутній, усепоглинаючий рух потягу цивілізації, осідланий Homo Sapiens, із гвинтівками і тралами та невгамовною жадібністю, не наздожене марш імператорів. Бо, відштовхнувшись від материка, вкритого льодом, імператор уперше у своєму житті злетів (завдяки кіно). Як довго йому літати в кінопросторі – покаже час.
Насамкінець хочу нагадати глибокодумні слова відомого американського письменника і натураліста Генрі Бестона: “Тварини не менші брати наші і не бідні родичі; вони – інші народи, які разом з нами потрапили в мережу життя, в мережу часу; такі, як і ми, бранці земної пишноти і земних страждань”.
2006
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємниця імператорів
У льодовій пустелі я віднайшов дивовижну таємницю
Люк Жаке

Лейттема фільму “Імператорський марш” – поетично-драматична. Її можна описати (спрощено) монологом самця пінгвіна:
"Подолавши 200 км, я не випадково обрав саме тебе: за запахом, за мелодійним співом, за тоненьким, ледь вигнутим донизу дзьобом, оздобленим оранжевими і рожевими пластинками, та ще за особливим відблиском вушних плям. А як файно ти схиляла голову! Поволі і легко, граційно і журливо завмирала, очікуючи мого доторку до тебе. Я не випустив яєчко на лід і зігрівав його собою, не ївши кільканадцять тижнів. Я чекав тебе, вдивляючись у біле безгоміння. В океані тебе не розірвав на шматки морський лев, і ти повернулася, пройшовши “десять і десять днів, і тисячу і тисячу кроків”. Ми знову зустрілися, тепер уже втрьох, нагодували наше пташеня і вберегли його від хижих поморників. Ми вижили!"
Автори кінокартини наділили імператорських пінгвінів людськими розумом і почуттями. Щось схоже надибуємо в чудовому оповіданні Фазіля Іскандера “Широколобий”, де автор зміг зворушливо змалювати почуття буйвола, що їх розгубили багато хто із нас. Проте закадровий текст, нав’язливий і багатослівний надає світлому гобелену кінострічки ядучих кольорів і відтінків. А головне – цей текст, як на мене, краде, вбиває людську уяву. І тоді починаєш розуміти, що книга має в цьому сенсі величезні переваги.
У той же час, вишукана музика композитора Емілі Сімон панує над глядачем, як погожий вітер, як свобода простору снігів і льоду, як роздолля океану.
Я переконаний, що більшість глядачів, після перегляду фільму “Імператорський марш”, а його, без сумніву, варто подивитися, полюбить цих дивовижних птахів.
Вірю, що невпинний, могутній, усепоглинаючий рух потягу цивілізації, осідланий Homo Sapiens, із гвинтівками і тралами та невгамовною жадібністю, не наздожене марш імператорів. Бо, відштовхнувшись від материка, вкритого льодом, імператор уперше у своєму житті злетів (завдяки кіно). Як довго йому літати в кінопросторі – покаже час.
Насамкінець хочу нагадати глибокодумні слова відомого американського письменника і натураліста Генрі Бестона: “Тварини не менші брати наші і не бідні родичі; вони – інші народи, які разом з нами потрапили в мережу життя, в мережу часу; такі, як і ми, бранці земної пишноти і земних страждань”.
2006
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію