Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.05
08:30
ЖАННА Д’АРК: ПОВЕРНЕННЯ В ДОМРЕМІ
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
(драматичний есей-містерія в голосах з прологом і трьома післядіями)
(до 595-их роковин смерті на вогнищі ЖАННИ Д’АРК, присвячується)
ПРОЛОГ: Три виміри Руана
(30 травня 1431 року. Руанська площа зас
2026.11.05
08:25
Чую знову клацання копит -
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
Під копитом кольоровий вид
Крихіток піску на камінцях,
На кривих стежках і манівцях,
У картографічній ворожбі,
Де граки нудьгують на вербі,
Де роки у полум’ї століть
Мимоволі сунуть мимохіть
2026.11.05
06:07
Вологою насичене повітря
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
Повисло понад містом уночі, -
Німа пітьма приглушує палітру -
Ні вогника від лампи чи свічі.
Убралось місто в чорні оксамити,
Заснули вулиці, будинки і мости, -
Без світла важко і тривожно жити,
Без світла, знаю, спокій не
2026.11.05
03:33
із золотого берега рабів
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
скинуто на ринку в орлеані новім
купець рубцюватий за трудами своїми
знай жінок шмагає, опівніч за мить, ов
бурий цукре, чом добре так смакуєш
бурий цукре, мов ті дівчачі згуби
2026.11.04
16:29
Журлива осенi краса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
Пробiглася босонiж небом.
Можливо, нам того не треба,
Що на дворi бринить роса.
Кружляє листя над землею –
Журлива осенi краса,
Мов позолочена коса,
2026.11.04
16:16
Цей ліс живий. У нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
Шумлять вітри у нього в голові.
Старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Ліна Костенко.
Іду до лісу.
2026.11.04
14:37
Чи не була порожньою краса
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
Актора знаменитого у кадрі,
Що дарували щедрі небеса,
Як нагроду чи небесну кару?
На сцені він підкорював усіх.
І слава насувалась, мов лавина.
Трагедія або нестримний сміх
2026.11.04
11:46
Скіфи, кімерійці, чорні маври,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
Може, ще арійці — та навряд...
Ми учора лише динозаври,
А тепер — екзистенційний ряд!
Ну, а у майбутньому — отрута,
Ніби рути-м’яти вогка ртуть,
Б’є у скроні часу лють закута,
2026.11.04
11:26
Деякі автори такі кумедні
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
блокують доступ до свої нєтлєнок
Відкрию їм страшенну таємницю
Їх твори є доступні анонімно
Завжди їх можна прочитати
посміятись
рецензію щоправда не напишеш
2026.11.04
09:26
У Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука, що на площі Ринок, відбулася презентація ювілейного перевидання книги «Марія з Магдали» – релігійної драми маловідомого польського поета й драматурга Антона Шандлєровського в українськом
2026.11.04
08:10
Листя, що впало на стежку, до сірого стовчене.
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
Краплі намистом на чорному - срібло на оніксі.
Та несподівано цяткою дрібно тріпоче на
Мокрій обочині клапоть обірваний з коміксів.
Берег. Метелик. Малюк і рука, певно, батькова,
Міцно тримає, а з нею
2026.11.04
07:19
Важка, велика та холодна
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
Роса на стеблах і листках
Культур баштанних і городніх,
І на утомлених руках.
Вона така, мабуть, до спеки,
Коли все гине, в'яне, схне, —
Ось-ось, вернувшись іздалека,
Нещадно сонце спалахне.
2026.11.03
23:42
ясно і зрозуміло що не спасуться всі-всі
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
і сам я не претендую повірте
бо кінець і наступний початок
чогось-там типу-якщо-б
є незмінним а саме
із небес щось потужно шарахне
а тому вочевидь
люблю обіймаю хочу вірити кожен
2026.11.03
14:53
Нам обіцяли дати світло у четвер,
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
Та знов щось трапилось, і темно дотепер.
Не можу навіть подивитись марахвон,
Ну а без нього в мене дуже кепський сон!
По марахвону нам говорять все, як є:
Ось-ось Москва вже ка-пі-ту-лює!
Лиш треба два-три тижні
2026.11.03
13:42
Я іду і падаю у бруді,
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
Вирвавшися із пасток цупких,
Потонувши у далекім блуді
І промовах скорих, копітких.
Упаду в траву, як у основу,
У буття, початок і кінець,
У самої вічності промову,
Подолавши бісівський вінець.
2026.11.03
10:48
В пітьмі по припічку гасали
Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чотири чорні павуки,
Було їм припічку замало
І закороткі держаки.
Шляхи до печі, як дороги,
У невідоме знову звуть.
