ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2026.08.25 23:48
Дощить
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на

Ірина Вовк
2026.08.25 23:04
"Іскри з погаслих багать. Антологія драми Стародавнього Світу"
І. МЕСОПОТАМІЯ

Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)

***

хома дідим
2026.08.25 20:58
* 184 *
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім

Мирон Шагало
2026.08.25 20:24
Ти
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі

Світлана Пирогова
2026.08.25 16:01
До осені от-от...(рондель)
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.

Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают

Віктор Кучерук
2026.08.25 15:29
* * *
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.

Борис Костиря
2026.08.25 13:26
* * *
Дешеве срібло висне із дахів,
Важливе щось промовити нам хоче.
Це витвори прихованих гріхів,
Які прийдуть нечутно серед ночі.

Прозорий страх, розкаяння і блуд,
Прозора пристрасть бачиться узимку.
Вони впадуть на зледенілий брук.

Віктор Кучерук
2026.08.25 06:42
* * *
Позникали сни тривожні,
В тиші мліє літня ніч, -
Височіє місяць можний
І сіяє увсебіч.
Час іде, але не спиться,
Через поблиски ясні, -
За зірницею зірниця,
Мов, підморгує мені.

хома дідим
2026.08.24 23:14
* 183 *
національна незалежність
народні танці рідний спів
ще поки на правобережжі
живеш одвертий всім усім
природна мов буденна річ
на місці вірнім і почеснім
у радощах або журбі
цей спіх автівок і причепів

Іван Потьомкін
2026.08.24 20:56
***
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Артур Курдіновський
2026.08.24 18:10
Mamita (квартон)
Матуся" іспанською буде "mamita"...
З Тобою так хочеться поговорити!
Закреслити відчай, хворобу, розлуку
Та поцілувати Твою ніжну руку.

У тиші глухій я плачу долі мито.
"Матуся" іспанською буде "mamita".
Від згубного сну я повільно відходжу

Володимир Бойко
2026.08.24 14:59
Лімерики F 4
Все за звичаєм у Феодосії,
Навіть море там Чорне і досі є.
Та якби з тих країв
Дідько взяв москалів,
Як би гарно було в Феодосії.

Партизани в горах Дагестану
У капкан упіймали шайтана.

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Pteromalus puparum
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про часовиння
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
"Арсіноя. Забута тінь на сходах Артеміди" (продовження 7)
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Собі замість медитації
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослава Меленчук (1983) / Вірші

 Друг
Колосилася мрія, а щастя жнива забарились –
Так нестерпно чекати просвітку в сезони дощів.
Я на тебе молилась, а крапель пронизливі стріли
Розбивали любов – і хоч душу – бери й полощи!

А ти знаєш, я зараз от тільки моментом відчула,
Що промерзла наскрізь і що холод – то твій талісман.
Безталанна любове, згортаючи морок в минуле,
Не чекатиму світла, позбудусь неволі сама.

Ти не винен (прощаю), я кривдила небо даремно,
Слово стримав – лишався завжди безкінечно близьким,
Та настільки й чужим, не моїм.., і ця туга тюремна
Не могла позбирати на хліб по кутках копійки.

А щоб жити, достатньо проміння твоєї усмішки.
Ти... лиш друг, і мій розум нарешті розгледів тепло.
Я так довго блукала, тинялася колами пішки,
Та нарешті дійшла, я знайшла те.., що поряд було.




Найвища оцінка Ростислав Санів 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Володимир Чернишенко 5 Любитель поезії / Любитель поезії

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2007-02-09 15:00:01
Переглядів сторінки твору 5163
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.720 / 5.42  (4.862 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 4.786 / 5.5  (4.804 / 5.4)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.734
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2024.08.29 15:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рижа (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 15:37:23 ]
Як неперевершено мелодійно! Я в захваті. Особливо фінал. Це шістка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-09 15:51:40 ]
Дякую, Тетяно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Чернишенко (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 16:09:10 ]
Запитай у Ганни Осадко, хто така Тенар. Це просто її пісня, звернена до Геда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 16:49:08 ]
***
Ну Слава Богу - що після такого "тиняння по колу" - нарешті знайшла те "що поряд було". Вібулося!(зараз Іринка усміхнеться):-)

Мирославо,
Вірш хороший і в цілому вдався (меланхолічний правда).
Ось дрібні моменти, які на мою думку не є зовсім вдалими.
(Це лише моя думка - для інших можливо ці моменти будуть одним позитивом.)
***
"безкінечно близьким" - Гм. Щось тут барахлить - не знаю правда що...
***
"і мій розум нарешті розгледів тепло" - не сприйнялось :(

Удачі,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ростислав Санів (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-09 19:16:17 ]
Це неймовірно... така дивна і щира молитва...
Ідеальне порівняння емоційності, розуму і образів. і не можна сказати, що чогось є занадто багато, чи записално залегко чи заскладно. Написано так як найкраще могло бути написано. Стиль дотриманий до кінця вірша, і не має відчуття гонитви за ритмікою чи ще чимось, а це головне.

і лишень "щось" маленьке в останньому рядку з розділовими... :)) але то таке, як на мене.

Та все ж, враховуючи довгий рядок, відчуття що передано дуже вдалими образами і нетривіальність - це 6 :) дуже дякую.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-12 07:49:50 ]
Дякую, Юрію, за комент!
Наскільки за Вами помітила, то Ви намагаєтеся бути уважним, але не до кінця. Річ у тому, що зазвичай Ви підходите до твору лише з власними відчуттями і знаннями, а для того, щоб зрозуміти когось іншого, цього не досить. Скажу чесно, бувають моменти, коли я дійсно не сприймаю деяких віршів з першого разу. Тоді намагаюсь вникнути в кожне слово поступово, з прив'язкою до інших, щоб картина була довершеною, або взагалі залишаю вірш недоторканим своїми нерозуміннями.
От тільки погляньте - Ви взяли лише частинку слів і їх право на життя піддали сумніву, а ця частинка лише початок думки: "...завжди безкінечно близьким,
Та настільки й чужим..." Невже тепер Ви вважаєте, що щось барахлить? Все просто. Малося на увазі, що людина може бути завжди поряд, і не обов'язково фізично, але вона завжди буде належати і іншим, без прив'язки до однієї особи. Нехай вибачають мені особи, які озвучили і сприйняли ці слова, але я їх відразу відчула правильно...
Щодо іншого Вашого несприйняття, то і тут Ви не захотіли додумати. "...і мій розум нарешті розгледів тепло..." - невже Ви ніколи не знали про сповільнену дію розуму? ;) Ми завжди відчуваємо щось раніше, але розуміння цього приходить з невеличким запізненням.
Будьте пильними, Юрію! ;) І Вам хай щастить!

Ростику, і Вам спасибі за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-12 18:18:08 ]
Ой, і справді - не уважний... не розгледів ще мій розум тепла...
Добре що Твоїй героїні це вдалося... :-)
Творчих успіхів,
Юрій


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Кремняк (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-24 16:15:06 ]
Прекрасно!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-26 13:35:12 ]
Дякую, Юліє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-26 13:55:00 ]
яке ж воно близьке... У Вас надзвичайна здібність, Мирославо, передавати порухи душі так поетично і разом з тим не вичурно. І так це у Вас природно виходить у довгих рядках.

Щодо змісту:) дуже хочеться вірити у те тепло, яке виростає із кохання, яке не збулося... але не вірю:) бо коханню у взаємному теплі - тісно...



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослава Меленчук (Л.П./М.К.) [ 2007-02-26 14:45:22 ]
Ірино, дуже тяжко у це повірити, коли сліпо болить. Але варто зрозуміти, що справжня Любов дарує лише тепло. Так не буває? Тоді це не Любов. Якщо любиш, то віддаєш, не чекаючи нічого у відповідь.
Люби натхненно, живописно
І неповторно водночас -
Любов тоді знаходить нас,
Коли приходить безкорисно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Павленок (Л.П./Л.П.) [ 2007-02-26 16:57:15 ]
Та буває... Тільки так і буває. Інакше якраз не буває. І ти це описала у своєму вірші. краще, вже й не скажеш.

:)