ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2026.08.27 16:29
Ніч вже землю огорнула, село засинало.
На околиці собаки на когось брехали.
«Може, десь лисицю вчули чи чужий хтось пхає.
Молодь більше понад річку до ранку гуляє.
А то в інший бік…» Думки ці в голові майнули
У Миколи, душа поки в сонний край пірнула

Ольга Садкова
2026.08.27 15:55
На городі жабеня
під листочком спить щодня.

А харчується вночі.
Умина не калачі,

їсть, сердешне, шкідників,
що літають із ярків.

Борис Костиря
2026.08.27 13:09
Ці нагороди виснуть на гілках,
Що невідомо нам від кого дані.
Вони злетять, мов полохливий птах,
У спогади далекі і прадавні.

Ці нагороди упадуть в серця,
Там сотворивши сніжне королівство.
Послання від небесного Отця

Вячеслав Руденко
2026.08.27 12:25
Хвилі мчать в імлі, як пиха —
Всі комахи є безцінні! —
Раптом думку схопиш лиху
Між причин хитросплетіння,

Задивляючись поволі
Під ліхтар, що ледве світить,
Де літає все по колу,

Ірина Вовк
2026.08.27 10:14
ЦИКЛ II: ЄГИПЕТ

ЕХНАТОН І НЕФЕРТІТІ: СОНЦЕ АМАРНИ
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ехнатон (Аменхотеп IV) – фараон-реформатор, засновник культу єдиного бога Сонця-Атона.

Віктор Кучерук
2026.08.27 07:17
Огортає туман невблаганно
Напісонні, порожні сади, -
На деревах поблискують тьмяно
Похололі, останні плоди.
Сиза мжичка повсюди, мов іній,
Запорошує жовту траву, -
Та на клумбах вогнів мерехтіння
Бачу я не у сні - наяву.

хома дідим
2026.08.26 21:34
твоя обачлива бездія
непрорахований психоз
чекають після душу й ліфта
тролейбус до країни оз
газон троянд у тихим вітрі
зве хтось-іще землею роз
кому й навіщо велич поз
у цій розпачливій палітрі

Володимир Бойко
2026.08.26 19:21
У побєдобіснуватої московитської молоді у другій світовій війні насправді воювали не діди, а прадіди та прапрадіди, яких вони ніколи не бачили. Купер написав «Останній з могікан». Фадєєв написав «Останній з удеге». А хто напише «Останній з москалів» та

Артур Курдіновський
2026.08.26 18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.

Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.

Ірина Вовк
2026.08.26 17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»

«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)


ДІЙОВІ ОСОБИ:

Сергій Губерначук
2026.08.26 15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»

Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)

Ольга Садкова
2026.08.26 13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, гайда сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.

Борис Костиря
2026.08.26 13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно

Вячеслав Руденко
2026.08.26 10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…

Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя

Артур Сіренко
2026.08.26 10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок

Ігор Терен
2026.08.26 08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.

***
Феміда судить, а закон карає
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Інша поезія):

Ольга Садкова
2026.07.18

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Охмуд Песецький
2026.03.19

Арсеній Літванин
2026.02.25

хома дідим
2026.02.11

Немодна Монада
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Інша поезія

 У кари Божої немає строку
Надумав мудрагель присвоїть гроші,
Що приятель хотів дати на сховок.
Щоправда, просив все ж поклястися.
«Подумаю»,- сказав хитрун на те
Та й попростував додому.
Кульгавого стрічає по дорозі.
«Хто ти, чоловіче добрий?»- питає.
«Клятва»,- одповіда каліка.
«А куди прямуєш?»
«Карать, хто клятви не шанує».
«А вернешся коли?»
«Десь років, мабуть, через тридцять».
«Ну, якщо так,- міркує мудрагель,-
То можна й поклястися».
Вернувсь, поклявся і взяв гроші.
І присвоїв. І зрадів, що все вдалося.
Та тої ж миті, мов грім з ясного неба,
Пришкутильгав чоловік-клятва,
Схопив в міцні обійми мудрагеля
І потягнув, щоб скинути зі скелі.
«Змилуйсь!- просить мудрагель.-
Казав же, що вернешся нескоро...
P.S.
Пройдисвітам це має стать уроком:
У кари Божої немає строку.







      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-06-08 07:38:30
Переглядів сторінки твору 3187
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.27 21:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-06-08 10:57:22 ]
Не думав напевне мудрагель дожити до наступного візиту Клятви - сумління в нього нечисте... Хороший урок для Мудрагелів!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-08 11:59:51 ]
Не певен, пане Іване, що кульгава Клятва, в змозі перестріти всіх Мудрагелів.
Пригадую ще й такий їхній підвид: у безгрошову студентську пору позичив у мене 90 крб. один поет. Довго ми не стрічались. А тут - нагода: чув, що він отримав гонорар. Підходжу, вітаю й нагадую про борг. А він одказує як звичне: "Дай мені ще десятку і я буду винен тобі якраз сотню". Я зрозумів, з ким маю справу, і сам уже намагався не стрічатися більше з ним.
Може, з ним Клятва розрахувалася?
Певен, що таких пригод набереться з великий лантух для "Поетичних майстерень".
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-06-08 12:33:17 ]
О, у Вас справжній сюжет, шановний Іване, для окремого твору, якраз на зразок віршованої гуморески! Додайте ще кілька "життєвих" живих деталей - і має бути супер!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-08 13:28:31 ]
Знову, пане Іване, як і в деяких інших віршах забув і щиро каюсь,згадати, що всі вони - перелицювання страшенно актуального мудреця Езопа. Щоправда, з моїм баченням стародавніх сюжетів у сьогоденні.
Щодо Вашої пропозиції то, пригадавши життєві недоладності з боргами ще й багатьох моїх знайомих, мабуть, відтворю їх прозою.
Дай Бог, уникати зустрічей з різнокаліберними Мудрагелями!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Буняк (Л.П./Л.П.) [ 2011-06-24 17:13:30 ]
Коли позичаєш гроші другові чи рідні_ пам'ятай, це ти зробив дарунок!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-06-24 18:48:17 ]
Не знаю, пані Наталіє, як там у Вас, а в нас, в Ізраїлі, ті позички часом перетворювалися на справжні трагедії: зникали боржники, а ті, хто позичав, самі ставали безнадійними боржниками банків, бо були гарантами. Було кілька й смертельних випадків.
Маєте рацію, коли кажете про позички другові чи рідні, що то дарунок. Але ж було б чим дарувати!..
З повагою
Іван Потьомкін з Єрусалима