ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Соболь
2020.11.26 05:08
Вперше земля не пахла землею
і вперше від неї тхнуло…
З дерев погризли залишки глею*,
на продаж тягли баули…

«Ой, дайте мені хлібчика трохи,
діточкам треба щось їсти.
Двоє вчора померло в Явдохи…

Тата Рівна
2020.11.25 22:31
На подорож у минуле немає квитків
А лікар мій каже, що це шкідливо й не варто
Вертатися у місця прожитих життів
Пити щоразу ту саму вже спиту кварту

«Ніяких минулих життів. Не твоє. Забудь!» —
Спросоння шептали подушка й гіпертонія
Але я уперт

Олександр Олехо
2020.11.25 10:11
Місце гріха – душа
Місто гріхів – планета
Ось допишу віршА
Стану на шлях аскета…

Окіл живе юрба
Помстою і брехнею
Лаю в душі раба

Тетяна Левицька
2020.11.25 09:35
Була колись ти ружею,
що пнулася до неба.
Рукою хтось байдужою
зламав красиві стебла,

в землі лишивши корінця,
та навесні опісля,
пелюстям відродилася,

Микола Соболь
2020.11.25 07:24
А на душі так любо
і щастя через край.
Дай поцілую губи,
спиваючи розмай…
Таке палке кохання
буває раз в житті.
Ти перша і остання
у сонмі почуттів.

Сергій Губерначук
2020.11.25 06:09
Спи, моя радосте, цить –
бо й простирадло вже спить.

Подушки більш не вищать.
Ковдри посохли й блищать.

Навіть заснуло трюмо,
ані дзеленькне воно.

Володимир Бойко
2020.11.25 00:30
Ведмежа конституція Кроляча проституція Теляча інституція Псяча контрибуція Мавпяча еволюція Бананова революція Заяча позиція Бичача амбіція Котяча композиція Індича інквізиція Свиняча пропозиція Тхоряча опозиція

Олена Багрянцева
2020.11.24 22:17
Прогноз на завтра: вітряно і сніг.
Грудневий жаль у грудях, як загроза.
Ти нетерпляче станеш на поріг,
Укритий смогом втоми і доріг,
В моїх обіймах грітись від морозу.
Ти несміливо станеш на поріг…

Переведу годинники назад.

Олександр Бобошко Заколотний
2020.11.24 21:02
Побіг по сир до супермаркета «Мишоловка»,
а там товари
вже два тижні
як подорожчали.
Людей до біса. Вже розкуплено все солодке;
нестерпні черги

Іван Потьомкін
2020.11.24 19:32
Вертали козаки в рідну Україну
І так говорили молодій дівчині:
«У нас Дніпр – як море, де там твому Дону.
В нас хати біленькі у садочках тонуть.
В нас пісні вогнисті, наче січа, танці,
Та ж і сотник, бачиш, мов у лихоманці».
Повірила Галя клятим буз

Роксолана Вірлан
2020.11.24 17:18
Не те щоб ніч, - а радше - чорний злак....
Не те щоб злак, - а зірна зав'язь думки,
Що вплила, ненароком, - просто так,
В зіницю нашорошену відунки.

І вгледіла...і вгледіла стара,
Що блиск осінній,стовчений бісятком,
Босятком вітру - свистом по

Олександр Сушко
2020.11.24 17:03
Ви помітили, що чоловік та жінка навіть гавкають по різному? Я не кажу про силу звуку чи тональність. Зрозуміло, що у чоловіків голос набагато нижчий за частотою та амплітудою, оскільки довжина зв’язок більша, аніж у прекрасної половини статі. Я кажу про

Серго Сокольник
2020.11.24 14:04
Поминальним вогнем догорів
День, що з рештою нас розлучив...
...мов крадій до скарбниці царів,
Підбирав я до тебе ключі.
Скоро осінь лелечим ключем
Нашу пам"ять замкне на замок...
Ти побудеш зі мною іще,
Наш допоки не кінчено строк?

