ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.05.05 02:04
І буде осінь. А мене не буде.
Холодний вітер душу пригорне...
Червоне листя - ліки від застуди...
Настирливий той штамп "що скажуть люди?"
В заручниках не втримає мене!

Над сірим містом плаче сіра хмара...
Невже це так змінилася зима?

Ілахім Поет
2024.05.05 00:09
Я далеко не Рильський і не Тарас.
Ну і так воно вийшло, що не Костенко.
З головою, напевно, не все гаразд:
Там щось вітром розбавлене та ріденьке.

Я – хардкорні відлуння від травіат.
Ще б навів порівняння в такому дусі:
Двоголовий гібрид, де за пл

Артур Курдіновський
2024.05.04 13:30
Відверті слова не повторюю двічі.
Я знов розгубився. Спливає мій січень.
Хіба забагато мені було треба?
Із сумом дивлюсь у заплакане небо.

Я слухав етюди світанків січневих
І бачив кришталь на високих деревах.
Зима написала для мене картину,

Ілахім Поет
2024.05.04 12:17
сонечко, це кохання
вибору в нас нема
ось показові дані
далі дивись сама
без апріорних тверджень
що воно тут і як:
всі відчуття - як вперше
ніби я знов юнак

Козак Дума
2024.05.04 11:44
Кислянець, квасок, киселик –
іменується щавель.
Зазвичай, росте у селах,
біля більшості осель.

Берег, луки облюбує,
друзі в нього – сонце, дощ.
Особливо з ним смакує

Іван Потьомкін
2024.05.04 10:49
У незапам’ятні часи,
Коли птахи і звірі бились
І до пуття не було видно
Перевага на чиєму боці,
Осторонь лише кажан тримався.
Просило птаство: «Допоможи!»
А він одповідав: «Та я ж не птаха!»
Благали звірі: «Йди до нас!»

Ігор Деркач
2024.05.04 10:02
Коли народ висовує таланти,
то й обирає... шулера й шута,
тому на шиї маємо – ґаранта,
у владі – агентура окупанта,
у нації... курина сліпота.

***
Воююча частина світу

Леся Горова
2024.05.04 08:19
Так забракло мені того променю, що поза хмарами
Заховався у мить, коли падало сонце в сосняк.
Так забракло вишневого білого цвіту, що балував,
І в незвично спекотному квітні у поспіху збляк.

Так забракло хвилини, щоб вгледіти зграю лебедячу.
Так за

Віктор Кучерук
2024.05.04 05:54
В хаті порожньо й надворі
Анічого, крім імли, –
Де ті друзі, що учора
За моїм столом були?
Ані зір на небосхилі,
Ані гаму між садиб, –
Де ті друзі, що твердили
Бути дружніми завжди?

Світлана Пирогова
2024.05.03 10:49
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні відчуття,
На Божу поміч щире сподівання.
Молитва - і подяка, і благання,
Очищення душі із завмиранням,
В один потік - духовності злиття.
Молитва - і подяка, і благання,
В ній розум і сердечні в

Леся Горова
2024.05.03 08:07
Зайду і трепетно відкрию скриню.
Зчорнілий дуб вже шашлем поточило.
Відчую там прозорі світлі тіні
Всіх тих, кому вона давно служила.

Уже й шафИ блищали поліроллю,
Сучасні меблі зваблювали хату.
Та мабуть не хватало сили волі

Артур Курдіновський
2024.05.03 06:09
Послухай, враже! Твій огидний дотик
Відбитий міццю наших контратак.
Ти думав, Харків мій - слухняний котик?
Запам'ятай: мій Харків - це їжак,
Злопам'ятний та дуже небезпечний!

Серця здолати наші ти не зміг.
Всі балачки про дружбу - недоречні!

Віктор Кучерук
2024.05.03 05:47
Вже не біліє снігом хата
І бур’янами поросло
Оце подвір’я довгувате,
Де найзатишніше було.
Покриті шаром пилу вікна
Теж не блищать ні вдаль, ні ввись, –
І півень той не кукурікне,
Що навстріч біг мені колись.

