Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.23
00:38
А нам би ще пів дрібочки тепла
І слів, як шепіт, або вдих і видих.
І не шукати знову й знову винних,
Та ця зима укотре замела...
І мерзнуть руки, серце і думки,
І множиться образа на роки....
І слів, як шепіт, або вдих і видих.
І не шукати знову й знову винних,
Та ця зима укотре замела...
І мерзнуть руки, серце і думки,
І множиться образа на роки....
2026.11.22
23:09
не вистачає часу
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним
якісно перечитати
усе що понаписував
дідим
не переймайся тим
лови свій diem carpe
гуляй допоки світ
засни із ним
2026.11.22
22:27
Пишу я ампулою ці
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
Такі стражденні вірші.
Стікають кров'ю на лиці
Рядки, осінні, грішні.
Пишу сльозами у собі,
Молитвою і криком.
Спалю на давньому вогні
2026.11.22
18:55
Усе життя - велике синє поле,
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
Крізь поле це дорога непроста
Кладе мовчання у сухі вуста,
Тут пісня не лунатиме ніколи,
Лише відлуння, сповнене крамоли!
Здається, все прожите - тільки сон...
Стоїть жури ворожий батальйон,
Засохли польові яскраві кві
2026.11.22
18:46
ІІІ. ЕПОХА БАРОКО: Тінь, пристрасть і застигла мить
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
8. «КАРАВАДЖО: СВІТЛО І ТІНІ ПОРТО-ЕРКОЛЕ»
(Містерія на три з’яви-«видіння» з прологом та епілогом)
Дійові особи:
Мікеланджело Мерізі да Караваджо – Майстер, поранений, згасаючий
2026.11.22
18:27
Напівбрати-напівкати,
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
Напівтварюки-напівлюди,
Напівсвятоші-напів-Юди –
І спробуй з глузду не зійти!
Пощез стовідсотковий вміст –
Діли усе наполовину,
Бо навіть ницу худобину
2026.11.22
17:22
Спить підступне у в’язниці,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
Чути шерех чорних крил,
Млин розчинний у кавниці,
Місяць знову повен сил.
Бородою перехожі
Листя верб метуть вночі,
Рій метеликів вельможних,
2026.11.22
14:01
Дорога асфальтована кудись мене вела.
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
Ліси навколо золотом горіли.
Іноді з неба дощиком кропило.
Я їхав їхав від села і до села.
Та десь, напевно не туди звернув.
Те зрозумів, як довгий шлях проїхав.
Замовк мій навігатор, як на лихо.
Тож я на межі
2026.11.22
13:19
Холод ще повільно відступає,
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
А тепло приходить, мов король.
Долинають голоси із раю.
Так весна вступає в гідну роль.
Мерехтлива мова небокраю
Прозвучить, як первісний пароль.
Квіти язиками небо молять
2026.11.22
07:39
Жовтавий вихор знявся із дерев
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
І закружляв, описуючи кола, -
Так час летить, не знаючи перерв,
І струшує минуле з виднокола.
Несеться в далеч тужний шепіт крон,
В танку сплелися багрянець і просинь, -
Тримає гідно свій старий фасон,
Аби мені сподоб
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
20:31
Гроші прогулявши
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
Йди де платять і заробляй ше
Гроші це дим
Загрібай готівкою у заначку всі
Ферарі чи кав’яр, зірковий люкс
Можу придбати футбольний клуб
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Алладін в телефонній трубці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алладін в телефонній трубці
- Привіт! Вибач, що я так пізно тобі телефоную! Сонечко моє, я тебе вітаю! Щастя і здоров’я! Добра тобі, сонця!
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
