Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.07
13:44
Летять роями —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
через брук, асфальти, ями,
виють гальма, ниють шини —
машини, машини, машини.
Переходи, світлофори —
потвори, потвори, потвори.
Вже майже дикі —
2026.05.07
13:41
По вулиці моїй який вже рік
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
Лунають кроки, — друзі йдуть від мене.
Загублений тим втратам з часом лік,
Та темрява їх знає поіменно.
Там справи всі запущені давно.
В оселях зникли музика і співи.
Лише Дега, дівчатка, все одно
2026.05.07
13:16
собак простих із передмістя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
ми пам’ятаємо усіх
як обривалися з ланців
як викупляли їх від гицлів
у них була правдивість що
згальмовувала твою гідність
і всяку дійсність теж і тож
при паркані довкіл обійстя
2026.05.07
12:27
Де я здобуду свій нічліг,
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
Паломник без мети й дороги?
Прийшло, мов звір-єдиноріг,
Прозріння посеред тривоги.
Я ліг і зразу занеміг.
Хитаються святі триноги.
Яка вакханка уночі
2026.05.07
11:57
О, здалося, це кошмарний сон
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Але усе реально
Іще казали “Не зволікай, бо
Диявол іде за нами”
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
Утікай-но зі джунглів
2026.05.07
11:06
Навесні так легко дихать –
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.
удихну на повні груди,
Де не кинеш оком, бачиш
арабески та причуди,
Вухо милі ловить пильне
сміху дзвони звідусюди
І забулися в коханні,
квіти, птиці, звірі й люди.
2026.05.07
08:54
Бутерброди на столі
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.
Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас
і горілка з перцем,
а на серці мозолі
роз'ятрили щем цей.
Душе, ну давай хоч раз
виверни назовні –
що ти смажиш повсякчас
2026.05.07
08:13
Вдягнути довгий кардиган,
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,
Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів
В лавровий ліс зайти подвійно,
Назватись Хроносом між бран,
Знайти дупло екзістенційне,
Відгородитися від снів,
В склепінні рук ,зібгавши ліру ,
Початок дій і стусанів
2026.05.06
18:30
Сьогодні річниця по смерті видатного українського письменника
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
Валерія Шевчука.
Магічна проза - справжній діамант,
це не якась дешева біжутерія,
тут майже кожне прізвище - гігант:
від Борхеса до Шевчука Валерія.…
2026.05.06
16:44
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
В повітрі осяйні октави
Наспівує красивий травень,
Народжуються білі квіти.
Двір мій, промінням оповитий,
Костюм примірив золотавий.
Весна! А я і не помітив...
2026.05.06
16:34
Поету гроші не потрібні!
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
Достатньо хліба та водиці.
Усі таланти - люди бідні,
Це вже давно не таємниця.
Цей світ краде щоденно сили,
Недосконалий, недолугий.
Поет сидить на хмарці білій
2026.05.06
14:38
Працює, піднімаючись все вище.
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
У резиденції його весь світ.
Світило дня, дароване Всевишнім
Живе і житиме мільярди літ.
Несе і світло, і тепло завзято,
Гігантське і всесильне для землі
І для людей. Небес правічне свято,
2026.05.06
12:22
ТАНКА галицько-пуерто-риканська.
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
Я - ніби кролик,
З котрого чупакабра
Кров відсмоктала.
Крівці мого кохання
Достатньо тобі на ланч?
2026.05.06
12:01
Постійні калюжі, постійна сльота.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
Похмурий пейзаж, як сама німота.
У цьому болоті втонула зоря,
Що сяяла нам на далекі моря.
Постійний застій і застиглість думок.
Панує безумства прадавній амок.
2026.05.06
11:27
Ти не промовляй, так нестерпно живеться,
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
як матері тій, що утратила сина.
Носила крилату надію під серцем,
але віддала горю в люту годину.
Сорочка своя завше ближче до тіла —
чужої скорботи нам не перейняти,
Не пестила лялю, а просто хотіла,
щоб па
2026.05.06
08:49
Шопен меланхолійний ,Рільке серед дня
І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І лебідь Малларме на дзеркалі води.
Чи в змозі крок важкий гидкого каченя
Завершити рядки щириці й лободи?
В забутому ставку серед самих забрьох,
Що в справжній глушині полють на бабок,
Чи можна в інший сві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Поеми
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ворота Никанора
Предание гласит: «Кому не довелось видеть Храма,
восстановленого Иродом , тот не видел ничего истинно великолепного»
АҐАДА (сказания, притчи, изречения Талмуда и Мидрашей в четырех частях), составленная по первоисточникам И.Х.Равницким и Х.Бяликом
1
Помазаний на трон не Богом,
Бо ідумеєм був, а не юдеєм ,
Ненависний жорстокістю й поборами,
Задумав Ірод лишити по собі слід,
Шо увінчав би ім’я його, як Соломона.
Не мудрістю, бо недосяжний був син Давида,
Не праведним судом - кривавицею
Позначив свій шлях на троні .
Метикуватий був цар Ірод.
Знав, чим догодить підвладним.
Тим, що єднало їх, - Божим Домом.
«Цей Храм,- почав цар привселюдно,-
Звели на честь Бога Всесильного наші батьки,
Як повернулись із Вавілонського полону.
Щоправда, шістдесяти ліктів нестача йому,
Аби зрівнятися із Храмом Соломоновим.
Та не їх вина: зробить таким звеліли їм
Кір, Дарій Гістасп і македоняни.
Всевишнім Милостивим наділений
Правом самостійно править,
Грошей маю чимало, прибутки не вибувають...»
Гул невдоволення долинув до царя.
Обвівши натовп поглядом суворим
І начебто звертаючись до Риму,
Продовжив Ірод: «Я надолужу те,
Що не вдалося попердникам моїм:
Віддам Предвічному належне благочестя
За всі благодіяння, якими Він осипа мене» .
Сподівався Ірод почути вигуки схвалення
Намірам своїм, натомість читав на лицях:
«Чужинець...Знищить те, що є.
На догоду Риму зробить щось негоже...»
«Не бійтесь! Навчені різним ремеслам,
Священники стоятимуть на чолі відбудови.
На поміч їм добрав я звідусюд
Десять тисяч досвідчених майстрів»,-
Намагався цар розсіять недовіру .
2
Дотримав слова Ірод.
Мармур і каміння лазурове пішли на Храм.
Хвилями морськими відбивали стіни...
Вхідн дівері і прикрашені були завісами
Із вишитими, наче живими, квітами...
Вкритий зусібіч золотом, Храм уранці
Палав і сліпив, немовби сонце...
А тим, хто вперше підіймавсь в Єрусалим
Здававсь він вкритим снігом...
І диво це створено було за півтора року.
Освячення Дому Господнього збіглося
З днем, як Рим звів Ірода на трон.
І все ж попри старання, неабиякий дар зодчого
Не сталось те, про що так мріяв цар:
Не названо було Храм Третім.
Іродовим йменням.
А от деталь цієї величної споруди –
Ворота, що вели в Свята Святих,
У пам’яті народній збереглася.
3
Не був єрусалимцем Никанор.
Мешкав в Александрії.
Та як почув,що Храм мають зробить таким,
Який той був за Соломона,
Спродав усе своє добро
А, може, й долучив пожертви друзів
Та й заходився робить ворота з міді.
Що блиском не поступалась золоту самому.
І ось як все було готове,
Разом з майстрами відправивсь морем в Юдею.
І треба ж так, що неподалік Яфо,
Де мали пристати мали, знялася буря.
Велетенські хвилі готові були поглинуть судно.
Матроси кидали за борт вантаж.
Дійшла черга й до важчезних стулок.
Як не благав Никанор не чіпать
Дорогоцінний дар Єрусалиму,
Одну із стулок було викинуто в море.
А буря дедалі більше набирала силу
»Другу стулку кидайте за борт!»-
Капітан розпорядився ...
«Разом зо мною!»- відказав Никанор
І обома руками учепивсь за стулку.
І сталось диво: буря раптово стихла.
Судно благополучно дісталось гавані.
Зійшов на берег Никанор. Мало не плаче:
«З чим їхати в Єрусалим?»
Вдивляється у водну далечінь:
Може, хвилею приб’ється стулка?
Не видно. Востаннє кида погляд на судно
І щось мов різонуло око.
Приглянувсь – до днища приліпилась
Оплакувана ним стулка.
P.S.
На околиці Єрусалима археологи знайшли склеп, на якому було написано грецькою: «Кості Никанора, александрійця, який зробив ворота», а також арамейською мовою: «Никанор, александрієць».
----------------------------
Ірод Великий (37-4 рр. до н.е.) – цар Юдеї (40-4 рр. до н.е.). Родоначальник династії Іродіадів.
Ірод був начебто карою Всевишнього юдеям за недотримання основного постулату: не нав’язувати нікому примусово юдаїзм. Так учинив цар Йоханан Гіркан 125 р. до н.е. Підкоривши Ідумею, він змусив її мешканців прийняти юдаїзм. Серед інших мешканцв були дід і баба майбутнього тирана.
Ірод відзначався неабиякою жорстокістю не тільки до ворогів, а й до родини: убив свою першу дружину, Мір’ям, та двох її синів, а також сина від другого шлюбу, тещу, діверя. Навіть римський імператор Август змушений був визнати: «Краще бути свинею Гордуса (Ірода ), аніж його сином».
Відтворено за: Иосиф Флавий «Иудейские древности» (книга п’ятнадцята, глава 11).
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
