ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталя Чепурко (1964) /
Публіцистика
ОСОЗНАННЫЙ КОНТРОЛЬ.
Впрочем, и с негативным путём та же история, люди погружаются в него всё глубже и дальше, ведь они Творцы и имеют право выбирать это. Говорят же, что многие видят огонь и пожары, беды и несчастья. А другой, в тоже время, идёт по углям босыми ногами, даже не замечая этого. Он окрылён светом и любовью, в его жизни приумножается свет и любовь, поэтому он защищён светом и любовью от собственного же негатива, потому что другого не существует. И он — источник и проводник любви и света для всех тех, кто готов отбросить страхи и печали и всё-таки поискать в мире свет, а его намного больше чем тьмы, нужно просто открыть глаза. Итак, вся наша жизнь – набор наших убеждений. Один убеждён, что ему необходимо свернуть горы, чтобы познать, месяцами лечиться, чтобы выздороветь, перетерпеть полгода, чтобы стало лучше, тяжело трудиться, чтобы стало легче…
Другой в то же время, подумал, что его мир — светел, лёгкость по жизни – это его кредо, счастье – это стиль его существования, любовь – это смысл всех смыслов. И всё, потом он просто дал всему этому проявиться. А результат бывает очень даже неожиданно великолепным. Но первый упорно шёл к своему труднодостижимому счастью, и обрёл его трудным путём, ведь сам захотел не разрешить себе упростить путь своими убеждениями. Поэтому думаем. Думаем всегда, когда что-то говорим и решаем. Не поленитесь проконтролировать и выразить для себя свои намерения более удобным, хоть и непривычным с точки зрения многих, образом. Оглянитесь, ведь люди сами вам расскажут какие убеждения руководят их жизнью. Один убеждён, что ему трудно, другой, что постоянно болен… Как же люди не боятся говорить такое?! Постоянно подтверждая и закрепляя такой результат. А всё дело в том, что они просто не знают, что владеют инструментом творения своей жизни. Поэтому живут неосознанно.
В этом тексте мне захотелось напомнить об ответственности, которую мы несём за всю свою жизнь. Напомнить о той силе, которой мы обладаем. И пожелать всем учиться контролировать себя полностью, не пускать всё на самотёк. Поначалу это будет не очень просто. Но понимая, чем мы рискуем, делать это, работать с каждой мыслью, любое негативное проявление объяснять себе и направлять в позитивное русло, становится значительно легче. Это путь Творца. И результат того стоит. Ведь мы все осознанно и неосознанно хотим Добра, Света и Любви.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОСОЗНАННЫЙ КОНТРОЛЬ.
Пока человек не сдаётся, он сильнее своей судьбы.
Эрих Ремарк
Осознанный контроль-это очень важно. Каждое слово, мысль, эмоцию, намерение и реакцию следует взять под контроль, понимая всю ответственность каждого мгновения, понимая силу каждой минуты нашего сознания. Итак. Представляем себя на заснеженном холме. Слева и справа – жизнь. Слева — позитивное направление, справа – негативное. Конечно же, иногда, ради позитива, мы сознательно создаём определённую долю негатива, но это уже другая история. Вернёмся к холму. Стоим мы на нём, на вершине, подумали позитивно – кинули снежку в одну сторону холма, она покатилась и увеличилась в огромный шар. Подумали негативно, покатился наш шар снежным комом в другую сторону. Вот так нарастают и притягиваются к нам все наши намерения. Но важно понимать, что действие одинаково как для осознанных намерений, так и для неосознанных. Так и живут одни с одними убеждениями и развивают их, а другие живут с совершенно противоположными и так же дают им дальнейшее развитие. Говорят, что даже всю Вселенную можно пройти по тоненькой ниточке. Это сравнение хорошо для тех случаев, когда множество людей живут в своём страшном, несправедливом мире, плачутся и не могут понять, почему им посланы такие беды. В то время как один человек из этой массы живёт в другой реальности, у него всё хорошо, он счастлив, его мир прекрасен, он развивает свою позицию и своё убеждение о мире, поэтому он идёт по своей тонкой, но надёжной ниточке во Вселенной. И со временем эта ниточка крепнет и ширится в Светлый и добрый путь. Ведь он имеет право создавать свой мир, как Творец создал свой.Впрочем, и с негативным путём та же история, люди погружаются в него всё глубже и дальше, ведь они Творцы и имеют право выбирать это. Говорят же, что многие видят огонь и пожары, беды и несчастья. А другой, в тоже время, идёт по углям босыми ногами, даже не замечая этого. Он окрылён светом и любовью, в его жизни приумножается свет и любовь, поэтому он защищён светом и любовью от собственного же негатива, потому что другого не существует. И он — источник и проводник любви и света для всех тех, кто готов отбросить страхи и печали и всё-таки поискать в мире свет, а его намного больше чем тьмы, нужно просто открыть глаза. Итак, вся наша жизнь – набор наших убеждений. Один убеждён, что ему необходимо свернуть горы, чтобы познать, месяцами лечиться, чтобы выздороветь, перетерпеть полгода, чтобы стало лучше, тяжело трудиться, чтобы стало легче…
Другой в то же время, подумал, что его мир — светел, лёгкость по жизни – это его кредо, счастье – это стиль его существования, любовь – это смысл всех смыслов. И всё, потом он просто дал всему этому проявиться. А результат бывает очень даже неожиданно великолепным. Но первый упорно шёл к своему труднодостижимому счастью, и обрёл его трудным путём, ведь сам захотел не разрешить себе упростить путь своими убеждениями. Поэтому думаем. Думаем всегда, когда что-то говорим и решаем. Не поленитесь проконтролировать и выразить для себя свои намерения более удобным, хоть и непривычным с точки зрения многих, образом. Оглянитесь, ведь люди сами вам расскажут какие убеждения руководят их жизнью. Один убеждён, что ему трудно, другой, что постоянно болен… Как же люди не боятся говорить такое?! Постоянно подтверждая и закрепляя такой результат. А всё дело в том, что они просто не знают, что владеют инструментом творения своей жизни. Поэтому живут неосознанно.
В этом тексте мне захотелось напомнить об ответственности, которую мы несём за всю свою жизнь. Напомнить о той силе, которой мы обладаем. И пожелать всем учиться контролировать себя полностью, не пускать всё на самотёк. Поначалу это будет не очень просто. Но понимая, чем мы рискуем, делать это, работать с каждой мыслью, любое негативное проявление объяснять себе и направлять в позитивное русло, становится значительно легче. Это путь Творца. И результат того стоит. Ведь мы все осознанно и неосознанно хотим Добра, Света и Любви.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію