ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Осіннє
Образ твору Мінливий час тече,
зумовлюючи плинність
усіх світів,
а ти когось шукав,
а ти чогось хотів…
Торкали за плече…
Втрачали очі пильність,
імлою плив
і торсала рукав
упевненість катів,
котів і течії,
котра штовхала в спину,
несла рибин,
луску та скалки зір
у часу плин, чи вир,
чи вирій носіїв
порожньої торбини,
чи до глибин
космічних чорних дір.
Тримало слово «вір»,
та віра не весло,
довірливі спрожогу
отруту п’ють
оманливих жадань.
А ти держи ліхтар
марам усім на зло
і віруй у дорогу,
але не путь
в сліпу тьмутаракань.
І жайвором до хмар
шугне з-під тиску ніг
бажання жити далі,
бо серце є,
душа іще болить,
і не загусла кров.
Хай знову буде сніг,
холодний сніг реалій,
до денця п’є
душа журливу мить -
не бійся підошов,
бо шрам у шрам йдемо
у почутті і слові,
ми прес-реліз…
Хай бавиться дитя
із папірцями душ…
Не руш святе ярмо,
не запереч умові
про леза сліз,
жнива серцебиття
в час дозрівання груш,
бо гра іще жива,
не кожна карта бита,
кохання смак
не вивітрився з губ
осінністю вітрів.
Та як полин-трава
наука тих любити,
хто йде навспак,
твердий, неначе дуб.
А ти чого хотів,
а ти кого шукав,
втрачав у часоплині,
і катом був
яких чужих світів?
Давай-но за рукав,
за тих, кого не взнав,
за помилки дитинні,
котрі забув,
бо знати не хотів,
без жодної з підстав
оплатимо борги
свідомою любов’ю.
Все інше – прах,
все інше - злоба днів
і мілкота монет.
Можливо, до снаги -
у спротив безголов’ю -
любов’ю в полюсах
єднання берегів
і створення планет…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-09-03 12:13:09
Переглядів сторінки твору 3850
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Низовий (М.К./М.К.) [ 2013-09-03 12:34:31 ]
І жайвором до хмар
шугне з-під тиску ніг
бажання жити далі,
бо серце є,
душа іще болить,
і не загусла кров.
Хай знову буде сніг,
холодний сніг реалій,
до денця п’є
душа журливу мить -
не бійся підошов,
бо шрам у шрам йдемо
у почутті і слові,
ми прес-реліз…

Таню, мені справді навіть важко виокремити щось, що найбільше різануло моє серце...
Усе так.
Дякую щиро!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-03 12:36:36 ]
Таню, вибач, що від тата. Так сталося. У цьому щось є. Бо сьогодні підбираю саме такі теми, як у тебе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 17:26:53 ]
Лесю, не вибачайся. Мені так тепло стало від того, що це сталось. Подумалось, що, можливо, Іван Низовий заговорив до мене твоїми вустами... Я не люблю плакати,і не вмію писати коментарі поетам, котрі вже не зможуть відповісти... але зараз у мене на очах сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-04 12:10:43 ]
Танечко, дякую..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 13:02:44 ]
"Мінливий час тече".
Ми вкотре зустрілись з основоположним діалектічним положенням, за яким ніщо не залишається у спокої, але все, подібно до річки, знаходиться в постійному русі. Щоправда, у положенні йдеться виключно про ВСЕ.
Тут я бачу справжній модернізм у моєму розумінні цієї буржуазної течії у мистецтві.
Ці обставини водночас наближають Вашу поезію до найкращих взірців філософської.
Де, як не на цвинтарі, знаходить підтвердження наступна думка - думка про те, що шукали чи не шукали, хотіли чи не хотіли, встигли чи не встигли і минулому особи (люди, персони), а нині небіжчики зі стажем чи ні?
Лише 5 рядків вірша, а скільки у них змісту...
Наступні рядки - це вже, нмсдд, домішок поетизованого бла-бла-бла у найкращому розумінні цього поняття. А без нього поезія, нмсдд, неможлива та, нмсдд, мертва.
Також сподобалась метафора про реалії. Вони, дійсно, діють досить часто саме так, як змалювано у вірші. Та не всі це відчувають, якщо тепло вдягаються у кожухи своїх переконань щодо своїх успіхів - будь-де. Особливо, нмсдд, щодо своєї творчості.

Мають місце критичні збіги приголосних.

Не ставлячи собі за мету детальний розгляд вірша, я подякую - і зупинюсь.

З повагою і без викрутасів,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 18:44:39 ]
Гарріо, коли я щось друкую, у мене вже азарт, я вже чекаю Вашої реакції... Я навіть не знаю, на скільки реальні усі ті вирази обличчя Вашого аватара, які малює моя уява, але це так кумедно...:) Це побічний ефект від перебігу виказаних Вами думок, у котрих я завжди знаходжу щось для себе цікаве.
Як я воювала з тими капосними збігами!Як Шаріков з кішками.:)Але часом Поліграфу Поліграфовичу легше присутність кішки витримати, аніж мені від тих збігів позбавитись.:)
А от щодо цвинтаря, то, сподіваюсь, моєму ЛГ до нього ще далеко. Просто він так довго тікав від осені, що, коли вона таки постукала йому у скроні і він зрозумів, що від неї ніяким кадилом не відмахаєшся,у нього сталась криза, йде переоцінка поглядів ... Так часто буває, особливо з чоловіками. :)
З вдячністю за увагу,
Т.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 14:58:13 ]
Мені теж цікаво друкуватись.
І у дивний спосіб збігаються наші з Вами помисли.
Мене цікавлять коментарі авторів, які можуть скільки завгодно читати серцями або лише очима, при цьому не забуваючи про зміст, про засоби художнього відображення і про питання технічної досконалості.
У принципі, можна скільки завгодно щемно пригадувати сільську кладку через рівчак, на якій тебе хтось колись поцілував уперше або, не доведи, Господь, востаннє. А можна не менш чутливо і захоплено милуватись сучасними магістральними мостовими переходами через, наприклад, Гудзонів пролив, якщо тебе з ними ніколи ніщо не пов'язувало. Бо це і краса, і технічна досконалість, якою б мертвою вона не була.

З вдячністю за довіру до читача,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-09-04 12:39:52 ]
Танечко, вірш - живий, а скільки технічно досконалих, але - мертвих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-04 19:56:11 ]
Дякую, Іннусю. Оце тут ми з моїм творінням, схоже, схожі: недосконалі.:))) залишається відкритим питання хто з нас живіший... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 15:29:50 ]
З легкістю і без образи приймаю цей закид на свою адресу.
Десь у 2004-2006 р.р., коли я уяви не мав про таку науку як версифікація, я писав, так би мовити, "серцем". Мої вірші дуже подобались і мені, і моїм читачам. Деякі з особливо чутливих дівчат мені освідчувались у коханні. Залишалось лише зустрітись для апофеозу найвищого прояву любові (розвіртуалитись).
Я торжествував перемогу. Я вже збирався друкуватись. Та не вийшло. Мої вірші переглянув справжній поет, думці якого можна було довіряти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-09-05 17:46:51 ]
Мені вірш видався органічним і глибоким! А збіги рано чи пізно порозбігаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 09:09:48 ]
Дякую, Богдане. Для мене кожне слово має своє емоційне забарвлення. І при виборі слова це має більше значення, аніж збіги, тому навряд чи я їх колись позбудусь остаточно, адже для мене важливіша музика сенса, думки, аніж мелодійність звукоряда. У Оленки Осінь є вірш, котрий зачарував мене тим, як саме збіги домальовували картинку, надаючи неперевершеної виразності...