Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.21
22:43
ніхто ні разу не просив
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
мене
дістати з неба зірку
мабуть життя пройшло дарма
поезія це рух окремий
або рух
усього із усім
і звідки взяти певність
2026.11.21
18:28
В душі - гіркий відбиток болю втрат.
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
Лунають самоти осінні дзвони.
Та тільки вірний перстень Соломона
Не дозволяє бити у набат
І темний проклинати каземат,
В якому все життя дарма спливає.
Як лячно підійти до вогнеграю,
Бо він чужий! У когось є свя
2026.11.21
14:59
ПЗ неба червоно захід хлюпає,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
Зафарбовує сокурину.
Будуть в осені сумнолюбої
Ще погідні та теплі днини.
Будуть в осені любоніжної
Над водою легкі тумани.
Буде осінь щоранку іншою,
2026.11.21
13:13
Я лезами тендітних пелюсток
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
Прийду у край нечуваний, незнаний
Крізь сонце і розпечений пісок,
Де квітне час глибокий, несказанний.
Так важко парадоксами іти,
Шляхами незбагненними, чужими.
Ти битим склом дістанешся мети,
2026.11.21
12:33
Гусак містом ходить-бродить*
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
винуватий без вини,
що шукає – не знаходить
бо довкола стан війни.
Ой, шкода як, сумний пташе,
не гроза, не буревій
так змінили життя наше –
2026.11.21
11:57
Ні промінчика. Ніч смоляна.
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
Вже націлені жерла…
Люд у світі дивується нам:
Ще живі, ще не вмерли.
Стіни зводим і сієм жита,
Хоч війна за війною,
І бороним безцінне життя –
Та якою ціною…
2026.11.21
11:18
Унаслідок російської атаки на Київ 19 листопада 2026 року вибухова хвиля від падіння уламків пошкодила вікна, рами та окремі елементи фасаду й карнизів Володимирського собору.
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
Одними з авторів розписів у цьому храмі є видатні художники Віктор Васнєцов і
2026.11.21
07:39
Із Василя Лебедєва-Кумача)
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
Барвить РАНОК світозорий
мури в древньому Кремлі.
Прокидається бадьорий
люд радянської землі.
Прохолода добромисно
2026.11.21
07:20
Німіють, поколюють, просто болять
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
Натруджені працею руки,
Та хочуть, як завжди, мене обійнять
Опісля гіркої розлуки.
В зусиллі притиснуть - прожиті літа,
Турбота, терпіння і ласка,
І мамина мудрість, одвічно свята,
Що з буднів утворює казку.
2026.11.20
23:44
Колись, не так давно, в часи не такі уже й давні і навіть не епічні, і не міфічні я написав новелу «Дружина прокурора». Мене тоді звинуватили в упередженості, однобічності, суб’єктивності, надлишковій актуальності (це не література, мовляв), гіперболізова
2026.11.20
22:24
видива осінні
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
мокнуть під дощем
красоту зацінить
дехто із нікчем
начебто дизайнер
інколи естет
часом копірайтер
може і поет
2026.11.20
21:23
Догоряє свіча горизонту,
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
Розповзається напівпітьма.
Вовкулаки незримого фронту
У облогу беруть крадькома.
Поховалися далі чимдалі,
Світ уклався у відстань руки.
Лиш в астралі, мов авта на ралі
2026.11.20
21:11
Осіння ніч
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
примчала на колісниці,
зупинилась…
п'є чашу темряви
до самого дна.
Ловить крізь тишу звуки -
гучно…
гучно…
2026.11.20
20:59
Не забуду! І свічка ніколи не згасне!
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
Я шукаю Її серед суму алей,
Заглядаю в обличчя байдужих людей,
Все навколо здається пустим і невчасним.
О, насніться мені, рідні очі прекрасні!
Вся реальність - поламана. Все шкереберть.
Ніжний погляд юрбою спап
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2026.01.11
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любов Долик (1965) /
Проза
Алладін в телефонній трубці
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Алладін в телефонній трубці
- Привіт! Вибач, що я так пізно тобі телефоную! Сонечко моє, я тебе вітаю! Щастя і здоров’я! Добра тобі, сонця!
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
Розмова двох подруг почалася, як завжди, із взаємних привітань, побажань, а далі – відповідно усталеної звички (хоч бери і анкету заповнюй): як ти, як справи, як родина, чоловік, діти, батьки, зяті, невістки. Розмова текла собі хвилями ефіру, як рябеньке море корівок, що гарно напаслися на лузі і тепер чимчикують сповільна додому, подзвонюючи дзвониками, ремигаючи траву, струшуючи хвостами надокучливих ґедзів: що у якого і як болить, чим тішиться кожна, на що сподівається, чим здивували діти, за що лаяла чоловіка, за що йому ось уже скільки часу мовчить – скільки тем для розмови!
... і знаєш, я вчора випадково побачила передачу. Там про чоловіків і жінок, їхнє сприйняття світу, питання рівності, навіщо воно. Але мене зачепила прикінцева фраза – формула гармонії в сім’ї. Для гармонії потрібно, щоб у центрі сім’ї стояла ЖІНКА! Так саме жінка, а не чоловік, діти, батьки. Коли жінка в центрі – вона отримує стільки любові й уваги, що може стократно віддавати її, турбуватися про всіх своїх рідних і близьких. Коли в центр ставиться хтось інший – гармонія в сім’ї порушується, руйнується.
А я так довго живу десь збоку. Спочатку центром був чоловік, потім дитина. А я...
-Ну ти ж знаєш, що найважливіше – любити себе.
-Знаю. Але чому так пізно зрозуміла? Коли уже страчено здоров’я, коли вже так багато втрачено..
-Не жалій ні про що! Ти знаєш, ми живемо за принципом – те, що наше – те найкраще! Чоловік у мене – найкращий, собаку мали здоровенну – найкращу, тепер у нас така маціпусінька і голопуза, смішна – теж вона найкраща! Живи так, як можеш. Пам’ятай, що ти нікому нічого не винна!
-Так, але...
-Люби себе. Ти – частинка Божого духу. Поважай його у собі, себе поважай... А ще знаєш, мушу тобі розказати – начиталася я увечері твоїх віршів, і оповідань, і листів...от не спалося мені... а потім, як заснула, мені приснився сон про тебе. Що ми з тобою такі молоді, студенточки ще, а перед нами такі сходи височенні догори. І мусимо підніматися, ти ведеш. А я ж так боюся сходів, я ж знаю, що як вони мені сняться, то мені буде якесь тяжке випробування в житті. А ти ведеш, і ми так легко піднімаємося, і от – така велика світла кімната наверху, і ти мені кажеш – отут ми живемо. Ой, яке мені було полегшення! Я прокинулася така щаслива, з таким повноцінним відчуттям, що ми з тобою побачилися насправді! Я мусила до тебе подзвонити!
-Це гарний сон! То до добрих, світлих змін у житті – і в твоєму, і у всієї родини. Ой, сонце ти моє, Людочко, яке ти в мене щастя! Як мені гарно, що ти подзвонила. От говорю з тобою, і посміхаюся, посміхаюся..
-А от і посміхайся! Ти пам’ятай, що ти – найкраща, що ти заслуговуєш на все найкраще! Я тебе дуже люблю, обнімаю – і будь щасливою!
-Слухаюсь і повинуюсь!
-От і слухайся!
-О, хто б знав, який у мене прекрасний джин у телефоні живе!
-Так, так, буду тобі джином! І тобі буду надзвонювати ще, і буду перевіряти , як ти мене слухаєшся!
-Дякую, сонечко, дзвони, перевіряй! Будеш мені срібним казковим дзвоником! Може, якраз, зі мною станеться – щастя?
-Станеться! Обов’язково станеться! Щасливо тобі! Па-па!
-Па-па! Дякую тобі, рідненька! Дякую! Па!
...буду щасливою!
09.06.2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
