ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Федів
2020.01.19 12:35
Балакаємо нині про… Турботу,
Якою доля душу обсідає,
Затягує журою у болото…
Немає слів?.. І тема не чіпає?
Поговорімо брате за … Роботу,
Яка не дуже грошей добавляє.
Чекаємо омріяну суботу…
Що і ця тема душу оминає?

Олександр Сушко
2020.01.19 11:27
Порохоботи" чи "ЗЕбіли"?
Біде чи золотий клозет?
Поспільство глупство навпіл ділить,
А я ізнов - ні те, ні се.

Владар наобіцяв пасатів,
Епохи бідності кінець.
Не вірю гномикам пейсатим,

Козак Дума
2020.01.19 09:57
Пролунав останній дзвоник
і настало літо.
У село до баби з дідом
завтра я поїду!

Там червоні помідори,
гарбузи пузаті,
кавунів розлогі гори,

Тетяна Левицька
2020.01.19 08:02
Нащо, Чайко, втрачаєш волосся,
мов останню надію на завтра.
Скільки спити тобі довелося
трунку відчаю, пір'я не варта.

Доля терен, жаливу стелила,
самий рідний топив у  багнюці,
упивались голками чорнила

Микола Соболь
2020.01.19 06:03
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Й лежав на землі у розбитім війною соборі,
У нім і ховався від мряки життя і сльоти.

Роки пролетіли на крилах швидкого Ікару.
Собор відновили, віряни до храму пішли.
Міл

Мессір Лукас
2020.01.18 23:51
Ми сиділи на травичці.
Грали скрипочки й челести.
Я розписував про звички.
Про кохання п’яно-престо.

Ти всміхалася, чи навіть
Реготалася потрхи,
Я вірші читав напам’ять,

Сергій Губерначук
2020.01.18 18:56
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя!
Лину вітрами-просторами
за долинами, горами!
У ліс залітаю,

Оксана Логоша
2020.01.18 18:16
Штормило море.
Навісні вітри
вітрила рвали,рвали чайкам крила,
Кололи скелі на самотні брили.
І був у захваті від отакої гри
Нащадок Тора.
Штормило море.
Мітини рубці-

Тетяна Роса
2020.01.18 16:11
Вітаю вас, Лікарю… О, який ви сьогодні зосереджений… Наче я гордіїв вузол і вам треба вирішити, розплутувати чи розрубати… Лікарю, а ви знаєте, що ви – павук? Па-а-ву-у-у-к… Павучок…. Павучище! Ні-ні, не ображайтесь, бо я теж павук… а-а-а… ні-і-і, я павуч

Козак Дума
2020.01.18 15:46
Мана зелена завела в оману
усіх, сама відправившись в Оман...
Прем’єр же повідомив щодо стану, –
У преЗЕдента в голові туман!

Ігор Деркач
2020.01.18 14:01
Що є, то є... і любі вороги,
і фурії із манією зграї –
винищувати зайве до ноги
у лицедійній халабуді скраю.

І їм найбільше додає снаги,
коли спочатку ніби помічають
та іноді до серця притуляють,

Микола Соболь
2020.01.18 06:10
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Написано: "не сотвори кумира"...
Вона ж у пекло бою вируша.

Бо їй болить зруйнований Донбас,
Тортури побратимів у полоні
І сльози матерів гірко-солоні

Уляна Світанко
2020.01.17 21:44
Пробачити здатен лиш той, хто страждав,
Нікому про це не зізнавшись,
Миритися вкотре не бачу підстав,
Я думаю так, хтось інакше.

Уміння прощати - справжнісінький труд:
Забути слова та образи,
А нерви киплять, накопичую бруд

Мессір Лукас
2020.01.17 20:51
Зелена муха – муха гнойова
Між вікон сонно крильцями тріпоче.
Вона жива, о так, іще жива!
На неї хижий кіт націлив очі.

На ложці цукор повагом горить,
Стікає карамеллю до полину,
Я випив три, а може, тридцять три,

Сергій Губерначук
2020.01.17 18:55
Людино, Пасхо Золота!
Яйце, невиїдене Змієм!
Твій Бог забрів у болота,
що живляться з Твоїх помиїв!

Твій Бог з драглистого багна
простягує останні руки,
а Ти на крилах з полотна

Володимир Бойко
2020.01.17 16:42
Але ж – було!
Окрилено і дзвінко
Мелодія виповнювала день.
Була на світі щонайкраща жінка
І світ здавався сповненим пісень.

Але ж – нема
І сліду тих мелодій,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Сергій Губерначук
2019.07.07

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Олександр Сушко
2017.03.14

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Рецензії

 Вiталiй Коротич про роман Володимира Лиса ''Маска''
Костянтин Матвієнко Політичний експерт

Коли вийшов у світ сильний історичний роман Володимира Лиса "Століття Якова", то взяв я собі за звичку дарувати цю книгу друзям на дні народження. Коли той самий автор видав пригодницький роман "Маска", я сам, за два дні прочитавши цю книгу, так само роздарував її багатьом близьким мені людям.

Одна з тих, кому, через моє наполягання, довелося стати читачем "Маски", показала роман Віталію Коротичу. Він відреагував на цей текст у кількох приватних листах. З його дозволу їх показали мені. Розмірковування Віталія Олексійовича над романом видалися мені настільки цікавими, що я попросив дозволу опублікувати їх і отримав згоду на це. Ось його роздуми:

"...Читаю "Маску"- всё-таки это скорее конспект романа, чем роман. В советское время только Загребельный умел писать толстые книги чтива на исторические темы. "Маска" скорее либретто, чем сценарий. Собирается графиня из Волыни в Петербург. В следующей главе она уже в Петербурге. Путь настолько труден и интересен, что пропустить его было нельзя. Но – пропущен. В начале самом появляется в имении некий удалой голландец, приглянулся девушке. В конце страницы выясняется, что девушка уже не девушка, а совсем от него беременна – огромный пунктир в повествовании – романы пишутся медленнее. Но этот на безрыбьи все равно хорош и нужен. Спасибо снова.

...Это как в романе-конспекте "Маска". Барыня едет из Волыни в Петербург – это же целая одиссея, отдельный роман, но надо вообразить всё самому. Граф надел свой лучший костюм – какой, как они одевались в то время? Что и из чего они ели? Автор не знает, судя по всему, какие были пистоли, не знает, что это существенно, и отделывается словами о том, что пистоль был красивый. Все практически пистолеты были штучной, ручной работы, но автору это до лампочки. Такой вот стиль. У него, боюсь, это идет от незнания

...Я с удовольствием читаю "Маску" и снова благодарю за нее, но недостаток знания мешает автору всё время. Недостает на этом скелете мяса – Вы помните, как интересно было читать описание мушкетерских или гвардейских мундиров, обстановки дворцов у Дюма или шотландских, древнебританских или каких угодно обычаев у Вальтера Скотта. Автор "Маски" поленился порыться в архивах, в областной библиотеке хотя бы, придавая настоящесть описаниям жизни своих героев – он их вынужденно схематизирует. Ближе всего по стилю к его "Маске" романы Акунина-Чхартишвили, но там же столько подробностей, а здесь ни одна улица Новограда-Волынского или Луцка не детализирована, ни об одном доме не сказано что-нибудь, могущее быть приметой эпохи и делающие события приближенными ко времени, в котором они происходят. Люди картонные из-за этого. Но все равно хорошо, даже очень, что такие книги пишутся.

...А про "Маску"- мне интересен был ход мышления автора и его сексуальные фантазии, когда он разрывал на помещице пеньюар и затыкал ей одним куском рот, а другими привязывал ее к скамейке – представляю, что у него рот был полон слюны, а то, что он не знал про пеньюар – так на Волыни их не носят – и правильно, вековая традиция.

...По мере чтения злюсь на автора "Маски", который в силу своей провинциальности потерял возможность сделать хорошее чтиво. То, что для Забужко (на обложке) он – мировой уровень, то это ее уровень. Обидно. Вспомнил, как будущая помаранчевая маска уходит от своей любовницы-помещицы. Здесь интересны варианты волынского гламура и фантазий автора. Бунтарь-любовник вначале грубо "употребляет" помещицу, которая встретила его, прямо вскочив с постели, как спала "в пеньюаре". Он, милая душа, не знает, что спят в ночных сорочках, а пеньюар – это утреннее платье. Если какой-то пеньюар и доехал до волынской глубинки, то был он баснословно дорог (еще одна упущенная глава – где и как он туда попал), шелка в то время делались из европейских стран только в Италии и так далее. Спали волынские дамы в ночных сорочках, которые бывали вышиты (еще главка о том, какое льняное или хлопковое производство было в имении). В общем, пишем, как умеем и даже сексуальные фантазии на Волыни надо бы сверять.

...Читаю "Маску" и думаю, насколько мы (Украина) выпали из исторической логики даже в литературе. Даже у грузинов был свой Константин Гамсахурдиа (отец первого президента), написавший целую кипу исторических романов, да и мы видели (помните) многосерийного "Дату Туташхиа" по роману Амиреджиби и ахали. Украинская литература не имела никаких Вальтеров Скоттов и Дюма, плохие сочинения Панька Кулиша и примитивный (хотя бы читаемый) Старицкий не в счет. В России была историческая литература до 1917го, а потом сыпанула холуйская литература вроде Алексея Толстого или патриотическое болботание Пикуля, а теперь надо всё сначала. В Украине тоже романчики Ивана Ле и Натана Рыбака скорее бы забылись... "Маска"- милая книга, но не дотягивает не только до Дюма, но и до Амиреджиби или Окуджавы, но хорошо, что она есть. Очень хорошо. И читаю с удовольствием. Оксана Забужко на обложке пишет, что это мировой класс – ничего подобного – это мировой тренд, необходимое нам направление, которое в Украине будет расти и отрабатываться еще много раз и – слава Богу.

Не буду Вас больше морочить своими литературными изысками, но за Эстерхази стало обидно – и не только за них. Добрался этот жлоб в оранжевой маске до Австро-Венгрии, но, с Волыни идя, надо же пересечь Карпаты. Как он с этим управился? Если он дуракам внушил, что он Эстерхази (хотя в тогдашнем Будапеште или Вене это все равно, что я в Киеве выдавал себя бы за Юлю Тимошенко, а самозваного князя там повесили бы сразу и на первом суку). Эстерхази по своему статусу должен был бы ездить в роскошной карете, запряженной самое малое четверкой, а то и шестеркой лошадей – он же князь, а значит, близок к императорской семье, даже родственен. Волынский Дюма понятия обо всем этом не имеет. Когда-то в Москве фотограф Плотников специализировался на парадных снимках – роскошные интерьеры, золоченые кресла и т.п. Я его называл "Тициан для бедных". Здесь тот же случай. Стыдно за Оксану Забужко, которая зовет это литературой мирового класса. Или она сознательно врет, или просто ничего не читала.

..."Маску" я бросил читать после "графа Эстерхази", потому что человек не желает знать ничего ни о старой Волыни, ни про ее окрестности, ни про Петербург, где поселяет помещицу "в переулке возле Невского проспекта", не ведая, что не было там переулков в ту пору – хоть бы для виду нашли какого-то потомка мазепинцев, строивших город на болоте..."

http://blogs.pravda.com.ua/authors/matvienko/52878de671e3b/


Контекст : Українська Правда



Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-11-17 13:26:47
Переглядів сторінки твору 1762
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.489 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.497 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.794
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми АВТОРИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Автор востаннє на сайті 2020.01.15 10:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2013-11-17 13:31:52 ]
Подробиці мають значення.
В певних колах побутує думка, що починати писати про щось є сенс лише тоді, коли автору "тематично" відомо раз в десять більше, аніж це він опише у своєму творі...
В поетичних спробах це теж яскраво помітно в моменти, коли автор вживає ті чи ті узагальнення, чи ж бо "знеособлення" без увиразнювання думки - ті "всі", "все", "когось", "щось", тощо...