Тетяна Левицька
2020.11.24 11:18
Перший сніг, заметіль,
сліпить очі, сльозяться на вітру,
наскрізь дме навкруги,
увірвалась раптово зима
в моє місто осіннє,
у жовто-гарячу палітру
понасипала крейди,
інакшої фарби нема

Сергій Губерначук
2020.11.24 08:47
На неоднаковому полі,
що сяє від зорі до сну,
я зустрічав мінливу долю,
нечисту і ясну.

Вона то в санях серед снігу,
застрягне, лізе чи повзе,
то в яґуаровому бігу

Ярослав Чорногуз
2020.11.24 08:17
Голі віти, вітер безголосий,
І обличчя саду вже старе.
Гребінь загубила пізня осінь -
Опадає листя із дерев.

Голі віти щуляться, мов терни,
Пройми усміхаються вікон.
Сутінь насувається химерна,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Тарас Ніхто
2020.01.18

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Вiталiй Коротич про роман Володимира Лиса ''Маска''
Костянтин Матвієнко Політичний експерт

Коли вийшов у світ сильний історичний роман Володимира Лиса "Століття Якова", то взяв я собі за звичку дарувати цю книгу друзям на дні народження. Коли той самий автор видав пригодницький роман "Маска", я сам, за два дні прочитавши цю книгу, так само роздарував її багатьом близьким мені людям.

Одна з тих, кому, через моє наполягання, довелося стати читачем "Маски", показала роман Віталію Коротичу. Він відреагував на цей текст у кількох приватних листах. З його дозволу їх показали мені. Розмірковування Віталія Олексійовича над романом видалися мені настільки цікавими, що я попросив дозволу опублікувати їх і отримав згоду на це. Ось його роздуми:

"...Читаю "Маску"- всё-таки это скорее конспект романа, чем роман. В советское время только Загребельный умел писать толстые книги чтива на исторические темы. "Маска" скорее либретто, чем сценарий. Собирается графиня из Волыни в Петербург. В следующей главе она уже в Петербурге. Путь настолько труден и интересен, что пропустить его было нельзя. Но – пропущен. В начале самом появляется в имении некий удалой голландец, приглянулся девушке. В конце страницы выясняется, что девушка уже не девушка, а совсем от него беременна – огромный пунктир в повествовании – романы пишутся медленнее. Но этот на безрыбьи все равно хорош и нужен. Спасибо снова.

...Это как в романе-конспекте "Маска". Барыня едет из Волыни в Петербург – это же целая одиссея, отдельный роман, но надо вообразить всё самому. Граф надел свой лучший костюм – какой, как они одевались в то время? Что и из чего они ели? Автор не знает, судя по всему, какие были пистоли, не знает, что это существенно, и отделывается словами о том, что пистоль был красивый. Все практически пистолеты были штучной, ручной работы, но автору это до лампочки. Такой вот стиль. У него, боюсь, это идет от незнания

...Я с удовольствием читаю "Маску" и снова благодарю за нее, но недостаток знания мешает автору всё время. Недостает на этом скелете мяса – Вы помните, как интересно было читать описание мушкетерских или гвардейских мундиров, обстановки дворцов у Дюма или шотландских, древнебританских или каких угодно обычаев у Вальтера Скотта. Автор "Маски" поленился порыться в архивах, в областной библиотеке хотя бы, придавая настоящесть описаниям жизни своих героев – он их вынужденно схематизирует. Ближе всего по стилю к его "Маске" романы Акунина-Чхартишвили, но там же столько подробностей, а здесь ни одна улица Новограда-Волынского или Луцка не детализирована, ни об одном доме не сказано что-нибудь, могущее быть приметой эпохи и делающие события приближенными ко времени, в котором они происходят. Люди картонные из-за этого. Но все равно хорошо, даже очень, что такие книги пишутся.

...А про "Маску"- мне интересен был ход мышления автора и его сексуальные фантазии, когда он разрывал на помещице пеньюар и затыкал ей одним куском рот, а другими привязывал ее к скамейке – представляю, что у него рот был полон слюны, а то, что он не знал про пеньюар – так на Волыни их не носят – и правильно, вековая традиция.

...По мере чтения злюсь на автора "Маски", который в силу своей провинциальности потерял возможность сделать хорошее чтиво. То, что для Забужко (на обложке) он – мировой уровень, то это ее уровень. Обидно. Вспомнил, как будущая помаранчевая маска уходит от своей любовницы-помещицы. Здесь интересны варианты волынского гламура и фантазий автора. Бунтарь-любовник вначале грубо "употребляет" помещицу, которая встретила его, прямо вскочив с постели, как спала "в пеньюаре". Он, милая душа, не знает, что спят в ночных сорочках, а пеньюар – это утреннее платье. Если какой-то пеньюар и доехал до волынской глубинки, то был он баснословно дорог (еще одна упущенная глава – где и как он туда попал), шелка в то время делались из европейских стран только в Италии и так далее. Спали волынские дамы в ночных сорочках, которые бывали вышиты (еще главка о том, какое льняное или хлопковое производство было в имении). В общем, пишем, как умеем и даже сексуальные фантазии на Волыни надо бы сверять.

...Читаю "Маску" и думаю, насколько мы (Украина) выпали из исторической логики даже в литературе. Даже у грузинов был свой Константин Гамсахурдиа (отец первого президента), написавший целую кипу исторических романов, да и мы видели (помните) многосерийного "Дату Туташхиа" по роману Амиреджиби и ахали. Украинская литература не имела никаких Вальтеров Скоттов и Дюма, плохие сочинения Панька Кулиша и примитивный (хотя бы читаемый) Старицкий не в счет. В России была историческая литература до 1917го, а потом сыпанула холуйская литература вроде Алексея Толстого или патриотическое болботание Пикуля, а теперь надо всё сначала. В Украине тоже романчики Ивана Ле и Натана Рыбака скорее бы забылись... "Маска"- милая книга, но не дотягивает не только до Дюма, но и до Амиреджиби или Окуджавы, но хорошо, что она есть. Очень хорошо. И читаю с удовольствием. Оксана Забужко на обложке пишет, что это мировой класс – ничего подобного – это мировой тренд, необходимое нам направление, которое в Украине будет расти и отрабатываться еще много раз и – слава Богу.

Не буду Вас больше морочить своими литературными изысками, но за Эстерхази стало обидно – и не только за них. Добрался этот жлоб в оранжевой маске до Австро-Венгрии, но, с Волыни идя, надо же пересечь Карпаты. Как он с этим управился? Если он дуракам внушил, что он Эстерхази (хотя в тогдашнем Будапеште или Вене это все равно, что я в Киеве выдавал себя бы за Юлю Тимошенко, а самозваного князя там повесили бы сразу и на первом суку). Эстерхази по своему статусу должен был бы ездить в роскошной карете, запряженной самое малое четверкой, а то и шестеркой лошадей – он же князь, а значит, близок к императорской семье, даже родственен. Волынский Дюма понятия обо всем этом не имеет. Когда-то в Москве фотограф Плотников специализировался на парадных снимках – роскошные интерьеры, золоченые кресла и т.п. Я его называл "Тициан для бедных". Здесь тот же случай. Стыдно за Оксану Забужко, которая зовет это литературой мирового класса. Или она сознательно врет, или просто ничего не читала.

..."Маску" я бросил читать после "графа Эстерхази", потому что человек не желает знать ничего ни о старой Волыни, ни про ее окрестности, ни про Петербург, где поселяет помещицу "в переулке возле Невского проспекта", не ведая, что не было там переулков в ту пору – хоть бы для виду нашли какого-то потомка мазепинцев, строивших город на болоте..."

http://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/52878de671e3b/


Контекст : Українська Правда



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-17 13:26:47
Переглядів сторінки твору 1882
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2020.11.23 14:15
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-11-17 13:31:52 ]
Подробиці мають значення.
В певних колах побутує думка, що починати писати про щось є сенс лише тоді, коли автору "тематично" відомо раз в десять більше, аніж це він опише у своєму творі...
В поетичних спробах це теж яскраво помітно в моменти, коли автор вживає ті чи ті узагальнення, чи ж бо "знеособлення" без увиразнювання думки - ті "всі", "все", "когось", "щось", тощо...