Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.17
11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
Спритна ворона з бенкету злетіла нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.
Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє
2026.11.17
07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран
2026.11.17
05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."
2026.11.16
23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валерій Хмельницький /
Проза
/
АС-13-В
Засмагла шоколадка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Засмагла шоколадка
Після обіду, щойно Олег зібрався іти на пляж, небо раптом захмарилось і здійнявся холодний вітер. Море потемніло. Закрапав дрібний дощик. Сподіваючись, що це ненадовго (під час оксамитового сезону на Південному березі Криму погода псується не довше, ніж на годину-дві - зранку чи після обіду) і пригадавши незабутні враження від пішохідних екскурсій по заповіднику Кара-Даг, Олег придбав білет на прогулянковий катер, аби цього разу помилуватись неймовірною красою гір з боку моря.
Щойно катер вийшов у море, хмари розійшлись і знову засяяло сонце. Невдовзі поблизу закружляли дельфіни. Пасажири кинулись їх фотографувати.
Олег зручно розташувався на задній лавочці корми, милуючись базальтовими скелями давнього вулкана, який, за розповідями екскурсовода, піднявся із дна моря сто шістдесят мільйонів років тому.
Краєм ока Олег помітив, як знизу по східцях піднялись хлопець з дівчиною і сіли на лавочки по боках.
За якийсь час знову зібрались хмари і почало накрапати. Ховаючись від дощу, парубок зійшов униз, полишивши юнку на самоті.
Несподіваний порив вітру закотив поділ її плаття, оголивши засмаглі стрункі ноги, але дівчина не звернула на це уваги, захоплена спогляданням незвичного пейзажу, а її коліна ненароком злегка віддалились одне від одного, коли вона озирнулась, проводжаючи поглядом Золоті Ворота.
Cерце Олега забилось частіше, оскільки в результаті легенького руху дівчини йому стало помітно у глибині між її ніжками темний трикутник, цнотливо прикритий чорним мереживом трусиків. Він озирнувся, аби пересвідчитись, чи ще комусь із пасажирів не кинулась в очі ця пікантна подробиця, але, як виявилось, усі інші пересіли на бічні лавочки, аби краще роздивитись вулкан, до якого сам Олег вже втратив будь-який інтерес. Вагаючись, він на хвильку замислився, чи пейзаж, відкритий дівчиною перед його очима, мимовільний, чи, уявилося Олегу, можливо, і навмисний - тобто є своєрідним запрошенням з боку розкутої дівчини. Він піднявся з лавочки, збираючись пересісти до юнки ближче, аби спробувати зав'язати невимушену розмову, яка мала б за мету знайомство, але в цю мить повернувся хлопець, з яким вона піднялась на палубу, і покликав її униз.
Дощ перейшов у зливу. Почався шторм. Усім, хто ще залишався на палубі, довелось теж зійти униз.
У холі Олег відразу помітив знайому незнайомку, котра самотньо сиділа у першому ряду крісел перед великим екраном телевізора, де миготіли кадри якогось кліпу. Її супутник на високому стільці біля бару пив через соломинку брунатний коктейль, пильно дивлячись на красуню. У Олега майнуло відчуття, ніби між парубком та дівчиною щойно пробігла величезна чорна кішка.
Зрештою прогулянковий катер причалив до пристані і пасажири вийшли на набережну.
Олега здивувало і потішило неймовірне море квітів на клумбах біля невеликих ресторанів та кафе, з яких лунала різноманітна легка музика.
Наступного ранку на небі не було жодної хмаринки, і Олег, навіть не поснідавши, поспішив на пляж, який був досить далеченько, а дорога до нього - стомливою, зате вода біля узбережжя - прозора і чиста, на відміну від міського пляжу, та й берег вкритий піском, а не галькою. Сонце припікало все сильніше і, дійшовши нарешті до пляжу, Олег швиденько скинув шорти і з насолодою пірнув у морські хвилі.
З приємною знемогою вийшовши із води, побачив, що кафе на березі вже відчинилось, бо офіціанти розставляють пластикові столики під тентами та крісла. Направившись по лінії прибою до кафе, Олег зауважив, як здалеку, ледь усміхаючись, у його сторону позирає юна красуня, вкрита рівномірною засмагою темно-шоколадного кольору. Її ідеальні форми нагадували статую античної богині.
Олег зупинився, не в силі відірвати погляду від юнки.
Тим часом дівчина встала і попрямувала до моря, звабливо вигинаючись при ході.
Цікаво, вона справді усміхалась, позираючи на нього, чи це йому тільки здалось? Можливо, це одна із його курортних знайомих? Злегка вагаючись, Олег звернув у її сторону, аби переконатись у правильності здогадів, як раптом поряд із нею виросла фігура засмаглого атлета, що чи не навмисно трохи затримав погляд, спрямований у бік Олега.
Відмовившись поки що від свого наміру, Олег сів за столик у кафе, де замовив і неуважно проковтнув кілька мініатюрних канапок, запив склянкою холодного соку і повернувся на пляж.
Там його увагу знову привернула вже знайома парочка, що пірнала у хвилях якраз навпроти нього - шоколадна красуня з атлетичним супутником. Стоячи по пояс у воді, той час від часу підставляв складені долоні, на які вона ставала у повен зріст, а тоді підкидав її високо вгору. З веселим сміхом, зробивши пірует, дівчина пірнала у морську глибину.
Олег знову помітив швидкий погляд у свій бік та звабну усмішку на устах красуні.
І вже після цілоденного відпочинку на пляжі, коли він крокував стомлено додому, йому сяйнув раптовий здогад: юна богиня на пляжі і дівчина, котра сиділа на палубі збоку від нього - одна і та ж особа!
Просто він, на відміну від неї, її не впізнав.
Адже на катері вона була одягнута у легеньке платтячко, а на пляжі - лиш у засмагу.
05.07.2012
Щойно катер вийшов у море, хмари розійшлись і знову засяяло сонце. Невдовзі поблизу закружляли дельфіни. Пасажири кинулись їх фотографувати.
Олег зручно розташувався на задній лавочці корми, милуючись базальтовими скелями давнього вулкана, який, за розповідями екскурсовода, піднявся із дна моря сто шістдесят мільйонів років тому.
Краєм ока Олег помітив, як знизу по східцях піднялись хлопець з дівчиною і сіли на лавочки по боках.
За якийсь час знову зібрались хмари і почало накрапати. Ховаючись від дощу, парубок зійшов униз, полишивши юнку на самоті.
Несподіваний порив вітру закотив поділ її плаття, оголивши засмаглі стрункі ноги, але дівчина не звернула на це уваги, захоплена спогляданням незвичного пейзажу, а її коліна ненароком злегка віддалились одне від одного, коли вона озирнулась, проводжаючи поглядом Золоті Ворота.
Cерце Олега забилось частіше, оскільки в результаті легенького руху дівчини йому стало помітно у глибині між її ніжками темний трикутник, цнотливо прикритий чорним мереживом трусиків. Він озирнувся, аби пересвідчитись, чи ще комусь із пасажирів не кинулась в очі ця пікантна подробиця, але, як виявилось, усі інші пересіли на бічні лавочки, аби краще роздивитись вулкан, до якого сам Олег вже втратив будь-який інтерес. Вагаючись, він на хвильку замислився, чи пейзаж, відкритий дівчиною перед його очима, мимовільний, чи, уявилося Олегу, можливо, і навмисний - тобто є своєрідним запрошенням з боку розкутої дівчини. Він піднявся з лавочки, збираючись пересісти до юнки ближче, аби спробувати зав'язати невимушену розмову, яка мала б за мету знайомство, але в цю мить повернувся хлопець, з яким вона піднялась на палубу, і покликав її униз.
Дощ перейшов у зливу. Почався шторм. Усім, хто ще залишався на палубі, довелось теж зійти униз.
У холі Олег відразу помітив знайому незнайомку, котра самотньо сиділа у першому ряду крісел перед великим екраном телевізора, де миготіли кадри якогось кліпу. Її супутник на високому стільці біля бару пив через соломинку брунатний коктейль, пильно дивлячись на красуню. У Олега майнуло відчуття, ніби між парубком та дівчиною щойно пробігла величезна чорна кішка.
Зрештою прогулянковий катер причалив до пристані і пасажири вийшли на набережну.
Олега здивувало і потішило неймовірне море квітів на клумбах біля невеликих ресторанів та кафе, з яких лунала різноманітна легка музика.
Наступного ранку на небі не було жодної хмаринки, і Олег, навіть не поснідавши, поспішив на пляж, який був досить далеченько, а дорога до нього - стомливою, зате вода біля узбережжя - прозора і чиста, на відміну від міського пляжу, та й берег вкритий піском, а не галькою. Сонце припікало все сильніше і, дійшовши нарешті до пляжу, Олег швиденько скинув шорти і з насолодою пірнув у морські хвилі.
З приємною знемогою вийшовши із води, побачив, що кафе на березі вже відчинилось, бо офіціанти розставляють пластикові столики під тентами та крісла. Направившись по лінії прибою до кафе, Олег зауважив, як здалеку, ледь усміхаючись, у його сторону позирає юна красуня, вкрита рівномірною засмагою темно-шоколадного кольору. Її ідеальні форми нагадували статую античної богині.
Олег зупинився, не в силі відірвати погляду від юнки.
Тим часом дівчина встала і попрямувала до моря, звабливо вигинаючись при ході.
Цікаво, вона справді усміхалась, позираючи на нього, чи це йому тільки здалось? Можливо, це одна із його курортних знайомих? Злегка вагаючись, Олег звернув у її сторону, аби переконатись у правильності здогадів, як раптом поряд із нею виросла фігура засмаглого атлета, що чи не навмисно трохи затримав погляд, спрямований у бік Олега.
Відмовившись поки що від свого наміру, Олег сів за столик у кафе, де замовив і неуважно проковтнув кілька мініатюрних канапок, запив склянкою холодного соку і повернувся на пляж.
Там його увагу знову привернула вже знайома парочка, що пірнала у хвилях якраз навпроти нього - шоколадна красуня з атлетичним супутником. Стоячи по пояс у воді, той час від часу підставляв складені долоні, на які вона ставала у повен зріст, а тоді підкидав її високо вгору. З веселим сміхом, зробивши пірует, дівчина пірнала у морську глибину.
Олег знову помітив швидкий погляд у свій бік та звабну усмішку на устах красуні.
І вже після цілоденного відпочинку на пляжі, коли він крокував стомлено додому, йому сяйнув раптовий здогад: юна богиня на пляжі і дівчина, котра сиділа на палубі збоку від нього - одна і та ж особа!
Просто він, на відміну від неї, її не впізнав.
Адже на катері вона була одягнута у легеньке платтячко, а на пляжі - лиш у засмагу.
05.07.2012
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Прощальний лист маестро (поетична пiсляпародiя)"
• Перейти на сторінку •
"Волання поетичного метра"
• Перейти на сторінку •
"Волання поетичного метра"
Про публікацію
