Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.18
11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
2026.01.18
10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
2026.01.18
10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
2026.01.17
22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
2026.01.17
21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
2026.01.15
21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
2026.01.15
21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
2026.01.15
20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
2026.01.15
19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Загадка найвідомішого святого ХХ століття!
Автор книги –Анатолій Борисович Баюканський є редактором російської газети про народну медицину «Лекарь.». Він невимушено і ненав’язливо оповідає про свою подорож в Ліван до “Оазису святого Шарбеля в Аннайському монастирі», де найвідоміший святий минулого століття навіть після смерті дарує паломникам всього світу чудесні зцілення від недуг і понині творить дива, що перебувають за межею людського розуміння. На прохання численних читачів з усіх частин Росії, Казахстану, Білорусії, автор привіз в Ліван для освячення біля нетлінних останків багато зворушливих листів- прохань заступництва та допомоги, а також подяки за зцілення у святого феномен якого є загадкою для теологів – Богословів впродовж десятків років.
Факти чудотворного зцілення паломників від онкологічних недуг, катаракти і навіть паралічу є документально підтверджені лікарями Лівану, Сирії, Росії, Франції та Америки і стали підставою канонізації святого Шарбеля у Ватикані у 1965 році. В книзі подано лише достовірні факти з листів читачів, що на власному досвіді відчули неймовірні здібності чудотворця.
Придбавши це видання навіть скептично налаштовані читачі замисляться і можливо змінять думку, оскільки в книзі є спеціальне зображення святого з частинкою коштовних дарів – землі з могили чудотворця і шматочком тканини його одягу освяченого олією з краплинкою цілющої цукровиці нетлінного тіла. За свідченнями понад 700 тисяч очевидців, прикладаючи чудотворне зображення до уражених хворобою частин тіла можна зцілитися, якщо беззастережно віриш Господу. Адже в Біблії сказано: «І сказав Ісус, моліться, і станеться за вашою вірою»…
8.03.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Загадка найвідомішого святого ХХ століття!
Відгук на книгу Анатолія Баюканського «Феномен святого Шарбеля або причетність до дива» К.: «Лотос» 2012 – 278 с.
Так трапилось, що я прочитав книжку «Феномен святого Шарбеля» російського письменника Анатолія Баюканського у дуже важкий період свого життя, відразу після втрати бабусі, яка постійно мені допомагала і, по суті присвятила мені та моїм рідним своє життя… Природньо, що після надзвичайно сильного емоційного стресу, моя стривожена душа потребувала бодай незначного заспокоєння. Саме тому ця повчальна книга стала своєрідними «ліками» для мого досі сповненого туги та скорботи серця. Сторінки життя Ліванского святого Шарбеля мають бути прикладом для наслідування для кожного християнина, адже св. Шарбель з дитинства прагнув до самітницького стражденного життя в монастирі заради безмежної відданості і прославляння Творця.
Автор книги –Анатолій Борисович Баюканський є редактором російської газети про народну медицину «Лекарь.». Він невимушено і ненав’язливо оповідає про свою подорож в Ліван до “Оазису святого Шарбеля в Аннайському монастирі», де найвідоміший святий минулого століття навіть після смерті дарує паломникам всього світу чудесні зцілення від недуг і понині творить дива, що перебувають за межею людського розуміння. На прохання численних читачів з усіх частин Росії, Казахстану, Білорусії, автор привіз в Ліван для освячення біля нетлінних останків багато зворушливих листів- прохань заступництва та допомоги, а також подяки за зцілення у святого феномен якого є загадкою для теологів – Богословів впродовж десятків років.
Факти чудотворного зцілення паломників від онкологічних недуг, катаракти і навіть паралічу є документально підтверджені лікарями Лівану, Сирії, Росії, Франції та Америки і стали підставою канонізації святого Шарбеля у Ватикані у 1965 році. В книзі подано лише достовірні факти з листів читачів, що на власному досвіді відчули неймовірні здібності чудотворця.
Придбавши це видання навіть скептично налаштовані читачі замисляться і можливо змінять думку, оскільки в книзі є спеціальне зображення святого з частинкою коштовних дарів – землі з могили чудотворця і шматочком тканини його одягу освяченого олією з краплинкою цілющої цукровиці нетлінного тіла. За свідченнями понад 700 тисяч очевидців, прикладаючи чудотворне зображення до уражених хворобою частин тіла можна зцілитися, якщо беззастережно віриш Господу. Адже в Біблії сказано: «І сказав Ісус, моліться, і станеться за вашою вірою»…
8.03.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Как выйти из конфликта без драки?"
• Перейти на сторінку •
"В чому секрет популярності детектива Перрі Мейсона?!"
• Перейти на сторінку •
"В чому секрет популярності детектива Перрі Мейсона?!"
Про публікацію
