Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.10
12:22
Ні відняти, не додати —
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
Ноги смерть невчасно в'яже;
сповиває тіло в лати,
закриває очі. Як же
існувати нещасливо,
чолобитні бити в церкві,
пробачати зраду хтивим
і плескати «Браво» смерті?
2026.08.10
08:53
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є
2026.08.10
07:19
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,
2026.08.10
06:45
Історія на вістрі сариса
Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів.
– За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс
2026.08.10
01:58
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."
Замордований літом, я планів його не порушу.
На
2026.08.09
23:16
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.
Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,
2026.08.09
22:20
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —
2026.08.09
21:58
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.
2026.08.09
17:20
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за
2026.08.09
15:52
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.
Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,
2026.08.09
13:08
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па
2026.08.09
10:35
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш
2026.08.09
07:12
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.
2026.08.09
00:07
Перші кроки серед руїн
Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало
2026.08.08
21:48
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…
Не чекав з бюджету гроші,
2026.08.08
20:10
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Загадка найвідомішого святого ХХ століття!
Автор книги –Анатолій Борисович Баюканський є редактором російської газети про народну медицину «Лекарь.». Він невимушено і ненав’язливо оповідає про свою подорож в Ліван до “Оазису святого Шарбеля в Аннайському монастирі», де найвідоміший святий минулого століття навіть після смерті дарує паломникам всього світу чудесні зцілення від недуг і понині творить дива, що перебувають за межею людського розуміння. На прохання численних читачів з усіх частин Росії, Казахстану, Білорусії, автор привіз в Ліван для освячення біля нетлінних останків багато зворушливих листів- прохань заступництва та допомоги, а також подяки за зцілення у святого феномен якого є загадкою для теологів – Богословів впродовж десятків років.
Факти чудотворного зцілення паломників від онкологічних недуг, катаракти і навіть паралічу є документально підтверджені лікарями Лівану, Сирії, Росії, Франції та Америки і стали підставою канонізації святого Шарбеля у Ватикані у 1965 році. В книзі подано лише достовірні факти з листів читачів, що на власному досвіді відчули неймовірні здібності чудотворця.
Придбавши це видання навіть скептично налаштовані читачі замисляться і можливо змінять думку, оскільки в книзі є спеціальне зображення святого з частинкою коштовних дарів – землі з могили чудотворця і шматочком тканини його одягу освяченого олією з краплинкою цілющої цукровиці нетлінного тіла. За свідченнями понад 700 тисяч очевидців, прикладаючи чудотворне зображення до уражених хворобою частин тіла можна зцілитися, якщо беззастережно віриш Господу. Адже в Біблії сказано: «І сказав Ісус, моліться, і станеться за вашою вірою»…
8.03.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загадка найвідомішого святого ХХ століття!
Відгук на книгу Анатолія Баюканського «Феномен святого Шарбеля або причетність до дива» К.: «Лотос» 2012 – 278 с.
Так трапилось, що я прочитав книжку «Феномен святого Шарбеля» російського письменника Анатолія Баюканського у дуже важкий період свого життя, відразу після втрати бабусі, яка постійно мені допомагала і, по суті присвятила мені та моїм рідним своє життя… Природньо, що після надзвичайно сильного емоційного стресу, моя стривожена душа потребувала бодай незначного заспокоєння. Саме тому ця повчальна книга стала своєрідними «ліками» для мого досі сповненого туги та скорботи серця. Сторінки життя Ліванского святого Шарбеля мають бути прикладом для наслідування для кожного християнина, адже св. Шарбель з дитинства прагнув до самітницького стражденного життя в монастирі заради безмежної відданості і прославляння Творця.
Автор книги –Анатолій Борисович Баюканський є редактором російської газети про народну медицину «Лекарь.». Він невимушено і ненав’язливо оповідає про свою подорож в Ліван до “Оазису святого Шарбеля в Аннайському монастирі», де найвідоміший святий минулого століття навіть після смерті дарує паломникам всього світу чудесні зцілення від недуг і понині творить дива, що перебувають за межею людського розуміння. На прохання численних читачів з усіх частин Росії, Казахстану, Білорусії, автор привіз в Ліван для освячення біля нетлінних останків багато зворушливих листів- прохань заступництва та допомоги, а також подяки за зцілення у святого феномен якого є загадкою для теологів – Богословів впродовж десятків років.
Факти чудотворного зцілення паломників від онкологічних недуг, катаракти і навіть паралічу є документально підтверджені лікарями Лівану, Сирії, Росії, Франції та Америки і стали підставою канонізації святого Шарбеля у Ватикані у 1965 році. В книзі подано лише достовірні факти з листів читачів, що на власному досвіді відчули неймовірні здібності чудотворця.
Придбавши це видання навіть скептично налаштовані читачі замисляться і можливо змінять думку, оскільки в книзі є спеціальне зображення святого з частинкою коштовних дарів – землі з могили чудотворця і шматочком тканини його одягу освяченого олією з краплинкою цілющої цукровиці нетлінного тіла. За свідченнями понад 700 тисяч очевидців, прикладаючи чудотворне зображення до уражених хворобою частин тіла можна зцілитися, якщо беззастережно віриш Господу. Адже в Біблії сказано: «І сказав Ісус, моліться, і станеться за вашою вірою»…
8.03.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Как выйти из конфликта без драки?"
• Перейти на сторінку •
"В чому секрет популярності детектива Перрі Мейсона?!"
• Перейти на сторінку •
"В чому секрет популярності детектива Перрі Мейсона?!"
Про публікацію
