ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.09.23 06:56
Цей трактат, панове, не еклога
Чи закон - словесний хараман.
Марно сподіватися на Бога,
Як у лобі розуму нема.

Марно сподіватись і на владу
Як людина раб, а не козак.
Віра - взагалі то це неправда,

Олена Малєєва
2019.09.22 22:34
На вербі дозрівають грушки —
Сталося диво з див.
Краще буду вірити в це,
Ніж, що ти мене розлюбив.
Хто йде в ліс, а хто по дрова.
І у мене тернистий путь:
Я шукаю зерно в полові,
Відшукаю коли-небудь.

Сергій Губерначук
2019.09.22 17:04
Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко.

Ходім, я покажу, де спить сова,
те місце, де в дуплі здихає здобич,
де по воздвиженню хрестів повзе гадва,

Іван Потьомкін
2019.09.22 13:41
Не вір, що мудрість прибува з літами самотужки.
Себто тобі лишилось тільки жить і жить.
Не дочекаєшся, як думка не освячена здоровим глуздом,
Як знемогла вона під натиском спокус
Брать все собі – і не пізніш сьогодні.
Як діяти і говорить ти призвич

Микола Соболь
2019.09.22 12:52
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Але для кого?
На сході – вирва,
Дороги на захід немає.
Життя хіба з мусу?
Швидше з полину гіркого.
День за днем

Ольга Паучек
2019.09.22 11:59
Свято літа минає,
Сивина покриває
Роззолочені сльози
В журавлиних краях,
Що розсипались світом
Дорогим заповітом
Найсолодшого дива
У дзвінких ручаях.

Ярослав Чорногуз
2019.09.22 11:47
Сиза мряка затисла мене,
І осінні дощі обмотали,
Розтоптали каштанів опали,
Навівають у душу сумне.

І не знаю, подітись куди?
(Так радів я, що спеки позбувся!)
А тепер в монотонному русі

Ніна Виноградська
2019.09.22 11:38
Про нас напишуть, як усе мине -
Сніги розтануть і осінні зливи
Заплачуть листопадом. А мене
Згадають люди, що була щаслива.

Злітала до небес, хоча негод
Вітрами нанесло, також тобою.
Та я з усіх небажаних пригод

Олександр Сушко
2019.09.22 11:02
Є роботящі телепні й пани,
Партійні бонзи й бевзі безідейні.
Не віриш владі? Отже, ти дурний.
А я люблю. Підлещуюсь до неї.

Скупив земельку в лохів Беня Кац,
Сусіди на війні умились кров'ю...
Яку б дурницю не утнув паяц -

Тетяна Левицька
2019.09.22 10:46
Межених* рік затихають оливкові води,
вітер зганяє у череду чорні  отари.
Із листопадом кружляють нудні хороводи
мавки, літавиці, феї, нечесані мари.
Сирість, асфальтова нічка, хоч виколи око,
ні ліхтаря, ані зірки допоки не видно.
Вигулькне привид

Володимир Бойко
2019.09.22 09:49
«І знову осінь» – скільки описали,
А осені по осені летять,
Як серії одного серіалу,
Що звично називається – життя.

Ігор Деркач
2019.09.22 07:18
Не турбую я її ночами
як зорею бачу у вікні,
а прошу у неї вечорами,
щоб уже не снилася мені.

Бо немає спокою у серці,
поки скута тугою душа.
І зневіра ріже без ножа,

Ігор Федів
2019.09.21 17:31
Гілля вітер хитає, хитає…
Хмара у небі лине, пливе…
Дощ дорогою ритм набиває,
І жура огортає мене.
Листя ховає траву у саду,
Узори багряної смальти,
Цією мозаїкою іду,
Кидаю до ніг діаманти.

Микола Соболь
2019.09.21 15:41
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Та це війна. Пропалить ПТУР* броню…
Де русаки конвенція* не діє!

Машина дуже швидко догорить.
Метал не має почуття і болю.
Що вбивця відчуває у ту мить,

Ніна Виноградська
2019.09.21 15:32
Розсипається дощ, мов крізь сито, над лісом, полями,
Де узліссями синьо у світ поглядають терни.
Де смарагдове жито ще гріється в осені-мами,
Щоби стати зерном і колоссям вже після весни.

Потихеньку остудять дощі літо геть розпашіле,
Вже картопля в

Матвій Смірнов
2019.09.21 15:28
Я занадто щасливий, щоби справді бути поетом,
Мої рани й рубці загоїлися нівроку,
Роздрукуй мої вірші й відправ у районну газету -
Ту, що вже не виходить з дев’яносто третього року.

Моя кров ламінарна, а нерви на диво міцні,
Моя шкіра товста, мов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Новини):

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Сушко
2017.03.14

Ірина Бондар Лівобережна
2016.03.25

Марія Антропова
2015.04.08

Любов СЕРДУНИЧ
2014.03.11

Ольга Дмитраш
2014.03.10

Світлана Ткаченко
2013.10.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Редакція Майстерень (1963) / Новини (Поезія)

 Вітання авторам ПМ з нагоди Нового 2014 року!

Від Старороку і Новорічника
цей день світання - з вітань язичника )

Всьому високому поетичному товариству найглибша подяка за публікації в 2013 році, за витримку, і теплі емоції, за взаємопідтримку, за рух нашої поезії вперед, за поблажливість до адміністрації, в т.ч. ПМ.
Планка 2014 буде вищою, та й ми вже більше вміємо, і ще більше навчимося. )
З Новим Роком!

Між тим, шановні колеги, ви вже пробачте, що адміністрація не може дозволити собі особливо дружніх стосунків з авторами ПМ, утім, як і стосунків неприязних. Адміністрація, ж бачиться, лише як свого роду система відповідальності за розвиток ресурсу в напрямку "поетичного народовладдя", з основним акцентом на домінанту не стосунків автор-читач, автор-автор, а таки автор-поезія, автор-поезія-промисел. В цьому сенсі цього року сталося і розширення можливостей авторів рівнів R у формуванні всіх рейтингів ("народного" і "ПМ"), а також і технічних можливостей нових-старих авторів, наприклад, при публікації творів на головних наших сторінках.
В цілому ж для адміністрації в 2013 році важливими були доброзичливі мікровпливи на творчість кожного нашого автора з огляду на покращення милозвучності поетичної мови (відсутність збігів, що дуже часто є штампами), а також і обережні етико-естетичні вимоги, як до авторського образу в цілому, так і до його публікацій на наших сторінках, зокрема. Це все нікуди не дінеться і в 2014 році, бо ми всі лише на шляху до досконалості, і сторонній дружній погляд і поміч (вкрай делікатні) з розумінням того, що саме потрібно кожному з нас у всій нашій самобутності, - не зашкодять.
Утім, починаючи з 2014 року особливо цінною мала би стати більш глибока авторська праця над сенсами, над максимально точним розумінням означень вживаних слів. Адміністрація вважає, і продовжує вважати за доцільне у розумінні слів, як означень, опирання не стільки на "актуальні" стереотипи від невідомо чи відомо кого із суто сучасних світових джерел, скільки на потребу, за змоги, торкатися витоків слів, для найбільш гармонійного, а значить, і найбільш чесного, найбільш доброчинного їх використання. Бо ж символьна, магічна складова кожного слова не змінює свою дію на нас і простір навколо від того, як змінюється з часом розуміння масами цих слів. Зазвичай, це не так важливо для макросвіту, але коли автор збільшується, поглиблюється до стосунків із мікросвітом (який, власне, і творить макросвіт), тоді ситуація, схоже, різко змінюється і невидиме стає значно більш впливовим фактором...
Тому, хоча, і, як то найчастіше стається, перша творча криза зустрічає нас на рівні недосконалої милозвучності, та вже наступна точно чекатиме в нагромадженні неточно використовуваних означень. І ця криза більш небезпечна, бо торкається вже не лише нашого письма, але й життя в цілому.
Є й наступні етапи криз, але до них ще потрібно нам дорости. )
Саме тому, для уникнення важких наслідків для авторів і ПМ в цілому, адміністрація наголошує на більш свідомому ставленні до слів, які ми вживаємо. Зрозуміло, зважаючи на творчі рівні авторів - тобто, на глибину впливу.
До цього особливі вимоги на сторінках ПМ звучали стосовно "людини", "любові", "Бога-Творця", тощо, а також назв та імен, які могли викликати міжнаціональні, та міжконфесійні ворожнечі. Це також буде актуальним і в цьому році. Але є і просто широкий спектр слів, що можуть нести в собі небезпеку для подальшого творчого (доброчинного) зростання кожної авторської сутності, - коли за штампами загального і звичного розуміння раптом виявляється те, що може руйнувати подальші труди і здобутки. В цьому сенсі, для прикладу, хотілося би привести таке просте і зрозуміле нам усім слово як "історія". Здавалося б нічого такого, але якщо автор гармонійно захоче вийти за межі чи то інформації "З Тори", чи то "З Тора", тоді краще користуватися і дещо іншими словами...
Зрозуміло, такі тонкощі не стосуються всіх і кожного, але багатьох з нас таки вже стосуються...
І, зрозуміло, і надалі сайт функціонуватиме без надмірностей з боку адміністрації, у сподіваннях, що нинішня вагомість дій авторів зі статусом R втримає і від "компанійщини", і від воєн просто між авторами...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-01-01 00:31:31
Переглядів сторінки твору 4647
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.494 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.500 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.743
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.09.22 09:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2014-01-02 02:20:03 ]
Дякую Редакції Майстерень за гарні вітання, особливо за зразок вітань язичника, це вже свідчить про заглиблення до коренів і істинності нашого буття. Може, колись і Новий рік святкуватимем, як наші пращури - у березні, коли оживає життя, а попередній цикл природній завершується. І зустрічатимем не 2014-й, а 7522-й. У гетьмана Петра Дорошенка (див. історію Аркаса) напис на могилі дата смерті - 7206 року (1698 р.) Ще триста з лишком літ тому цим календарем козаки наші користувались.
І те, що повстав Майдан, це - вияв нашого язичницького волелюбного духу, якого і тисячоліття християнського духовного рабства не вбило. Перечитую "Кобзар" , майже кожен вірш - антихристиянський!
"Блукав я пО світу чимало,
Носив і свиту і жупан...
Нащо вже лихо за Уралом
Отим киргизам, отже й там,
Єй же Богу, лучше жити,
Ніж нам на Украйні.
А може тим, що киргизи
Ще не християни?..
Наробив ти, Христе, лиха!
А переіначив?!
Людей Божих?! Котилися
І наші козачі Дурні голови за правду,
За віру Христову,
Упивались і чужої
І своєї крові!..
А получшали?.. Ба де то!
Ще гіршими стали,
Без ножа й автодафе
Людей закували
Та й мордують... Ой, ой, пани,
Пани-християне!.."

Т.Шевченко "Сон" (Гори мої високії")

І чому ж ми ігноруємо слова і думки генія нашого, а славимо того, хто нам приніс тисячолітнє духовне рабство? Китай одна з найбільших і найсильніших держав світу шанує віру своїх предків, нав"язує свою волю світові, а ми занепадаємо в християнстві?! Поети, вивчайте свою історію, цікавтеся своїми витоками, ви ж духовні пастирі народу, а не попи в рясах, розпусники і хабарники, особливо в часи есересеру? Чого ж Шевченко пише, що "кропилом будем, брате, нову хату вимітати?" Бо "ми - не раби твої, ми люде!"
Бо у Велесовій книзі Боги тримають руки на ралах наших пращурів, вважають нас своїми молодшими братами, а не рабами Божими!
Чого ж вірш "Заворожи мені волхве" (до друга актора Михайла Щепкіна) пройнятий такою повагою до волхва-митця, як до друга-порадника Тарас до нього звертається, як до духовного батька?..
Не агітую кинути свою віру комусь, але хоч замислитись треба. Далай Лама сказав нещодавно, що люди взагалі відходять нині від релігії, бо не хочуть бути рабами Божими, а хочуть самі будувати своє життя. Чому так? Бо цього час вимагає. А в язичництві ми мали духовну волю, силу і підтримку вищих сил. А те, що закінчилась та епоха, то все має свій кінець і початок і своє Відродження нинішнє.
Пробачте за довгий коментар. В усьому іншому підтримую РМ, особливо у найделікатнішому ставленні до авторів. Бо істинно талановиті люди - дуже тонкі і вразливі. Хоч компанійщини, як і надмірного критиканства слід уникати в коментарях. А в творчому плані, як на мене, слід дбати найбільше про змістове, образне наповнення поетичного твору, а потім вже і за форму подбати -щоб було все в гармонії, милозвучності, красі.
З новоліттям, колеги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-11 20:05:47 ]
А щодо коренів і витоків, шановний Ярославе, то попри всю повагу до нашої, української, славної минульщини, не можу не розрізняти таких понять, як Творець і Боги, у всій їхній величезній розмаїтості. Думаю, що не зроблю якогось такого шаленого відкриття, коли скажу, що просто Боги, це просто нормальний людський онтогенез у світі від Творця. Тобто, Творець таки самостійне і самодостатнє Явище, Поняття, а ось боги - це зовсім інше.
Недарма, якщо згадувати древні писання, сказано якось так, де спокусник старається пробудити в жінці недовіру до Творця. Тому він говорить до неї: "Умерти - не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви немов боги, знаючи добро й зло" (Бут. 3, 4-5).
Схоже, що й дано нам всім ставати Богами, якщо таке буде результатом нашого особистого високого розвитку... Але в цьому світі вже є Один Творець, і цей світ ми не сотворимо наново, хіба що наступний, і десь інде.
Але це все, Ярославе, я про те, що вшановуючи наших предків, навіть Божественних, ми не вмалятимемо їхнього (і нашого в т.ч.) Творця, та, проте, пробуючи вмаляти Творця - принижуємо в т.ч. і предків без сумніву...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2014-01-02 14:32:04 ]
Шановний Ярославе, з найвищою повагою до шляху кожного з нас, ми маємо ставитися і до актуальних віросповідань. Не конфліктувати, але допомагати один-одному в доброчинних справах.

Всім давно зрозуміло, що у всіх текстах, які дійшли з давнини - є елементи спотворення, тому найкраще було би опиратися суто на Віру, як дійсний канал Зв'язку. Цей канал працює-проходить через наші серця. Тож і все, що ми робимо з теплими і людяними серцями, вважаємо за максимально наближене до правди. Думаю, що й так зване поетичне натхнення - теж напряму пов'язане з Вищими можливостями, які відкриваються нам через включене серце. І в наших можливостях підтримувати постійно теплоту в серцях. Та як свідчить досвід, серце і допомагає відчути правдивість слова, дію цього слова... Тож не стільки "історичні" тексти, скільки відкрита Вгору наша енергетика, допомагатимуть нам втілювати краще майбутнє. Тому уважніше добираємо слова - і в розмові, і в творах - звідси і стилі, і енергетика рядка, і поетичні чари... )