Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.26
12:22
У перші дні листопада минулого року я опублікував на ПМ вірш «Гекзаметр гніву», на який отримав від літератора, який (чи яка) виступає під іменем Пиріжкарня Асорті, доволі розлогу рецензію такого змісту:
«Що бачить читач, який натрапив на публікацію
2026.02.26
11:49
Звучали в голосі на Почет
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
Сім нот на пагорбі,
на біс…
І щось було від них пророче
Бо саме так рождають Свість…
Мощун, Ірпінь, і Київ, Буча
Навік зріднилися… Війна.
І тут прийшла потвора суча —
2026.02.26
11:47
Літо не відчувається,
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
як свято без музики,
мов танець німих тіней.
Де буйство плоті
і бризки шампанського?
Коли прийде
справжнє літо?
Коли відбудеться
2026.02.26
09:38
Вчетверте лютий дихає вогнем,
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
І пам'ять б'є у скроні, наче дзвони.
Ми кожен ранок починаєм днем,
Де вгризлось лихо, дим і бастіони.
Чотири роки...Скільки в них життів?
Розмов людей, обірваних на слові.
Ми стали старші за своїх батьків
2026.02.26
09:12
Панічні атаки уже пережиті —
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
В метро не шукаємо більш порятунку.
Коли деспот спалює сонячне жито
Звикаєш до спазм у порожньому шлунку.
До холоду в домі та мін на порозі,
Прокльонів, матюччя ганебної ролі.
До стигм на хресті, наркотичної дози
2026.02.26
06:09
Старанно сповите туманом,
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
Світання дрімає в саду, -
Росою зволожені зрана,
Дерева на сонечко ждуть.
Чекають на подуви вітру,
На світлих годин прибуття,
Мов я на кінець лихоліття
І розквіт нового життя.
2026.02.25
18:41
ХОР ВОЇНІВ СВІТЛА:
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
«Ця сповідь – тим, чий земний шлях обірвався надто рано,
ставши тихим болем нашої весни.
Ми присвячуємо ці слова кожному дому, що вистояв під крижаним вітром,
і кожному серцю, яке не згасло в сутінках втрат.
Нехай наш сад прокине
2026.02.25
18:23
Дратує душу тліюче багаття,
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
Блакить небесну пронизав кармін.
Стою посеред лютого один...
Самотносте! Рубай мене на шмаття!
Роби це без жалю, з палким завзяттям!
Багато невідмолених провин!
Життя - болото. Жодних світлих змін.
2026.02.25
17:32
І
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
Оглянуся, буває, у минуле
тай думаю, не знаючи чому, –
а може, і мене не всі забули
так само як і я, якщо почули
що згадувати їх ще є кому.
ІІ
2026.02.25
15:56
Не німіли в тужному мовчанні,
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
Наче стадо зляканих овець, -
Спалахнули шини на Майдані
Від вогню обурених сердець.
Почалася смертна скрута бою
На промерзлих вулицях святих, -
Помирали здружено герої,
Щоб навічно в пам'ять увійти.
2026.02.25
13:05
Непомітно літо підійшло,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
Ніби пілігрим святий і грішний.
Листям і літописом тепло
Напливає передвістям грізним.
Літо підійшло без привітань,
Без анонсів і фанфар веселих.
У вікно постукала герань,
2026.02.25
10:23
ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ
Отже, у мене народилася ідея - дарувати тим читачам, які стежать за тим, що я пропоную їхній увазі, свої емоції від тих поетичних чи прозових творів, що залишають слід у душі. Йтиметься про художні перлини українських творців - і тих,
2026.02.25
08:15
То ніж у серце, то плювок у спину!
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
По правій б'ють, підстав і ліву. Доти
мовчиш і терпиш гніт ти не людина —
істота.
Ти — генетичний робот не інакше,
і не зважай на те, що серце чуйне
від болісної ніжності заплаче
2026.02.24
22:40
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.
Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...
2026.02.24
21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.
Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,
2026.02.24
19:33
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
The Locoweed Datura
Here,
in a thorn apple orchard
every nearby-river whisper
catches its obscure tendency to melt.
A colligation of daturas,
the source of entheogenic mind,
earned its name from long time ago,
as an official weed of Jamestown.
Its brighter side
was thrilled to collect
the honor
to be crowned by shadows
of lofty weeping willows.
It licked peacefully and patiently,
right from randomness of fallen tears,
the after-rain quavers of leaves.
The day was aging at a snail's pace,
verging on an infant cloudlessness.
Finally, its solar sweetness
had reached the state of grace.
Fermented in unrestrained sultriness,
a golden drizzle of rays drifted away,
bleeding in horizon,
leaving up to the Knights of Darkness
to shorten or not
the wing flaps of a wind
flying over coruscated river waves.
What a sharp move!
It was surgically precise
in dissecting
the senescent process of decolorizing,
fading
from “how-light-amber-corrodes”
to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
The thorn apple orchard
redrew its shapes,
metamorphosed
to moonflowers,
where hell’s bells rust,
devil’s trumpets wilt,
and Jamestown`s roots
prolong its dreams
to the squeeze point
of the river heart.
Waiting for another
feast during the mind plague...
April 18, 2011
Translation to Ukrainian:
Чар-зілля Дурману
------------------
Тут,
у саду з колючих яблук
кожен неподалік-річки пошепт
виловлює потаємну властивість –
танути.
Дурманне віче –
джерело ентеогенної думки,
давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
Його більш освітлене 'я'
схвильовано зібрало
честь –
бути увінчаним тінню,
піднесених вище колючок, плакучих верб.
Воно спокійно і терпеливо вилизувало
опади сліз – просто з їхньої випадковості,
з оцього післядощового здригування листя.
День старів зі швидкістю просування равлика,
десь на межі інфантильної безхмарності.
Нарешті його сонячні прянощі
осягли стан благодаті.
Після бродіння у нестримній задусі
золотава мжичка променів повітрилась далі,
кровоточачи обрієм,
залишаючи для Лицарів Темряви
важелі укорочення
розмахів крил для вітру,
що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
Що за різкий рух!
Яка ж це хірургічна точність,
що розсікає
старіючий процес знебарвлення,
розмивання відтінків
від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
Цей сад з колючих яблук
перемальовує себе,
метаморфізує
у місячні квіти,
де корозія покриває дзвони пекла,
никнуть диявола труби,
а коріння Джеймстаун
простягає власні сни
до ядушливого стиску
у самому серці річки.
В очікуванні наступного
пиру під час наслання дурманної чуми...
18 квітня 2011
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
The Locoweed Datura
Here,in a thorn apple orchard
every nearby-river whisper
catches its obscure tendency to melt.
A colligation of daturas,
the source of entheogenic mind,
earned its name from long time ago,
as an official weed of Jamestown.
Its brighter side
was thrilled to collect
the honor
to be crowned by shadows
of lofty weeping willows.
It licked peacefully and patiently,
right from randomness of fallen tears,
the after-rain quavers of leaves.
The day was aging at a snail's pace,
verging on an infant cloudlessness.
Finally, its solar sweetness
had reached the state of grace.
Fermented in unrestrained sultriness,
a golden drizzle of rays drifted away,
bleeding in horizon,
leaving up to the Knights of Darkness
to shorten or not
the wing flaps of a wind
flying over coruscated river waves.
What a sharp move!
It was surgically precise
in dissecting
the senescent process of decolorizing,
fading
from “how-light-amber-corrodes”
to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
The thorn apple orchard
redrew its shapes,
metamorphosed
to moonflowers,
where hell’s bells rust,
devil’s trumpets wilt,
and Jamestown`s roots
prolong its dreams
to the squeeze point
of the river heart.
Waiting for another
feast during the mind plague...
April 18, 2011
Translation to Ukrainian:
Чар-зілля Дурману
------------------
Тут,
у саду з колючих яблук
кожен неподалік-річки пошепт
виловлює потаємну властивість –
танути.
Дурманне віче –
джерело ентеогенної думки,
давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
Його більш освітлене 'я'
схвильовано зібрало
честь –
бути увінчаним тінню,
піднесених вище колючок, плакучих верб.
Воно спокійно і терпеливо вилизувало
опади сліз – просто з їхньої випадковості,
з оцього післядощового здригування листя.
День старів зі швидкістю просування равлика,
десь на межі інфантильної безхмарності.
Нарешті його сонячні прянощі
осягли стан благодаті.
Після бродіння у нестримній задусі
золотава мжичка променів повітрилась далі,
кровоточачи обрієм,
залишаючи для Лицарів Темряви
важелі укорочення
розмахів крил для вітру,
що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
Що за різкий рух!
Яка ж це хірургічна точність,
що розсікає
старіючий процес знебарвлення,
розмивання відтінків
від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
Цей сад з колючих яблук
перемальовує себе,
метаморфізує
у місячні квіти,
де корозія покриває дзвони пекла,
никнуть диявола труби,
а коріння Джеймстаун
простягає власні сни
до ядушливого стиску
у самому серці річки.
В очікуванні наступного
пиру під час наслання дурманної чуми...
18 квітня 2011
Eng:
datura - any of several plants of the genus Datura, having trumpet-shaped flowers up to 25 centimeters (10 inches) long and usually prickly fruits. The leaves and seeds yield alkaloids with narcotic properties. Also called thorn apple, devil's trumpet, Jamestown weed, locoweed, hell's bells, moonflower, and ect.
Ukr:
Дурман – будь-який з декількох рослин роду Datura, що мають воронкоподібні квіти до 25 см (10 дюймів) у довжину і зазвичай колючі плоди. Листя і насіння виробляють алкалоїди з наркотичними властивостями. В англійській мові ці рослими також називаються колюче яблуко, труба диявола, Джеймстаун-трава, астрагал (дурман-трава), дзвони пекла, місячна квітка, і т.д.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
