Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.16
17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.
***
А бомонд богемі помагає
2026.11.16
16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.
Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,
2026.11.16
16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість
2026.11.16
14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер
2026.11.16
13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.
Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,
2026.11.16
08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.
Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.
2026.11.16
07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.
2026.11.15
18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.
2026.11.15
17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.
2026.11.15
09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст
2026.11.15
07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)
Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі
2026.11.15
07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
2026.11.15
01:14
Людожерам непогано вдаються ролі людинолюбців.
Хтось демократією живе, хтось нею грається.
Політик – це особа, яка однією рукою будує державу, а іншою її руйнує.
Навіть наймізернішим людцям доступні цукерки «Гулівер» в асортименті.
Криводушн
2026.11.14
23:50
З молитви проростаєм до життя.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
Комусь шляхи чи стежка невеличка.
А весни, як горобчики, летять.
Міліє, висихає люд, як річка.
Щодня кудись мчимо, як хитрий грак.
І враз, як тінь, в землі минаєм поспіль.
2026.11.14
22:44
Безконечний дощ зі слів ллє в паперовий келих
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
Током, досхочу свавільним, сковзаючи крізь усесвіт
Сум водойм і хвилі втіх поймають мій відкритий розум
Осяюючи, пестячи
Jai Guru Deva Om
Світ незмінний, хай би що
Світ незмінний, хай би що
2026.11.14
22:03
Вуалями туманними вкриває листопад.
Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Мокріють і сиріють вулиці навколо.
Не залишилось майже осені чудних принад.
І сонця барва виглядає досить кволо.
Застигли сумно голі клени в сірому ряду.
Лапате листя застелило легко стежку,
(Нахаба вітер враз й
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Алладін в телефонній трубці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алладін в телефонній трубці
- Привіт! Вибач, що я так пізно тобі телефоную! Сонечко моє, я тебе вітаю! Щастя і здоров’я! Добра тобі, сонця!
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
