ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.03
21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
2026.08.03
18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
2026.08.03
14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
2026.08.03
13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
2026.08.03
12:19
Народе, встань!
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
Лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Вставай – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
2026.08.03
12:10
Чи ними ще не вистелено світ?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
Чи ними світа ще не вславлено?
Невже не ними зір твій пломенить
Несхибно так, примружено, аж райдужно?
Чого ще треба?
Диваки мовчать, чи пак
Стискають руку завтрашньому вбивці.
Чого ще треба?
2026.08.03
11:25
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі
2026.08.03
11:17
Ручай по нам тече і тінь карети
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
У романтичному шаленстві без турботи,
Зозуль уривчасті ноктюрни і куплети -
Бутоном Клодта коси нам не заколоти !
А возики здіймають пил у спицях,
Про горнє сповіщають у рипінні,
Меланхолійно квітне крокус на гробни
2026.08.03
08:50
нам ці ночі хтось наврочив
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
наворочені в пітьмі
недослівно неохоче
віддавалися мені
вибрані чуття готові
до любові та війни
ще бажання нетактовні
ти не вір мені о ні
2026.08.03
06:14
І небо бездонне,
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
І поле широке
Іще напівсонні,
Іще сліпоокі.
І річка в тумані,
І луки росисті,
Немов на екрані,
Постали врочисто.
2026.08.03
06:06
…За годину до…
…9 лютого 1942 року. Двері Спілки письменників трощать приклади гестапо…
Коли німці вибили двері Спілки, Михайло міг піти. Його ніхто не тримав. Але для нього піти означало б залишити свою душу в лапах катів. Жити без Душі було б спр
2026.08.02
20:38
Ось дивувався
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
Щодо наших чуттів
Хильни сонцесходу ще
Гладь локони їй
Усяк рятівник собі
А серця стугонять, мов ураз
В одному одне
2026.08.02
19:43
А верхогляд міняє рукавиці
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
армійської еліти і – абзац...
указує, який у кого плац.
Зате в столиці – одіозні лиця,
незамінимі хрюша і паяц.
***
А «марафон пресує» всі події
2026.08.02
16:29
we became two islands
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
drifting in a sea
our gold is silence
not that well received
our minds - two rivers
dried in desert lands
feelings left to shiver
2026.08.02
16:12
Ще ізмалечку нас мама з сестрою привчала,
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
Щоби ми із кладовища нічого не брали,
Бо не люблять того мертві. За взятим тобою,
Якось прийдуть, щоб забрати тебе із собою.
Ще і приклад приводила. Це пізніше стало.
Жив у селі один дядько, що ми добре знали
2026.08.02
14:38
я ніколи, ніколи, ніколи тобі не пробачу
те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...те зухвале втручання в божественне сяйво моє,
вурдалаківську месу в регістрах любові нестачі,
в мить довіри й розкрилля моїх чистоплинних імен.
я б для тебе сама оголила і шию, і вену
і дозволила спити без
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Франко (1856 - 1916) /
Рецензії
«Розкіш братньої любові». Відгук на «Притчу про життя» Івана Франка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
«Розкіш братньої любові». Відгук на «Притчу про життя» Івана Франка
Василь Дениско
http://maysterni.com/publication.php?id=65733
Припускаю, що знайдеться прискіпливий читач або літературний сноб, який підшукає на яскравому і дивовижному гобелені твору «Притча про життя» недостатньо міцно зав’язаний вузлик чи надірвану ниточку...
Охочих «тикати» заскорублим пальцем у гобелени творів класиків нині вистачає. І не став би я про це говорити взагалі, якби не знав таких «критиків». Приміром, один із них – прихильник філософії Дао Лао-цзи – мовив мені про суперечливість Франкової тези у «Притчі»: «Життя важке, природа нам ворожа». Як на мене, то це не важливо, бо у творі є найпосутніше: глибинний філософський зміст, який приголомшує! А «критикам» Іван Якович відповів ще у передмові до збірки «Мій Ізмарагд»: «...бажаю того душевного супокою, того м’якого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я, складаючи серед болю і тяжкої гризоти... вірші...»
Щоб не втомлювати читача, не стану детально описувати свої враження – винятково позитивні і емоційні, а дозволю собі зупинитись на рядках, які змусили мене віднайти паралель зі світом кіномистецтва.
А та гадюка під ногами, браття, –
То наше власне тіло, непостійне,
Слабе і хоре, що нам в кожній хвилі
назовсім відмовить може служби...
Після прочитаних (перечитаних) цих рядків чомусь виразно згадався фільм Педро Альмодовара «Говоріть до неї». Там дівчина-балерина після автомобільної катастрофи перебуває в комі, а медбрат у лікарні її доглядає і говорить(!) до неї без упину і вірить...
Люди (брати) мають говорити одне з одним, навіть тоді, коли хтось перебуває в комі. І тоді станеться диво. Відчуваю, що ця сакральна думка, попри інший вербальний зміст і символіку, присутня й у творі Івана Франка:
Се чиста розкіш братньої любові
Се той чудовий мід, якого крапля
Розширює життя людське в безмір...
«Притча про життя» читається одним подихом. Імперія образів твору збуджує уяву і спонукає до роздумів.
І насамкінець. Видається мені, що цей зворушливий твір – майже готовий сценарій для анімаційної кінострічки. Агов! Де ви шановні сценаристи, художники і режисери? Та най там...
Підніміть свої голови і зніміть зі своїх верхніх книжкових полиць томи творів Великого Каменяра!
2011 рік
http://maysterni.com/publication.php?id=65733
Припускаю, що знайдеться прискіпливий читач або літературний сноб, який підшукає на яскравому і дивовижному гобелені твору «Притча про життя» недостатньо міцно зав’язаний вузлик чи надірвану ниточку...
Охочих «тикати» заскорублим пальцем у гобелени творів класиків нині вистачає. І не став би я про це говорити взагалі, якби не знав таких «критиків». Приміром, один із них – прихильник філософії Дао Лао-цзи – мовив мені про суперечливість Франкової тези у «Притчі»: «Життя важке, природа нам ворожа». Як на мене, то це не важливо, бо у творі є найпосутніше: глибинний філософський зміст, який приголомшує! А «критикам» Іван Якович відповів ще у передмові до збірки «Мій Ізмарагд»: «...бажаю того душевного супокою, того м’якого, ніжного, щирого настрою, який знаходив я, складаючи серед болю і тяжкої гризоти... вірші...»
Щоб не втомлювати читача, не стану детально описувати свої враження – винятково позитивні і емоційні, а дозволю собі зупинитись на рядках, які змусили мене віднайти паралель зі світом кіномистецтва.
А та гадюка під ногами, браття, –
То наше власне тіло, непостійне,
Слабе і хоре, що нам в кожній хвилі
назовсім відмовить може служби...
Після прочитаних (перечитаних) цих рядків чомусь виразно згадався фільм Педро Альмодовара «Говоріть до неї». Там дівчина-балерина після автомобільної катастрофи перебуває в комі, а медбрат у лікарні її доглядає і говорить(!) до неї без упину і вірить...
Люди (брати) мають говорити одне з одним, навіть тоді, коли хтось перебуває в комі. І тоді станеться диво. Відчуваю, що ця сакральна думка, попри інший вербальний зміст і символіку, присутня й у творі Івана Франка:
Се чиста розкіш братньої любові
Се той чудовий мід, якого крапля
Розширює життя людське в безмір...
«Притча про життя» читається одним подихом. Імперія образів твору збуджує уяву і спонукає до роздумів.
І насамкінець. Видається мені, що цей зворушливий твір – майже готовий сценарій для анімаційної кінострічки. Агов! Де ви шановні сценаристи, художники і режисери? Та най там...
Підніміть свої голови і зніміть зі своїх верхніх книжкових полиць томи творів Великого Каменяра!
2011 рік
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4141 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.4141 seconds