ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,

Віктор Кучерук
2025.07.06 05:16
Серед знайомих є така,
Що на співучу пташку схожа, –
Весела, жвава, гомінка
В негожий час і пору гожу.
Вона іскриться, мов ріка
У надвечірньому промінні, –
Її хода дрібна й легка,
А стан тонкий – прямий незмінно.

Борис Костиря
2025.07.05 21:59
Подзвонити самому собі -
що це означає?
Подзвонити в невідомість,
достукатися до власного Я,
якщо воно ще залишилося
і не стерлося
нашаруваннями цивілізації,
умовностями, законами,

Юрій Лазірко
2025.07.05 19:45
стало сонце в росах на коліна
птахою молилося за нас
там за полем виросла в руїнах
недослухана померлими луна

підіймає вітер попелини
розбиває небо сни воді
то заходить в серце Батьківщина

С М
2025.07.05 10:14
дім червоний ген за пагорбом
бейбі мешкає у нім
о, дім червоний ген за пагорбом
і моя бейбі живе у нім
а я не бачив мою бейбі
дев’яносто дев’ять із чимось днів

зажди хвилину бо не теє щось

Віктор Кучерук
2025.07.05 06:36
На світанні стало видно
Подобрілому мені,
Що за ніч не зникли злидні,
Як це бачилося в сні.
Знову лізуть звідусюди
І шикуються в ряди,
Поки видно недоїдок
Сухаря в руці нужди.

Борис Костиря
2025.07.04 17:34
Ти закинутий від усього світу,
ніби на безлюдному острові.
Без Інтернету і зв'язку,
тобі ніхто не може
додзвонитися, до тебе
не долетить птах відчаю чи надії,
не долетить голос
волаючого в пустелі,

Віктор Кучерук
2025.07.04 16:53
До побачення, до завтра,
До повернення cюди,
Де уже згасає ватра
Біля бистрої води.
Де опівночі надію
Залишаю неспроста
На оте, що знов зігрію
Поцілунками уста.

Віктор Насипаний
2025.07.04 12:09
Сторожать небо зір одвічні світляки,
Де ночі мур і строгі велети-зірки.
У жорнах світу стерті в пил життя чиїсь.
Рахують нас вони, візьмуть у стрій колись.
Свої ховаєм тайни в них уже віки.
Вони ж як здобич ждуть, неначе хижаки.
І кличе Бог іти у м

Ярослав Чорногуз
2025.07.04 06:37
Шаліє вітрове гліссандо
На струнах віт жага бринить,
І усміхаються троянди,
І золотава сонця нить

Нас пестить ніжністю, кохана,
У твій ясний, чудовий день.
І літо звечора й до рана

Євген Федчук
2025.07.03 21:54
Як не стало Мономаха і Русі не стало.
Нема кому князів руських у руках тримати.
Знов взялися між собою вони воювати,
Знов часи лихі, непевні на Русі настали.
За шмат землі брат на брата руку піднімає,
Син на батька веде військо, щоб «своє» забрати.

Іван Потьомкін
2025.07.03 21:10
По білому – чорне. По жовтому – синь.
Та він же у мене однісінький син".
Муарова туга схиля прапори.
А в танку Василько, мов свічка, горить.
Клубочаться з димом слова-заповіт:
«Прощайте, матусю...Не плачте...Живіть!..»
По білому – чорне. По жовтому

С М
2025.07.03 10:35
поки ти сковзаєш за браму снів
іще цілунка би мені
осяйний шанс в екстазові
цілунок твій цілунок твій

у дні ясні та болю повні
твій ніжний дощ мене огорне
це безум утікати годі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Літа проминальна літургія" (2017)

 З голосІНЬ - 3
Образ твору Ой, ладо... Ой, люлі... Ой, леле...
Пройдисвіти, прусти, прокрусти...
Моя невесела оселе:
"шуткую", шаткую капусту.

Усе перемнеться, втрамбується...
(Сльозою б - не пересолити).
Дарма прислухається вулиця -
нема коли й поголосити.

За веснами - заполоч, потолоч...
Під вікнами - привиди й тіні...
Віддушина... відгомін... поголос...
І плакання - на волосині.

2013





Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-10-10 18:52:05
Переглядів сторінки твору 5761
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.09.16 09:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-10-12 00:08:57 ]
І знову - майстерні переливи слів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-10-12 11:40:35 ]
Дякую. Це може не зовсім ті голосіння) Але щось у тому є... Вичитала сьогодні ось таке:

Голосіння як фольклорний жанр відзначаються своєрідним по­
етичним стилем, оригінальними поетичними засобами й прийомами.
Найхарактерніша з них, на думку більшості дослідників, — голосільна
тавтологія, яка надає їм особливої емонійної забарвленості, ліричної
тональності. Одна й та ж інформація повторюється, варіюється, причому
в цих варіаціях спостерігається певна закономірність. Це не просто по­
шуки кращого, влучнішого слова чи фрази, а спеціальний прийом,
підпорядкований єдиній мсті: збільшити емоційність вислову, так пере­
дати власні почуття, щоб вони об’єднали голосільницю з аудиторією.
Подібне нагнітання близьких понять відоме в мистецтві ще з античних
часів, однак у голосіннях воно набуло довершеної форми і стало визна­
чальною рисою їх поетики.
У голосіннях наявні кілька типів повторів: тавтологія (однокоре-
нсва й синонімічна), повторювання одного й того ж слова чи фрази на
початку вірша (анафора) або в кінці (епіфора), паралелізм поетичних
образів [86].
Прикладом кількох типів повторень може бути такий фрагмент
голосіння матері за дитиною: «Відкіля тебе визирати, відкіля тебе
виглядати? Чи з церкви ітимеш, чи з дороги їхатимеш? Чи тебе соло
вейки одщебетали, чи тебе зозуленьки одкували? Яка твоя доріженька
смутім та невесела! Яка твоя хаточка темна да невидная, що ні
дверочок, ні оконечка, ні праведного сонечка…>>. Тут маємо однокорсне-
ву тавтологію (відкіля — відкіля), синонімічну (темна да невидная, смут­
на та невесела), анафори і паралелізм поетичних образів. Останній про­
низує голосіння наскрізь, створює специфічну психологічну напругу,
забарвлену емоційно.
Такі вислови, як «А я свого сина заховала і прикопала», «Я ж
тебе, моя донечка, кохала і леліяла», «До кого ж мені прихилиться і
притулиться?», «Людям оддам, то ви будете плакати і ридати», є
характерними і для думового епосу. Епічні співці тонко відчували кра­
су й образність слова і в своїй творчості широко використовували
поетичні прийоми голосінь. Ф.Колссса звертав увагу на досконалість
голосільних повторів, голосільної синоніміки. «Синтаксична градація
синонімів по силі виразу (плаче-ридає, кленс-проклинає, грає-виграває,
живе-проживає, статки-маєтки, еребло-злото, рано-пораненько і т.ін.) ра­
зом з повторюванням синонімічних значень і подібних думок у різних
відтінках складають основну окрасу художнього стилю голосінь» [87].
180
Поетика фольклорних жанрі»
І [овторення найбільш містких за змістом та емоційним забарвлен­
ням слів, фраз породжує своєрідну музику голосінь із багатими
алітераціями й асонансами, внутрішньою та кінцевою римами.