ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2018.09.22 21:11
Якщо похилий вік і похилив мене
То це над тим, що відкладалося на завтра.
Тепер силкуюся перетягти його в сьогодні.
А це не теж, що перетягувать в змаганнях линву...
...Такий собі урок для тих,
Хто мріяв про спокійну старість.
Урок, який мало кому

Нінель Новікова
2018.09.22 19:57
Я подякую осінь за ласку,
За емоції, що через край,
За кохання даровану казку,
За поезій рясний урожай.

Не зігріти душі оксамитом –
Почуття догоріли до тла!
Прощавай, моє бабине літо,

Василина Іванина
2018.09.22 16:45
З ранку нині хмарно. І це добре, бо ми збираємо виноград, а сонце нам не дозволено. Уперше в таку пору, тобто у вересні, почали збирати, але вже мусай, бо надовго відкладати не можемо... У Бога на цю осінь інші щодо нас плани, які нам ще не зовсім відомі.

Ірина Вовк
2018.09.21 22:48
Протягом осінньо-зимового періоду календарного року українців є Три Пречистi – 28 серпня, 21 вересня і 4 грудня. Про них у народi кажуть: ”Перша Пречиста жито засiває, Друга - дощем поливає, а Третя - снігом покриває”. Пiсля Успіння Пресвятої

Шон Маклех
2018.09.21 22:07
День,
Коли хочеться помовчати,
Коли в жовтих автобусах
Дозволяється їздити божевільним**,
Коли осінь лишає на дзеркалі пил,
І можна намалювати пальцями
На його відвертій поверхні
Крислаті пальми Борнео

Ольга Паучек
2018.09.21 13:17
Ніжну душу скував у кайдани,
Для бажання поставив капкан,..
Очі твої - то злі океани,
А слова, як безжальний вулкан...

Все ж я вдячна тобі за синочків,
За моїх пречудових дітей...
А між нас... пересохли струмочки,

Анонім Я Саландяк
2018.09.21 12:42
Аргумент двадцять сім-вісім: точка абсурду...     ... розум має право на абсурд, я так думаю; Кант* - мені здається, всіляко обминає слово абсурдний - Absurditat-absurd-безглуздий... а коли, його ж, “дисципліна доказів” вимагає, від нього ж, відпов

Віта Парфенович
2018.09.21 12:30
Налаштована рішуче, охоплена пристрастю, Ніка вирішила, будь що буде . І якщо навіть красень натякне на секс, вона наперед вирішила, що прийме пропозицію. Їй хотілося шаленої пригоди, сповненої інтриги і новизни. Думки про Гліба заволоділи дівчиною повніс

Світлана Майя Залізняк
2018.09.21 11:14
Занадто доброю - не варто...
Чуже багаття джерґотить.
Тремку мелодію Монмартру
передає вселенська нить.

Мережу вірші блискотючі.
Лелітки досвіду ловіть.
На оксамитові онучі

Марґо Ґейко
2018.09.21 09:27
Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,
Де двоє туй у кованих кутах
Небавом синім пологом повстали.

Сукався час, незнано звідкіля,
Вертівся на одвічне мотовило –
Тепер тобою плакало гілля,

Петро Скоропис
2018.09.21 08:39
Ми у лузі гратись в квача охочі,
хоча б не в пальтині, а у сорочці.
А як дощ і сльота пеленою з вікон,
ми, учитись охочі, стидимось хникань.

Ми посібник осилим за назву довгу.
А те, що нам сниться – яві в помогу.
М

Олександр Сушко
2018.09.21 05:08
Без "мусі-пусі" - не життя. а сон,
Ерзац снаги, сироватка чуттєва.
А я блукалець ерогенних зон,
Цю роль заповідала баба Єва.

Її наказ виконую щодня,
Цілунками освячуючи перса.
Сьогодні мавку лагідну б обняв,

Ярослав Чорногуз
2018.09.21 01:52
Очам не вірю: Київ у диму,
Спалахують будівлі і дерева…
І грізний гул по місту усьому,
І літака над садом – тінь сталева.

Чи скине бомби у наступну мить?
Апокаліпсису настала ера?
І чуть: асфальт розтерзаний двигтить –

Ігор Шоха
2018.09.20 21:34
На орду не йди юрбою,
бо орда проклята
всіх потягне за собою
і покаже п’яти.

Краще вийди наодинці
і з усього маху
порахуйся із ординцем

Віта Парфенович
2018.09.20 20:11
Все не стається просто так,
а під надійним неба покривом,
дається успіх, дозвіл, знак,
удачею чи згоди поглядом.
І я гравець у грі буття,
якому двері відчиняються.
Якби ж знаття, яке знаття,
Пригоди де розпочинаються.

Олена Багрянцева
2018.09.20 15:16
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Прощатися з літом, підводити жовту риску.
І знати, що вересень все зазвичай прощає…

Отак відчувати вершкові твої долоні.
Збирати у скриню розсипані дні безпе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Садовнікова Катя
2017.06.30

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Тетяна Роса (1964) / Критика | Аналітика

 Спроба не професійного аналізу
Образ твору    Спочатку цей абзац виглядав інакше, тобто серйозно. Але я перечитала його і подумала: «Якого біса? Хіба серед тих дорослих, кому досяжна ця планетарна павутина, може бути хтось незнайомий з поняттям «психологія людини»? Та постулат про те, що дійсність навколо нас є об’єктивною, але її відображення у нашій свідомості може бути тільки суб’єктивним не те що з психологічної обізнаності, а навіть зі звичайних анекдотів виводиться на раз-два-три.. » Класична ілюстрація до цього постулату – слон і троє сліпих, кожен з котрих мав можливість помацати тільки певну частину тварини і повинен був з цього зробити висновок, як вона виглядає. Не зустрічались? Тоді просто уявіть себе на їхньому місці. Ото і є особиста точка зору кожного по відношенню до об’єктивної реальності. Але, щоб нам не було сумно, про наше сприйняття потурбувались додатково: маючи однакову п’ятірку відчуттів ми все одно частенько не можемо дійти згоди, бо індивідуальність сприйняття (так звані пороги чуттєвості) призводить до того, що коли один говорить «неприємно», інший волає «боляче», при чому жоден не бреше. Але нам і цього замало. Ми ще й вперті і недовірливі, а тому перший думає: «Прикидається, (слово-характеристику додати самостійно)», а інший, з не меншим обуренням: «Хизується, (інше слово за власним смаком)» Знайома ситуація, правда? Тому не дивно, що ми часто й густо не можемо дійти згоди навіть тоді, коли наші очі споглядають один і той же об’єкт, і ми спілкуємось на одній мові, адже по відношенню до вербального спілкування теж діє закон індивідуального бачення і сприйняття… Але, попри все сказане, ми істоти соціальні, і (хочеться вірити) розумні (от чортів закон відносності, заважає). Нам просто вигідно шукати і знаходити спільну мову, тому ми змушені якось тулити докупи власні бачення «слона» і співіснувати, намагаючись обходити гострі кути при розгляданні «медалей» з різних сторін. Саме це я зараз і хочу зробити, тобто склеїти докупи погляди інших на жанр пародії, пропустивши їх (бо інакше неможливо) через власне сприйняття і намагаючись оминати гострі кути. Отже, преамбулу закінчено (сестра таланту, судячи з усього, плакала…) , час перейти до справи.
   Я навіть не буду намагатись дати визначення пародії: це вже робилось досить великою кількістю людей до мене, і навряд чи я змогла б додати до сказаного щось нове ( щось нове для мене річ недосяжна, просто складаю власний велосипед за відомою схемою). Я свідомо буду уникати імен, бо маю на меті максимально не зачіпати можливих читачів за неприємні почуття (підкреслюю: у мої плани не входить спричинити бодай-якусь бурю в стакані з киданням опонентами одне в одного підручних засобів дошкульності).
   Отже, наче все просто: є жанр, і є творчі особистості, котрі його розвивають. І, як у будь-якому різновиді творчості, рівень здібності учасників у колупані скали градуюється від показників з позначкою «мінус» до «плюсів» перед багатозначними числами. Мене не цікавлять числові значення, я хочу дослідити тільки ознаки координат плюсів і мінусів на координатній площині жанру пародії. Отже, треба визначитись з відправною точкою своїх досліджень. З мого погляду найбільш зручним буде положення про те, що пародія базується на певному продукті творчості інших особистостей. При чому не просто базується, а з конкретними наслідками впливу на місце свого походження. Здається, тут цілком природно буде виглядати паралель з епіфітністю (орхідеї, наприклад, є епіфітами ..), сапрофітністю (теж орхідеї, деякі гриби…) чи паразитарністю (повитиця, гриби-паразити…) у світі рослин.
    Епіфіти не є загрозою для рослини-носія. Можна навіть вважати, що вони прикрашають місце свого розташування. Поставимо між ними і пародіями, котрі зазвичай називають дружніми, знак рівності, і розташуємо на наших осях координат там, де господарем є плюс, тобто позитив, принаймні на вісі ікс, котра відповідатиме за взаємовідносини пародії та оригіналу (вісь ігрек буде показником рівня здібності пародиста і не гратиме великої ролі у моїй скромній спробі дослідити певні закономірності існування жанру). Чому? Дружня пародія зайвий раз привертає увагу до оригіналу, на цьому їхня взаємодія і закінчується. І жодного негативного почуття у автора оригіналу не викликає, хіба що у разі, коли автор упереджено ставиться до пародій взагалі. (Не надто вдалий оригінальний текст навряд чи потрапить у цю категорію.) Тож подаруємо дружній пародії не менш дружню посмішку і залишимо її у спокої (хоча насправді це досить давній і товстий «археологічний» шар творчості, вартий уважного вивчення справжніми професіоналами).
   Час перенести увагу на сапрофіти. Ця категорія організмів, що живиться мертвою тканиною. Отже, нам треба визначитись з означенням мертвої тканини у творчості. Мертва тканина гниє і розповсюджує сморід. Вона патогенна і однозначно отруйна для організму, на якому виникла, чи подібних йому організмів. Омертвіння – це процес руйнації. Видалення мертвої тканини є процесом неприємним і болючим, але необхідним для порятунку організму в цілому. Рятувати можна рослину, видаляючи мертву гілку, або ж весь сад, викорчовуючи гниле дерево. Своєю появою сапрофіти вказують на наявність мертвої тканини. Отже, ми знову повертаємось до необхідності визначення мертвої тканини у творчому процесі... Тому, маємо окреслити ознаки омертвіння. Думаю, перш за все, в око кинеться втрата естетичної привабливості порівняно з живою тканиною. Невдалі порівняння, неоковирні рими, притягнуті за вуха окремі слова і вирази, невдале розкриття теми можуть вказувати на те, що садівнику-автору слід ретельніше доглядати сад своєї творчості і додатково попрацювати чи з якимось окремим деревцем-віршем, чи над своєю власною вправністю. І пародії-сапрофіти мають вказати автору на проблему. Що і роблять досить успішно. Але існують випадки, коли справа не у окремих словах чи темах, а у позиції автора по відношенню до моралі та людяності. І хоча в ідеалі ніхто з нас не бажає зла, а будь-яка дія спрямована на те, щоб зробити добро, але питання кому та за чий рахунок. Коли автор вбачає добро для себе у тому, що суперечить загальнолюдським цінностям, вже маємо справу з серйозним і великим за обсягом некрозом, небезпечним для поступального руху суспільства. Пародія-сапрофіт має вказувати на неприйнятність такої позиції. У кожного автора є почуття гідності. І це добре: воно допоможе йому не впасти в дитячий переляк перед необхідною процедурою розставання зі своїми невміннями, помилками і нерозумінням. Та якщо автору притаманне ще й почуття самозакоханості, то тримайся, нещасний «сапрофіте»: за законом «з хворої голови на здорову» ти будеш звинувачений у всіх можливих гріхах, які «садівник» зможе на тебе звалити на підставі твоєї присутності на його «приватній території». Інфантильна нездатність автора до критичної самооцінки і, як наслідок, невміння адекватно реагувати на критику призведуть до того, що ти будеш звинувачений у паразитизмі. А ти що, уявляв над своєю головою німб непогрішимості? Маєш тепер сам пройти перевірку на співвідношення здатності розуміти точку зору інших та власної самозакоханості. А також здати кров на аналіз наявності інфантильного нерозуміння необхідності гідно сприймати наслідки свого неприємного втручання у діяльність чужого «я». Але, наразі, маємо з’ясувати, чим же пародія-сапрофіт відрізняється від пародії-паразита. І тут нас очікує розчарування: чіткої межі між ними не існує. Але, в цілому, пародії-сапрофіти приносять користь якщо не самому автору, то творчості взагалі – як одній з ознак розвитку суспільства у напрямі людяності. Отже, позначимо перебування пародій-сапрофітів на координатній площині десь недалечко від пародій-епіфітів, тобто як цілком позитивне явище. А з різницею між паразитами і сапрофітами спробуємо розібратись у наступному абзаці.
   Сапрофіти і паразити… Вважаю, що зараз доречно згадати нещодавно сказану тезу : в ідеалі ніхто з нас не бажає зла, будь-яка дія спрямована на те, щоб зробити добро, питання тільки кому і за чий рахунок. Відштовхуючись від цієї тези можемо бути впевненими, що будь-який автор, схильний до створення пародії-паразита, зручно розташувавшись на пародійній ниві, вважає себе сапрофітом, а то й епіфітом .(Ну а як інакше? Не скалічена до озвіріння, не розчавлена до стану згоди оплатити помсту власним життям, особистість завжди обґрунтовує свої дії добрими намірами і життєвою необхідністю. Це – норма.) От тільки справа в тому, що чим більше ми будемо заглиблюватись в аргументи такого «пародиста», тим більше втрачатимемо орієнтири. Скажімо, написав автор в цілому гарний твір: тут і ідея досить симпатична, і втілення її вдале, і все таке інше, але певний недолік таки є (а що вдієш: «не помиляється тільки той, хто нічого не робить») . Ґрунтуючись на тому недоліку пародист створює щось своє. Мав підстави? Мав. Тобто його мета цілком епіфітна, про що він і заявляє у своїх аргументах. Молодець! Борець за красу поетичного слова! Але ж давайте поглянемо на саму пародію. Вона відверто зла і принизлива для автора оригіналу. Пародист апелює: це, мовляв, закон жанру, пародія має бути зубатою. То що, виходить, головний біль слід лікувати шляхом майстерного відокремлення голови? Навряд чи ви на це погодитесь. Допомога має бути адекватною проблемі. Відокремити голову у крайньому випадку можна тільки тому, хто несе смерть, тобто суперечить своїми діями засадам людяності. Чи мав оригінал такі якості? Ні. Тож чи заслуговував він «відокремлення голови» ? Вочевидь, ні. Тому, маємо право говорити про неадекватність самої пародії. То що, «добрими намірами дорога в пекло вистелена»? Але давайте поглянемо не на аргументи цього пародиста, а на мотиви його творчості. У нормі, будь-яка творчість має адресата і хоче бути оціненою. Дещо егоїстично, правда ж? Та з огляду на те, що ми істоти суспільні, цілком природно. Але у погоні за власною метою пародист не думав про автора, про ймовірну користь для його творчого зростання, він забув про людяність, шматував не мертву тканину, а живу плоть. От ми і дібрались до різниці: якщо напрям творчості пародиста підпорядковується тільки егоїстичній меті бути поміченим за рахунок використаного оригіналу, приниження його автора привнесенням бруду, є неадекватним до міри «провини», втрачає ознаки людяності, то, незалежно від рівня майстерності, є сенс говорити про паразитизм, котрий існує за рахунок іншого, завдаючи шкоди розвитку творчості в цілому. Адже, в ідеалі, відносини пародистів і авторів оригіналів мають бути симбіотичними, тобто взаємокорисними: отримуючи від авторів можливість розвивати свій жанр, пародисти вносять певний ігровий момент, слідкують за чистотою і стимулюють поступальний напрям розвитку творчого процесу. Тож, по суті, пародисти є специфічними критиками. А критика заради критики – це нонсенс. Неадекватна критика – ще більший нонсенс. І координати діяльності того, хто стоїть на засадах цього нонсенсу, маємо окреслити на нашій координатній площині (пам’ятаєте, вісь ікс відповідає за взаємовідносини пародії і оригіналу, отже, адекватність пародії – це плюс, а неадекватність і ворожість – мінус) десь там, де панує негативна оцінка, а отже, і негативне ставлення. Незалежно від рівня здібностей на шкалі ігрек. Бо здібності без людяності цілком здатні перетворити скальпель з хірургічного інструменту, призначеного для боротьби за життя і здоров’я, у знаряддя вбивства.
   Тож, перш ніж ставати на стезю пародійного жанру, непогано було б перевіряти себе на розуміння нюансів і тонкість сприйняття. Чи поставлю я знак рівності між інтелектом і уявою? За що легше смикати: за шворки інстинктів чи несподівані виверти логічних ланцюжків? Я маю впевненість у своєму почутті гумору? Скабрезні анекдоти на те й існують, аби з них посміятись? Так чим же відрізняється впевненість від самовпевненості? Чи схожа впевнена у собі людина на потяг, що швидко мчить своїми рейками? Можливо, літак? Чи, усе ж таки, танк? На кого більше схожий пародист: на клоуна, на жонглера, чи на еквілібриста? Дурнуваті питання? Тоді мені слід добряче подумати, бо існує загроза перетворитись на клоуна, котрий, напруживши весь свій інтелект для жонглювання скабрезними поняттями і смикання нерозбірливої публіки за шворки примітивних інстинктів на тій підставі, що на більше не вистачає уяви, з непробивною вірою танка у право чавити супротивника, мчить рейками власної самовпевненості у напрямі своєї мети: за будь-яку ціну викликати сміх заради сміху і називати себе пародистом.
    Ось така невеличка панорама відкривається з моєї далеко не ідеальної точки зору, розташованої десь на задвірках творчого процесу. Мені важко сказати, яку саме частину «слона» я змогла розгледіти, але що побачила, тим і ділюсь ( додам тільки, що це поверхневий погляд нашвидкуруч, бо розбирати «слона» по кісточках мають професіонали):)



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-09-25 00:11:21
Переглядів сторінки твору 3648
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.783
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2018.06.09 02:59
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 07:06:07 ]
Швиденько напишіть "непрофесійного" або "нефахового" так, як я пропоную. Мій коментар, будь-ласка, видаліть. І в тексті є граматичні негаразди, але то текст.

На хвилі перших вражень,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 17:33:17 ]

Так, Гарріо, я часто роблю помилки, часом з-за неуважності, часом бракує знань. Але не збираюсь з цього приводу комплексувати, тому не видалю Вашого коментаря, а спробую пояснити, чому я написала окремо. Адже помилки роблю не тільки я. Тож, можливо, комусь це стане в нагоді.
За правилом, якщо «не» з прикметником можна замінити іншим словом, маємо писати разом: непрофесійний - любительський ( Непрофесійна гра хлопчиків викликала у глядачів справжній захват.),неправильний(Непрофесійні дії лікаря призвели до великого лиха.) Але, у той же час, якщо висловлювання щось заперечує, «не» пишемо окремо: не професійні дії. ( Це не професійні дії) .
Отже, контекст грає визначну роль у цьому правилі. Порівняємо. Ця непрофесійна стаття є справжньою нісенітницею з точки зору фахівців. – Це не професійна стаття, але хіба можна назвати її поганою?
Отже, Гарріо, написавши «не» окремо, я хотіла підкреслити те, що стаття створена не фахівцем, а не її непрофесійний рівень. Якщо я помиляюсь, буду дуже вдячна Вам, Гарріо, коли Ви вкажете мені, де саме. І буду дуже вдячна Вам, Гарріо, якщо Ви вкажете мені на негаразди у тексті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 18:35:52 ]
Напрямок Ваших міркувань мені зрозумілим був ще вранці.
Так - протиставлення, і це вже поважна причина, але все одно без коми після цього звороту і без "а" після неї та відповідного продовження, назва виглядає написаною з помилкою. На сайті подібних до неї достатньо. Однією більше - однією менше :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 18:41:18 ]
Щодо інших. Моя поштова адреса є дійсно поштовою і "живою".
Може, злистуємось.
Та не дуже, як на мене, стаття цікавить її справжніх адресатів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 19:45:39 ]
Хотіла вставити посилання на правило, але, чомусь, перед ним "кілометровий" розрив вкидує.За тим правилом можна писати окремо не тільки, коли є протиставлення, а й просто заперечення якості, вказаної прикметником, а в такому разі ніяких ком і «а» після може не бути.
Заздалегідь дякую за «інших», Гарріо.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 20:07:30 ]
Про "а" писалось для прикладу і про кому також, бо побудувати речення з протиставленням можна і в інший спосіб.
Будь-ласка, знаходьте шпарини у правилах, як юристи в законах. То - вічна робота і гарний заробок :)

Час поставити крапку і мені, щоб не було багато галасу даремно (с).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-09-25 10:42:34 ]
Цікаві роздуми, актуальні. Влучні порівняння зі світом природи ))
Згадуються і Ваші попередні дописи де Ви тонко і влучно володієте езоповою мовою ) Попередні адресати, начебто, дослухалися... Є надія, що дослухаються і адресати цього послання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 17:29:44 ]
Дякую, Галю. Я теж сподіваюсь, інакше б час не витрачала.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-09-25 11:03:55 ]
Вітаю, Тань!
Читав, бачив, порадувався за автора (за тебе!)
Розкішно написано! Не вдаючись в деталі ( без жодного наміру починати якусь дискусію) скажу, що Образність викладення думки у тебе достойна теми (пародійного жанру)! Могем!
ПС. І слон суперовий!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 17:36:01 ]
Дяки, Вань, До речі, я позитивно ставлюсь до дискусій, якщо вони проводяться у конструктивному руслі. Інша думка не є ознакою ворога.:)
ПС. Знав би ти, скільки я того слона шукала:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-09-25 19:28:11 ]
Я б заголовок не змінювала. Тим паче, коли тут можна варіювати: не надто професфйного, не такого вже й професійного, не наполягаю, що професійного тощо...

Слон не винний ) Я йому симпатизую)
Цікові роздуми. Але причесати текст не завадить)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 20:28:20 ]
Дякую, Любо. Я ж і не проти причесування, просто часто не помічаю, де саме (тут у купку звалюються аж три причини: неуважність, брак знань і самовільні виправлення програмою деяких слів).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юріо Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-25 20:01:13 ]
Вищий поетично-граматичний суд за подобою Конституційного в Україні у нас ось-ось - і виникне. Він, може, розсудить, і з часом будь-які виключення з правил (граматики etc) набудуть сили самих правил.
За такою логікою, яка спостерігається, і "наразі писатиметься як "на разі" (див. текст). Поважна причина є. "на" і "раз". Два самостійних суб'єкти граматичного господарювання.
А якщо всерйоз, то хай усе залишається як є.
Та й оцінки вже стоять. А це вже крапка.

З теплим словом прощання,
Г.С.