ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
2021.08.08
2021.07.13
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Юрій Лазірко /
Іншомовна поезія
The Locoweed Datura
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
The Locoweed Datura
Here,
in a thorn apple orchard
every nearby-river whisper
catches its obscure tendency to melt.
A colligation of daturas,
the source of entheogenic mind,
earned its name from long time ago,
as an official weed of Jamestown.
Its brighter side
was thrilled to collect
the honor
to be crowned by shadows
of lofty weeping willows.
It licked peacefully and patiently,
right from randomness of fallen tears,
the after-rain quavers of leaves.
The day was aging at a snail's pace,
verging on an infant cloudlessness.
Finally, its solar sweetness
had reached the state of grace.
Fermented in unrestrained sultriness,
a golden drizzle of rays drifted away,
bleeding in horizon,
leaving up to the Knights of Darkness
to shorten or not
the wing flaps of a wind
flying over coruscated river waves.
What a sharp move!
It was surgically precise
in dissecting
the senescent process of decolorizing,
fading
from “how-light-amber-corrodes”
to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
The thorn apple orchard
redrew its shapes,
metamorphosed
to moonflowers,
where hell’s bells rust,
devil’s trumpets wilt,
and Jamestown`s roots
prolong its dreams
to the squeeze point
of the river heart.
Waiting for another
feast during the mind plague...
April 18, 2011
Translation to Ukrainian:
Чар-зілля Дурману
------------------
Тут,
у саду з колючих яблук
кожен неподалік-річки пошепт
виловлює потаємну властивість –
танути.
Дурманне віче –
джерело ентеогенної думки,
давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
Його більш освітлене 'я'
схвильовано зібрало
честь –
бути увінчаним тінню,
піднесених вище колючок, плакучих верб.
Воно спокійно і терпеливо вилизувало
опади сліз – просто з їхньої випадковості,
з оцього післядощового здригування листя.
День старів зі швидкістю просування равлика,
десь на межі інфантильної безхмарності.
Нарешті його сонячні прянощі
осягли стан благодаті.
Після бродіння у нестримній задусі
золотава мжичка променів повітрилась далі,
кровоточачи обрієм,
залишаючи для Лицарів Темряви
важелі укорочення
розмахів крил для вітру,
що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
Що за різкий рух!
Яка ж це хірургічна точність,
що розсікає
старіючий процес знебарвлення,
розмивання відтінків
від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
Цей сад з колючих яблук
перемальовує себе,
метаморфізує
у місячні квіти,
де корозія покриває дзвони пекла,
никнуть диявола труби,
а коріння Джеймстаун
простягає власні сни
до ядушливого стиску
у самому серці річки.
В очікуванні наступного
пиру під час наслання дурманної чуми...
18 квітня 2011
in a thorn apple orchard
every nearby-river whisper
catches its obscure tendency to melt.
A colligation of daturas,
the source of entheogenic mind,
earned its name from long time ago,
as an official weed of Jamestown.
Its brighter side
was thrilled to collect
the honor
to be crowned by shadows
of lofty weeping willows.
It licked peacefully and patiently,
right from randomness of fallen tears,
the after-rain quavers of leaves.
The day was aging at a snail's pace,
verging on an infant cloudlessness.
Finally, its solar sweetness
had reached the state of grace.
Fermented in unrestrained sultriness,
a golden drizzle of rays drifted away,
bleeding in horizon,
leaving up to the Knights of Darkness
to shorten or not
the wing flaps of a wind
flying over coruscated river waves.
What a sharp move!
It was surgically precise
in dissecting
the senescent process of decolorizing,
fading
from “how-light-amber-corrodes”
to “when-deep-silver-black-&-whitens”.
The thorn apple orchard
redrew its shapes,
metamorphosed
to moonflowers,
where hell’s bells rust,
devil’s trumpets wilt,
and Jamestown`s roots
prolong its dreams
to the squeeze point
of the river heart.
Waiting for another
feast during the mind plague...
April 18, 2011
Translation to Ukrainian:
Чар-зілля Дурману
------------------
Тут,
у саду з колючих яблук
кожен неподалік-річки пошепт
виловлює потаємну властивість –
танути.
Дурманне віче –
джерело ентеогенної думки,
давним-давно дослужилося до злоязичного імені,
проголошуючи себе офіційним зіллям містечка Джеймстаун.
Його більш освітлене 'я'
схвильовано зібрало
честь –
бути увінчаним тінню,
піднесених вище колючок, плакучих верб.
Воно спокійно і терпеливо вилизувало
опади сліз – просто з їхньої випадковості,
з оцього післядощового здригування листя.
День старів зі швидкістю просування равлика,
десь на межі інфантильної безхмарності.
Нарешті його сонячні прянощі
осягли стан благодаті.
Після бродіння у нестримній задусі
золотава мжичка променів повітрилась далі,
кровоточачи обрієм,
залишаючи для Лицарів Темряви
важелі укорочення
розмахів крил для вітру,
що проносився над виблискуючими річковими хвилями.
Що за різкий рух!
Яка ж це хірургічна точність,
що розсікає
старіючий процес знебарвлення,
розмивання відтінків
від "як-світло-бурштинове-роз'їдає-іржа"
до "коли-глибоко-сріблясте-чорно-відбілюється".
Цей сад з колючих яблук
перемальовує себе,
метаморфізує
у місячні квіти,
де корозія покриває дзвони пекла,
никнуть диявола труби,
а коріння Джеймстаун
простягає власні сни
до ядушливого стиску
у самому серці річки.
В очікуванні наступного
пиру під час наслання дурманної чуми...
18 квітня 2011
Eng:
datura - any of several plants of the genus Datura, having trumpet-shaped flowers up to 25 centimeters (10 inches) long and usually prickly fruits. The leaves and seeds yield alkaloids with narcotic properties. Also called thorn apple, devil's trumpet, Jamestown weed, locoweed, hell's bells, moonflower, and ect.
Ukr:
Дурман – будь-який з декількох рослин роду Datura, що мають воронкоподібні квіти до 25 см (10 дюймів) у довжину і зазвичай колючі плоди. Листя і насіння виробляють алкалоїди з наркотичними властивостями. В англійській мові ці рослими також називаються колюче яблуко, труба диявола, Джеймстаун-трава, астрагал (дурман-трава), дзвони пекла, місячна квітка, і т.д.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію