ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Дума Козак
2020.09.26 19:05
Усе чекає
Троянди зачекалися на тебе
у кришталевій вазі на столі
і з вишини в Інгул упало небо,
а ранками уже бракує слів…

Нагадує про тебе, моя мила,
мартіні келих, лишений цукат,
вчорашній запах, люба, твого тіла,

Шон Маклех
2020.09.26 15:44
Жадання стихії
Віра моя
Схована в чорній кам’яній скрині,
Що лежить серед кинутого ірландського дому,
Що стоїть на пустищі,
Де колись цвіли квіти – рожеві і запашні.
Дому, в якому ховались повстанці
І грілись біля печі мурованої.

Ярослав Чорногуз
2020.09.26 15:13
Із циклу "Перлини раю" (подорож "Софіївкою") Тарпейська скеля
Жила у Римі дівчина Тарпея,
Що мріяла прославитися чимсь.
І злота блиск – це щось було для неї –
Дурне дівчисько – краще не дивись.

Даремно пестиш ним уяву хвору,
І мрієш ти про нього кожну мить.
Воно блищить лише тобі на горе…

Ігор Федів
2020.09.26 13:31
Ноша долі
Хрести… Беруть хрести на свої плечі люди.
Бажають, аби ноша легшою була,
Аби її не змінювала доля дуже,
А ще дорогою по рівному вела.

Вони воліють, оминаючи підйоми,
Омріяну займати нішу у житті.
Кому потрібні болі і судоми,

Дума Козак
2020.09.26 11:22
Ранкові аромати
Чим пахнуть ранки? Росами зірниць
і молоком туманів на світанні,
і глибиною погляду зіниць
твоїх очей, наповнених коханням.

Чим пахне день, що з ночі постає
на обрії ранковою зорею?
Пташиним співом, що єство своє

Ігор Шоха
2020.09.26 10:38
Версії четвертого виміру
Чи ризи одягаємо, чи рясу,
однакова картина житія,
в якому пізнаю себе і я...
..............................................
Долаючи нові космічні траси,.
у безмірі енергії і маси
пливе terra incognita моя.

Тетяна Левицька
2020.09.26 10:27
Дуже хвора
Там болить а там пече -
подруга жаліється:
то викручує плече,
то щемить голівонька.
Ноги ватні, хоч не встань,
і не йди нікуди.

- То чому ж про тебе, Мань,

Сергій Губерначук
2020.09.26 09:57
Снобродство
Коли ти вказуєш іти на північ –
я вже на півдні попри все!
Коли вже й захід мружиш сонним оком –
я свій світанок маю тут, на сході!
Коли твій силует аж десь на пляжі
з піску стримить обвугленим плечем –
я ще не твій, але вже мчу крізь щем…

Юрій Сидорів
2020.09.26 08:54
Аякже
Сумує земля за колгоспами,
Читацька громада - за чтивом.
Болюче, з жалями незносними
Сумує земля за колгоспами.

Величчям і справами хосними
Прослався, могутня країно.
Сумує земля за колгоспами,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:46
Після літа
Доспілі яблука в саду,
Зриває з віт моя онука.
У вересневому меду
Слова загусли без принуки.

Мовчать, затаєні в душі,
Від цих небес, від щастя світу.
Ступаю прямо в спориші,

Ніна Виноградська
2020.09.26 08:38
Український Ісус
А ми ще вірим дотепер
В неукраїнського Ісуса.
І забуваєм, хто помер
За Україну саме. Стуса.

Простого хлопця, Василя,
Що виріс поряд, в Україні,
Якому рідна ця земля

Іван Потьомкін
2020.09.25 15:20
З голосу Овідія
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам’ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні, –
Де слово – подув, а не смисл,
Теж тільки пам’ять.

Ігор Деркач
2020.09.25 10:05
У течії омани
Чоловіку мало мати все,
що не заборонено мораллю,
і якщо наліво понесе,
то не оминає файну кралю.

Час не розчиняє почуття
у пучині моря-океану,
і якщо ми любимо життя,

Сергій Губерначук
2020.09.25 09:19
Заборонений лист
Знов з-під подушки білої в чорну шухляду
замикаю листа, мов приховую зраду.
Сонні руки, прохоплені сонячним ранком,
тремчучи, замітають сліди поза ґанком.

Очі, жмурячись, плачуть від згадки самої,
хто підійде надвечір погратися мною,
хто в листах

Микола Соболь
2020.09.25 05:54
Пора йти
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
У губи поцілую наостанок…
Пора іти. Нехай кохана спить.

Що є любов? – велика таємниця.
Ніхто не зміг довідатись глибин,
чому нас манить чарівна жар-птиця?,

Дума Козак
2020.09.24 19:22
Дарунок неба
Цілує вітер посмішку твою
і промінцями сонце пестить губи.
Я осторонь закохано стою,
любуючись тобою, моя люба.

Ти – ніби келих гарного вина,
в очах іскряться бісики у тебе.
Моя кохана, квітко чарівна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Нікітіна Вікторія
2020.09.18

Ріша Бо
2020.09.07

Катя Мушаровская Кетрин
2020.09.04

Лідія Скрипка
2020.09.01

Лариса Маковей
2020.08.01

М Менянин
2020.07.28

Таня Тарасюк
2020.06.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Семен Санніков (1955) / Вірші

 ***
Сексуальних утіх полуничний кисіль
Заварила Природа Тваринного Світу.
Він собак закливає до їхніх весіль,
І розносить Любов, еротично зігріту,
По Планеті земній – від Пустель до Морів,
Від низин - до дзвіниці Печерської Лаври.
За питтям киселю хай би я погорів,
А коханок моїх не душили би маври.

Непомітно чи ні, а кисіль висиха,
А що буде з майбутнім, не каже Природа.
Ще й возносять церковники секс до гріха.
Неминуче надходить страшна прохолода…

(2012, пов. 2016)

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-10-13 21:06:00
Переглядів сторінки твору 3725
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.957 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.413 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Метафізична поезія
Автор востаннє на сайті 2020.02.23 18:24
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-14 16:43:56 ]
Так. Із всіх ссавців - ми найжахливіші в своїй масі, - так видається часто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-10-23 22:23:55 ]
Всё сказано, каких ещё зеркал?...)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Вітер (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 22:24:24 ]
а як це "возводити до гріха"? мене цікавить різноспрямованість понять.
"Я сьорбнув киселю, і неначе прозрів" - кома зайва.
" не таліби, то маври" - чому не "а"? (заодно і свій КП підтягли б).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 22:32:21 ]
Якщо "а", то мій літературний герой у такому випадку стверджував би, що саме маври, а не таліби.
А у ситуації з "то" виходить якось не так, як було б з "а". Але я ще звернусь до "лайерів" у нашій фірмі. Вони мені пояснять цю казуїстику. Вони вже бачили цей вірш, але нічого не казали.
Стосовно коми мушу погодитись, якщо мати на увазі звичайне перелічування "сьорбнув, прозрів, ще сьорбнув і набридло сьорбати". Та мені хотілось внести елемент субпідрядности, а не виставляти речення як сурядне.
"Возводити" - це "піднімати догори" і "возвеличувати".
Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 22:36:39 ]
Напишу "возносять".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Вітер (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 22:47:56 ]
ні, давайте розберемося ) я розумію значення слів "возводять" і "возносять". але це речі вищого прядку, так? а гріх - нищого. то як можна щось вище "возводити" до нижчого? чи це іронія така? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2012-10-23 22:52:24 ]
...це вірш...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 22:56:47 ]
Може, навіть саме так.
Можливо, це такий от оксюморон, який складається не стільки з двох понять, які створюють антагоністичне словосполучення, а скільки такий оксіморон (він пишеться і з "і"), який в даному випадку складається з одного слова (а "слово" - це і значення) і з одного поняття або дії. Я, коли писав, відчував цей складний момент (нюанс). Але я не звик до легких шляхів ні в поезіЇ, ні у словоблудстві :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Вітер (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 23:03:52 ]
а, ну, тоді оксюморон вам у допомогу )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-10-23 23:05:58 ]
І усім вам, але щось з розряду значно кращого.
Щастя, добробуту, здоров'я і т.д., і т.п. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-10-24 14:47:38 ]
"нижчого", Юлю :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Ліпчинський (М.К./Л.П.) [ 2012-10-24 14:51:56 ]
А скринька відчиняється просто: автор стверджує, що церковники, вважаючи будь-який секс нижчим від будь-якого гріха, возносять його до останнього. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 13:30:03 ]
Секс - як гріх?Насолода?Позитивні емоції? Одна із форм вираження кохання? Мені до вподоби протиставляння, яке, очевидно, є першочерговим у філософських міркуваннях. По-моєму, Вам вдалося повністю розкрити тему і підвести риску останнім рядком твору. Поетичність має привабливу форму


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-02 19:20:50 ]
Я отримував сигнали про неправильний підхід до висвітлення питання, якого я обережно (тактовно) торкнувсь, і про мої якоюсь мірою неправильні думки.
Але які думки повинні вважатись правильними?
Оспівувати Кохання є кому і без мене, і нехай у ТИХ віршах відшуковується місце для правильних думок, якими українські таліби зміцнюють ефективність своєї просвітницької роботи.
Українські маври хай віршують про своє.
Ваш відгук спрацював на користь того вотуму, який мене влаштовує як автора :)