ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2024.03.02
2023.02.18
2021.07.17
2021.01.08
2020.12.05
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Зубар (1956) /
Критика | Аналітика
Загальновідомі поради
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загальновідомі поради
Оце знайшлося в нетрях Інтернету, а привернуло увагу тому, що абсолютно збігається з моєю позицією. Приємно мати однодумців, правда?
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
Інша справа, що не завжди вдається бути на рівні - талант не кожному дається, та й працьовитості не вистачає, однак якщо я усвідомлюю, куди слід прямувати, можливо, й не зіб’юся з дороги.
Можливо...
***
Отже, автор ОЛЬГА ЗАБИРОВА, "Размышления о поэзии"
***
"Отношения к поэзии как к богадельне не понимаю и не приемлю. Уровень «самодеятельности» в искусстве недопустим. Мы боимся, что критикой оскорбят нас, но не боимся оскорбить поэзию...
Кичиться дилетантизмом в искусстве - это в высшей степени идиотично. Тот, кто занимается творчеством, - поэтическим ли, музыкальным или живописным - просто ОБЯЗАН обладать хотя бы начатками профессиональных навыков. Профессионализм – это абсолютное владение материалом. В поэзии – это язык. Отсутствие природного чувства языка (как минимум) - это диагноз.
Слово "профессионализм" в сочетании со словом "поэт" я подразумеваю абстрагированно от финансовой парадигмы: т.е. не как способ заработка, а лишь как показатель уровня мастерства (но отнюдь не уровень отформатированности продукта творчества!) - подобно тому, как слово "бретёр"означало "профессиональный дуэлянт". Поэт-профессионал - это не профессиональный футболист. Не производитель "промышленных" шаблонов. Это - мастер. И всё.
При этом он может по профессии быть кем угодно - врачом, трубачом, кочегаром... А писать - НА ПРОФЕССИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ.
Примеров - масса.
Что же касается СОДЕРЖАНИЯ... Друзья мои! Всё давным-давно уже сказано до нас: что добро побеждает зло, что красота - это страшная сила, что помидор красный, что жизнь прекрасна и удивительна, что любовь - это тебе не хухры-мухры и т.д. Цитируя "Операцию Ы", "ВСЁ УЖЕ УКРАДЕНО ДО НАС".
Ничего нового мы не придумаем, и единственное, что мы можем - это найти для старых истин новую ФОРМУ.
Архетипы стары как мир. АРХЕТИП - ЭТО ГЕНОКОД. Это матрица.
А странная самоцель писать стихи так, "чтобы было понятно и мальчику на самокате и дедушке на скамеечке" - это значит стремиться писать откровенно примитивно.
ПОЛУЧАТЬ БЕСКОНЕЧНЫЕ "ДЕВИДЕНДЫ" С ТАКОЙ НЕНАДЁЖНОЙ ВЕЩИ КАК ЭМОЦИИ, пресловутая "ДУША" - НЕВОЗМОЖНО.
Овладевайте, друзья мои, формой, и не стыдитесь этого. СЛОВО для поэта - это ЕДИНСТВЕННЫЙ его материал, и оно же - ЕДИНСТВЕННЫЙ его инструментарий.
Рекомендую ознакомиться с философемами БАХТИНА, сформулированными в его работе "Проблемы содержания, материала и формы в словесном творчестве".
Существует понятие "эстетический объект".
По Бахтину - материал противоположен эстетическому фактору.
СОДЕРЖАНИЕ НЕ ИМЕЕТ ОТНОШЕНИЯ К ТВОРЧЕСТВУ.
К творчеству имеет отношение лишь ФОРМА.
ИСКУССТВО - это ПРОЦЕСС ФОРМООБРАЗОВАНИЯ.
Проще говоря: искусство - это НЕ "о чём?", а "КАК?"
...........
Вважаю, ці поради відомі всім.
І можливо, це багатолітня звичка педагога повчати, але дуже хотілося б, щоб молоді автори прислухалися до них.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію