ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.08
19:21
Ось хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
широка вільна дорога,
вгорі - синьо-жовтий стяг
і літери: «Перемога».
Цей хлопчик малює: танк,
широка вільна дорога…
А в серці лунає: «Так,
2024.05.08
18:54
Пародія на пародію
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
Олександр Сушко опублікував на мій вірш «Зоряні очі» пародію «Пописати» такого змісту:
«Я трішки попрацював з оригіналом і вийшло.
Оце.
2024.05.08
18:10
Двадцять четвертого лютня -
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
рівно в четвертій за дня:
Київ бомбили,
нам зголосили,
що почалася війна.
Місто здригнулось огнями -
та не здригнулись серця.
2024.05.08
06:42
Я написав таємний звіт
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
Тому, з ким буде несамотньо.
Дорога на південний схід
Мене покликала сьогодні.
Понад дорогою - паркан
Старий бетонний. Темно-сірий.
За ним - завершений роман,
2024.05.08
05:07
Не боюся сьогодні нічого
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
І ніяк не лякає мене
Ні чекання нічної тривоги,
Ні сирени гудіння гучне.
Не раптовою стала поява
Кровожерних вовік ворогів,
Бо не вірити зайдам лукавим
Мені мудрий Тарас заповів.
2024.05.08
00:19
Йому здавалося, що він сходить, як зоря над світом. Насправді він сходив з розуму.
Пітьма для москаля – не просто звичне середовище, але й стан душі.
Росія без України – недодержава з недоісторією.
Що для українця відродження – то для москаля пог
2024.05.07
18:44
«Чи ти знаєш, чому я без остраху бавлюся з тобою?»- спитав якось хлопчик змійку.
«Ані разу не спадало на думку».
«А тому, що, як запевнив тато, із зубів твоїх висотали яд. Це, мабуть, після того, як чоловік із милосердя підібрав і поклав за пазуху напі
2024.05.07
12:18
Микола Біленький. 53 роки. Львів‘янин. Професійний клоун.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
У перші дні війни повернувся з Англії, де працював за контрактом, щоб добровольцем піти на фронт.
Після контузії залишається зі своїми побратимами, адже їм конче потрібне його сонячне мистецтво.
2024.05.07
09:38
Зорані очі
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
Оригінал тексту автора
Зоряні очі
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
2024.05.07
07:20
Впаде до ніг листок останній,
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
знесилений, мов листопад,
його нездійснене бажання –
не повернеш весни назад,
пожухлими створились луки,
густіші сутінки гаїв
і одинокий кавкіт крука,
де стихла пісня солов’їв.
2024.05.07
06:51
Розмежований війною,
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
Гомонить безладно світ, –
Постачати ще нам зброю,
Чи давати вже не слід?
Світ дарма гадає знову,
Зволікаючи, на жаль, –
Чи обмежиться лиш Львовом,
Чи до Праги пре москаль?
2024.05.07
01:36
Неначе все - так само, як раніше...
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
Але чомусь хапається рука
За порожнечу. Березнева тиша -
Багатообіцяюча така.
Здавалося б: чого мені чекати?
Викреслюючи урочисті дати
Пожовклого свого календаря,
2024.05.06
14:26
Мовчить триклятий сюзерен,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
що полчища стоять на сході
та запевняє: «Не сьогодні
прийде до нас війни кузен».
Незвідані шляхи Господні.
Пора усім на шашлики.
Арей, напевно, щось та знає,
2024.05.06
09:56
Справ щоденних й не так, щоб дуже,
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
йду на балкон за повітря ковтком -
раптом зірка срібною смужкою
з неба збігає, мов крихітний гном.
Чітко бажання встигаю замовити,
гномику пункти всі перелічую:
щоб повернулися воїни зморені
2024.05.06
09:25
Слова для пісні від імені чоловіка)
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
Несу в руках троянди білі
Тобі, красуне, в знак любові.
А ти мене чекаєш мила,
Нам сонце усміхнулось знову.
В очах твоїх я бачу щастя,
2024.05.06
06:23
Уже від ранку й дотемна
Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Я бачу й чую щосекунди,
Як вкрай уквітчана весна
Співає весело і лунко.
Уся земля, мов пишний сад,
Буяє зеленню і цвітом,
Хоч дим і гуркіт канонад
Іще засмучують півсвіту…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Інша поезія):
2024.04.15
2024.04.15
2023.12.19
2023.11.22
2023.11.18
2023.11.06
2023.10.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Оксана Мазур (1976) /
Інша поезія
Оксана Мазур. Презентація збірки “На вістрі місяця”
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Оксана Мазур. Презентація збірки “На вістрі місяця”
Про зустріч:
28 січня 2012р. о 15-00 год.
у Львові, в приміщенні Порохової вежі (вул.Підвальна, 4, 3-ій поверх) відбудеться презентація збірки Оксани Мазур “На вістрі місяця”.
В межах презентації – літературно-музичне дійство і виставка картин.
