ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.20
05:12
Віком ослаблена пам'ять
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
Зраджує нині мені, -
Плутаю дати з місцями,
Змішую ночі та дні.
Вже пригадати несила
Часу подій і розмов, -
Стан - мов позбавивсь вудила
В товщі води риболов.
2024.05.20
01:53
Московська зараза гидка і брутальна,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, мов зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не знищені свинособаки,
Страшна і живуча, мов курва вокзальна,
Затьмарює мізки, засмічує душі
І смородом трупним, мов зашморгом душить.
Немає рятунку, не буде пощади,
Допоки болотні біснуються гади,
Допоки не знищені свинособаки,
2024.05.20
00:49
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
І вкрився клятим триколором.
Своїм римованим набором
Виконує словесний крос.
Рядочки пише кровосос
Та радість називає горем.
Сидить смердючий малорос
2024.05.20
00:04
биті жаки й калачики терті
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
впалі ангели ой не святі
ти мені не сестра милосердя
і тобі я не брат у Христі
для такого занадто вже палко
дуже гаряче все це - ще б пак
далебі, ти не скромна фіалка
2024.05.19
21:12
Місто зустрічей, місто небажаних втрат.
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
Місто гарних жінок і славетних мелодій...
Діамант - 800 чи років, чи карат.
І шукати подібної цінності годі.
Філіжаночка щастя - чого треба ще
В місті дивних легенд і веселих кав'ярень?
Місто, де всі надії
2024.05.19
18:28
Вже сердитий зранку Толя,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
На дружину знов кричить.
Не зварила їсти Оля,
Як змія тепер сичить.
В хаті бруду по коліна,
Не помиті тарілки.
Що це в нього за дружина,
2024.05.19
15:01
Травень місяць на порозі. Сонце в небі світить
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
Та так світить, що, неначе, справжнісіньке літо.
Сидять діди на лавочці, вже їх розморило.
Видається, все, що можна вже обговорили.
Отож, сидять, подрімують, кості вигрівають,
Про що б ще поговорити, под
2024.05.19
13:59
Одного погожого ранку, у перші дні березня, велика ватага любителів підлідного лову зібралася за околицею села Новокиївка, на самому березі Дніпра. Оскільки сьогоднішній день був вихідним, багато мешканців вирішили спробувати свого щастя – змістовно прове
2024.05.19
12:13
Потвори видають свою потворність за неповторність.
Росіяни поважають тільки підкорені народи, усіх інших ненавидять або бояться.
Ті, що прикидаються носіями абсолютної істини, найчастіше і є абсолютними брехунами.
Правду можна скомпілювати так,
2024.05.19
11:36
Сусідка укотре прийшла зарюмсаною. Це й не дивно, бо власне чадо щоденно мордує власну неню.
З виду - хлопець як хлопець: повнощокий, сідниці ледь улазять у штани, пузо звисає аж до колін. І це при тому, що йому всього лишень 25 годочків і ніякі хвороб
2024.05.19
09:09
Кажеш, з Чорноволом за столом
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили в тій тарілці супу?!
19.05.24р.
у буфеті Ради сьорбав зупу?
В'ячеславе, що ж Ви це лайно
не втопили в тій тарілці супу?!
19.05.24р.
2024.05.19
06:04
Зігріває сонечко повіки
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
І обличчя обдає вогнем, -
Цілий день, немов сумлінний лікар,
Сяянням обстежує мене.
Усього пронизує промінням,
Щоб я радо стверджував затим:
Сонце залишається незмінно
Неутомним, милим, дорогим…
2024.05.19
04:20
Открытое письмо Артуру Курдиновскому
Артур Дмитриевич,
меня смутили и даже весьма огорчили Ваши последние по времени публикации.
Несколько цитат.
О русском языке - «свинособача мова» («Народу, отрезающему головы»).
Однако в миру, как говорится, Вы об
2024.05.19
02:31
У колгоспі "Червоне дишло"
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
Вся свідома громадськість вийшла.
Уперед понесли їх ноги,
Перекрили усі дороги.
Транспорант несе дядя Юра,
Визначна й відома фігура.
І кричить він, хоча й не хлопчик:
2024.05.18
20:22
Заступаєш у тінь, як у сірий, понурий куток,
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
Не прикритий від ока, що зрить віковою злобою.
Підійшовши до прірви, торкаєшся краю ногою,
Прислухаючись. Серце й годинник відлічують крок.
Чий це вирок? Урок? І ти зводиш свій зір, як курок.
Але це пантом
2024.05.18
18:30
Я виходжу зі гри, бо кохання не гра,
а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...а святе почуття незбагненне.
Це блаженство душі, світло вічного Ра,
на солоних губах рідне ймення.
Не гравець запасний, що на лаві вузькій
жде на зоряний час з нетерпінням.
Заздрість чорна і біла — пристрітом
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Надія Коханевська (1991) /
Проза
&ifyoudon'tloveme
Ти мене любиш? Питання рівня середньої школи, в 15 років воно легко задається і передбачає ще адекватну відповідь типу так або ні, хоч можливі й інші варіації. Тобі так хочеться його задати, але на жаль – тобі вже не 15 і це може зашкодити твоєму студентському іміджеві. Але по іншому ти поки не дізнаєшся. В дівчачих енциклопедіях для тієї ж середньої школи психологи просто пояснять тобі, що таке кохання ще й покажуть зрозумілі приклади. Але цього не достатньо, щоб книжку читали охоче і для цього в окремому розділі там зазначено кільканадцять ознак, що вкажуть тобі на «так» (кохає) і «ні» (відповідно). Але психологи допустили промах, коли писали про середню школу, бо коли тобі 15, то всі ознаки тебе ані трохи не турбують і кожен його вчинок, навіть найпаскудніший, вселяє в тебе святу віру в те, що це так він тебе любить.
Коли ти закінчуєш середню школу і на додаток ще й 2 курси університету, таке поняття як кохання починає дещо варіювати у своїх значеннях. Дівчача енциклопедія вже навряд чи порадить, а точніше зарадить в ділах сердечних. Якщо він щодня зустрічає тебе після школи і проводить додому, а коли ще й допомагає нести портфель (тобто несе його сам – авт.), то таки любить, - самовпевнено стверджує енциклопедія. Але в університеті він тебе не зустрічає, бо ви з різних університетів, які ще й знаходяться в різних кінцях міста, навчання у вас в різні зміни – одним словом, тут ти вже сама пишеш свою енциклопедію.
Важко сказати, що таке кохання, коли тобі вже не 15. А коли тобі 19, то всі енциклопедичні визначення доводять тебе до сказу, бо вже ніякої надії не вселяє те, що він не подзвонив сьогодні й завтра не подзвонить. І коли в нічному клубі ви випадково зустрічаєтесь, то єдине, що ти можеш йому подарувати, це привітну посмішку – бо ти ж таки рада його бачити – а в більшому й немає сенсу, бо в тої білявки довгі ноги і IQ 4-й розмір. Вечірку влаштовує його університет, ти тут з двома коліжанками – одна стюардеса, друга юристка. Ви сидите за столиком на м»ягкій пурпуровій канапі, з вами двоє осіб протилежної статі – один авіаконструктор, інший пілот. Той що пілот, натхненно розповідає коліжанкам про безкраї простори синього неба, які власними очима бачив в минулому році на практиці. При цьому пілот обіймає юристку за талію, а та захоплено слухає цього героя і підключивши усю свою фантазію, намагається уявити той літак з усією його реактивністю.
Той що конструктор зайнятий тобою. За талію він тебе не обіймає, але дуже хоче. Не менш натхненно він розповідає тобі про зовнішнє керування літаком, про проекцію аеропорту в осі ікс, ігрек та зет. Вигляд у нього серйозний, але привітний. Ти йому сподобалась, і він робить все можливе, щоб тебе привабити, він напружує всі свої інтелектуальні ресурси, щоб розповідь здавалась як омога цікавішою і захоплюючою. Але ти навіть не слухаєш цього пізнайка, тільки час від часу киваєш і посміхаєшся, де ніби годиться для підтримання розмови, точніше його монологу. Думаєш ти зараз зовсім про інше і про іншого. Мимоволі обертаєш голову до дверей зліва, бачиш його з білявкою, далі білявку без нього, далі його біля себе. Кілька компліментів в бік твоїх чарівної сукні і прекрасної посмішки, які ти вдало відбиваєш, зауважуючи, що в нього класна сорочка. Все добре, але тут ти згадуєш про свого пізнайка, а той вже тягне йому руку для привітання: «Приємно! Я авіаконструктор. А ти?» - чемно так питає пізнайко. «А я інженер». Ти не встигаєш й рота відкрити, як до твого інженера підходить білявка, кидає на тебе косий погляд і цілує його за вушком. Знайомитись білявка ні до кого не лізе, за що ти їй вдячна безмежно. Інженер встає, потискає руку своєму колезі конструктору, кидає тобі привітне «побачимось» і йде геть, взявши з собою білявку, звичайно. Проходить мить, і ти повертаєшся на землю і розумієш, що хоч він і пішов, а пізнайко-то лишився. І коли минає мовчання і твій кавалер стурбованим голосом питає тебе: «Щось не так? Невже я не подобаюсь дамі?» - ти байдуже знизуєш плечима і кажеш своє відверте ні, а помітивши пізнайковий конфуз, іронічно додаєш: «Ну ти ж не інженер».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
&ifyoudon'tloveme
Ти мене любиш? Питання рівня середньої школи, в 15 років воно легко задається і передбачає ще адекватну відповідь типу так або ні, хоч можливі й інші варіації. Тобі так хочеться його задати, але на жаль – тобі вже не 15 і це може зашкодити твоєму студентському іміджеві. Але по іншому ти поки не дізнаєшся. В дівчачих енциклопедіях для тієї ж середньої школи психологи просто пояснять тобі, що таке кохання ще й покажуть зрозумілі приклади. Але цього не достатньо, щоб книжку читали охоче і для цього в окремому розділі там зазначено кільканадцять ознак, що вкажуть тобі на «так» (кохає) і «ні» (відповідно). Але психологи допустили промах, коли писали про середню школу, бо коли тобі 15, то всі ознаки тебе ані трохи не турбують і кожен його вчинок, навіть найпаскудніший, вселяє в тебе святу віру в те, що це так він тебе любить.
Коли ти закінчуєш середню школу і на додаток ще й 2 курси університету, таке поняття як кохання починає дещо варіювати у своїх значеннях. Дівчача енциклопедія вже навряд чи порадить, а точніше зарадить в ділах сердечних. Якщо він щодня зустрічає тебе після школи і проводить додому, а коли ще й допомагає нести портфель (тобто несе його сам – авт.), то таки любить, - самовпевнено стверджує енциклопедія. Але в університеті він тебе не зустрічає, бо ви з різних університетів, які ще й знаходяться в різних кінцях міста, навчання у вас в різні зміни – одним словом, тут ти вже сама пишеш свою енциклопедію.
Важко сказати, що таке кохання, коли тобі вже не 15. А коли тобі 19, то всі енциклопедичні визначення доводять тебе до сказу, бо вже ніякої надії не вселяє те, що він не подзвонив сьогодні й завтра не подзвонить. І коли в нічному клубі ви випадково зустрічаєтесь, то єдине, що ти можеш йому подарувати, це привітну посмішку – бо ти ж таки рада його бачити – а в більшому й немає сенсу, бо в тої білявки довгі ноги і IQ 4-й розмір. Вечірку влаштовує його університет, ти тут з двома коліжанками – одна стюардеса, друга юристка. Ви сидите за столиком на м»ягкій пурпуровій канапі, з вами двоє осіб протилежної статі – один авіаконструктор, інший пілот. Той що пілот, натхненно розповідає коліжанкам про безкраї простори синього неба, які власними очима бачив в минулому році на практиці. При цьому пілот обіймає юристку за талію, а та захоплено слухає цього героя і підключивши усю свою фантазію, намагається уявити той літак з усією його реактивністю.
Той що конструктор зайнятий тобою. За талію він тебе не обіймає, але дуже хоче. Не менш натхненно він розповідає тобі про зовнішнє керування літаком, про проекцію аеропорту в осі ікс, ігрек та зет. Вигляд у нього серйозний, але привітний. Ти йому сподобалась, і він робить все можливе, щоб тебе привабити, він напружує всі свої інтелектуальні ресурси, щоб розповідь здавалась як омога цікавішою і захоплюючою. Але ти навіть не слухаєш цього пізнайка, тільки час від часу киваєш і посміхаєшся, де ніби годиться для підтримання розмови, точніше його монологу. Думаєш ти зараз зовсім про інше і про іншого. Мимоволі обертаєш голову до дверей зліва, бачиш його з білявкою, далі білявку без нього, далі його біля себе. Кілька компліментів в бік твоїх чарівної сукні і прекрасної посмішки, які ти вдало відбиваєш, зауважуючи, що в нього класна сорочка. Все добре, але тут ти згадуєш про свого пізнайка, а той вже тягне йому руку для привітання: «Приємно! Я авіаконструктор. А ти?» - чемно так питає пізнайко. «А я інженер». Ти не встигаєш й рота відкрити, як до твого інженера підходить білявка, кидає на тебе косий погляд і цілує його за вушком. Знайомитись білявка ні до кого не лізе, за що ти їй вдячна безмежно. Інженер встає, потискає руку своєму колезі конструктору, кидає тобі привітне «побачимось» і йде геть, взявши з собою білявку, звичайно. Проходить мить, і ти повертаєшся на землю і розумієш, що хоч він і пішов, а пізнайко-то лишився. І коли минає мовчання і твій кавалер стурбованим голосом питає тебе: «Щось не так? Невже я не подобаюсь дамі?» - ти байдуже знизуєш плечима і кажеш своє відверте ні, а помітивши пізнайковий конфуз, іронічно додаєш: «Ну ти ж не інженер».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію