Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
2026.09.19
15:16
Поет стирався, ніби крейда,
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
У профанаціях життя.
Талант, поставлений на рейки,
У колію без співчуття.
Талант - не Фауст, а фантомність,
Не Арлекін, а тільки фат,
Втрачає силу і притомність,
Немовби престарілий кат.
2026.09.19
12:39
Сонце рудою хвостатою білкою
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
Стрибає по крислатому дереві Всесвіту,
Збирає зірки-горіхи і гриби-туманності,
Ховає в дуплі Порожнечі, в прихистку войдів,
А тим часом сумна ворожка Істина
Фарбує виднокрай чорною фарбою
(Бо осінь, бо верес цвіте на паг
2026.09.19
09:33
У імлі протилежних сторін,
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
В довгий дощ з мельхіорових крапель,
Ніби вождь вогняний маячні,
Ніби зла споконвічного тать,
Ти скачи як бербер … бедуїн,
Як частинка, розігнана ЦЕРНом,
Аж до срібних чернечих хрестів
2026.09.19
06:51
Над мною схилившись, чекаєш звитяги
І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І витримки, й сили в новому бою, -
Не буду підносити білого стяга,
Якщо ненаситно тебе я люблю.
Знедавна спокою не маю щоночі
Від дотиків ніжних усміхнених уст, -
Голубиш, цілуєш і дивишся в очі,
Звільняючи звичн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Таємниця «Книг Премудрості»
Численні прихильники творчого таланту сучасного німецького письменника Філіпа Ванденберга вже давно очікують виходу його майстерно та правдиво написаних книг, як непересічної події в сучасному літературному процесі.
Новий історичний роман «Черниця -втікачка», який вийшов у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» восени цього року, в перекладі російською мовою, відразу здобув популярність серед читачів незалежно від їхнього віку, статі і соціального статусу. Вже з перших сторінок книги читач поринає в захоплюючий, містичний світ епохи Середньовіччя. Тлом в якому діють вигадані та реальні персонажі роману є селянська війна в Німеччині 1525 року. Події тривають лише кілька місяців з травня до вересня, але є дуже емоційно насиченими і надзвичайно реалістичними. Іноді в читача виникає враження, що все описане в романі трапилося насправді, адже письменник часто наводить достовірні історичні факти та залучає до дій справжніх історичних осіб. Наприклад, єпископа Альбрехта Бранденбургського (1490-1545), Миколу Коперника, та Еразма Роттердамського…
Головна героїня роману – Магдалена Вельзевул – послушниця жіночого монастиря вирішує втекти з обителі зіткнувшись з інтригами та гріхом і опиняється на вулиці без жодних засобів до існування. За декілька днів дівчина випадково стає учасницею групи мандрівних артистів, які стають вірними друзями і дають їй надію на краще життя. Красуня до нестями закохується у ватажка мандрівних циркачів – Великого Рудольфо – талановитого канатоходця, що здатний пройти по натягнутому канатові з одної башти Майнцського собору на іншу без страхівки!. Однак щастя безталанної мандрівниці –втікачки було вкрай не тривалим, адже її коханий раптово зривається з канату і помирає… Незадовго до цього трагічного випадку Магдалена мимоволі дізнається від коханого жахливу таємницю дев’яти книг, що здатні абсолютно змінити світ.
Письменник нещадно викриває підступність, брехливість, аморальність і жадібність князів –єпископів та представників міщанської знаті. Адже служителі церкви живуть в добробуті та багатстві, а бідні селяни виживають в голоді, хворобах та нестерпних умовах злиденного існування.
Динамічний сюжет роману подарує незабутні миттєвості прихильникам інтелектуального детективного жанру. У пошуках загадкових манускриптів Філіп Ванденберг спонукає читача долучитися до розгадки тайних зашифрованих символів і кодів.
Яку таємницю приховують давні тексти?, чому служителі церкви здатні навіть на жорстоке вбивство та переслідування заради секретних книг?, чи існують вони насправді і де саме заховані?, чи здатна тендітна дівчина подолати зраду, насилля та труднощі, які виникли на її життєвому шляху? - Ви неодмінно дізнаєтесь занурившись у витончений художній світ нового літературного творіння улюбленця мільйонів читачів у всьому світі.
11.12.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємниця «Книг Премудрості»
Рецензія на роман відомого сучасного німецького письменника Філіпа Ванденберга «Черниця -втікачка» Х: «Книжковий клуб сімейного дозвілля» 2012 -464 с
Довідка видавництва «Книжковий клуб сімейного дозвілля»: 30 всесвітньовідомих бестселерів, 400 видань, 33 мови, 23 мільйони загального тиражу! – ці цифри представлять Філіпа Ванденберга красномовніше за слова. Для десятків мільйонів прихильників захоплюючих мандрівок у минуле його історичні романи стали справжнім дороговказом. Недарма журнал “Stern” називає Філіппа Ванденберга німецьким Деном Брауном!.
Численні прихильники творчого таланту сучасного німецького письменника Філіпа Ванденберга вже давно очікують виходу його майстерно та правдиво написаних книг, як непересічної події в сучасному літературному процесі.
Новий історичний роман «Черниця -втікачка», який вийшов у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля» восени цього року, в перекладі російською мовою, відразу здобув популярність серед читачів незалежно від їхнього віку, статі і соціального статусу. Вже з перших сторінок книги читач поринає в захоплюючий, містичний світ епохи Середньовіччя. Тлом в якому діють вигадані та реальні персонажі роману є селянська війна в Німеччині 1525 року. Події тривають лише кілька місяців з травня до вересня, але є дуже емоційно насиченими і надзвичайно реалістичними. Іноді в читача виникає враження, що все описане в романі трапилося насправді, адже письменник часто наводить достовірні історичні факти та залучає до дій справжніх історичних осіб. Наприклад, єпископа Альбрехта Бранденбургського (1490-1545), Миколу Коперника, та Еразма Роттердамського…
Головна героїня роману – Магдалена Вельзевул – послушниця жіночого монастиря вирішує втекти з обителі зіткнувшись з інтригами та гріхом і опиняється на вулиці без жодних засобів до існування. За декілька днів дівчина випадково стає учасницею групи мандрівних артистів, які стають вірними друзями і дають їй надію на краще життя. Красуня до нестями закохується у ватажка мандрівних циркачів – Великого Рудольфо – талановитого канатоходця, що здатний пройти по натягнутому канатові з одної башти Майнцського собору на іншу без страхівки!. Однак щастя безталанної мандрівниці –втікачки було вкрай не тривалим, адже її коханий раптово зривається з канату і помирає… Незадовго до цього трагічного випадку Магдалена мимоволі дізнається від коханого жахливу таємницю дев’яти книг, що здатні абсолютно змінити світ.
Письменник нещадно викриває підступність, брехливість, аморальність і жадібність князів –єпископів та представників міщанської знаті. Адже служителі церкви живуть в добробуті та багатстві, а бідні селяни виживають в голоді, хворобах та нестерпних умовах злиденного існування.
Динамічний сюжет роману подарує незабутні миттєвості прихильникам інтелектуального детективного жанру. У пошуках загадкових манускриптів Філіп Ванденберг спонукає читача долучитися до розгадки тайних зашифрованих символів і кодів.
Яку таємницю приховують давні тексти?, чому служителі церкви здатні навіть на жорстоке вбивство та переслідування заради секретних книг?, чи існують вони насправді і де саме заховані?, чи здатна тендітна дівчина подолати зраду, насилля та труднощі, які виникли на її життєвому шляху? - Ви неодмінно дізнаєтесь занурившись у витончений художній світ нового літературного творіння улюбленця мільйонів читачів у всьому світі.
11.12.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Маленьке янголятко"
• Перейти на сторінку •
"Невичерпне джерело української літературознавчої словесності"
• Перейти на сторінку •
"Невичерпне джерело української літературознавчої словесності"
Про публікацію
