Давньоукраїнською „невчас” – горе, нещастя, негода. У даному випадку літера „щ” замінює сполучення „вч”. Отже, нещастям, горем є життя не-в-часі, а щастям – життя в-часі.
Аналогічну картину маємо в російській мові. „Счастье” – с часом, „несчастье” – не с часом. Але в російській „час” позначає лише годину, як одиницю часу, а не весь час в цілому.
У латинській одним з варіантів щастя є „secundum”, що також позначає одиницю часу, але ще меншу.
Білоруською щастя також вказує на час: „шчасце”.
У польській також зустрічаємо час – „сzas” як складову щастя – “szczęście”.
Отже, щастя тісно пов’язане з часом, можливо, бути в потрібний момент в потрібному місці. Щастя в одних мовах короткочасне: година, секунда, а в інших постійне.
Українське „су-часний”, російське „со-временный” не гарантує щастя. Для щастя потрібно бути не стільки з часом (богом), скільки в часі (бозі) (див. статтю „Бог є час і рух”.