ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2020.07.16 19:40
Зібралася на свято вся сім’я:
І мама, й тато, і дідусь, бабуся.
І головний учасник, звісно – я,
Навкруг ялинки цілий день кручуся.
Люблю Різдво і, звісно, Новий рік.
У хаті гарні хвойні аромати.
Я наряджати вже ялинку звик,
Прикраси мамі й тату под

Ярослав Чорногуз
2020.07.16 19:17
Про рай загробний мало хто з нас мріє,
Про рай земний частіш в людей думки.
Була такою, певно, і Софія,
В Аркадії бувала залюбки.

В саду, у подруги, неподалік Варшави,
Була у неї там одна із вілл.
В Неборовім був парк той величавий,

Нінель Новікова
2020.07.16 14:16
Священна квітко чистоти,
У літеплі ріки –
Як добре прижилася ти
І, схоже, на вікИ!

Оберігаймо чистоту
Природи і душі,
Бо десь і лотоси цвітуть,

Роксолана Вірлан
2020.07.16 12:32
Літо моє, ой літо,
Вишнями в небо влите.
Кронами вп'яте в невідь,
Вистояне на медах.
В тому терпкому світі
Вже ми з тобою квити:
Я тобі - лиск на древі,
Ти мені - крила в снах.

Анна Віталія Палій
2020.07.16 12:19
Відкланялось небо.
Відмріяли віти.
Відкрили зірки свої очі до ночі.
І стишився вітер,
Прилігши де-небудь.

Та сон не летить ані словом, ні птахом
Із далей далеких, із далей предвічних.

Іван Потьомкін
2020.07.16 09:56
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам

Віктор Кучерук
2020.07.16 06:29
По дорозі пізнання,
Крізь утому зневір, –
Вікове сподівання
Ще іде до цих пір.
Бо пітьма безнадії
Не затьмарила те,
Що далеко леліє
І до скону цвіте…

Сергій Губерначук
2020.07.16 04:49
Ще тихше, аніж ти мені подзвониш,
не спробую ніяк відповісти.
Ти дякуєш за ці святі світи –
і більш на волі жити не дозволиш!
Ще тихше…
я збираюсь з раю
йти…

Микола Дудар
2020.07.15 22:50
І палка в колесах…
І настрій не настрій…
І змулені плеса…
І човник не справжній…
І знову впіймася…
І голод не тітка…
І дощ обізвався…
І зірвана квітка…

Євген Федчук
2020.07.15 19:34
Коли з сестрою ми були малі,
В село сусіднє часто зазирали.
У ньому ми раніше проживали.
Тепер жили в великому селі,
А це на той час майже опустіло,
Зосталося всього лиш кілька хат.
Та нас чомусь весь час тягло назад,
Туди, де ми зовсім малі ходили

Микола Соболь
2020.07.15 16:54
Усюди чути ахи-охи
Не "слуг народу", навпаки...
Ну, що наобирали лохи?
Прийшли до влади довбаки.

Сміливо розмежують землі
Райони знищать і міста...
Плювати на країну Зелі

Дума Козак
2020.07.15 11:44
Де води рік Дніпра і Бугу
та моря чиста бірюза
через віки пливе фелюга –
містичний острів Березань.

Ще Борисфеном називали
той клаптик суші в давнину.
Через шторми в десяток балів

Петро Скоропис
2020.07.15 11:12
Невеличкі міста, де годі почути правду.
Та і куди вам вона, навіть якщо була.
В’яз у вікні шумує, підтакуючи ландшафту,
знайомому хіба потягу. Відкись гуде бджола.

Відчайдух у кар’єрі на перепутті, витязь
сам тепер світлофор; плюс, по курсу – рік

Тетяна Левицька
2020.07.15 10:27
Мій примхливий, для тебе не шкода нічого,
тільки, гідність мою не топчи чобітком.
Я колись облечу, темна осінь за рогом
точить гостру косу, косить лист за листком.

Пив зіниці-абсент, губ нектар терпкуватий,
і на рунах містичних вночі ворожив.
А ме

Анастасія Поліщук
2020.07.15 08:00
Цую - сезон дощів у Японії (з кінця травня і до середини липня, принаймні в Токіо)

Цую* ще тут. Безперестанку мряка.
І вітер хижо пелехатить хмари.
Так сіро, млосно, стишено і м’яко.
Найкращий час для запашної кави.
Пішли на ґанок? Дихати дощами
І

Сергій Губерначук
2020.07.15 07:53
Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгір тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця, та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тарас Бездомний
2020.01.18

Станіслав Настенко
2019.11.12

Юлія Савіцька
2019.04.01

Величко Анастасія
2019.01.16

Сергій Булат
2017.09.17

Ірина Вовк
2017.06.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Анонім Я Саландяк (1955) / Публіцистика

 Усе – Є !

Усе є, і такого нема, чого нема, бо навіть нема – Є!

автор

„На нет и суда нет!”– так каже росіянин. Українець так не скаже. На українське нема суд є, бо ж „...нет ...”– воно немає. Чи то не має, чи нема є, – однак є присутнє при кожному українському не і ні. Міркуйте собі: не холодно, нетвердий, неприсутній, ніхто, ніякий...– воно ж насправді: є не холодно, є нетвердий, є неприсутній, є ніхто-ніякий...Говорячи про відсутність чогось матеріального, ми усвідомлюємо, що матерія вічна (відносно). Отже, кажучи про відсутність матеріального об’єкта слід уточнити час, розміщення в просторі, фізичний стан матерії… Якщо стверджувати: „Яблука* на цьому столі немає”, то це не значить, що яблука взагалі нема. Якщо ти його з’їв і воно „перестало існувати” (трансформувалось),то матеріально воно (все ж є) вже рухається в твоїй утробі, потекло з кров’ю по твоїх жилах. Не виключено, що зернята яблука проростуть і через якийсь час на столі стоятиме кошик плодів, похідних від цього яблука. Яблуко ж, яке ти з’їв, через твоє сім’я перетече в твоє потомство і буде там вічно (відносно). Закладену в матерію вічність присутності, повторює також і мова**(свідомість). Нема – насправді є нема, або немає! – Є завжди стоїть попереду кожного не і ні...
А оте „...нет...“? Якщо на нього „...и суда нет “– то звичайно, що нема „...нет…” – та незнання закону від суду не вбереже! Бо що насправді значить твердження: нема „...нет...“? – Є!
Спробуй но довести протилежне – от тобі уже й „суд“.

* „… І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму ,– і він з’їв. ” Книги старого заповіту 1.П’ятикнижжя Мойсеєве Перша книга Мойсеєва : Буття 3.6. – загально прийнято що тим „плодом “ було яблуко. (авт.)

** Задля уникнення подвійного заперечення, німецькою мовою говоримо: Ich habe keinen Apfel…що по-українськи дослівно звучить: Я маю жодне яблуко… — Довідку подав Б.Метик.
2011

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.




Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-10-31 09:46:27
Переглядів сторінки твору 1020
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.904 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.524 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми Культурологічна тематика
Загальномистецька тематика
Автор востаннє на сайті 2020.06.17 09:34
Автор у цю хвилину відсутній