Вони гасали до знемоги,
В печі гула груднева лють.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.10.19
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Інша поезія
Наставники колишні й нинішні (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Наставники колишні й нинішні (з добірки «Поміж рядками Аґади»)
1
Раббі Самуїл бар Нахман казав:
«Люди минулого вміли робити все досконало:
Орали й засівали ниву Знання,
Пололи бур’ян, жали, снопи в’язали,
Молотили і віяли, мололи й просівали,
Місили тісто, хліб випікали…
А ми – навіть не знаємо,
Як рот відкрити , насититись уже готовим».
(Єрусалимський Талмуд, Трактат Шкалім)
2
Раббі бар Земін казав:
«Якщо попередники наші були подібні до янголів,
То ми –на простих смертних схожі.
Якщо ж вони простими смертними були,
То ми не так уже далеко відійшли од віслюків.
І то не від таких, як був віслюк раббі Ханіни бен Доси
Чи раббі Пінхаса бен Яїра, а від звичайних віслюків »
(Трактат Шабат)
3
Раббі Йоханан казав:
«У попередників наших серця були широкі,
Як притвор перед Храмом.
В їхніх наступників – як двері Храму,
А в нас – на вушко голки схожі.
(Трактат Шабат)
4
Спитав раббі Папа раббі Абая:
«Чому задля колишніх вершились чудеса,
А для нас - чудес нема?
Адже те, що вивчали, приміром, за раббі Юди,
І порівнять не можна з тим, що накопичилось відтоді.
А натомість під час посухи варто було раббі Юді
Простояти в молитві не більше,
Ніж розв’язать шнурок на одній сандалі,
Як починався не дощ, а злива.
А ми скільки не звертались до Небес –
Усе намарне».
Відповідав раббі Абая:
«Річ не в обсязі знань і не в тривалості молитви.
Попередники наші готові були на муки й смерть іти,
Аби прославити Ім’я Господнє,
А в нас на це вже не стачає сил».
(Берешіт Раба)
-----------------------------------
Легенда оповідає: якось вкрали у раббі Ханіни віслюка. Прив’язали злодії його в дворі, дали вдосталь сіна, ячменю, води. Та віслюк навіть не доторкнувся до всього цього. Так було кілька днів.
«Не варто тримати скотину далі, бо ще здохне», - сказали злодії, відв’язали віслюка й прогнали з двору.
Попленталась тварина додому. Зраділи всі, негайно ж дали сіна, ячменю й води. Віслюк залюбки все з’їв. Відтоді й пішло: «В давнину бездоганні були не тільки самі праведники, а й їхні тварини: віслюк раббі Ханіни бен Доси навіть не доторкнувся до корму, який дали йому злодії».
Раббі Самуїл бар Нахман казав:
«Люди минулого вміли робити все досконало:
Орали й засівали ниву Знання,
Пололи бур’ян, жали, снопи в’язали,
Молотили і віяли, мололи й просівали,
Місили тісто, хліб випікали…
А ми – навіть не знаємо,
Як рот відкрити , насититись уже готовим».
(Єрусалимський Талмуд, Трактат Шкалім)
2
Раббі бар Земін казав:
«Якщо попередники наші були подібні до янголів,
То ми –на простих смертних схожі.
Якщо ж вони простими смертними були,
То ми не так уже далеко відійшли од віслюків.
І то не від таких, як був віслюк раббі Ханіни бен Доси
Чи раббі Пінхаса бен Яїра, а від звичайних віслюків »
(Трактат Шабат)
3
Раббі Йоханан казав:
«У попередників наших серця були широкі,
Як притвор перед Храмом.
В їхніх наступників – як двері Храму,
А в нас – на вушко голки схожі.
(Трактат Шабат)
4
Спитав раббі Папа раббі Абая:
«Чому задля колишніх вершились чудеса,
А для нас - чудес нема?
Адже те, що вивчали, приміром, за раббі Юди,
І порівнять не можна з тим, що накопичилось відтоді.
А натомість під час посухи варто було раббі Юді
Простояти в молитві не більше,
Ніж розв’язать шнурок на одній сандалі,
Як починався не дощ, а злива.
А ми скільки не звертались до Небес –
Усе намарне».
Відповідав раббі Абая:
«Річ не в обсязі знань і не в тривалості молитви.
Попередники наші готові були на муки й смерть іти,
Аби прославити Ім’я Господнє,
А в нас на це вже не стачає сил».
(Берешіт Раба)
-----------------------------------
Легенда оповідає: якось вкрали у раббі Ханіни віслюка. Прив’язали злодії його в дворі, дали вдосталь сіна, ячменю, води. Та віслюк навіть не доторкнувся до всього цього. Так було кілька днів.
«Не варто тримати скотину далі, бо ще здохне», - сказали злодії, відв’язали віслюка й прогнали з двору.
Попленталась тварина додому. Зраділи всі, негайно ж дали сіна, ячменю й води. Віслюк залюбки все з’їв. Відтоді й пішло: «В давнину бездоганні були не тільки самі праведники, а й їхні тварини: віслюк раббі Ханіни бен Доси навіть не доторкнувся до корму, який дали йому злодії».
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
