Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.11
17:44
Будівничі готичної вежі
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
Задивлялися в Небо:
А може там провесінь?
Хотіли летіти
(Як ластівки)
Але Небо було камінним
(Бо сповнилося мовчанням –
Лиховісним,
2026.03.11
15:49
Вони настільки маленькі,
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
що їх не бачать і топчуть.
Але настільки розумні,
що виростати не хочуть…
І ми вже настільки виросли,
що нас вони не помічають.
Від нашої сили гинучи,
якісь НЛО вивчають…
2026.03.11
14:04
У моїм сні бабусині груші, сливи і вишні,
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
Квітник, де всміхаються сонцю жоржини розкішні,
Ранкова роса і яблука жовті, червоні,
Що трохи замерзли і просяться в теплі долоні.
Метелики, джміль і гамак у саду, та сестричка —
В її рученятах червоні пахуч
2026.03.11
12:15
був одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
ніс валізу замість неї
та й одводив її до вокзалу
ніс валізу замість неї
що казати про що казати
моє кохання невзаємне ~
поки поїзд не прибув я
2026.03.11
10:47
Як би я хотів відродити книжку,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
яку так необачно спалив.
Я хотів би
воскресити її думки,
її фрази,
ніби коштовне каміння духу.
Ця книжка була
великим раритетом,
2026.03.10
18:53
А я люблю вусатого Тараса
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
В кожусі, шапці, вишиванці теж.
Це - образ цільний, нації окраса,
І сила духу, величі без меж.
Ніколи він не був старезним дідом,
Це -- просто виплід збочених уяв.
На себе взяв усі народу біди,
2026.03.10
13:03
Дивує березень хурмою…
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
Підмерзла. Наче вже й весна.
Сьогодні восьме, ти зі мною
І я не той, і ти не та…
Сидиш навпроти у мовчанні,
А я з мовчанки в пам’ять зліг.
Щось є у цім протистоянні…
Чому на восьме? Видно збіг.
2026.03.10
11:25
Заздрю Вам, Блаженний Феофілакте,
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
І часу, в якому Ви жили:
Сьогодні не частина, а все небо
Перетворилося на пекло,
І людина не може захисток знайти,
Аби спокійно за Божим заповітом
Квітчати Землю і багатства множить,
І розум, даний Всевишнім на пр
2026.03.10
10:51
Не буде яблук споважнілих,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
Не буде вже дарів небес.
Ночей не буде спорожнілих,
Де вітер від краси воскрес.
Стихійне лихо нас накрило,
Як неба замисел лихий,
У таємниці потопило,
2026.03.10
06:15
Весна несе не лиш турботи,
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
Є й задоволень аж надмір, -
Уже в саду кипить робота
І впорядковується двір.
Минає млявість безнастанна,
Коли біліє довго день, -
Весна-красна, як горда панна,
На чистоту й порядок жде.
2026.03.09
22:56
Закоханими у себе бувають не лише політики.
Люби себе і хай тебе ревнують.
Якщо любов нерозділена, розділи її із собою.
Люби себе та не залюблюй.
У любові до себе, коханого, він позбувся усіх конкурентів.
Багато любові в одному тілі виявило
2026.03.09
22:03
Садки вишневі рідної Вкраїни
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
Такі прозорі, росяні, сумні.
А очі! очі! – ночі горобині...
Тому так завжди хочеться мені
Вдивлятись довше в їх тривожну вроду,
Яку тримає на одній нозі
Лелека, що живе побіля броду,
Й Чумацький Шлях, д
2026.03.09
19:49
Не кличу смерть, хоч бачити заважко,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
Як мудрий просить хліба у нездар,
Як істина — немов безмовна пташка,
А в мікрофонах — галас і обман.
Як правота стає простим товаром,
Де цінник ліпить вищий капітал.
Як ницість, обізвавшись чистим даром,
2026.03.09
16:25
Весна - велика вільна витівниця!
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
Виблискує, всміхається вона...
Вигадує веселоньку, водицю...
Втрачає владу вогняна війна!
Веселі візеруночки вітражні...
Відродження... Вулкане, відпочинь!
Володарює вітерець відважний -
2026.03.09
15:59
Коротке наше літо промайнуло,
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
Відпестило спекотне і барвисте.
На квітниках побачень наших вулиць
Лежить фатальним шаром жовте листя.
Ні вітер, ані дощ змінить безсилі
Безрадісний пейзаж, тепер постійний.
Кохання наше знудил
2026.03.09
12:43
Він не просто поет, не лише малював олівцем,
Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Бо розірвану душу народу в рядки перелив
Із кріпацького стану, з обпеченим сонцем лицем,
Він для цілого світу глибинну Вкраїну відкрив.
І Тарасове слово гостріше, як лезо, - то сталь,
Що кайдани іржаві с
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Невловимий месник у помаранчевій масці
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Невловимий месник у помаранчевій масці
Відгук на роман «Маска» сучасного українського письменника Володимира Лиса
«Роман про людину в п’яти масках» саме так характеризує своє нове творіння Володимир Лис. Здається, читачі вже звикли, що кожна книга цього популярного письменника є бестселером, але все одно, очікують сюрпризу від майстра історичного роману. Такою несподіванкою став вихід у світ у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» роману «Маска». Визначальною особливістю роману є його документальна основа, адже автор дуже витончено вводить свого читача в історичний контекст, що виступає тлом описаних подій.
Події відбуваються на території Волині ХІХ ст., там з’являється нізвідки і зникає в нікуди невловимий месник у масці, який примушує найбагатших аристократів Польщі, Німеччини, України та Трансільванії добровільно віддавати коштовності, а сміливця котрий таки наважився зняти його маску не вбиває, а лише чемно попереджує: «Ваше життя повинно належати мені».
Вже з перших сторінок книги автор дуже вміло інтригує читача завдяки незвичним поворотам сюжетної лінії, які неможливо передбачити заздалегідь, навіть якщо Ви мали це на меті. В уяві враженого читача поставатимуть сцени майже ідеальних пограбувань, а допитливий розум щоразу шукатиме відповідь на питання як цьому невловимому месникові,
якого постійно шукає розвідка чотирьох держав, знову вдалося уникнути небезпеки і перехитрити своїх переслідувачів?..
В романі можна простежити перегуки з такими героями українського епосу як Олекса Довбуш та Устим Кармелюк. Приємно вражає витонченість мови, бо навіть най прискіпливішому літературному гурманові не вдасться знайти в тексті анінайменших стилістичних чи орфографічних огріхів.
Володимир Лис водить читача лабіринтами історичного минулого і при цьому звертає увагу на деталі в оточенні персонажів, їхньому одязі, поведінці чи манері спілкування. Така скрупульозність може видатися надмірною, але, на мою думку, саме вона дає змогу краще зрозуміти та глибше проаналізувати мотиви вчинків персонажа, зазирнути в його дуже неповторний своєрідний внутрішній світ.
Впевнений, що цей прекрасний історичний детектив припаде до смаку кожному хто цікавиться історією рідного краю і є поціновувачем творчості найкращого українського письменника останнього десятиріччя!.
27.08.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
