ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.02
22:35
В світі все невипадково
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
Було, буде, є…
То й співає колискову
Серденько моє.
Всі думки такі прозорі,
Світлі та легкі.
Місяць впав і згасли зорі.
Бо ж твої такі
2024.05.02
19:57
Було то все за давніх тих часів,
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
Коли ще старі боги правували.
І люди їх богами визнавали,
І не жаліли величальних слів.
Жилося людям сутужно тоді,
Хоч боги, наче, їм допомагали,
Своїми все ж руками здобували.
А, як бувало, рід не углядів
2024.05.02
12:35
Велике пошанування до батька й матері,
бо Господь Пресвятий ставить його вище пошанування до Себе Самого…
Є в тебе майно чи нема - шануй батька твого і матір твою,
навіть якщо живеш милостинею"
Раббі Шимон бар Йохай
Давно це сталось. Тоді, як в І
2024.05.02
11:03
Четвер Великий. Таїнство вечері.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
Ісус омив всім учням ноги
У знак покори. Чиста атмосфера.
Благословення людям Богом.
І кожному із учнів дав він хліба.
За всіх страждав Ісус у муках,
Бо розіп*яли його згодом тіло.
2024.05.02
10:26
Літери
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
Я отримав букву R,
відтепер я - Шарль Бодлер!
Літера казкова:
раз! - і все готово.
2024.05.02
10:19
Нотатки дружини письменника
Скажу відверто: мені особисто подобаються оповідання мого чоловіка - короткі, але дуже зворушливі. І нехай він досі не лауреат премій, як дехто з його однокурсників, не входить до правління творчих спілок, не видає щорічно ч
2024.05.02
08:59
Не розказуй мені про любов —
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
бо блаженство злетіло раптово,
ніби в небо пташина казкова,
що покинула рідний альков.
Не розказуй мені про любов!
Не торкайся моєї руки,
струмом доторк холодний на шкірі,
2024.05.02
08:05
Голубі троянди
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені: із тканини м'якої
2024.05.02
05:59
У старомодній та незграбній шафі
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
Знайшов я дещо. Зовсім не чекав.
Знайшов свого дитинства нотний зошит,
Який не бачив новомодних шаф.
Серед старих блокнотів та конспектів
Мені засяяв, наче діамант,
Дешевий та простенький нотний зошит,
2024.05.02
04:40
На все твоя, мій Боже, милість
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
І ласка істинна твоя, -
Тож не журюся, що змінилась
Життя земного течія.
Уже відлунює гучніше
Мені минуле шумом днів
І в серцем вистражданих віршах,
І в чистих трелях ніжних слів.
2024.05.01
17:52
Червоними слізьми країна плаче,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
сумує без упину третій рік…
І кровотеча більшає, тим паче,
що ріки крові – не берези сік!.
Як виявилось, цирк – то небезпека,
загрози пік – зелене шапіто!.
Канабісом торгують у аптеках,
2024.05.01
17:10
Будь такою, яка ти нині є.
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
Я подібних тобі жінок,
Хай вже скроні взялися інеєм,
Ще не бачив, мій свідок – Бог!
Будь земною і будь небесною…
Нероздільні «краса» і «ти»,
Наче Бог сполучив тебе з нею
Як синоніми… Будь завжди
2024.05.01
12:38
Не говори мені про те,
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
що заблукала в падолисті,
і що проміння золоте
вже дотліває в хмарній висі.
Що відцвіли в моїм саду
весняні крокуси й тюльпани.
Лимонне сонце у меду
2024.05.01
10:27
«На кремені вирослий колос...»
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
Отак системі на догоду назвав поет предивний край,
Де чорнозем, ліси і води, й багаті надра Господь дав...
Благословенний край, з якого лиш висотували жили...
Ще й досьогодні дивно, як люди в ньому вижили?
...Страшна
2024.05.01
08:57
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
2024.05.01
05:52
Небо грайливими хмарами
місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...місто велике розбудить.
Ніч сон утримує чарами.
Гей! Прокидайтеся, люди!
Мружиться киця на сонечку,
божа корівка п’є роси,
щастя нехай тобі, донечко,
ранок травневий приносить.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2022.12.19
2022.11.19
2022.05.10
2022.04.25
2022.03.20
2020.03.12
2020.02.03
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Мирослава Сидор (1967) /
Поеми
Монолог Христа на хресній дорозі
Солоний піт і кров липка.
Удари стеклі нагаями,
Тернова паворозь вінка.
І кожен крок - провал в урвище.
І кожен рух - зірвання жил.
Оскаженілий натовп свище.
Господь далеко, мов чужий.
Мій хрест!.. Розвалює рамено.
Ще мить - розсипиться хребет.
Що це за постать коло мене?
Симон з хрестом пішов вперед.
Не знаєш, що несеш, Симоне!
Хай Бог тебе благословить.
А твою душу мир огорне
За цю мою спочинку мить.
Туманом очі застилає.
Сорочка в ранах запеклась.
А що мене іще чекає?
Ця смерть лиш тільки почалась.
Ще крок.Ще крок. Не бийте, досить.
Я ж маю тіло як і ви.
Син Бога вас смиренно просить.
Він вам потрібен ще живим.
Ген там на пагорбі високім
Під чорним небом в чорну мить
Віддам з ребра останні соки,
Й душа полегшенно злетить.
І знов удар! Знов Хрест на мені.
В коліна х біль! Я аж присів.
На спині вирвані ремені.
А хтось на рани сипнув сіль.
Я спростувався різко з болю.
З очей полили сльози стрімко.
Он, розпрощавшись із юрбою,
Іде мені на зустріч жінка.
І полотном біленьким, чистим
Втирає сльози обережно:
"Не плач, Ісусе, кріпись, Христе!"
О, як я вдячний їй безмежно
За співчуття в хвилини глуму,
За добре слово в самотині.
І вже із радості, не з суму
Лишаю образ на хустині.
Десь, ніби легше стало трохи.
Вона вдихнула сили в мене.
І не гудуть так сильно ноги,
І не болить уже рамено.
Свята Вероніка від нині.
Це милосердя образ вічний.
Мій образ на її хустині,
То доказ тих подій трагічних.
О вулиці Єрусалима,
Вузькіґі кручені, мов змії.
Пройшов я вас й каміння злива
Паде на мене, мов завія.
І по щоці, по грудях,Боже!
Я чую - з вуха кров тече.
І вже ніхто не допоможе
І не підставит більш плече.
ОЧереп! Череп!Ти вже близько,
І тінь від тебе душу криє.
Я знову впав. Чомусь тут слизько.
Під ноги вилив хтось помиї.
Я послизнувся на рибині,
Що вже затхнулася давно.
Так ваші душі пахнуть нині,
Спустившись на гріховне дно.
Гарячий камінь під стопами.
На гору тяжко Хрест нести.
Я не прощаюсь люди з вами,
Хоч наближаюсь до мети.
Яке гаряче це полудне.
Здається мозок закипить.
І ице довкілля велелюдне
Готове з мене крівцю пить.
А так і буде.Тіштесь в злобі.
На те сюди я і прийшов,
Щоби в людський, вашій подобі
Віддати вам і тіло й кров.
То ж їжте й пийте! Хрест вже ложать!
І я лягаю на той Хрест.
О відгукнися, Отче, Боже!
О покажи свій Божий перст!
Мовчить Отець Так має бути.
І розривають цвяхи плоть.
Не міг же Ти мене забути!
Мій Бог, мій Цар і мій Господь!
Я піднімаюсь над горою,-
І тіло корчиться від ран.
І муха чорна над щокою
У рану цілить на таран.
Літіють в небі чорні круки.
Поживу чують за версту.
Як терпнуит з болю мої руки.
На мить я, начебто заснув.
Й побачив очі Бога віщі.
Ні, в них не біль, не жаль, не страх.
Там - сила, воля, мудрість, вищість,
І правда вічна й злоби страх.
"Дивися, Сину, й набирайся
Всього, що бачиш ув очах.
Ну а тепере назад вертайся,
Закінчуй те, що вже почав!"
Відкрив я очі - Хрест, Гогофа,
І я вмираю на Хресті.
Ні це не жах, не катастрофа.
Це сонце сходить у житі
Цілого людства. Це Офіра
Що людям волю принесе.
Аи переможе завжди віра,
Хай з окривавленим лицем!
Мій біль такий уже ріжучвий.
Пече розірвана губа
І спрага люто мене мучить,
Й корчі у животі й ногах.
У горлі щось моїми клекоче.
Чи може й жовч? А може й кров.
Шумить у вухах, тіло корчитью
І знову крики! Крики знов!
Та ивже вмираю! Вже тихіше!
Мушу розбійникам сказать,
Щоби покаялись скоріше,
Аби нове життя почать.
Один - повірив! Йде зі мною!
А другий - темний і глухий.
Опам:ятайся! Бог з тобою!
Повір. відпустить він гріхи.
Небо стемніло, ніби хоче
На землю впасти геть пластма.
Прости всім людям, Аба, Отче!
У них же ж тями-бо нема.
А в крику тім, я чую, наче
Мене хтось болісно зове.
І гірко-гірко скрушно плаче.
Той плач мені аж душу рве.
І крізь туман всіх сліз і болів
Очі на звук пливуть у даль.
І бачу матір свою в долі.
В ЇЇ очах - розпука й жаль.
Вже не змінити, мамо суті.
Не плпч!Утішся! Я терплю!
Повір, ми Богом не забуті.
Й повір, що я Тебе люблю.
Переді мною - римський воїн.
Підняв він спис і б:є в ребро.
Ти хлопче добру справу скоїв.
Бо так вже тіло затекло.
Мене наблизив ти до Бога
І вкоротив страждання час.
Прийми, мій Отче, духа мого!
І в цю хвилину світ погас!
Я вже відбув і вже відбувся!
(Спасибі, Боже мій за все!)
Й до Тебе знову повернувся,
Й уздрів Твоє ясне лице.
Найвища благодать духовна.
Що не доступна на Землі -
Побачить в небі свого Бога,
Відчути силу Його слів!
Я знаю, що вернутись мушу
Й невірним віру дарувать.
Подати їм безсмертну душу
Й воскресле тіло показать.
Засвідчить міць і велич Бога.
В безсмерті полягає зміст.
І мною пройдена дорога -
Людям до неба - вічний міст!
Написано: Великодна п:ятниця 2006 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Монолог Христа на хресній дорозі
Гарячий камінь під стопами.
Солоний піт і кров липка.
Удари стеклі нагаями,
Тернова паворозь вінка.
І кожен крок - провал в урвище.
І кожен рух - зірвання жил.
Оскаженілий натовп свище.
Господь далеко, мов чужий.
Мій хрест!.. Розвалює рамено.
Ще мить - розсипиться хребет.
Що це за постать коло мене?
Симон з хрестом пішов вперед.
Не знаєш, що несеш, Симоне!
Хай Бог тебе благословить.
А твою душу мир огорне
За цю мою спочинку мить.
Туманом очі застилає.
Сорочка в ранах запеклась.
А що мене іще чекає?
Ця смерть лиш тільки почалась.
Ще крок.Ще крок. Не бийте, досить.
Я ж маю тіло як і ви.
Син Бога вас смиренно просить.
Він вам потрібен ще живим.
Ген там на пагорбі високім
Під чорним небом в чорну мить
Віддам з ребра останні соки,
Й душа полегшенно злетить.
І знов удар! Знов Хрест на мені.
В коліна х біль! Я аж присів.
На спині вирвані ремені.
А хтось на рани сипнув сіль.
Я спростувався різко з болю.
З очей полили сльози стрімко.
Он, розпрощавшись із юрбою,
Іде мені на зустріч жінка.
І полотном біленьким, чистим
Втирає сльози обережно:
"Не плач, Ісусе, кріпись, Христе!"
О, як я вдячний їй безмежно
За співчуття в хвилини глуму,
За добре слово в самотині.
І вже із радості, не з суму
Лишаю образ на хустині.
Десь, ніби легше стало трохи.
Вона вдихнула сили в мене.
І не гудуть так сильно ноги,
І не болить уже рамено.
Свята Вероніка від нині.
Це милосердя образ вічний.
Мій образ на її хустині,
То доказ тих подій трагічних.
О вулиці Єрусалима,
Вузькіґі кручені, мов змії.
Пройшов я вас й каміння злива
Паде на мене, мов завія.
І по щоці, по грудях,Боже!
Я чую - з вуха кров тече.
І вже ніхто не допоможе
І не підставит більш плече.
ОЧереп! Череп!Ти вже близько,
І тінь від тебе душу криє.
Я знову впав. Чомусь тут слизько.
Під ноги вилив хтось помиї.
Я послизнувся на рибині,
Що вже затхнулася давно.
Так ваші душі пахнуть нині,
Спустившись на гріховне дно.
Гарячий камінь під стопами.
На гору тяжко Хрест нести.
Я не прощаюсь люди з вами,
Хоч наближаюсь до мети.
Яке гаряче це полудне.
Здається мозок закипить.
І ице довкілля велелюдне
Готове з мене крівцю пить.
А так і буде.Тіштесь в злобі.
На те сюди я і прийшов,
Щоби в людський, вашій подобі
Віддати вам і тіло й кров.
То ж їжте й пийте! Хрест вже ложать!
І я лягаю на той Хрест.
О відгукнися, Отче, Боже!
О покажи свій Божий перст!
Мовчить Отець Так має бути.
І розривають цвяхи плоть.
Не міг же Ти мене забути!
Мій Бог, мій Цар і мій Господь!
Я піднімаюсь над горою,-
І тіло корчиться від ран.
І муха чорна над щокою
У рану цілить на таран.
Літіють в небі чорні круки.
Поживу чують за версту.
Як терпнуит з болю мої руки.
На мить я, начебто заснув.
Й побачив очі Бога віщі.
Ні, в них не біль, не жаль, не страх.
Там - сила, воля, мудрість, вищість,
І правда вічна й злоби страх.
"Дивися, Сину, й набирайся
Всього, що бачиш ув очах.
Ну а тепере назад вертайся,
Закінчуй те, що вже почав!"
Відкрив я очі - Хрест, Гогофа,
І я вмираю на Хресті.
Ні це не жах, не катастрофа.
Це сонце сходить у житі
Цілого людства. Це Офіра
Що людям волю принесе.
Аи переможе завжди віра,
Хай з окривавленим лицем!
Мій біль такий уже ріжучвий.
Пече розірвана губа
І спрага люто мене мучить,
Й корчі у животі й ногах.
У горлі щось моїми клекоче.
Чи може й жовч? А може й кров.
Шумить у вухах, тіло корчитью
І знову крики! Крики знов!
Та ивже вмираю! Вже тихіше!
Мушу розбійникам сказать,
Щоби покаялись скоріше,
Аби нове життя почать.
Один - повірив! Йде зі мною!
А другий - темний і глухий.
Опам:ятайся! Бог з тобою!
Повір. відпустить він гріхи.
Небо стемніло, ніби хоче
На землю впасти геть пластма.
Прости всім людям, Аба, Отче!
У них же ж тями-бо нема.
А в крику тім, я чую, наче
Мене хтось болісно зове.
І гірко-гірко скрушно плаче.
Той плач мені аж душу рве.
І крізь туман всіх сліз і болів
Очі на звук пливуть у даль.
І бачу матір свою в долі.
В ЇЇ очах - розпука й жаль.
Вже не змінити, мамо суті.
Не плпч!Утішся! Я терплю!
Повір, ми Богом не забуті.
Й повір, що я Тебе люблю.
Переді мною - римський воїн.
Підняв він спис і б:є в ребро.
Ти хлопче добру справу скоїв.
Бо так вже тіло затекло.
Мене наблизив ти до Бога
І вкоротив страждання час.
Прийми, мій Отче, духа мого!
І в цю хвилину світ погас!
Я вже відбув і вже відбувся!
(Спасибі, Боже мій за все!)
Й до Тебе знову повернувся,
Й уздрів Твоє ясне лице.
Найвища благодать духовна.
Що не доступна на Землі -
Побачить в небі свого Бога,
Відчути силу Його слів!
Я знаю, що вернутись мушу
Й невірним віру дарувать.
Подати їм безсмертну душу
Й воскресле тіло показать.
Засвідчить міць і велич Бога.
В безсмерті полягає зміст.
І мною пройдена дорога -
Людям до неба - вічний міст!
Написано: Великодна п:ятниця 2006 року
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
" Монолог біженця, переселеного на Западенщину. (Майже за Орроуелом )"
• Перейти на сторінку •
"Нас не кликнуть на "біс""
• Перейти на сторінку •
"Нас не кликнуть на "біс""
Про публікацію