ШАНОВНІ КОХАНІ МОЇ ПееМівці!!! Чекаю! Приходьте до мене – буду щаслива побачитись з вами!!! ЦІЛУЮ!!!*************
“РЕСТАВРАЦІЯ ПРАВІЧНОГО
… створювала ці поезії жінка з виробленим внутрішнім світом, світом не стільки побутовим, як мистецьким – проте створювала, десь наче підсвідомо вивіряючи написане з потаємним досвідом своїх попередниць. У всякому разі ця внутрішня напруга обумовила і своєрідну напругу пропонованої збірки – в основному напрочуд цільної, пришвартованої до проблеми недоотриманого від долі Щастя – бо саме це можна поставити на карб вищих сил: ніхто і ніщо у своїй високій волі не може позбавити Жінку прав на визначене долею і природою благо.
Безсумнівна обдарованість авторки дає їй змогу триматися високої планки поставлених завдань, дарма що тематичні обшири збірки певним чином обмежені рамками усвідомленої чи й підсвідомої несправедливості: “Де ж я подінусь?..”, “Молитви розхристані злякано мруть на устах...” І думаймо – це від себе самої, від ліричної героїні чи від примарного двійника проголошуються слова: “Нереальна лякливице в масці, відспівана трепетно в нотах, Відпускаю Твій світ, переплавлений мною в солод і жах...” Відпускається у світ сповідальна феєрія, в якій підсвідома певність переконує: покутні, навіть докірливі слова мають досягати належного слуху.
А якщо це буде слух читача – то без сумніву справедливий варіант.
Микола ПЕТРЕНКО, Член Національної Спілки письменників України з 1960 р. Лауреат премій імені П. Тичини, імені Ю. Яновського, імені М. Шашкевича, імені Б. Лепкого.”
“Побачити бруньку, яка вже набрала соковитої сили і готова розкрити світу свою красу – то наче діткнутися до таємниці самого творення. Таке відчуття прийшло до мене, коли познайомилася із поезією Оксани Мазур. “На вістрі місяця” – як на вістрі леза, де вибір душі дуже болісний, але усвідомлений і пережитий, де страждання уже стало вогнем очищення, у якому просвітліло серце. Радісно вітати сформовану, чутливу особистість, яка уже реалізувала себе як майстер пензля, і ось – ще один поштовх душі, ще один вияв самореалізації – слово. У Оксани Мазур воно вистояне і добірне, багате за палітрою і сюжетними реалізаціями, за силою почуттів і достатньо високою майстерністю авторки.
Любов ДОЛИК, член Національної Спілки письменників України з 2005 року”
28 січня 2012р. о 15-00 год.
у Львові, в приміщенні Порохової вежі (вул.Підвальна, 4, 3-ій поверх) відбудеться презентація збірки Оксани Мазур “На вістрі місяця”.
В межах презентації – літературно-музичне дійство і виставка картин.
ШАНОВНІ КОХАНІ МОЇ ПееМівці!!! Чекаю! Приходьте до мене – буду щаслива побачитись з вами!!! ЦІЛУЮ!!!*************
“РЕСТАВРАЦІЯ ПРАВІЧНОГО
… створювала ці поезії жінка з виробленим внутрішнім світом, світом не стільки побутовим, як мистецьким – проте створювала, десь наче підсвідомо вивіряючи написане з потаємним досвідом своїх попередниць. У всякому разі ця внутрішня напруга обумовила і своєрідну напругу пропонованої збірки – в основному напрочуд цільної, пришвартованої до проблеми недоотриманого від долі Щастя – бо саме це можна поставити на карб вищих сил: ніхто і ніщо у своїй високій волі не може позбавити Жінку прав на визначене долею і природою благо.
Безсумнівна обдарованість авторки дає їй змогу триматися високої планки поставлених завдань, дарма що тематичні обшири збірки певним чином обмежені рамками усвідомленої чи й підсвідомої несправедливості: “Де ж я подінусь?..”, “Молитви розхристані злякано мруть на устах...” І думаймо – це від себе самої, від ліричної героїні чи від примарного двійника проголошуються слова: “Нереальна лякливице в масці, відспівана трепетно в нотах, Відпускаю Твій світ, переплавлений мною в солод і жах...” Відпускається у світ сповідальна феєрія, в якій підсвідома певність переконує: покутні, навіть докірливі слова мають досягати належного слуху.
А якщо це буде слух читача – то без сумніву справедливий варіант.
Микола ПЕТРЕНКО, Член Національної Спілки письменників України з 1960 р. Лауреат премій імені П. Тичини, імені Ю. Яновського, імені М. Шашкевича, імені Б. Лепкого.”
“Побачити бруньку, яка вже набрала соковитої сили і готова розкрити світу свою красу – то наче діткнутися до таємниці самого творення. Таке відчуття прийшло до мене, коли познайомилася із поезією Оксани Мазур. “На вістрі місяця” – як на вістрі леза, де вибір душі дуже болісний, але усвідомлений і пережитий, де страждання уже стало вогнем очищення, у якому просвітліло серце. Радісно вітати сформовану, чутливу особистість, яка уже реалізувала себе як майстер пензля, і ось – ще один поштовх душі, ще один вияв самореалізації – слово. У Оксани Мазур воно вистояне і добірне, багате за палітрою і сюжетними реалізаціями, за силою почуттів і достатньо високою майстерністю авторки.
Любов ДОЛИК, член Національної Спілки письменників України з 2005 року”
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію