ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.

Ілахім Поет
2024.04.24 12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.

Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Любов Долик (1965) / Проза

 Передноворічна казочка для тих, кому за...
Скоро Новий рік. Ти знаєш? А я відчуваю. Тому що під Новий рік я стаю дуже чутливою. Не смійся, це не сантименти. Дитина... в мені оживає дитина – ота маленька дівчинка, яка чекала чуда... Яка в нього щиро вірила. Це все мабуть через сніг...
Якось я прочитала, що нинішні діти стали дуже меркантильними. Вчителька дала їм написати визначення – що таке щастя. І написали – кар’єра, гроші, машина... А одна дівчинка написала – щастя – це коли падає сніг...Так правда ж!
А телебачення починає показувати різні казки для дорослих – про чудеса, про жінку, яка перестала бути куркою. А стала зіркою. А стала жінкою. Знайшла свого принца... А зла колишня дружина гірко пила шампанське цілими бокалами... Казки для тих, кому за... Бо їх, отих, що за... так багато...так багато ... вгрузли у стару колію, не реалізували себе, діти виросли, чоловік звик до круглодобової опіки, а вона... має берегти сім’ю, традиції, мораль... Спаси Боже, яка закоханість, які романи, яке нове життя – ти вірний вартовий на власній кухні... А для кого її вартувати – для отого килимка на дивані – чоловік так гарно опанував цю роботу – працює увесь вільний від роботи час... килимком на дивані...
І ти, відстоявши вахту, як стійкий олов’яний солдатик, повертаєшся до кімнати... Де тебе не бачать. Ти надто непомітна в домашньому інтер’єрі...
- Мамо, - питаю - навіщо так жити?
- Доню, та всі так живуть... Подивися...
Дивлюся. Бачу. Господи, що стало з цим світом? Чи мені такі трапляються люди, чи я не вмію побачити інше ... а кожен у своїй колії, кожен плаче під новорічну казку, кожен біжить – бо треба... а не живе...
Смішно... Суцільна філософія і мудрість – бути щасливою від того, що тебе не бачать, що... тебе він не любить – отой уже прирослий до шкіри твоєї чоловік...чи любить так, що ти цього і не можеш помітити...
Господи, то чого ж я плачу під оті передноворічні фільми? чого так боляче і мулько мені на серці від казок про принців і принцес? Дівчинка, яка щиро вірить у чудо... Що воно таки станеться...


08.12.2008




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-12-23 17:18:21
Переглядів сторінки твору 2763
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.827
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-12-23 17:40:55 ]
Казка, де принц на білому коні - це чарівна сила мистецтва, що нагадує людині про свою нереалізованість(це стосується практично усіх без винятку) в деяких життєвих аспектах. Який вихід? Трохи посумувати, помріяти і далі на вахту. Життя продовжується.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-12-24 09:18:07 ]
Саме так - життя триває! Але казка всеодно прийде - тому що в неї віриться! Дякую, пане Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-12-24 07:42:25 ]
філософія і мудрість )

!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-12-24 09:18:18 ]
Дякую, Любцю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-12-24 10:44:15 ]
Вірити варто - чудеса трапляються!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-12-24 11:20:51 ]
Стільки питань піднято - відразу й не осмислиш і не відповіси... Але найголовніша у цьому нарисі нмсд фраза про відсутність любові, чи відсутність відчуття її... Бо коли є навпаки: коли вона відчувається, вона є - то і вахта не є тягарем, і чоловік не є "килимком", або сприймається той "килимок" позитивно, як уособлення затишку і домашнього і соціального... Здебільшого особа так вже є влаштована, що хоче того, чого не має на цей момент: коли самотня - хоче сім'ю, має сім'ю - хоче відпочити в самоті - єдність і боротьба протилежностей, як колись нас вчили :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2014-01-17 15:08:56 ]
Ваша правда, Галю, так хочеться того, що нема) Дякую за чудовий розмисел... Я так глибоко свого твору не аналізувала, Ви мені по-іншому його відкрили!