Дяукую, Світланко.Я так розумію, у поезії є три коня: образність, музичність і містерійна надчуттєвість. От хто зуміє усіх прьох запрягти у технічну збрую віршоскладання, має шанс спробувати здати екзамен на справжність своєї творчості. Я поки що у збруї плутаюсь, а, з урахуванням віку, це справа безперспективна, ну за вийнятком особисого кайфу.:))

Сьоме небо? :) КХм... це справа делікатна, зазвичай туди через романтичні стосунки втрапляють... хоча засоби від уподобань залежать. Але до сьомого неба, Вань, точно ближче, ці догматики примудряються туди втрапляти усього лиш заліпивши собі очі пластирем улюблених догм.:)))

Які гарні слова, Вікторе... Зашарітись не виходить, а носа задирати не гарно... тож сприйму як щирий комплімент-підтримку. Щиро дякую, Вікторе, за таке красиве порівняння.:)

Может и не лучший, но с этой фразы всё началось. Если говорить о ядовитости вообще, то фраза не особо катит, но касаемо информации, то действительно, не более, чем иллюзорная черта. Хотя звучит не особо, думала над заменой "всього лиш" на "примарна" или «уявна», но пока что такая замена мне кажется не равноценной по эмоциональной окраске.
А с "размахом" я таки попала... Правила затеянной игры позволяют замену только на слово точно с таким окончанием... ничего подыскать не могу, придётся пока выкрутиться авторским ударением, а там посмотрю, может что и придумаю.