ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2026.05.19 18:03
Люди запилених перехресть
Замовили в ковалів залізних снів
Трохи гострих апострофів.
Вони ще не знали,
Що сухий ясен торішнього
Втопився в прозорому Озері Сліз*,
А на поверхні того спокійного ставу,
Яку не може збурити

Артур Курдіновський
2026.05.19 16:26
Навколо - тепло, а у серці - темно.
Стискають горло помилки, гріхи.
Неначе, травень... І давно сніги
Завершили історію буремну...

Хіба ще актуальна пісня щемна
Для простору ледачої нудьги?
Бо навесні всі тьмяні береги

Оксана Алексеєва
2026.05.19 13:41
На перевалі торохкотять закіптюжені авто.
Кам’яними стежками блукають туристи,
смакують осінь, мов вистояне вино,
купують каву, сендвічі, кожушки і намиста.

Видряпавшись на вершину, вигукують: «Боже!
Онде гори, наче льодяники кольорові.»
Летять на

Борис Костиря
2026.05.19 11:30
Колишня спалена епоха
Ущент, навіки і дотла.
В снах Єремії та Єноха
Говорить немічна зола.

Епоха німо заговорить
Про дні звитяги і борні,
Здійнявши суєтливий ворох

Вячеслав Руденко
2026.05.19 11:14
Тихше-но, рак-ліцемір, вуса повільні і довгі
Дошкам плотів піднеси … качуру справжніх утіх,
Вірити хутряним снам личить братам ротоногим* -
Тож у каміння упрись, наче чилім на весні.

Вітер блаженний знайди, шлях пустотливому птаху,
Спіриту, хвилі

Світлана Пирогова
2026.05.19 09:42
Фіолетовий вибух травневого дня,
ніби хмара, що впала у сад.
Оксамитова, пишна, густа вишина
Залишає п'янкий аромат.
В кожнім гроні - маленькі сузір'я зірок,
таємничий приховують світ.
Заглядає в обличчя весняний бузок,
вабить душу пахучий цей кв

Тетяна Левицька
2026.05.19 05:54
Янголе світлий! Солодких видінь.
Обіймаю тебе ніжним серцем.
Хай насниться тобі неземна голубінь,
біля лісу прозоре озерце.
В нім хлюпочеться рибка надій золота,
якщо хочеш, задумай бажання.
Хай гойдає на крилах тебе висота
і моє незбагненне коханн

Кока Черкаський
2026.05.19 01:45
садок із сакур коло хати,
прилетіли джмелі - а вишень нема
- не будем ми гудіти над сакурами!-
полетіли геть

Володимир Бойко
2026.05.19 00:14
Навіть найлихіші лиходії неминуче відходять у минуле. Якщо росія – антисвіт, то й світ – антиросія. Силам зла бракує сили, але не бракує зла. Герої варті свого народу, але чи вартий народ своїх героїв? Золота середина була заповнена посередніс

Олена Побийголод
2026.05.18 19:57
Іван Хемніцер (1745-1784)

Один сумлінний батько вчув,
що за кордон дітей учитись відправляють,
і що того, хто десь за морем був,
від не-бувалого – й на вигляд відрізняють.

І от, не пасти задніх щоб,

Артур Сіренко
2026.05.18 19:24
Ми граємо
На бусурманській лютні дощу,
Ми танцюємо
Божевільні танці пролісків,
Що цвітуть лише у вигадках
Їжаків маленького лісу
Вчора.
Ми креслимо

Охмуд Песецький
2026.05.18 15:29
Почутого про подвиги трьохсот троянців
Замало, якщо ти серйозний ерудит,
Для написання навіть прози.
Хоча про Ксерокса ти можеш розповісти
Не тільки уривками службових розмов.

І пишеш вірша про своє – про зустрічі,
Природно, що не для баталій,

хома дідим
2026.05.18 14:02
усі збираються за стіл
від діда і до каті
щоби поїсти на обід
сякої благодаті
дід переважно мовчазний
триндіти не привиклий
тут батько по 50 розлив
бере із нього приклад

Ірина Вовк
2026.05.18 13:36
ВИШГОРОД: ЗИМОВИЙ СОН КНЯГИНІ ІРИНИ Коли осінь 1050 року позолотила кручі над Дніпром, велика княгиня відчула, як у її жилах стихає шторм північних морів – материнське серце, що тримало на собі дипломатію цілої Європи, почало втомлюватися. Вона об

Юрій Гундарів
2026.05.18 13:05
Сонячний ранок
вітає ласкаво:
ось львівський пряник,
каша і кава.

Ось почуття й думки найсвітліші,
це тобі радість прямо спросоння -
сяючі вірші,

Володимир Невесенко
2026.05.18 12:50
Звід небесний зірками іскрився...
Боже, зглянься, зійди і годи нам!
Друг мій взяв автомата і скрився,
а я ждав і складав лік годинам...

Скільки літ нами разом прожито
ще з дитинства, де мрії прозорі...
Він любив так співати про жито,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Павло Інкаєв
2025.11.29

Анелла Жабодуй
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Інша поезія

 У кари Божої немає строку
Надумав мудрагель присвоїть гроші,
Що приятель хотів дати на сховок.
Щоправда, просив все ж поклястися.
«Подумаю»,- сказав хитрун на те
Та й попростував додому.
Кульгавого стрічає по дорозі.
«Хто ти, чоловіче добрий?»- питає.
«Клятва»,- одповіда каліка.
«А куди прямуєш?»
«Карать, хто клятви не шанує».
«А вернешся коли?»
«Десь років, мабуть, через тридцять».
«Ну, якщо так,- міркує мудрагель,-
То можна й поклястися».
Вернувсь, поклявся і взяв гроші.
І присвоїв. І зрадів, що все вдалося.
Та тої ж миті, мов грім з ясного неба,
Пришкутильгав чоловік-клятва,
Схопив в міцні обійми мудрагеля
І потягнув, щоб скинути зі скелі.
«Змилуйсь!- просить мудрагель.-
Казав же, що вернешся нескоро...
P.S.
Пройдисвітам це має стать уроком:
У кари Божої немає строку.







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-08 07:38:30
Переглядів сторінки твору 3091
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.050 / 5.62)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.242 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.05.19 07:18
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-06-08 10:57:22 ]
Не думав напевне мудрагель дожити до наступного візиту Клятви - сумління в нього нечисте... Хороший урок для Мудрагелів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-08 11:59:51 ]
Не певен, пане Іване, що кульгава Клятва, в змозі перестріти всіх Мудрагелів.
Пригадую ще й такий їхній підвид: у безгрошову студентську пору позичив у мене 90 крб. один поет. Довго ми не стрічались. А тут - нагода: чув, що він отримав гонорар. Підходжу, вітаю й нагадую про борг. А він одказує як звичне: "Дай мені ще десятку і я буду винен тобі якраз сотню". Я зрозумів, з ким маю справу, і сам уже намагався не стрічатися більше з ним.
Може, з ним Клятва розрахувалася?
Певен, що таких пригод набереться з великий лантух для "Поетичних майстерень".
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-06-08 12:33:17 ]
О, у Вас справжній сюжет, шановний Іване, для окремого твору, якраз на зразок віршованої гуморески! Додайте ще кілька "життєвих" живих деталей - і має бути супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-08 13:28:31 ]
Знову, пане Іване, як і в деяких інших віршах забув і щиро каюсь,згадати, що всі вони - перелицювання страшенно актуального мудреця Езопа. Щоправда, з моїм баченням стародавніх сюжетів у сьогоденні.
Щодо Вашої пропозиції то, пригадавши життєві недоладності з боргами ще й багатьох моїх знайомих, мабуть, відтворю їх прозою.
Дай Бог, уникати зустрічей з різнокаліберними Мудрагелями!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-24 17:13:30 ]
Коли позичаєш гроші другові чи рідні_ пам'ятай, це ти зробив дарунок!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-24 18:48:17 ]
Не знаю, пані Наталіє, як там у Вас, а в нас, в Ізраїлі, ті позички часом перетворювалися на справжні трагедії: зникали боржники, а ті, хто позичав, самі ставали безнадійними боржниками банків, бо були гарантами. Було кілька й смертельних випадків.
Маєте рацію, коли кажете про позички другові чи рідні, що то дарунок. Але ж було б чим дарувати!..
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима