Поезія - Валентина Попелюшка - Після грози або Таке буває у житті...

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

2026.03.05 07:00

Уплелась неминучість у долі

Уплелась неминучість у долі
Непокірним і вільним "люблю"!
Я ту ніжність, що зріла поволі
Безкінечно з тобою ділю.

І, вростаючи словом навічно
У твій Всесвіт у кожному дні,
Відчуваю мотиви зустрічні

Тетяна Левицька

2026.03.04 19:34

Вимпел

Хто збирав металобрухт
і макулатуру
у того кремезний дух,
здатен зрушить фуру.

Комсомольці, піонери
в наші сімдесяті,
ніби справжні мародери

Татьяна Квашенко

2026.03.04 17:03

Белое

В небе на Дерибасовской
белая чайка кружит.
Эта весна начинается
от ланжероновских плит.

Солнце искрит в отражениях
серых досужливых луж.
Март начинает движение

Ігор Шоха

2026.03.04 16:41

Донбаський гамбіт

І
На Україну зазіхає світ
і майже вся орда її вважає
своєю територією від
правобережжя Дону до Дунаю.

ІІ
Ми сіяли історію одні,

С М

2026.03.04 11:29

Вінець сотворіння (Jefferson Airplane)

Ти – вінець сотворіння
Ти – вінець сотворіння
Але уже нікуди йти

Онде стабільність, якої ви прагнули
У єдиний гарантований спосіб
Серед артефактів лишених від нас

Юрій Гундарів

2026.03.04 10:39

Зірка на ім‘я Олександра

Російські окупанти офіційно стверджують, що б'ють лише по військових об'єктах…
Унаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула 12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об'єкти — діти!
Витягують з-під завалу
юну зо

Борис Костиря

2026.03.04 10:15

Мушля

Засуваю ворота від лих і нещасть,
Та даремна ця спроба нічого не варта.
Зачиняюсь від хаосу, лютих ненасть.
Догорає у серці невтілена ватра.

Засуваю ворота від битв і нашесть,
Від знущань, катувань, безнадії та мору.
Від епохи збираю небачен

Віктор Кучерук

2026.03.04 06:06

* * *

Зітхання матері й відбитки
Її повік невтомних ніг,
Чутно донині й добре видко
В дворі, на полі, вздовж доріг.
Їх не убило всяке горе
І болі знищить не змогли, -
Вони, мов плетиво узорів
Діянь і прагнень на землі.

Артур Курдіновський

2026.03.04 01:18

Весняна казка

Весно! Мила чарівнице!
З льоду робиш ти водицю,
З неба синього казково
Ллється дощик іграшковий!

Весно! Радісна панянко!
Розфарбовуєш альтанку
В ніжні кольори зелені

Ігор Терен

2026.03.03 22:23

Нечитабельне

І
Сьогодні що не авгур, то поет.
І як не засміятися на кутні,
вичитуючи опуси майбутні,
де що не автор, то авторитет,
і що не геній, то анахорет
окремої і запашної кухні.

Світлана Пирогова

2026.03.03 18:57

Весна і жінка неподільні (акровірш)

В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Дудар

2026.03.03 12:32

Не значить "все"...

Забути все, не значить все!
Лишились: Пам’ять, Душа, Тіло
Одне питанняко просте:
А що, у прощі не скрипіло?
Хіба, що в Пам’ять хтось заліз…
Хіба, що в снах Душа блукала…
Хіба, що Тіло між коліс…
Хіба, що того було мало.

Борис Костиря

2026.03.03 10:32

* * *

На блошиних ринках пустоти
Вловиш ти ніщо, німу безглуздість.
У палкій гонитві до мети
Здійсниться спектакль хиткого тлуму.

На блошиних ринках віднайдеш
Відчай, небуття, відсутність сенсу,
Книги із безоднею без меж

Віктор Кучерук

2026.03.03 07:01

* * *

Великий Віз
Вночі привіз
Яскраве світло, -
Світінь вогні,
Неначе в сні,
Блищали й квітли.
Зникала ніч
Побіля віч

Микола Дудар

2026.03.02 20:05

***

І бабця на лавці…
І вікна в цеглині…
Зустрінуться вранці
В своїй порожнині…

А подруги вийдуть
І всядуться поруч,
Торкаєшся, з виду

С М

2026.03.02 18:06

Cимпатія до Диявола (The Rolling Stones)

Дозвольте мені представитися
Маю смак володію грішми
І я прожив довге-довге життя
Викрадаючи душі грішників
Був я там де Ісус Христос
Обертався до сумніву й болю
Зробив усе щоби Пилатус
Вимив руки звершивши долю

Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

Поетичні Майстерні

Нові автори (Поезія):

Ноктюрн Ноктюрн

2026.02.26

Богдан Райковський Райко

2026.02.25

2026.02.24

2026.02.14

2026.02.11

2026.02.05

2026.02.03

• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

	Логін		Пароль

	Зареєструватися?
	Забули пароль?

До раю навряд чи потраплю я - Гріхи не пускають на волю. Ти злився з останньою краплею У чаші терпіння та болю. *** Не стерпіла байдужість і втому, Може, варто сказати їм: досить! Я померла пів-вічності тому, А ніхто не помітив і досі...	*** І стільки болю у душі, Вона від нього аж німіє, А всі близькі - такі чужі! Своєю стати їм не вмію. Нема рятунку в забутті. Безсонням виплакані ночі. Таке буває у житті, Та я не хочу так! Не хочу!!!

*** В нашім небі раптом загриміло, І зійшлися хмари звідусіль. Не бажаю, щоб тобі боліло, Заберу увесь нестерпний біль. Я не можу дихати без тебе, Охолонь, прости і повернись. І якщо у тому є потреба, То на мене навіть не дивись. Просто поруч будь, щоб тільки знала, Що з тобою справді все гаразд. А моя любов і не минала, Їй, коханий, боляче за нас.	*** Я не сплю, та прокинутись хочу. Хай скоріше біда промине! О, небесного кольору очі! Ви не любите більше мене? Памятаю, як дні ми лічили І чекали в призначений строк Нашу доню з такими ж очима, А росте кароокий синок. Мов приречена, майже не плачу, Та згасає надії свіча… Чи колись у житті ще побачу Синє небо в коханих очах?

*** Я відповідь собі ніяк не дам: Невже такою доля бути хоче? Я мучусь тут, а ти, напевно, там, А сатана вдоволено регоче…	*** Не завжди, до рук узявши весла, Сісти в човен маєш на меті... Щось в душі померло - щось воскресло, Так буває іноді в житті. Я тобі довіритись хотіла, Розказати, що мені болить. А тепер і ніч осиротіла, І на двох світанку не ділить. Прагнула, щоб вислухав і втішив, Ти ж утік, як справді від мерця. Я сама зробила тільки гірше, І мене катує думка ця.

*** Надію у серці плекаю, Що вернешся, неначе не йшов. Молюся за нас і чекаю, Що все переможе любов	*** Не повірю нізащо, мій милий, Що тепер ми - навіки чужі. Та не знаю, чи вистачить сили Не дійти до тієї межі, За якою настане байдужість, Що наркозом у душу вповзе. Боже! Дай нам і силу, і мужність, Щоб любов переважила все

*** Я не можу заснути й не хочу. Звідкіля негаразди взялись? Побажай мені доброї ночі, Як учора - хоч так відзовись. Спить самотньо у ліжку синочок, Рученята і ніжки простер. Побажай мені доброї ночі - Все, про що я благаю тепер.	*** Хай тобі насниться наше щастя, Ми його врятуємо удвох, Але це тоді нам тільки вдасться, Як у наших душах буде Бог. Гордість, нерозважливість і впертість В щастя бур’янами заплелись... Хай тебе мої цілунки пестять, Хоч у снах, як в дійсності колись.

	*** Після грози світлішає природа, Дощем умита, ніжно-запашна. Після страждання гідна нагорода – Очищена молитвою душа. В такій душі - троянди в буйнім цвіті Радіють, що скінчився буревій. І ми з тобою, зливою умиті, - Рідніші на десяток снів і мрій.

Дата публікації	2013-05-24 03:08:12
Переглядів сторінки твору	4265
* Творчий вибір автора:	Любитель поезії
* Статус від Майстерень:	R2
* Народний рейтинг	5.219 / 5.5 (5.039 / 5.52)
* Рейтинг "Майстерень"	0 / 0 (4.961 / 5.54)
Оцінка твору автором	-
* Коефіцієнт прозорості:	0.803
Потреба в критиці	щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні	не оцінювати
Конкурси. Теми	Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті	2017.11.02 20:23
Автор у цю хвилину	відсутній