1
Раббі Самуїл бар Нахман казав:
«Люди минулого вміли робити все досконало:
Орали й засівали ниву Знання,
Пололи бур’ян, жали, снопи в’язали,
Молотили і віяли, мололи й просівали,
Місили тісто, хліб випікали…
А ми – навіть не знаємо,
Як рот відкрити , насититись уже готовим».
(Єрусалимський Талмуд, Трактат Шкалім)

2
Раббі бар Земін казав:
«Якщо попередники наші були подібні до янголів,
То ми –на простих смертних схожі.
Якщо ж вони простими смертними були,
То ми не так уже далеко відійшли од віслюків.
І то не від таких, як був віслюк раббі Ханіни бен Доси
Чи раббі Пінхаса бен Яїра, а від звичайних віслюків »
(Трактат Шабат)

3
Раббі Йоханан казав:
«У попередників наших серця були широкі,
Як притвор перед Храмом.
В їхніх наступників – як двері Храму,
А в нас – на вушко голки схожі.
(Трактат Шабат)

4
Спитав раббі Папа раббі Абая:
«Чому задля колишніх вершились чудеса,
А для нас - чудес нема?
Адже те, що вивчали, приміром, за раббі Юди,
І порівнять не можна з тим, що накопичилось відтоді.
А натомість під час посухи варто було раббі Юді
Простояти в молитві не більше,
Ніж розв’язать шнурок на одній сандалі,
Як починався не дощ, а злива.
А ми скільки не звертались до Небес –
Усе намарне».
Відповідав раббі Абая:
«Річ не в обсязі знань і не в тривалості молитви.
Попередники наші готові були на муки й смерть іти,
Аби прославити Ім’я Господнє,
А в нас на це вже не стачає сил».
(Берешіт Раба)
-----------------------------------
Легенда оповідає: якось вкрали у раббі Ханіни віслюка. Прив’язали злодії його в дворі, дали вдосталь сіна, ячменю, води. Та віслюк навіть не доторкнувся до всього цього. Так було кілька днів.
«Не варто тримати скотину далі, бо ще здохне», - сказали злодії, відв’язали віслюка й прогнали з двору.
Попленталась тварина додому. Зраділи всі, негайно ж дали сіна, ячменю й води. Віслюк залюбки все з’їв. Відтоді й пішло: «В давнину бездоганні були не тільки самі праведники, а й їхні тварини: віслюк раббі Ханіни бен Доси навіть не доторкнувся до корму, який дали йому злодії».