Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
2026.11.18
14:49
Під шерех листя верб мені співало в гливах
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
Одне, мов з лісу, довге і густе,
А інше — ніби у раптових зливах,
Як згадка про минуле і пусте…
Лунало гучно, як стара бандура,
В потоках звуків між пожовклих крон,
Чи чумака забутого натура
2026.11.18
07:16
Хоч завтра вітер хмари розведе
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
І зацвіте колись побите поле -
Від горя не сховатися ніде
І болю не позбутися ніколи.
На серці будуть видимі рубці,
Повік душа чорнітиме від туги, -
Це мрію не утримати в руці,
Коли їй тісно в межах виднокругу.
2026.11.18
02:21
Прокинулась в цей час застава –
до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...до зброї кожен богатир,
палає обрію заграва,
а потім бою страшний вир.
Повільно повстають до справи
дружини цих чоловіків,
бо захист краю – їхнє право
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мірко Трасун /
Критика | Аналітика
/
Індо-арійські висліди
Протистояння у єдності
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Протистояння у єдності
„Бог” в східнослов’янських мовах пишеться і читається однаково.
У французькій – „dieu”, в іспанській – „el dios”, в італійській – „dio”, в португальській – „o deus”. Все це різновиди латинського „deus”. У романських мовах корені богів подібні до коренів своїх антиподів: у французькій – „diable”, в іспанській – „el diablo”, в італійській – „il diavolo”, в португальській – „o demônio”. Взагалі, у європейських мовах префікс „де-„ надає слову негативного забарвлення.
У валійській – „duw”, гаельською – „dia”. У кельтських мовах ці корені також близькі до своїх антиподів: у валійській – „diawl”, „diafol”; у гаельській – „diabhal”. Прабатьком кельтів є Дит (“Dydd” валійською).
У слов’ян верховне божество того ж кореня – Див. Йому протистоять герої з подібними коренями: диявол, дідько.
У Велесовій книзі брати Білобог та Чорнобог постійно протиборствують (д. 11а).
Отже, маємо протистояння схожекореневих слів, до того ж, ці слова чітко вказують на подвоєння, на чисельник „два”.
У германців, на перший погляд, протистояння відсутнє. Боги англійською – „god”, німецькою - “gott” не мають нічого спільного з дияволом (англійською – „devil”, німецькою – „Teufel”). Проте, скандинавська руна „дагаз” містить вище наведене навантаження. Вона пишеться з двох обернутих одне до одного літер „D”, що вказує і на подвоєння, і на єдність у протилежності.
Подібне звучання та навантаження має і китайське „Дао”, - діалектична єдність та протистояння „інь” та „янь”.
Подвоєння „дд” (руна „дагаз”) зустрічається і в імені Будди.
Цікава картина спостерігається при співставленні інших сусідніх індоарійських гілок: індійської та іранської. У давньоіндійській міфології „дєва” – божества, а „асури” – демони. Тоді як навпаки, „деви”, „дайви”, „діви” в іранській міфології– злі духи, а „ахури” – благі духи. Подібні до іранських негативні оцінки „девів” присутні в таджицькій, вірменській, грузинській, узбецькій, казахській, киргизькій, тюркській, турецькій, гагаузькій міфологіях.
Хрест, один із символів індоарійців, також складається із протилежностей: вертикального та горизонтального.
Рама (той же хрест) складається із протилежних чоловічого „ра” і жіночого „ма” начал.
За свідченням О.Яблонської, у язичницьких віруваннях хрест, тобто єдність і протиборство горизонтального та вертикального, є символом неосяжного Всесвіту, який не має ні початку ні кінця.
Крішна (українською „крижень” – „хрест”) також несе таке навантаження.
Отже, верховний бог – це діалектична єдність протилежностей, світлого і темного, доброго і злого, в кожному злі є добро, і в кожному добрі є зло; світло змінює темінь, а темінь – світло, і в цьому русі та єдності протиріч проявляє себе Бог.
У французькій – „dieu”, в іспанській – „el dios”, в італійській – „dio”, в португальській – „o deus”. Все це різновиди латинського „deus”. У романських мовах корені богів подібні до коренів своїх антиподів: у французькій – „diable”, в іспанській – „el diablo”, в італійській – „il diavolo”, в португальській – „o demônio”. Взагалі, у європейських мовах префікс „де-„ надає слову негативного забарвлення.
У валійській – „duw”, гаельською – „dia”. У кельтських мовах ці корені також близькі до своїх антиподів: у валійській – „diawl”, „diafol”; у гаельській – „diabhal”. Прабатьком кельтів є Дит (“Dydd” валійською).
У слов’ян верховне божество того ж кореня – Див. Йому протистоять герої з подібними коренями: диявол, дідько.
У Велесовій книзі брати Білобог та Чорнобог постійно протиборствують (д. 11а).
Отже, маємо протистояння схожекореневих слів, до того ж, ці слова чітко вказують на подвоєння, на чисельник „два”.
У германців, на перший погляд, протистояння відсутнє. Боги англійською – „god”, німецькою - “gott” не мають нічого спільного з дияволом (англійською – „devil”, німецькою – „Teufel”). Проте, скандинавська руна „дагаз” містить вище наведене навантаження. Вона пишеться з двох обернутих одне до одного літер „D”, що вказує і на подвоєння, і на єдність у протилежності.
Подібне звучання та навантаження має і китайське „Дао”, - діалектична єдність та протистояння „інь” та „янь”.
Подвоєння „дд” (руна „дагаз”) зустрічається і в імені Будди.
Цікава картина спостерігається при співставленні інших сусідніх індоарійських гілок: індійської та іранської. У давньоіндійській міфології „дєва” – божества, а „асури” – демони. Тоді як навпаки, „деви”, „дайви”, „діви” в іранській міфології– злі духи, а „ахури” – благі духи. Подібні до іранських негативні оцінки „девів” присутні в таджицькій, вірменській, грузинській, узбецькій, казахській, киргизькій, тюркській, турецькій, гагаузькій міфологіях.
Хрест, один із символів індоарійців, також складається із протилежностей: вертикального та горизонтального.
Рама (той же хрест) складається із протилежних чоловічого „ра” і жіночого „ма” начал.
За свідченням О.Яблонської, у язичницьких віруваннях хрест, тобто єдність і протиборство горизонтального та вертикального, є символом неосяжного Всесвіту, який не має ні початку ні кінця.
Крішна (українською „крижень” – „хрест”) також несе таке навантаження.
Отже, верховний бог – це діалектична єдність протилежностей, світлого і темного, доброго і злого, в кожному злі є добро, і в кожному добрі є зло; світло змінює темінь, а темінь – світло, і в цьому русі та єдності протиріч проявляє себе Бог.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