Ілахім Поет
2024.05.03 01:37
І доки в’ється життєва пряжа, і робить оберт веретено, а кров у жилах така гаряча – мені далеко не все одно: чи в добрім гуморі будеш зранку? І що наснилось тобі вночі? Без слів відчути б і забаганку, і все, про що ти чомусь мовчиш… Не дати сісти бодай п

Ілахім Поет
2024.05.02 22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі

Євген Федчук
2024.05.02 19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 ГАЛА



- Видел ли ты генерала с манной кашей на усах?- спросил меня приятель, только что возвратившийся после отпуска из Крыма.
- Но как ты оказался в обществе генерала?
…Приехав во Фрунзенское со старшим сыном, я снял комнату неподалеку от моря. Вечером хозяева пригласили к себе отужинать. Разговорились. Я пожаловался на дороговизну общепита и потерю драгоценного времени на стояние в очереди.
- Это поправимо,- сказала хозяйка.- Я работаю в военном санатории и постараюсь достать пропуск на его территорию. А там будете пользоваться и закрытым пляжем, и столовой.
И вскорости я позабыл о тяготах простого отдыхающего. Никаких тебе долгих стояний под лучами палящего солнца да еще с досадой на тех, кто нарушает очередь. Большой выбор блюд, все вкусно… Привольно и на пляже. Не нужно ранним утром занимать лежак, пробиваться к нему всякий раз через лежбища отдыхающих, за которыми еле-еле просматривалось море. А крики детей, а ругань… Ничего этого не было на закрытом ведомственном пляже.
Но, как водится в нашей жизни, за все надо платить. За благополучие тоже. Пока я я читал что-то отложенное на отпуск, мой дошкольник-сын успел познакомиться со своей сверстницей и преспокойно играл с ней. С девочки не спускала глаз сухопарая бабушка, рядом с которой возлежал ее муж - грузный седовласый мужчина.
Оторвавшись на какое-то мгновение от книжки, вижу, что мой сыночек преспокойно лакомится чужим виноградом.
По тем нескольким дням, которые мы провели на городском пляже, я не переставал удивляться детской непосредственности своего первенца: как ни в чем не бывало подходил он к семейству, перед которым полыхал только что разрезанный на ломти огромный арбуз, и спрашивал:
«Вы что едите?»
«Арбуз».
«А можно попробовать?»
Или же останавливался возле компании преферансистов и предлагал:
«Давайте и я сыграю с вами!»
Но там дело заканчивалось для меня извинениями, а тут пришлось позабыть о чтении и не просто знакомиться с бабушкой и дедушкой девочки, но и выслушивать с сильным грузинским акцентом рассказ о том, как он, генерал, командовал чуть ли не армией на уборке урожая, которым порадовала бывшая целина Казахстана. Это было скучно, но пока что не касалось моего скудного кошелька. А вот знакомство детей, переросшее в обоюдную привязанность, вынудило и меня раскошеливаться, чтобы хоть как-нибудь восстановить дисбаланс гостеприимства: грузинское семейство выносило на пляж огромные гроздья винограда, персики, груши, яблоки…Доступные для генерала заоблачные цены рынка с каждым днем облегчали мой кошелек и в конце концов заставили обратиться за помощью к киевским приятелям. Слава Богу, они тоже отдыхали во Фрунзенском.
-Но причем тут манная каша на генеральских усах?- перебил я рассказчика.
- А при том, что его внучка, наверняка Галя ( в генеральском произношении Гала), оказалась девочкой с характером. Да еще каким!.. Возле нее собирались и постарше дети. Как заправская артистка, она рассказывала что-то забавное, и слушатели сидели вокруг нее, не проронив ни слова. А Боря, казалось, просто влюбился в эту хрупкую неказистую девчонку. Да и она, видимо, не была равнодушна к моему сыну, уделяя ему намного больше, чем другим, внимания: научила делать «колесо», стоять на руках, а главное – лежать распластавшись на воде, которое она называла «лягушкой».
…В столовой я теперь вынужден был садиться только по соседству с новыми знакомыми.Так пожелала Гала.
И вот как-то за завтраком наблюдаю такую картину:
-Баба,- говорит Гала властным тоном,- ты ешь яйцо. Ты, дед,- манную кашу. А я – чай.
Распорядясь, девочка подошла к нашему столику и на полном серьезе обращается к моему сыну, который после неоднократных моих напоминаний приниматься за пищу лишь набивал рот едой и смотрел по сторонам.
- Боря!- по-командирски говорит Гала.- Как ты сможешь быть космонавтом, летчиком, танкистом или же моряком, когда даже не притронулся ни к яичнице, ни к творогу?
И тут мой сын с необычной для него скоростью начал уплетать все, к чему до сих пор не прикоснулся. Гала смотрела на него своими большими карими глазами, не обращая никакого внимания на деда и бабу. А я возьми да и посмотри в их сторону. Каково же было мое удивление: генерал с трудом доедал манную кашу, оставляя ее и на своих пышных усах…
С трудом удержался, чтобы не рассмеяться. Согласись – ситуация и в самом деле комичная. Такое нарочно не выдумаешь…












      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-27 16:38:03
Переглядів сторінки твору 1190
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.025 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.205 / 5.84)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.762
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2024.05.05 10:40
Автор у цю хвилину присутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-27 16:58:57 ]
Повчально, дуже було цікаво читати. Дякую.