ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Артур Сіренко
2026.10.23 11:02
Буденність відходить
Наче покірна валіза,
Яку несуть в руках
Подорожні вічного шляху,
Затискаючи пальці до щему,
До синяви під нігтями,
Які шкрябали в двері самотності
Дому, що стоїть на вулиці Сліз

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

Іван Потьомкін
2026.10.22 21:12
Щоб вирватись із лещат бідноти, пішов у гладіатори Шимон бен Лакіш. На розвагу імператору й вельможам із криком «Аve Caesar! morituri te salutant!» не раз ходив юдей і сам на смерть, завдавши смерть товаришу. Зрештою, набридло юнакові це ремесло І б

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр денного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Доля (1995) / Проза

 По душам с Господом.
Образ твору Прыжок с этажа.
Клиника … операционный стол.
-Доктор, он будет жить?
-Если захочет, то будет.
-Но это ведь и от нас зависит напрямую.
-Теперь уже только от него….

Травма головы.
Он видит свет. Нежели так, то, что тогда остановит этого странника в пути за светом? За этим солнцем-души можно идти и идти, не чувствуя ног, так как не телесные это порывы, а сердца. А если говорить о тоннеле и эго светиле? То, что тогда? Погнаться за смертью или же нет? Зачастую люди не розворачиваються когда видят эту светлую даль, а медленным шагом, возможно бегут, держат путь на выход из того же самого тоннеля. Он был из тех, кто всегда посмотрит себе за спину и оценит где лучше.
Если пойти прямо, то снова в жизнь и реальность. Стоит ли туда бежать? Именно в таком выборе он предстал пред собою и кое-кем великим. Лучистая погода между стенами овального трамвайного пути. Может это дорога в рай? Разве так у всех людей выглядит дорога в неведомость? Для него попасть вновь домой не из сюрпризов. Но все, же там ждут. Любимый человек, родители, дочка и маленький сын. Они нужны. Но…
Кто этот любимый человек? Замуж по расчету и больше ничего. Ни капли эмоций, теплых, нежных, ласковых слов - нету. Дочка от чужого отца. Сын свой. И тут не так просто. Дома ждут и не ждут. Родители… никакой личной жизни. Даже сейчас пришлось жениться на этой девушке, так как она какая-то там дочка папиного хорошего друга. А ему не все равно какая она там чья-то дочка? Предусмотрено родителями. Простенько и со вкусом. Калечить жизнь и психику было не так уж сложно, из самого детства. Все за деньги. Да плевать какая свадьба, невеста и прочее, если не он встретил её первой, где-то на скамье у осеннего парка, собственно как и мечтал. Он был из тех, кому есть что выбирать. Еще как юношею был, так от своего родного отца на просьбу кое-что помочь можно услышать только : «Сынок, иди-ка ты подальше, видишь, твой папа занят»,- говорил отец непринужденно. Даже было дело, когда юнец услышал разговор родителей. Мать хотела сделать аборт, когда тот еще не родился, на это её подстрекал отец. Но это все демагогия. В туннеле произошло чудо. Пред парнем предстал сам Господь, и он почувствовал, что тот нуждается в его помощи. Между ними пошел разговор. Первым начал Бог.
- О, сын мой, так иди же ты вперед к лучам светлым, ибо же это жизнь твоя создана и подаренная мною тебе. Ищи свое счастье и борись за него. Я вижу, что тебе плохо и хочу помочь тебе в этом!
- Господь, а как же жить? Ты создал нас для того, чтобы мы были счастливыми. Я хочу, чтобы изменился мир под ногами моими и люди помогали друг другу, как и ты нам. Но могу ли я помочь кому-то, если благодарностей для меня мало? Я хочу, чтобы люди помогали и мне жить.
Я пойду вперед и проснусь на этом ложе операционном, если ты изменишь все вокруг. Хочется любви быть любимым, так как это счастье человеческое. Хочу, чтобы люди стали добрее и были братьями между собою, как когда-то давно, но сейчас это ведь вовсе не так. Это лишь формальности наши.
- Ты неправ, сын мой, я создал вас для того, чтобы вы сами боролись за себя и меняли этот мир, не гневя меня. Вы обращаетесь ко мне за помощью, и я вам её даю. Вы просите меня, дабы я отмолил грехи ваши и рассказал вам о существовании моем, и о том, что вы дети мои, и я не отрекаюсь от вас. И ты же сын мой и все вы дети мои. Так можешь ли ты, парень отрекаться от ребенка своего? Я создал тебя, чтобы ты сохранил ему жизнь, подарил любовь и теплоту, о которой ты много думал и понимаешь это. Вы люди все под небом одним. А может ты тот самый, кто все изменит и мир ваш? Ведь ты не задумывался об этом? Когда я создавал человека, я подарил ему самое сокровенно, что было у меня - это душу. Она незримая и удивительно хороша. Вы обладаете нею как никто другой неправильно. Но это ваша жизнь и я не могу ничего с этим поделать. Все зависит от вас. Да, я сделал очень большую ошибку, когда наделил вас чувствами и умом, но это прекрасно, не так ли? Только вот огорчился я. Вы умираете молодыми и плачете, друг за другом, не понимая того, что убиваете себя сами и ничего не меняете в лучшую сторону.
- Но, Бог, а как - же я изменю что-то, когда никто не послушает меня. Я хочу все изменить, правда. Что мне нужно сделать для этого?
- Я не могу сказать тебе этого. Я творец тебя, а ты творишь самого себя как человека. У тебя есть все для того, чтобы поверить в себя и силы свои, и внести в жизнь свою радости и любовь. Ты гениален. И каждый из вас гениален по-своему, но не все этого понимают, а если понимают и говорят вслух, то вы, же тогда это называете ЕГОИЗМОМ. Так не говорите этого тем, кто не слушает вас. Потому что они не поймут вас никогда.
- Господь, я не знаю, как я сделаю то, что считаю нереальным без помощи других людей. Помощь - дороже денег. Я один. Это сложно….
-Да, ты один, но вас и двое…и трое,…и четверо,… ты сам в себе, в человеке в котором есть еще один мир, который создавал не я, а ты. Я вижу, как ты мучаешься, но стоит ли этого делать? Думаю, что нет. Мой тебе совет. Помогай людям и себе, пусть не будет благодарностей. Зато когда-то появиться такой человек как ты, и я буду знать, что ты был примером для завистников и врагов твоих. Я буду знать, что жил ты не вовсе не даром и воспользовался шансом, который я дарю тебе, не зря. Так иди же ты в мир жестокий с новым прозрением и помни, что я отец твой всегда помогу тебе.
Да, ты прав в том, что это будет сложно, но верь в себя и силы свои неземные, тогда все у тебя получиться. Все измениться, когда будет доброта и ласка, тепло и взаимопонимание, ЖИЗНЬ и родство душ.
- Господи, ты мудр и велик. Дай же мне смелости и храбрости не оглянуться назад, и не пойти вопреки всему, в мир чужой для меня - во тьму. Дай сил мне не прощаться с жизнью и пойти не той дорогою.
- Я даю тебе этот шанс, но помни, это последний, и встреча наша - моя
иллюзия для тебя, которая должна озарить тебя правдой, истиной, смыслом. Прощая, сын мой, надеюсь, мы встретимся. Да, но кода ты будешь хотеть жить дальше, то есть в глубокой старости и я покажу тебе, как ты изменил мир этот, и ты посмотришь с небес на все это,… удивишься.

Парня ослепило…. Он не хотел прощаться с Богом, но час настал. Вот и выбор. Куда же идти? В реальность или свое убогое желание проститься раз и навсегда со всеми неприятелями, обидами своими.
«Дурак я!»- подумал парень …. И побежал к свету, широко расправив ладони, с криком: « Прими меня, как нового, родного человека!».

- Доктор, он будет жить?
- Не знаю, все от него зависит.
- А мы?
- А что мы? Мы ему уже помогли…,- говорит мужчина в белом халате.

Парень открыл глаза… и первое, что он увидел, были тоже глаза, но глаза Господа. Он улыбнулся. Это был доктор.
Прошло много лет спустя…. Парню всегда снился один и тот же сон - глаза доктора, он понимал, что это был не человек. Тогда он увидел и первую помощь в своей жизни и следовал примеру этому всю свою длинную, капризную дорогу.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-14 00:56:59
Переглядів сторінки твору 2757
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.575 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2012.09.18 20:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-04-28 18:13:32 ]
Коли людина говорить з богом - це молитва, але коли бог їй відповідає - шизофренія