ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Ляшкевич
2026.04.12 19:55
Основу традиційної творчості в більшості випадків складає цілісна єдність в образному монозвучанні, чи в поліфонії, котрі незмінно формують відповідну композиційну завершеність. Музика веде до каденції, вірш — до остаточного образу, думка — до чіткого вис

Охмуд Песецький
2026.04.12 16:55
Які зізнань моїх появи,
Що схожі з тишею трави
Уже й квітневої отави
Прилук сутужної любові,
А спробуй серцем улови.
І знай - моє напоготові,
Як і билось, і далі битись,
І я - кохання вірний витязь.

хома дідим
2026.04.12 16:32
комусь цікаве слово бог
комусь близькіше слово лох
надворі розбишака вітер
а ми не проти просто так сидіти
або пройтись учотирьох
в кого в кишені завалявся гріш
щоби водночас з’їсти
із двох боків один хотдог

Борис Костиря
2026.04.12 15:15
Висить знавісніле, утомлене листя,
Як Бог, що розлився в словах і у лицях.

Воно продиктує протяжні поеми,
В яких ми усі непомітно живемо.

Забуті думки розплескались у них,
В словах неповторних, сумних, голосних.

Євген Федчук
2026.04.12 14:22
У корчмі, що понад шляхом Кучманським стоїть,
Сидять за столом в куточку селянин й козак.
Козак вже набравсь добряче сивухи, однак,
Ще замовив собі чарку, збирається пить.
В селянина грошей мало, кухоль як узяв,
Так і грається з ним, зробить ковток т

С М
2026.04.12 10:10
Десмонд має тачку їздити на ринок
Моллі виступає в кабаре
Десмонд каже їй: Люблю твоє обличчя
І Моллі каже так, і за руку бере

Обла-ді, обла-да, це життя, бра
Ла-ла, це життя ото
Обла-ді, обла-да, це життя, бра

Юрій Гундарів
2026.04.12 09:15
Колишній секретар Центральної Ради Євген Онацький згодом в еміграції випустив серію нарисів про видатних людей «Портрети в профіль» з дуже красномовними назвами.
Так, нарис про Володимира Вінниченка називається «Чесність із собою», про Михайла Грушевсько

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олег Доля (1995) / Проза

 По душам с Господом.
Образ твору Прыжок с этажа.
Клиника … операционный стол.
-Доктор, он будет жить?
-Если захочет, то будет.
-Но это ведь и от нас зависит напрямую.
-Теперь уже только от него….

Травма головы.
Он видит свет. Нежели так, то, что тогда остановит этого странника в пути за светом? За этим солнцем-души можно идти и идти, не чувствуя ног, так как не телесные это порывы, а сердца. А если говорить о тоннеле и эго светиле? То, что тогда? Погнаться за смертью или же нет? Зачастую люди не розворачиваються когда видят эту светлую даль, а медленным шагом, возможно бегут, держат путь на выход из того же самого тоннеля. Он был из тех, кто всегда посмотрит себе за спину и оценит где лучше.
Если пойти прямо, то снова в жизнь и реальность. Стоит ли туда бежать? Именно в таком выборе он предстал пред собою и кое-кем великим. Лучистая погода между стенами овального трамвайного пути. Может это дорога в рай? Разве так у всех людей выглядит дорога в неведомость? Для него попасть вновь домой не из сюрпризов. Но все, же там ждут. Любимый человек, родители, дочка и маленький сын. Они нужны. Но…
Кто этот любимый человек? Замуж по расчету и больше ничего. Ни капли эмоций, теплых, нежных, ласковых слов - нету. Дочка от чужого отца. Сын свой. И тут не так просто. Дома ждут и не ждут. Родители… никакой личной жизни. Даже сейчас пришлось жениться на этой девушке, так как она какая-то там дочка папиного хорошего друга. А ему не все равно какая она там чья-то дочка? Предусмотрено родителями. Простенько и со вкусом. Калечить жизнь и психику было не так уж сложно, из самого детства. Все за деньги. Да плевать какая свадьба, невеста и прочее, если не он встретил её первой, где-то на скамье у осеннего парка, собственно как и мечтал. Он был из тех, кому есть что выбирать. Еще как юношею был, так от своего родного отца на просьбу кое-что помочь можно услышать только : «Сынок, иди-ка ты подальше, видишь, твой папа занят»,- говорил отец непринужденно. Даже было дело, когда юнец услышал разговор родителей. Мать хотела сделать аборт, когда тот еще не родился, на это её подстрекал отец. Но это все демагогия. В туннеле произошло чудо. Пред парнем предстал сам Господь, и он почувствовал, что тот нуждается в его помощи. Между ними пошел разговор. Первым начал Бог.
- О, сын мой, так иди же ты вперед к лучам светлым, ибо же это жизнь твоя создана и подаренная мною тебе. Ищи свое счастье и борись за него. Я вижу, что тебе плохо и хочу помочь тебе в этом!
- Господь, а как же жить? Ты создал нас для того, чтобы мы были счастливыми. Я хочу, чтобы изменился мир под ногами моими и люди помогали друг другу, как и ты нам. Но могу ли я помочь кому-то, если благодарностей для меня мало? Я хочу, чтобы люди помогали и мне жить.
Я пойду вперед и проснусь на этом ложе операционном, если ты изменишь все вокруг. Хочется любви быть любимым, так как это счастье человеческое. Хочу, чтобы люди стали добрее и были братьями между собою, как когда-то давно, но сейчас это ведь вовсе не так. Это лишь формальности наши.
- Ты неправ, сын мой, я создал вас для того, чтобы вы сами боролись за себя и меняли этот мир, не гневя меня. Вы обращаетесь ко мне за помощью, и я вам её даю. Вы просите меня, дабы я отмолил грехи ваши и рассказал вам о существовании моем, и о том, что вы дети мои, и я не отрекаюсь от вас. И ты же сын мой и все вы дети мои. Так можешь ли ты, парень отрекаться от ребенка своего? Я создал тебя, чтобы ты сохранил ему жизнь, подарил любовь и теплоту, о которой ты много думал и понимаешь это. Вы люди все под небом одним. А может ты тот самый, кто все изменит и мир ваш? Ведь ты не задумывался об этом? Когда я создавал человека, я подарил ему самое сокровенно, что было у меня - это душу. Она незримая и удивительно хороша. Вы обладаете нею как никто другой неправильно. Но это ваша жизнь и я не могу ничего с этим поделать. Все зависит от вас. Да, я сделал очень большую ошибку, когда наделил вас чувствами и умом, но это прекрасно, не так ли? Только вот огорчился я. Вы умираете молодыми и плачете, друг за другом, не понимая того, что убиваете себя сами и ничего не меняете в лучшую сторону.
- Но, Бог, а как - же я изменю что-то, когда никто не послушает меня. Я хочу все изменить, правда. Что мне нужно сделать для этого?
- Я не могу сказать тебе этого. Я творец тебя, а ты творишь самого себя как человека. У тебя есть все для того, чтобы поверить в себя и силы свои, и внести в жизнь свою радости и любовь. Ты гениален. И каждый из вас гениален по-своему, но не все этого понимают, а если понимают и говорят вслух, то вы, же тогда это называете ЕГОИЗМОМ. Так не говорите этого тем, кто не слушает вас. Потому что они не поймут вас никогда.
- Господь, я не знаю, как я сделаю то, что считаю нереальным без помощи других людей. Помощь - дороже денег. Я один. Это сложно….
-Да, ты один, но вас и двое…и трое,…и четверо,… ты сам в себе, в человеке в котором есть еще один мир, который создавал не я, а ты. Я вижу, как ты мучаешься, но стоит ли этого делать? Думаю, что нет. Мой тебе совет. Помогай людям и себе, пусть не будет благодарностей. Зато когда-то появиться такой человек как ты, и я буду знать, что ты был примером для завистников и врагов твоих. Я буду знать, что жил ты не вовсе не даром и воспользовался шансом, который я дарю тебе, не зря. Так иди же ты в мир жестокий с новым прозрением и помни, что я отец твой всегда помогу тебе.
Да, ты прав в том, что это будет сложно, но верь в себя и силы свои неземные, тогда все у тебя получиться. Все измениться, когда будет доброта и ласка, тепло и взаимопонимание, ЖИЗНЬ и родство душ.
- Господи, ты мудр и велик. Дай же мне смелости и храбрости не оглянуться назад, и не пойти вопреки всему, в мир чужой для меня - во тьму. Дай сил мне не прощаться с жизнью и пойти не той дорогою.
- Я даю тебе этот шанс, но помни, это последний, и встреча наша - моя
иллюзия для тебя, которая должна озарить тебя правдой, истиной, смыслом. Прощая, сын мой, надеюсь, мы встретимся. Да, но кода ты будешь хотеть жить дальше, то есть в глубокой старости и я покажу тебе, как ты изменил мир этот, и ты посмотришь с небес на все это,… удивишься.

Парня ослепило…. Он не хотел прощаться с Богом, но час настал. Вот и выбор. Куда же идти? В реальность или свое убогое желание проститься раз и навсегда со всеми неприятелями, обидами своими.
«Дурак я!»- подумал парень …. И побежал к свету, широко расправив ладони, с криком: « Прими меня, как нового, родного человека!».

- Доктор, он будет жить?
- Не знаю, все от него зависит.
- А мы?
- А что мы? Мы ему уже помогли…,- говорит мужчина в белом халате.

Парень открыл глаза… и первое, что он увидел, были тоже глаза, но глаза Господа. Он улыбнулся. Это был доктор.
Прошло много лет спустя…. Парню всегда снился один и тот же сон - глаза доктора, он понимал, что это был не человек. Тогда он увидел и первую помощь в своей жизни и следовал примеру этому всю свою длинную, капризную дорогу.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-04-14 00:56:59
Переглядів сторінки твору 2122
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.575 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.791
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
ЕССЕ
Еротична проза
Автор востаннє на сайті 2012.09.18 20:45
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Мирохович (М.К./Л.П.) [ 2011-04-28 18:13:32 ]
Коли людина говорить з богом - це молитва, але коли бог їй відповідає - шизофренія