ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої понад все
У стосунках злада.

С М
2026.09.22 23:54
Едді, що за кпини?
Я телебачив нині
Едді, що за кпини?
Мене питає дехто
Про твій подвійний крій
Гадаю, це все хрінь
Ти кинув у пакет
Мені прислав оце –

Артур Сіренко
2026.09.22 22:56
Була осінь. Навіть уже не рання — переддень золотої (осені, не доби, золотої доби насправді не було та й не могло бути). Листя дерев спокою і споглядання ледь-ледь почало жовтіти: чи то від одвічної меланхолії міста, чи то від того, що обивателі почали но

хома дідим
2026.09.22 20:58
що із пригніченості цеї
завжди комусь реально гірше
бо не знаходить панацеї
ані у грошах ані віршах
одвічні теми хліб щоденний
що поминаєш у молитві
зірки далекі ближчі терни
сльозини потом оповиті

Вячеслав Руденко
2026.09.22 17:42
Даоська дошка, як мені без тебе
Хитатися під явором Небес —
Спиною чухатися об каміння Геба
На зло чужинцям із сльозливих п'єс?

Проходять хвилі по ланам строкатим
На радість непритомним четвергам —
На початках часи завжди багаті —

Борис Костиря
2026.09.22 13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.

У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу

Ольга Садкова
2026.09.22 12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…

Володимир Мацуцький
2026.09.22 12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)

Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.

Артур Курдіновський
2026.09.22 11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!

За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -

Ірина Вовк
2026.09.22 07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними

Віктор Кучерук
2026.09.22 06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...

хома дідим
2026.09.21 22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи

Федір Паламар
2026.09.21 21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т

Юрко Бужанин
2026.09.21 17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.

І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Доля (1995) / Проза

 По душам с Господом.
Образ твору Прыжок с этажа.
Клиника … операционный стол.
-Доктор, он будет жить?
-Если захочет, то будет.
-Но это ведь и от нас зависит напрямую.
-Теперь уже только от него….

Травма головы.
Он видит свет. Нежели так, то, что тогда остановит этого странника в пути за светом? За этим солнцем-души можно идти и идти, не чувствуя ног, так как не телесные это порывы, а сердца. А если говорить о тоннеле и эго светиле? То, что тогда? Погнаться за смертью или же нет? Зачастую люди не розворачиваються когда видят эту светлую даль, а медленным шагом, возможно бегут, держат путь на выход из того же самого тоннеля. Он был из тех, кто всегда посмотрит себе за спину и оценит где лучше.
Если пойти прямо, то снова в жизнь и реальность. Стоит ли туда бежать? Именно в таком выборе он предстал пред собою и кое-кем великим. Лучистая погода между стенами овального трамвайного пути. Может это дорога в рай? Разве так у всех людей выглядит дорога в неведомость? Для него попасть вновь домой не из сюрпризов. Но все, же там ждут. Любимый человек, родители, дочка и маленький сын. Они нужны. Но…
Кто этот любимый человек? Замуж по расчету и больше ничего. Ни капли эмоций, теплых, нежных, ласковых слов - нету. Дочка от чужого отца. Сын свой. И тут не так просто. Дома ждут и не ждут. Родители… никакой личной жизни. Даже сейчас пришлось жениться на этой девушке, так как она какая-то там дочка папиного хорошего друга. А ему не все равно какая она там чья-то дочка? Предусмотрено родителями. Простенько и со вкусом. Калечить жизнь и психику было не так уж сложно, из самого детства. Все за деньги. Да плевать какая свадьба, невеста и прочее, если не он встретил её первой, где-то на скамье у осеннего парка, собственно как и мечтал. Он был из тех, кому есть что выбирать. Еще как юношею был, так от своего родного отца на просьбу кое-что помочь можно услышать только : «Сынок, иди-ка ты подальше, видишь, твой папа занят»,- говорил отец непринужденно. Даже было дело, когда юнец услышал разговор родителей. Мать хотела сделать аборт, когда тот еще не родился, на это её подстрекал отец. Но это все демагогия. В туннеле произошло чудо. Пред парнем предстал сам Господь, и он почувствовал, что тот нуждается в его помощи. Между ними пошел разговор. Первым начал Бог.
- О, сын мой, так иди же ты вперед к лучам светлым, ибо же это жизнь твоя создана и подаренная мною тебе. Ищи свое счастье и борись за него. Я вижу, что тебе плохо и хочу помочь тебе в этом!
- Господь, а как же жить? Ты создал нас для того, чтобы мы были счастливыми. Я хочу, чтобы изменился мир под ногами моими и люди помогали друг другу, как и ты нам. Но могу ли я помочь кому-то, если благодарностей для меня мало? Я хочу, чтобы люди помогали и мне жить.
Я пойду вперед и проснусь на этом ложе операционном, если ты изменишь все вокруг. Хочется любви быть любимым, так как это счастье человеческое. Хочу, чтобы люди стали добрее и были братьями между собою, как когда-то давно, но сейчас это ведь вовсе не так. Это лишь формальности наши.
- Ты неправ, сын мой, я создал вас для того, чтобы вы сами боролись за себя и меняли этот мир, не гневя меня. Вы обращаетесь ко мне за помощью, и я вам её даю. Вы просите меня, дабы я отмолил грехи ваши и рассказал вам о существовании моем, и о том, что вы дети мои, и я не отрекаюсь от вас. И ты же сын мой и все вы дети мои. Так можешь ли ты, парень отрекаться от ребенка своего? Я создал тебя, чтобы ты сохранил ему жизнь, подарил любовь и теплоту, о которой ты много думал и понимаешь это. Вы люди все под небом одним. А может ты тот самый, кто все изменит и мир ваш? Ведь ты не задумывался об этом? Когда я создавал человека, я подарил ему самое сокровенно, что было у меня - это душу. Она незримая и удивительно хороша. Вы обладаете нею как никто другой неправильно. Но это ваша жизнь и я не могу ничего с этим поделать. Все зависит от вас. Да, я сделал очень большую ошибку, когда наделил вас чувствами и умом, но это прекрасно, не так ли? Только вот огорчился я. Вы умираете молодыми и плачете, друг за другом, не понимая того, что убиваете себя сами и ничего не меняете в лучшую сторону.
- Но, Бог, а как - же я изменю что-то, когда никто не послушает меня. Я хочу все изменить, правда. Что мне нужно сделать для этого?
- Я не могу сказать тебе этого. Я творец тебя, а ты творишь самого себя как человека. У тебя есть все для того, чтобы поверить в себя и силы свои, и внести в жизнь свою радости и любовь. Ты гениален. И каждый из вас гениален по-своему, но не все этого понимают, а если понимают и говорят вслух, то вы, же тогда это называете ЕГОИЗМОМ. Так не говорите этого тем, кто не слушает вас. Потому что они не поймут вас никогда.
- Господь, я не знаю, как я сделаю то, что считаю нереальным без помощи других людей. Помощь - дороже денег. Я один. Это сложно….
-Да, ты один, но вас и двое…и трое,…и четверо,… ты сам в себе, в человеке в котором есть еще один мир, который создавал не я, а ты. Я вижу, как ты мучаешься, но стоит ли этого делать? Думаю, что нет. Мой тебе совет. Помогай людям и себе, пусть не будет благодарностей. Зато когда-то появиться такой человек как ты, и я буду знать, что ты был примером для завистников и врагов твоих. Я буду знать, что жил ты не вовсе не даром и воспользовался шансом, который я дарю тебе, не зря. Так иди же ты в мир жестокий с новым прозрением и помни, что я отец твой всегда помогу тебе.
Да, ты прав в том, что это будет сложно, но верь в себя и силы свои неземные, тогда все у тебя получиться. Все измениться, когда будет доброта и ласка, тепло и взаимопонимание, ЖИЗНЬ и родство душ.
- Господи, ты мудр и велик. Дай же мне смелости и храбрости не оглянуться назад, и не пойти вопреки всему, в мир чужой для меня - во тьму. Дай сил мне не прощаться с жизнью и пойти не той дорогою.
- Я даю тебе этот шанс, но помни, это последний, и встреча наша - моя
иллюзия для тебя, которая должна озарить тебя правдой, истиной, смыслом. Прощая, сын мой, надеюсь, мы встретимся. Да, но кода ты будешь хотеть жить дальше, то есть в глубокой старости и я покажу тебе, как ты изменил мир этот, и ты посмотришь с небес на все это,… удивишься.

Парня ослепило…. Он не хотел прощаться с Богом, но час настал. Вот и выбор. Куда же идти? В реальность или свое убогое желание проститься раз и навсегда со всеми неприятелями, обидами своими.
«Дурак я!»- подумал парень …. И побежал к свету, широко расправив ладони, с криком: « Прими меня, как нового, родного человека!».

- Доктор, он будет жить?
- Не знаю, все от него зависит.
- А мы?
- А что мы? Мы ему уже помогли…,- говорит мужчина в белом халате.

Парень открыл глаза… и первое, что он увидел, были тоже глаза, но глаза Господа. Он улыбнулся. Это был доктор.
Прошло много лет спустя…. Парню всегда снился один и тот же сон - глаза доктора, он понимал, что это был не человек. Тогда он увидел и первую помощь в своей жизни и следовал примеру этому всю свою длинную, капризную дорогу.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-14 00:56:59
Переглядів сторінки твору 2629
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.575 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2012.09.18 20:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-04-28 18:13:32 ]
Коли людина говорить з богом - це молитва, але коли бог їй відповідає - шизофренія