ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.06.09 05:56
На узбіччі похилім,
У задусі страшній, –
Покриваючись пилом
Вже поблід деревій.
А безсмертник жовтіє
Так яскраво, немов
Не впливають події
На довічний приков.

Олександр Сушко
2024.06.09 04:35
Вечірній легіт, щебети, нірвана...
Вмочає сонце пензля в яру мідь.
Це літо - як мелодія прощання,
Туманами і росами дзвенить.

Мені ж пора туди, де плаче осінь,
Гаряча охра зріє по садах.
Усім пробачив, борг віддам і досить:

Артур Курдіновський
2024.06.09 00:20
Які слова солодкі та чудові:
"Абняцца, паміріцца і прастіть"!
Запрошую вас, пані та панове,
До Харкова, де чорна - кожна мить.

В моєму місті бомби та ракети -
Залізна безперервність. Вічний струм.
Тут дуже важко пишуться сонети

Віктор Михайлович Насипаний
2024.06.08 21:14
Біля дошки став Микита.
Треба в реченні одному
Відшукати хлопцю швидко
Однорідні члени в ньому.

Він зітхав, чесав за вухом,
Бурмотів про школу, втому,
Бо не знав ні сном, ні духом,

Микола Соболь
2024.06.08 20:17
Джомолунгма пригірок не більше,
до вершин Парнасу лізуть всі,
чупакабра наплодила віршів
й дожирає руцями мюслі.
Хоч тваринка пише примітивно,
базгранину видає за хист
так воно не надто, друзі, дивно
гицель - поетичний аноніст.

Юрій Гундарєв
2024.06.08 19:02
БАНАЛЬНА ДРАМА ДІЯ ДРУГА Та сама кімната. На обшарпаному диванчику сидять Сатир і Сенсей. СЕНСЕЙ. А чого ти мовчиш про цю драму? САТИР. Ти маєш на увазі «Тріо письменничів»?.. СЕНСЕЙ. Так-так - «поетичів»! САТИР. Та я ж її не читав. Без окул

Борис Костиря
2024.06.08 16:15
Я розгубився у джунглях
нескоримих питань,
вічних викликів буття.
Вони нагадують
хаотичний порив думок,
клубок суперечностей,
із яких неможливо вийти,
мене дряпають чагарники,

Володимир Каразуб
2024.06.08 11:07
Життя переходить в грозу за плечима,
За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,
Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,
І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.
Він міркує про час, він вслухається у водоспади,
У те, як гойдається маятн

Марія Дем'янюк
2024.06.08 10:03
Гайдельберг на долоні.
Ночі сумливобезсонні
Тихо вмостились на крівлі
І сповивали будівлі.
Дзеркало, манкей та річка.
В хвилі пірнула нічка.
Сон чи реальність...Не знаю.
Смуток в каштани вплітаю.

Іван Потьомкін
2024.06.08 08:44
По закінченні філфаку Київського університету мою дипломну працю за рекомендацією Лідії Булаховської, доньки славнозвісного мовознавця, взяли в збірник наукових статей і запропонували стати аспірантом Інституту літератури. Через деякий час завідуючий

Світлана Пирогова
2024.06.08 07:42
Дід Петро і баба Люба
Гратись в схованки почали.
Не повірите, ви, люди,
То мабуть, відьмівські чари.

Дід, як спить, то баба нишком
Самогон жене завзято.
Вранці тихо, ніби мишка,

Микола Соболь
2024.06.08 07:03
Чекає ранок сонячного вітру,
на повні груди дихає земля,
Аврора примиряє небу митру,
під неповторний танець журавля,
наповнене чарівності Полісся,
у повній тиші чути Божий глас…
Куди там до краси природи місту?
У цьому я увірився не раз.

Віктор Кучерук
2024.06.08 06:49
І не маниш, і не кличеш,
І не ждеш на мене теж, –
Лиш смієшся таємничо
Та спокою не даєш.
Бо з думок іти не хочеш
І вриваєшся у сни
Або голосом співочим,
Або поглядом ясним.

Ілахім Поет
2024.06.08 00:53
Ніч… Засинають Стокгольм, Копенгаген і Осло.
Ритм уповільнили Лондон, Варшава та Рим.

Знаю, все знаю… Ти справді давно вже доросла.
Я взагалі відрекомендуватись старим
Інколи можу… Такі вже у мене приколи.
І якщо справді багатство – це наші роки,

Артур Курдіновський
2024.06.08 00:36
Сиджу у кріслі. Зібрані валізи.
Куди мені? Питання всіх питань!
Гармонія сумного вокалізу -
Останній подих марних сподівань.

З надією пірнаючи в минуле,
Де восени не бачив сірих злив,
Я намагався так, щоб всі почули,

Віктор Кучерук
2024.06.07 16:42
Сонце радісно блискоче,
В небі плещеться блакить, –
Я від світла мружу очі,
Тінь шукаючи щомить.
Спекотливе літо душні
Дні дарує щедро так,
Що засмаг і непорушно
Сад причаєно закляк.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ольга Воленька (1975) / Вірші

 ДОМ, ГДЕ ЖИВУТ...
Утром приходит Радость
и молоко приносит,
косу плетёт Беспечность,
Боль задаёт вопросы,
после, перины в пену
Легкость, смеясь, взбивает
и убегает Вечность
Память катать в трамвае,
пьет аспирин Свобода,
после ночных хождений,
дарит Любовь Надежду
Вере на день рожденья,
Трезвость в костре сжигает
ворох идей отживших,
Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни,
Ревность себя изводит
между двумя огнями,
Смелость на подвиг Трусость
(так, на авось) склоняет,
Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)
Жалость уходит плакать,
Злость начинает злиться,
но Доброта ласкает
взглядом любые лица.
Мудрость молчит, но редко
бьет аргументом Детство,
Пошлость щекочет Скромность,
той никуда не деться,
Щедрость даёт всем шансы,
Жадность, напротив, копит,
вяжет на спицах Старость,
Юность играет в покер,
Тайна укрылась пледом,
Время опять вмешалось,
небо закрыли звёзды,
вечер привел Усталость,
Счастье на ужин плюшек
гору печет творожных,
в доме уют и ( хаос ?)
Муза живёт… как может




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2011-10-09 20:34:12
Переглядів сторінки твору 2458
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.055 / 5.5  (4.389 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.879 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.644
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2012.10.01 20:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-10-09 21:09:38 ]
Олю, хоч давно вирішив для себе, що буду писати тільки українською, не можу не сказати: Ваш вірш - чудовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 21:31:30 ]
Я рада, что Вам понравился стих. И, спасибо, что хватило терпения прочитать))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-10-09 22:54:34 ]
Гарно, Олю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-09 22:58:28 ]
Спасибо, Славик.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-10 01:41:42 ]
Симпатично. И хотя где-то в середине динамизм начал пропадать, но окончание спасло. (Правда, после "Муза" мне захотелось прибавить к ней отчество :) Импонирует и мелькающая ироничность.

По образам: непонятно, почему "Боль задает вопросы" и почему после этого (кстати, запятая там лишняя) Легкость взбивает перины?

в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках) - почему "убили"? кто "убили". Это "провисшее" место. Я могу догадаться, что едят не из-за чувства голода, а по привычке. Но как-то смазано это.

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - сильное место, я бы даже сказала - центровое (по своей идее). Но есть лёгкое несоответствие: если Ж. говорит со С., значит, они между собой разговаривают, а, следовательно, С. не может сама с собой говорить о Ж. Может быть, лучше сказать так:
"Жизнь говорит о Смерти,
Смерть говорит о жизни" ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ольга Воленька (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-10 18:18:37 ]
Спасибо Вам, Чорнява Жінка, за обстоятельный коментарий. Это очень важно, особенно для начинающих поэтов. (если позволите мне себя так назвать).
Далее по тексту.
"Боль задает вопросы" У каждого своя боль. В моем случае, она не физическая. Боль от утраты.. потери... и возникает вопрос "почему?" это со мной произошло...

"после перины в пену
Легкость смеясь взбивает" здесь я просто перечисляю все события, которые происходят в доме,
если это не прозвучала - моя недоработка.

"Время сдвигает сутки,
а на обед – Привычка,
в доме «убили» Голод
(ясно же, что в кавычках)"... пришло время обедать... ведь часто обедают не потому, что хотят, а потому, что время пришло... от того и "Привычка"... "убили Голод" - это такое распространенное выражение...и сделали это жильцы дома...

"Жизнь говорит со Смертью,
Смерть говорит о жизни," - вот тут я с Вами полностью согласна и Ваш вариант более правильный, но мне захотелось как-то не банально написать... может это и не всегда хорошо.

Ещё раз спасибо за Ваше внимание.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-10-13 23:13:40 ]
Удивительное стихотворение. Экстракт повседневных эмоций обычного быта, жизни. Такое не часто встречаешь. Ёмко, интересно написано. И поразительно точно. Образы прямо оживают перед глазами: и Радость, несущая молоко, и Беспечность, беззаботно плетущая косу, и Боль, озабоченная каким-то своим, разрешимым или неразрешимым вопросом, и Лёгкость, пытающаяся облегчить состояние Боли… А Вечность, катающая Память в трамвае и Трезвость, сжигающая отжившие идеи – вообще супер. Любовь, дарящая Надежду Вере – образы не из новых, но здесь без них ну просто никак нельзя.
Жизнь говорит со смертью – а ведь действительно, Жизнь и есть вечный диалог со Смертью, хотя Смерть немногословна в этом разговоре, она обходится несколькими короткими фразами, когда приходит её время, да и не заботит её этот разговор, похожий быстрее на монолог, чем на диалог. Но не было бы жизни – не было бы и смерти, и довольно часто именно смерть показывает истинную цену жизни, она действительно говорит не с жизнью, а о жизни…
Привычку на обед можно рассматривать не только как «блюдо», но и как способ бытия, а Голод, убитый «в кавычках», вынуждает улыбнуться своей некоторой неожиданностью и, в то же время, оправданностью образа.
Единственное место, царапнувшее моё восприятие – это «Щедрость даёт всем шансы, Жадность, напротив, копит, вяжет на спицах Старость,» - уж очень стандартны Жадность и Старость, к тому же, можно подумать, что Жадность копит именно шансы…
Примечательно, что Жалость не жалеет, а уходит плакать – ведь, действительно, жалость часто оканчивается на уровне разговора, а действенна именно Доброта.
«Злость начинает злиться» - ничего, вроде бы, интересного, но время действия – послеобеденная пора, как раз прошло достаточно времени для накопления «плодородной почвы» и созревания данного чувства. И снова восхищаешься точностью и гармоничностью образов. Вот именно восхищаясь по этому поводу мне хочется поставить точку в своём комментарии…
Может, я и не так увидела его, как это представлялось автору, но со стихами это часто происходит – каждый их прочитывает по-своему. : ) Спасибо Вам за это стихотворение, Оля.