ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.

Володимир Бойко
2026.11.15 01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців. Хтось демократією живе, хтось нею грається. Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує. Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті. Криводушн

Віктор Насипаний
2026.11.14 23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.


Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.

С М
2026.11.14 22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи

Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що

Світлана Пирогова
2026.11.14 22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.

Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й

Ігор Шоха
2026.11.14 21:48
Лише у пам’яті спливає
дуга над плесами води
і сум за веселковим краєм.
На тому березі за плаєм
лишилися мої сліди.

У лузі, де росла калина
і де-не-де чортополох,

Іван Потьомкін
2026.11.14 21:34
«Йдучи до жінки, -Ніцше говорив,- треба брать батіг з собою». І ось він укупі з приятелем- філософом запряжені тягнуть віз, А підганяє обох їх батогом нічим, здавалося б, невиразна жінка. Обом судилось невблаганне «НІ» від неї,як мова заходила

хома дідим
2026.11.14 18:51
присіла ґава на димар
при іншій думці нерозкритій
який-сякий еміль верхарн
кому його державні ритми
старий єврей біля дверей
в його руках сезонні квіти
у нього власний апогей
він відає про смак амрити

Артур Курдіновський
2026.11.14 14:46
Кричить мені осінь захоплене "браво",
Дарує римовані оплески з листя.
Себе відчуваю воскреслим артистом -
Та вже нема сил на реакцію жваву.

Ні з ким у житті не співав я в октаву.
За те, що не змерз у порожньому місті
Кричить мені осінь захоплен

Артур Сіренко
2026.11.14 13:30
У 1895 році після завершення навчання в Київському інституті шляхетних дівчат доля закинула мене в одне подільське містечко N., де були білі хати-мазанки з солом’яними горобцевими стріхами, де круторогі корови та нечемні гуси ходили просто вулицями, де с

В Горова Леся
2026.11.14 13:04
То так сумно, як знову торкається подихом
Неминуча зима, що почином бентежила,
Як губилася поміж циклонними межами,
Снігу мокрого в ніч насипаючи потайки,
Щоб вернути мене за зимовими мештами
Від порогу, де біле узрію я з подивом.

То так прикро,

Борис Костиря
2026.11.14 10:30
Не віриться, що зараз травень
Отак неждано підійшов.
І музика крізь свіжі трави
Вливається крізь біль і шок.

Нові надії пробивають
Жорсткі заслони небуття.
Зупиниться новітній варвар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Осіннє
Образ твору Мінливий час тече,
зумовлюючи плинність
усіх світів,
а ти когось шукав,
а ти чогось хотів…
Торкали за плече…
Втрачали очі пильність,
імлою плив
і торсала рукав
упевненість катів,
котів і течії,
котра штовхала в спину,
несла рибин,
луску та скалки зір
у часу плин, чи вир,
чи вирій носіїв
порожньої торбини,
чи до глибин
космічних чорних дір.
Тримало слово «вір»,
та віра не весло,
довірливі спрожогу
отруту п’ють
оманливих жадань.
А ти держи ліхтар
марам усім на зло
і віруй у дорогу,
але не путь
в сліпу тьмутаракань.
І жайвором до хмар
шугне з-під тиску ніг
бажання жити далі,
бо серце є,
душа іще болить,
і не загусла кров.
Хай знову буде сніг,
холодний сніг реалій,
до денця п’є
душа журливу мить -
не бійся підошов,
бо шрам у шрам йдемо
у почутті і слові,
ми прес-реліз…
Хай бавиться дитя
із папірцями душ…
Не руш святе ярмо,
не запереч умові
про леза сліз,
жнива серцебиття
в час дозрівання груш,
бо гра іще жива,
не кожна карта бита,
кохання смак
не вивітрився з губ
осінністю вітрів.
Та як полин-трава
наука тих любити,
хто йде навспак,
твердий, неначе дуб.
А ти чого хотів,
а ти кого шукав,
втрачав у часоплині,
і катом був
яких чужих світів?
Давай-но за рукав,
за тих, кого не взнав,
за помилки дитинні,
котрі забув,
бо знати не хотів,
без жодної з підстав
оплатимо борги
свідомою любов’ю.
Все інше – прах,
все інше - злоба днів
і мілкота монет.
Можливо, до снаги -
у спротив безголов’ю -
любов’ю в полюсах
єднання берегів
і створення планет…



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-09-03 12:13:09
Переглядів сторінки твору 4586
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.722
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Низовий (М.К./М.К.) [ 2013-09-03 12:34:31 ]
І жайвором до хмар
шугне з-під тиску ніг
бажання жити далі,
бо серце є,
душа іще болить,
і не загусла кров.
Хай знову буде сніг,
холодний сніг реалій,
до денця п’є
душа журливу мить -
не бійся підошов,
бо шрам у шрам йдемо
у почутті і слові,
ми прес-реліз…

Таню, мені справді навіть важко виокремити щось, що найбільше різануло моє серце...
Усе так.
Дякую щиро!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-03 12:36:36 ]
Таню, вибач, що від тата. Так сталося. У цьому щось є. Бо сьогодні підбираю саме такі теми, як у тебе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 17:26:53 ]
Лесю, не вибачайся. Мені так тепло стало від того, що це сталось. Подумалось, що, можливо, Іван Низовий заговорив до мене твоїми вустами... Я не люблю плакати,і не вмію писати коментарі поетам, котрі вже не зможуть відповісти... але зараз у мене на очах сльози...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-04 12:10:43 ]
Танечко, дякую..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 13:02:44 ]
"Мінливий час тече".
Ми вкотре зустрілись з основоположним діалектічним положенням, за яким ніщо не залишається у спокої, але все, подібно до річки, знаходиться в постійному русі. Щоправда, у положенні йдеться виключно про ВСЕ.
Тут я бачу справжній модернізм у моєму розумінні цієї буржуазної течії у мистецтві.
Ці обставини водночас наближають Вашу поезію до найкращих взірців філософської.
Де, як не на цвинтарі, знаходить підтвердження наступна думка - думка про те, що шукали чи не шукали, хотіли чи не хотіли, встигли чи не встигли і минулому особи (люди, персони), а нині небіжчики зі стажем чи ні?
Лише 5 рядків вірша, а скільки у них змісту...
Наступні рядки - це вже, нмсдд, домішок поетизованого бла-бла-бла у найкращому розумінні цього поняття. А без нього поезія, нмсдд, неможлива та, нмсдд, мертва.
Також сподобалась метафора про реалії. Вони, дійсно, діють досить часто саме так, як змалювано у вірші. Та не всі це відчувають, якщо тепло вдягаються у кожухи своїх переконань щодо своїх успіхів - будь-де. Особливо, нмсдд, щодо своєї творчості.

Мають місце критичні збіги приголосних.

Не ставлячи собі за мету детальний розгляд вірша, я подякую - і зупинюсь.

З повагою і без викрутасів,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-03 18:44:39 ]
Гарріо, коли я щось друкую, у мене вже азарт, я вже чекаю Вашої реакції... Я навіть не знаю, на скільки реальні усі ті вирази обличчя Вашого аватара, які малює моя уява, але це так кумедно...:) Це побічний ефект від перебігу виказаних Вами думок, у котрих я завжди знаходжу щось для себе цікаве.
Як я воювала з тими капосними збігами!Як Шаріков з кішками.:)Але часом Поліграфу Поліграфовичу легше присутність кішки витримати, аніж мені від тих збігів позбавитись.:)
А от щодо цвинтаря, то, сподіваюсь, моєму ЛГ до нього ще далеко. Просто він так довго тікав від осені, що, коли вона таки постукала йому у скроні і він зрозумів, що від неї ніяким кадилом не відмахаєшся,у нього сталась криза, йде переоцінка поглядів ... Так часто буває, особливо з чоловіками. :)
З вдячністю за увагу,
Т.Р.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 14:58:13 ]
Мені теж цікаво друкуватись.
І у дивний спосіб збігаються наші з Вами помисли.
Мене цікавлять коментарі авторів, які можуть скільки завгодно читати серцями або лише очима, при цьому не забуваючи про зміст, про засоби художнього відображення і про питання технічної досконалості.
У принципі, можна скільки завгодно щемно пригадувати сільську кладку через рівчак, на якій тебе хтось колись поцілував уперше або, не доведи, Господь, востаннє. А можна не менш чутливо і захоплено милуватись сучасними магістральними мостовими переходами через, наприклад, Гудзонів пролив, якщо тебе з ними ніколи ніщо не пов'язувало. Бо це і краса, і технічна досконалість, якою б мертвою вона не була.

З вдячністю за довіру до читача,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-09-04 12:39:52 ]
Танечко, вірш - живий, а скільки технічно досконалих, але - мертвих...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-04 19:56:11 ]
Дякую, Іннусю. Оце тут ми з моїм творінням, схоже, схожі: недосконалі.:))) залишається відкритим питання хто з нас живіший... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 15:29:50 ]
З легкістю і без образи приймаю цей закид на свою адресу.
Десь у 2004-2006 р.р., коли я уяви не мав про таку науку як версифікація, я писав, так би мовити, "серцем". Мої вірші дуже подобались і мені, і моїм читачам. Деякі з особливо чутливих дівчат мені освідчувались у коханні. Залишалось лише зустрітись для апофеозу найвищого прояву любові (розвіртуалитись).
Я торжествував перемогу. Я вже збирався друкуватись. Та не вийшло. Мої вірші переглянув справжній поет, думці якого можна було довіряти.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-09-05 17:46:51 ]
Мені вірш видався органічним і глибоким! А збіги рано чи пізно порозбігаються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-06 09:09:48 ]
Дякую, Богдане. Для мене кожне слово має своє емоційне забарвлення. І при виборі слова це має більше значення, аніж збіги, тому навряд чи я їх колись позбудусь остаточно, адже для мене важливіша музика сенса, думки, аніж мелодійність звукоряда. У Оленки Осінь є вірш, котрий зачарував мене тим, як саме збіги домальовували картинку, надаючи неперевершеної виразності...