
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.19
02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.
Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,
2025.07.18
22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
В подвір'я забуте й сумне
Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.
Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить
2025.07.18
21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.
Нести смерть йому не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,
2025.07.18
17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?
2025.07.18
16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –
2025.07.18
13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2025.07.18
10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.
***
А косолапе рижого не чує.
2025.07.18
05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.
2025.07.17
22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.
З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,
2025.07.17
21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.
Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу
2025.07.17
20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги
2025.07.17
18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.
Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки
2025.07.17
11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,
2025.07.17
06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.
2025.07.16
23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.
Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас
2025.07.16
23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.
Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Олехо (1954) /
Проза
На калєні...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На калєні...
- На калєні, мразь! – спецназівець із ознаками дебілоїдних порушень мозкової діяльності лупцює кийком заюшеного кров’ю, знесиленого від побоїв, переляканого чоловіка. Доблесний вояка «Беркуту», масивний і брутальний, явно упивається своєю силою. Де ще знайти таку роботу, на якій за вияв закладеною природою схильністю до насильства, демонстрування своїх фізичних переваг перед значно слабкішими, платять гроші і, мабуть, непогані, та ще й із кишені таких самих громадян, як ця нещасна жертва. Беркутівець озлоблений від тривалого чергування, нервово напруження останніх днів, випускає пару, розмахуючи кийком. Дома його, певно, чекає огрядна пухленька дружина, яка так смачно готує вечерю і добре знається у нічних любощах, та двійко дітей, які щиро шанують батька за чоловічий характер і справедливість.
Є така професія – Вітчизну захищати! От і захищає цей пернатий(упакований у не дешеві спецназівські обладунки) орел у міру свого розуміння і моральних якостей давно прогнилі підвалини своєї напівкримінальної держави, забуваючи при цьому що у Вітчизни обличчя – багатолике, не тільки те, гарне, вгодоване, що з усіх бігбордів обіцяло почути кожного, а зараз не чує цілого народу.
Це і обличчя цього забитого мало не на смерть чоловіка. Чи винуватий він у чомусь справді? На 99,99 відсотків скоріше ні, бо справжні провокатори – це спритні навчені хлопці, які при першій серйозній небезпеці так кивають п’ятами, що дідько їх наздоженеш. А здоганяють і затримають здебільше тих, хто, не відчуваючи за собою ніякої провини, не втікають або не можуть цього зробити у силу своїх обмежених можливостей. Тепер із затриманих руками продажних суддів намагаються зробити злочинців. Рішення суду як під копірку – до в’язниці, наче це вбивці, ґвалтівники, небезпечні рецидивісти. Усе робиться, щоб зламати цих людей, а усім іншим навіяти
страх перед каральною машиною, залякати, прогнати з вулиць і майданів, посіяти невіру у свою спроможність щось змінити на краще.
Обличчя держави – це і судочинство. Чому у протистоянні держава-людина рішення на користь першої навіть за відсутності будь-яких доказів вини другої. А судді хто? Люди, які звикли жити в отих координатах страху, що нав’язуються цілій країні. Страх і байдужість – головні вороги людської душі. Бояться, бо самі звикли сіяти боязнь. Байдужі, бо зневірені у правді. За гроші поступили, за гроші навчались, а тепер за страх і ті ж гроші вирішують долі інших людей. Усе настільки корумповано, що чесному судді тут не вижити.
Чи розуміє це беркутівець? Йому не до роздумів. Скоріше б додому, жльокнути півлітра високоградусних
ліків і міцно заснути праведним сном людини, яка добре виконує свою роботу – уберігає громадян від небезпечних ситуацій. В кінці кінців, що він такого сказав особисто від себе? Лиш озвучив послання гаранта конституційних прав до усього народу: НА КАЛЄНІ...
Є така професія – Вітчизну захищати! От і захищає цей пернатий(упакований у не дешеві спецназівські обладунки) орел у міру свого розуміння і моральних якостей давно прогнилі підвалини своєї напівкримінальної держави, забуваючи при цьому що у Вітчизни обличчя – багатолике, не тільки те, гарне, вгодоване, що з усіх бігбордів обіцяло почути кожного, а зараз не чує цілого народу.
Це і обличчя цього забитого мало не на смерть чоловіка. Чи винуватий він у чомусь справді? На 99,99 відсотків скоріше ні, бо справжні провокатори – це спритні навчені хлопці, які при першій серйозній небезпеці так кивають п’ятами, що дідько їх наздоженеш. А здоганяють і затримають здебільше тих, хто, не відчуваючи за собою ніякої провини, не втікають або не можуть цього зробити у силу своїх обмежених можливостей. Тепер із затриманих руками продажних суддів намагаються зробити злочинців. Рішення суду як під копірку – до в’язниці, наче це вбивці, ґвалтівники, небезпечні рецидивісти. Усе робиться, щоб зламати цих людей, а усім іншим навіяти
страх перед каральною машиною, залякати, прогнати з вулиць і майданів, посіяти невіру у свою спроможність щось змінити на краще.
Обличчя держави – це і судочинство. Чому у протистоянні держава-людина рішення на користь першої навіть за відсутності будь-яких доказів вини другої. А судді хто? Люди, які звикли жити в отих координатах страху, що нав’язуються цілій країні. Страх і байдужість – головні вороги людської душі. Бояться, бо самі звикли сіяти боязнь. Байдужі, бо зневірені у правді. За гроші поступили, за гроші навчались, а тепер за страх і ті ж гроші вирішують долі інших людей. Усе настільки корумповано, що чесному судді тут не вижити.
Чи розуміє це беркутівець? Йому не до роздумів. Скоріше б додому, жльокнути півлітра високоградусних
ліків і міцно заснути праведним сном людини, яка добре виконує свою роботу – уберігає громадян від небезпечних ситуацій. В кінці кінців, що він такого сказав особисто від себе? Лиш озвучив послання гаранта конституційних прав до усього народу: НА КАЛЄНІ...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію